Справа № 815/6192/14
10 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії головуючого судді Іванова Е.А., суддів Завальнюка І.В. та Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 24.10.2014 року №1006-о та поновлення позивача на попередній роботі, а саме на посаді начальника Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області з 24.10.2014 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України №1006-о від 24 жовтня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області з 25 жовтня 2014 року; стягнуто з Головного управління ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.10.2014 року по 21.12.2020 року у розмірі 382 690,00 грн.; зобов'язано Державну фіскальну службу України звернутись до Міністерства юстиції України з заявою про відкликання інформації про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на підставі п.8 ч. 1 ст. Закону України «Про очищення влади»; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області з 25 жовтня 2014 року, та в частині стягнення середнього заробітку на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за 1 місяць; стягнуто з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Вказане рішення набрало законної сили та видано виконавчі листи.
06.08.2021 року (під час перебування судді Марина П.П. у відпустці) від представника позивача до суду надійшла письмова заява вх.№ЕП/43199/21 про заміну сторони у виконавчому провадженні по справі з Державної фіскальної служби України на Державну податкову службу України.
20.08.2021 року від представника ДПС України надійшли заперечення на заяву про заміну сторони виконавчого провадження. В обґрунтування вказаної заяви, представником зазначено, що якщо спір виник у відносинах, що не пов'язані з реалізацією суб'єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб'єкта владних повноважень, тобто у межах вирішення питання, яке є предметом розгляду в справі, для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення або припинення первісного суб'єкта - ДФС України, або переходу його функцій (адміністративної компетенції), з яких виник спір, до ДПС України. Проте запис про припинення ДФС України в реєстрі відсутній.
Також представником ДПС України зазначено те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції як ДПС, так і ДФС були сторонами у справі та судом вирішено, що саме ДФС має бути органом компетентним на відновлення порушених прав та інтересів позивача.
Таким чином представник вказав на необґрунтованість та безпідставність заяви наданої представником позивача, з підстав чого просив суд відмовити в її задоволені.
Так, суд вказує на те, що справа №815/6192/14 розглядалася колегією суддів у складі головуючого судді Іванова Е.А., суддів Завальнюка І.В. та Марина П.П.
Разом з тим, станом на 06.08.2021 року суддя Марин П.П. знаходився в черговій відпустці, а з 09.08.2021 року головуючий суддя Іванов Е.А. перебував у щорічній відпустці, у зв'язку з чим заяву про заміну сторони виконавчого провадження розглянуто після виходу суддів з відпустки.
Розгляд вказаної вище заяви призначено на 09.09.2021 року о 12 год. 30 хв., проте сторони до судового засідання не з'явились.
Від представника позивача надійшла заява про проведення засідання за відстуності позивача та його представника у письмовому провадженні.
Згідно ч.2 ст.379 КАС України суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом;
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що сторони до суду не з'явилися про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином та своєчасно та те, що від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в письмовому провадженні, тому суд вважає за доцільне розглянути заяву про заміну сторони виконавчого провадження в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст.205 КАС України.
Дослідивши матеріали справи в частині порушеного учасником справи процесуального питання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 5, 6 вказаного Порядку, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
Пунктом 8 Порядку встановлено, що внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам.
Підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб'єкта владних повноважень є або припинення суб'єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Отже положення КАС України, на відміну від чинного цивільного чи господарського процесуального законодавства, не пов'язують процесуальне правонаступництво з обов'язковою наявністю факту припинення юридичної особи. Ключовим за правилам КАС України є доведення обставин вибуттям сторони - суб'єкта владних повноважень з відносин, щодо яких виник спір.
Такі правила КАС України встановлені виходячи із специфіки публічно-правових відносин, а саме: з тією обставиною, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб'єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.
Отже, якщо спір виник з приводу реалізації суб'єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб'єктам владних повноважень.
Якщо спір виник у відносинах, що не пов'язані з реалізацією суб'єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб'єкта владних повноважень.
У межах вирішення питання, яке є предметом розгляду в цій справі, для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення або припинення первісного суб'єкта - Державної фіскальної служби України, або переходу її функцій (адміністративної компетенції), з яких виник спір, до Державної податкової служби України.
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
ДФС продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового митного законодавства, а також законодавства. з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної податкової служби» від 21 серпня 2019 року № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до Наказу ДПС України «Про початок діяльності Державної податкової служби України» від 28 серпня 2019 року №36 розпочато виконання ДПС України функцій і повноважень ДФС України, що припиняється.
17 травня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено записи про державну реєстрацію ДПС України як юридичної особи, та про внесення рішення засновників (учасників) ДФС України щодо припинення такої як юридичної особи в результаті реорганізації.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна фіскальна служба України (ЄДРПОУ 39292197) як юридична особа перебуває у стані припинення.
При цьому запис про припинення Державної фіскальної служби України у Реєстрі на момент вирішення судом питання про заміну боржника у виконавчому провадженні відсутній.
Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №682-р свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво ДПС України, тобто про перехід до ДПС України функцій ДФС України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.
Водночас суд звертає увагу на те, що предметом розгляду справи №815/6192/14 є поновлення на посаді особи, яка була звільнена у відповідності до Закону України «Про очищення влади», тобто спір у такій справі виник у відносинах публічної служби.
Таким чином, обов'язок відповідача, не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані ДПС України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р.
У такому випадку заміна ДФС як боржника за вказаним рішенням може мати місце виключно у випадку фактичного її вибуття унаслідок припинення.
Відповідно до частин першої, п'ятоі статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Отже з урахуванням того, що зобов'язання не стосується публічно-владних функцій, що були передані ДПС України, і на момент вирішення судом питання про заміну боржника до Реєстру не був внесений запис про припинення ДФС як боржника за вказаним рішенням суду, немає підстав для такої заміни.
Така позиція колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.02.2021 у справі №815/6192/14
Таким чином, відсутні будь-які підстави для заміни сторони виконавчого провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 48, 52, 248, 241, 256, 294 КАС України суд,-
У задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження представника позивача (вх.№ЕП/43199/21) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання відповідної ухвали з урахуванням положень пункту 15.5 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Головуючий суддя Іванов Е.А.
Суддя Завальнюк І.В.
Суддя Марин П.П.