Справа № 420/1695/21
10 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41407330, місцезнаходження: 65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1) за участі третьої особи, що не заявляє самостійі вимоги на предмет спору на стороні Департамент патрульної поліції (код 40108646, вул. Федора Ериста, 3, м. Київ, 03048) про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №63485062 від 01.02.2021 року,-
До Одеського окружного адміністративного суду 08 лютого 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41407330, місцезнаходження: 65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1) про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №63485062 від 01.02.2021 року.
Ухвалою від 15 лютого 2021 року відкрито провадження за окремою категорією термінових справ в адміністративній справі.
Також, цією ухвалою зобов'язано відповідача надати належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП 63485062 в частині, що стосується спірного питання, у строк до 22 лютого 2021 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Національну поліцію України ДПП в Київської області (Ідентифікаційний код 40108646, вул. Федора Ериста, 3, м. Київ, 03048).
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що постановою від 01.02.2021 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» було закінчено виконавче провадження №63485062 по примусовому виконанню постанови поліції про накладення штрафу.
Так, позивач зазначив, що фактичною підставою став лист Департаменту патрульної поліції до виконавчої служби про скасування своєї постанови (виконавчого документа) від 28.07.2020 року 1АВ №00609815, однак такого листа, адресованого саме виконавчій служби та наявного в АСВП взагалі не мається. На думку позивача, за загальним правилом постанови поліції скасовуються іншими постановами або рішеннями суду.
Позивач вважає зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження не скасовано, а тому, на думку позивача, відповдіач повинен був скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.
До суду 19 лютого 2021 року (вхід. №ЕП/4603/21) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що 12.10.2020 року на адресу відділу надійшла заява стягувача департаменту патрульної поліції м. Києва Національної поліції України про стягнення штрафу №1АВ №00609815 від 28.07.2020 року з ОСОБА_1 у розмірі 510 грн. та 19.10.2020 року винесена постанова про відкритя виконавчого провадження №63485062.
Також, відповідач зазначив, що на виконанні у Другому Київському відділі ДВС у м. Одесі перебувають декілька виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 , а саме №63313893, 63484449 та 01.12.2020 року винесена постанова про обєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №63782234 та в межах даного виконавчого провадження 05.01.2021 року до ДПІ у Київської області направлено запит про надання інформації про направлення постанови про адміністративне правопорушення, після розгляду якого на адресу Відділу надійшов лист Департамену патрульної поліції Національної поліції України від 19.01.2021 року вих. № 880/41/27/03-2021 з повідомленням про скасування адміністративних постанов щодо ОСОБА_1 , зокрема, постанови №1АВ00609815.
Таким чином, відповідач вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ст. 39,40 Закону України «Про виконавче провадження», 01.02.2021 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження правомірно.
Також, відповідач звернув увагу, що доказів оскарження постанови про адміністративне правопорушення у судовому порядку позивачем не надано та не надано доказів добровільного виконання постанови від 28.07.2020 ркоу серії №1АВ №00609815.
До суду 18 лютого 2021 року (вхід. № ЕП/4478/21) на виконання ухвали суду від відповідача надійшли копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 63485062.
Представник позивача на відкрите судове засідання не зявився, повідомлений належним чином, до суду 19 лютого 2021 року (вхід. № 8376/21) від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача.
Відповідач та третя особа на судове засідання не зявились, повідомлені налженим чином та завчасно засобами електронної пошти, про що свідчить звіт від поштового сервера.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З цих підстав, суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 22 лютого 2021 року, про продовження розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів.
Ухвалою суду від 24 лютого 2021 року у порядку письмового провадження зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням по справі № 420/13284/20.
Постановою Пятого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 року по справі № 420/13284/20 залишено без змін.
Судом призначено розгляд справи на судовому засіданні на 10 вересня 2021 року.
Учасники справи на судове засідання не зявилися, повідомлені належним чином.
Ухвалою суду, що занесено до протоколу судового засідання від 10 вересня 2021 року поновлено провадження у справі зі стадії, на який воно зупинено.
Також надійшло клопотання від третьої особи з проханням змініти назву третьої особи Національну поліцію України ДПП в Київської області (Ідентифікаційний код 40108646, вул. Федора Ериста, 3, м. Київ, 03048) на вірну - Департамент патрульної поліції (Ідентифікаційний код 40108646, вул. Федора Ериста, 3, м. Київ, 03048).
