Справа № 420/13916/21
09 вересня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) (вул. Разумовська, 37, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 123906,10 грн. від 28.05.2021 року, винесену у виконавчому провадженні №56887938.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.05.2021 року старшим державним виконавцем Вiддiлу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб Катериною Олександрівною винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме повернення ПАТ «УкрСиббанк» виконавчого листа №1522/12531/12, який виданий Приморським районним судом м. Одеси від 05.02 2014 року щодо стягнення з ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 1239061,04 гривень. У вказаній постанові зазначається: «На адресу відділу надійшла заява стягувача від 19.02.2021 року за вих. №25-6/141 про повернення виконавчого листа №1522/12531/12 виданого 05.02.2014 року Приморським районним судом м. Одеси без виконання».
Окрім того, 28.05.2021 року старшим державним виконавцем Вiдділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб Катериною Олександрівною винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 123906,10 грн. У постанові зазначається наступне: « 28.05.2021 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно пункту 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий збір з боржника не стягнуто. Згідно частини 3 статті 40 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа стягувачу виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Позивач вважає вказанi дiї старшого державного виконавця неправомірними, а постанову про стягнення виконавчого збору боржника незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне, оскільки законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, а розмір виконавчого збору вираховується з фактично стягнутої.
Оскільки фактично за виконавчим листом не стягнуто кошти з ОСОБА_1 , то відсутні підстави для стягнення з боржника виконавчого збору.
Таким чином позивач вважає, що дії старшого державного виконавця Вiддiлу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб Катерини Олександрівни щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 123906,10 гривень від 28.05.2021 року в межах виконавчого провадження №56887938 є неправомірними, а постанова протиправною та належить до скасування.
Ухвалою судді від 30.08.2021 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст.268-272, 287 КАС України, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 07.09.2021 року на 11:45 год. та витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №56887938.
07.09.2021 року від відповідача до суду надійшов відзив разом з матеріалами виконавчого провадження №56887938, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа, на підставі пункту 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». У зв'язку з тим, що виконавче провадження № 51509215 було завершено на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, яку виведено в окреме виконавче провадження.
Відповідач зазначає, що пред'явлення виконавчого документу до виконавчого провадження, вже означає примусове виконання. Одночасно, в ході виконання виконавчого провадження державним виконавцем були вжиті заходи примусового виконання.. Зокрема, державним виконавцем накладено арешт на майно боржника. Неодноразово здійснювались виходи за місцем мешкання боржника, але боржник умисно ухилявся від виконання рішення суду, перешкоджаючи державному виконавцю при проведенні виконавчих дій.
На момент винесення оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, набрала чинності норма закону відповідно до якої, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Після набрання чинності змiн, внесених до частини другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» 22 серпня 2018 року, дiяла вже норма, вiдповiдно до якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передані стягувачу за виконавчим документом.
У судове засідання, призначене на 07.09.2021 року на 11:45 год., сторони не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно приписів ст.268 КАС України.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що заступником начальника відділу Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Віннічук В.В. 01.08.2018 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56887938 з виконання виконавчого листа №1522/12531/12, який виданий Приморським районним судом м. Одеси від 05.02 2014 року щодо стягнення з ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 1239061,04 гривень на користь ПАТ «Укрсиббанк».
Постановою від 13.03.2019 року матеріали виконавчого провадження виконавчого провадження ВП №56887938 про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 1239061,04 гривень на користь ПАТ «Укрсиббанк» було передано до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
28.05.2021 року старшим державним виконавцем Вiддiлу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб Катериною Олександрівною в межах виконавчого провадження ВП №56887938 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме повернення ПАТ «УкрСиббанк» виконавчого листа №1522/12531/12, який виданий Приморським районним судом м. Одеси від 05.02 2014 року щодо стягнення з ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 1239061,04 гривень, у звязку з надходженням заяви стягувача про повернення виконавчого листа без виконання.
Крім цього, 28.05.2021 року старшим державним виконавцем Вiдділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб Катериною Олександрівною в межах виконавчого провадження ВП №56887938 винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 123906,10 грн. В якості підстави для прийняття даної постанови зазначено наступне: « 28.05.2021 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно пункту 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий збір з боржника не стягнуто. Згідно частини 3 статті 40 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа стягувачу виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом».
Позивач, вважаючи протиправною постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 123906,10 грн. від 28.05.2021 року, винесену у виконавчому провадженні №56887938, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов належить до задоволення.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України “Про виконавче провадження” заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч.2 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Згідно з ч.2 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Така редакція ч.2 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” була дійсною до набрання чинності Законом України № 2475-VIII від 03.07.2018.
Суд зазначає, що 28.08.2018 року набрав чинності Закон України № 2475-VIII від 03.07.2018, яким внесено зміни до Закону України «Про виконавче провадження», зокрема до ч. 2 ст. 27, відповідно до якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Згідно з ч.3 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.
Як встановлено судом, в рамках виконавчого провадження № 56887938, не було стягнуто грошових коштів з ОСОБА_1 .
При цьому, відповідач під час розгляду справи не надав до суду будь-яких доказів в спростування вказаних обставин.
Відповідно до правового висновку викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 при стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII без реального виконання судового рішення у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення без реального виконання рішення суду. Обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Згідно з ч.3 ст.40 Закону України “Про виконавче провадження” у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Вказані положення ч.3 ст.40 Закону України “Про виконавче провадження” кореспондуються з нормою п.8 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5.
Відповідно до п.22 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
З урахуванням зазначеного, законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
При цьому суд відхиляє посилання відповідача на той факт, що на момент винесення оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, набрала чинності норма закону відповідно до якої, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, оскільки на час відкриття виконавчого провадження діяла інша редакція ч.2 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що правових підстав для винесення оскаржуваної постанови не було.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 1239,06 грн.
У зв'язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1239,06 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, 268, 269, 287, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) (вул. Разумовська, 37, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Вiддiлу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб Катерини Олександрівни від 28.05.2021 року, винесену у виконавчому провадженні № 56887938, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 123906,10 грн.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) (вул. Разумовська, 37, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1239 (тисяча двісті тридцять девять) грн. та 06 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.272 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.А. Радчук