Ухвалою, що занесено до протоколу судового засідання задоволено клопотання третьої особи та замінено назву третьої особи на вірну - Департамент патрульної поліції (Ідентифікаційний код 40108646, вул. Федора Ериста, 3, м. Київ, 03048).
Керуючись приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, суд постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 10 вересня 2021 року, про продовження розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, матеріали виконавчого провадження, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 (а.с.12-14).
Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до постанови серії 1 АВ №00609815 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання /перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 28.07.2020 року притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 12.9 (6) Правил дорожнього руху та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. В цій постанові повідомлено, що у порядку примусового виконання цієї постанови органи державної виконавчої служби з правопорушника стягують штраф у подвійному розмірі 510 грн. (а.с. 28).
Суд встановив, що за заявою Департаменту патрульної поліції, постановою державного виконавця Другого Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 04 листопада 2020 року відкрито виконавче провадження № 63485062 з виконання постанови Національної поліції України ДПП у Київській області №1АВ00609815 від 28.07.2020 року про стягнення коштів з ОСОБА_1 у розмірі 510 грн.
Відповідно до листа Департаменту патрульної полції Національної поліції України від 19 січня 2021 року вих. № 880/41/27/03-2021 повідомлено Другий Київський відділ Головного територіального управління юстиції в Одеській області про те, що адміністративні постанови серії 1 АВ №00609975, 00609833, 00609815, 00609796, 00609357, 00609111, 00609082, 00380607, 00380073, 00379972, 00379182, 00378975, 00378766, 00378184 винесені стосовно ОСОБА_1 не набули чинності в установленому законодавством порядку, а тому просить повернути документи без виконання (а.с. 38).
Суд встановив, що 01.02.2021 року постановою старшого державного виконавця Другого Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закінчено виконавче провадження ВП №63485062 з виконання постанови Національної поліції України ДПП у Київській області №1АВ00609815 від 28.07.2020 року про стягнення коштів з ОСОБА_1 у розмірі 510 грн. відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у звязку з надходженням листа Департаменту патрульної полції Національної поліції України від 19 січня 2021 року вих. № 880/41/27/03-2021 з повідомленням про скасування адміністративних постанов ОСОБА_1 , а саме постанови №1АВ00609815.
Одночасно суд встановив, що позивач оскаржив у судовому порядку постанову про відкриття виконавчого провадження від 04 листопада 2020 року № 63485062 з виконання постанови Національної поліції України ДПП у Київській області №1АВ00609815 від 28.07.2020 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року по справі № 420/13284/20, яке залишено без змін постановою Пятого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено та визнано протиправною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 63485062 від 04.11.2020 року.
У рішенні суду по справі № 420/13284/20 суд зробив такі висновки:
<…Як вбачається зі змісту статті 38 КУпАП, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.
При цьому, згідно з пунктом 7 статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення та/або вручення (повернення) ОСОБА_1 . Постанови Національної поліції України ДПП в Київській області № 1АВ00609815 від 28.07.2020 року.
При цьому, Департамент патрульної поліції Національної поліції України листом від 19.01.2021 року за №880/41/27/03-2021 повідомив, що адміністративна постанова серії 1АВ00609815 від 28.07.2020 року винесена стосовно ОСОБА_1 не набула чинності у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, враховуючи те, що постанова серії 1АВ00609815 від 28.07.2020 року не набрала законної сили у встановленому законом порядку, відповідачем протиправно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63485062 від 04.11.2020 року. …>
Позивач не погоджуючись із постановою про закінчення виконавчого провадження, звернувся з даним позовом до суду.
Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд зробив висновки щодо задоволення позову, з таких підстав.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження».
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону України №1404-VIII).
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону України №1404-VIII).
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п'ята статті 26 Закону України №1404-VIII).
Так, суд встановив та підтверджено матеріалами справи, що постановою державного виконавця Другого Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 04 листопада 2020 року відкрито виконавче провадження № 63485062 з виконання постанови Національної поліції України ДПП у Київській області №1АВ00609815 від 28.07.2020 року про стягнення коштів з ОСОБА_1 у розмірі 510 грн.
Позивач посилається на те, що відповідач не мав право приймати до виконання постанову Національної поліції України ДПП у Київській області №1АВ00609815 від 28.07.2020 року, оскільки цей документ не набрав законної сили, а тому й відсутні правові підстави щодо закінчення виконавчого провадження, відповідач мав скасувати своє рішення про відкриття виконавчого провадження.
Так, суд встановив, що підставою для винесення оскаржуваної постанови від 01.02.2021 року старшого державного виконавця Другого Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про закінчення виконавчого провадження ВП №63485062 з виконання постанови Національної поліції України ДПП у Київській області №1АВ00609815 від 28.07.2020 року про стягнення коштів з ОСОБА_1 у розмірі 510 грн. став лист Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 19 січня 2021 року вих. № 880/41/27/03-2021 з повідомленням про скасування адміністративних постанов Півторак В.В., зокрема, постанови №1АВ00609815.
Дослідивши лист Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 19 січня 2021 року вих. № 880/41/27/03-2021, суд встановив, що повідомлено Другий Київський відділ Головного територіального управління юстиції в Одеській обалсті про те, що адміністративні постанови серії 1 АВ №00609975, 00609833, 00609815, 00609796, 00609357, 00609111, 00609082, 00380607, 00380073, 00379972, 00379182, 00378975, 00378766, 00378184 винесені стосовно ОСОБА_1 не набули чинності в установленому законодавством порядку, а тому просить повернути документи без виконання.
В той же час, суд зазначає, що в оскаржуваній постанові відповідач посилається на п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Однак, з матеріалів справи не вбачається, що адміністративні постанови були скасовані або визнано нечинним рішення, на підставі якого вони прийняті, або визнано судом такими, що не підлягають виконанню.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не вірно кваліфікував надану заяву стягувача та помилково застосував положення Закону про закінчення виконавчого провадження, що є підставою для визнання її протиправною та скасуванню.
Також суд зазначає, що факти не набуття законної сили постанови Національної поліції України ДПП у Київській області №1АВ00609815 від 28.07.2020 року встановлені рішенням по справі № 420/13284/20, яке набрало законної сили.
Враховуючи вищевикладені та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №63485062 від 01.02.2021 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Проаналізувавши норми Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого встановлено підстави для закінчення виконавчого провадження, суд вважає, що державним виконавцем при прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження від 01.02.2021 року порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Також до суду 19 лютого 2021 року (вхід. № 8379/21) від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат на правову допомогу разом з доказами розміру судових витрат.
Згідно із п.3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розглянувши зазначене клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу та дослідивши надані позивачем докази на понесення судових витрат, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч.1,2 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, матеріалами справи підтверджено, що 02 лютого 2021 року між Адвокатом Руссу Анастасією Павлівною з однієї сторони, та Півторак Вікторією Вікторівною, з другої сторони, укладено договір №12, відповідно до п. 1 якого клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надати Клієнтові професійну правничу допомогу по повному представництву його інтересів в Одеському окружному адміністративному суді та іншу правничу допомогу щодо оскарження постанови Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 01.02.2021 року серії ВП № 63485062 про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до п. 4 цього Договору гонорар (винагорода) Адвоката обчислюється за погодинною оплатою. При встановленні розміру гонорару (винагороди) Сторонами враховується складність справи, кваліфікація і досвіт адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар є розумним та враховує витрачений Адвокатом час. Ціна (плата) виконаних робіт та наданих послуг (погодинна ставка) за один час роботи Адвоката є 1000 (тисяча) гривень. Адвокат витрачає на обсяг послуг, що передбачений умовами цього договору, 14 годин свого часу. Загальний розмір гонорари - винагороди (витрат на професійну правничу допомогу) заданим договором є 14000 (чотирнадцять тисяч) гривень. Клієнт зобов'язаний сплатити загальний розмір гонорара (14000 гривень) у повному обсязі після набранні законної сили рішенням суду першої інстанції щодо оскарження вищенаведеної постанови виконавчої служби. Підстави для зміни розміру гонорара, умови повернення тощо застосовуються сторонами ті що передбачені нормами діючого законодавства України.
Пунктами 5-6 цього договору встановлено, що після надання Адвокатом Клієнту професійної правничої допомоги, що передбачена даним договором, складается акт прийому-передачі виконаних робіт та наданих послуг, який є належним, допустимим та достатнім доказом факту виконання в повному обсязі зазначених робіт Адвокатом та прийняття їх Клієнтом. Після складення акту прийому-передачі виконаних робіт та наданих послуг Адвокатом виставляється Клієнту рахунок з переліком виконаних робіт і наданих послуг та сумою грошей, що належіть до сплати за їх виконання.
На виконання зазначеного Договору 08 лютого 2021 року складено акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) про те, що роботи та послуги, що передбачені вищенаведеними Договором, а саме (зміст та обсяг господарських операцій, одиниця виміру господарських операцій):
Послуга №1- здійснення побачення з клієнтом і збір доказів, необхідних для підготовки позовної заяви - 6 годин.
В межах наведеної послуги було здійснено наступне.
Проведено побачення з клієнтом в ході якого адвокатом було:
- детально з'ясовано обставини справи, інформацію про докази, як наявні у
клієнта так і відомі йому, у тому числі ознайомлення з первісним матеріалом клієнта;
- узгоджено повноваження адвоката по представництву інтересів клієнта;
- укладено з клієнтом договір про надання правничої допомоги.
Послуга № 2 - підготовка позову щодо оскарження в суді вищенаведеної постанови державного виконавця - 8 годин.
В межах наведеної послуги було проведено дослідження джерел інформації щодо загальних правил відкриття виконавчих проваджень, правил відкриття виконавчих проваджень за постановами поліції (за правопорушення які зафіксовані в автоматичному режимі), правил закінчення виконавчих проваджень тощо.
Вищенаведене дослідження було проведено за наступними етапами:
- пошук джерел інформації та літератури,
- опрацювання матеріалів дослідження [аналіз та узагальнення).
Безпосередньо на підставі вищенаведеного дослідження було написано позовну заяву у вищенаведеній справі.
Підготовлено додатки та примірники позовної заяви й доданих до неї документів відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі тощо.
Сдано наведений позов з додатками до суду.
Складено Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у даній справі.
Виконані згідно з умовами зазначеного вище Договору і Додатковою угодою та передано виконавцем послуг отримувачу послуг та прийнято отримувачем послуг від виконавця послуг у повному обсязі.
2. Загальна тривалість часу на виконання вищенаведених робіт - 14 години.
3. Почасова ставка виконавця послуг - 1000 гривень.
4. За виконану роботу отримувач послуг сплачує виконавцю послуг винагороду у розмірі -14000 гривень.
5. У отримувача послуг претензій до якості виконаних робіт немає.
На підставі зазначеного Договору позивачем виставлено рахунок на оплату за виконані роботи (надані послуги) від 08 лютого 2021 року , відповідно до якого за виконану роботу клієнт повинен
Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат та заперечення відповідача, суд зазначає таке.
Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Оцінивши наданий позивачем детальний опис (наданих послуг) з урахуванням категорії даної справи, конкретних обставин у цій справі, суд доходить висновку, що наведені у цьому опису витрати на проведену роботу не є неминучими та фактичними, з огляду на таке.
Відповідно до п.п. 1-2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Однак, суд звертає увагу, що надання таких послуг має бути необхідним.
Враховуючи вищевикладені висновки, суд вважає, що витрачений адвокатом час здійснення побачення з клієнтом і збір доказів, необхідних для підготовки позовної заяви - 6 годин не є неминучими витратами, а тому не належать відшкодуванню.
Стосовно витрат на підготовку позову щодо оскарження в суді вищенаведеної постанови державного виконавця - 8 годин, суд зазначає, що такі витрати є немінучими, однак, виходячи з категорії даної справи, яка є нескладною, змісту складених представником позивача документів, кількості застосованого законодавства, враховуючи, що справа вирішена в порядку письмового провадження, суд доходить висновку, що фактичними та неминучими витратами на підготовку позову є 2000 грн.
Враховуючи вищевикладене, надані позивачем докази, що підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової (правничої) допомоги, розрахунок наданих послуг та категорію даної справи, ціну позову, кількість складених представником позивача процесуальних документів, суд вважає, що фактичні витрати, які належать стягненню складають 2000 грн., а тому заява представника позивача належить задоволенню частково.
На підставівикладеного, керуючись положенням Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження»,ст.ст. 6, 14, 77, 90, 139, 161, 255, 271, 269, 287 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41407330, місцезнаходження: 65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1) за участі третьої особи, що не заявляє самостійі вимоги на предмет спору на стороні Департамент патрульної поліції (код 40108646, вул. Федора Ериста, 3, м. Київ, 03048) про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №63485062 від 01.02.2021 року,- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати постанову Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41407330, місцезнаходження: 65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1) про закінчення виконавчого провадження №63485062 від 01.02.2021 року.
Стягнути з Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41407330, місцезнаходження: 65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908, 00 грн. (девятсот вісім гривень 00 копійок).
Заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про розподіл судових витрат на правничу допомогу, - задовольнити частково.
Стягнути з Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41407330, місцезнаходження: 65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2000, 00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).
В іншій частині заяви, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в сроки, встановлені ст.287 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 розділу УІ Прикінцевих положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя: Л.Р. Юхтенко