31 серпня 2021 року
справа №380/6483/21
провадження № П/380/6569/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача Козуб О.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) 20.04.2021 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2014 роки;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.03.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду У країни у Львівській області здійснити з 16.03.2021 призначення і розрахунок заробітку та розміру пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії за 2020, 2019, 2018 роки. І провести відповідну доплату належних пенсійних сум.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що з 27.11.2008 їй було призначено пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ. 16.03.2021 позивачка звернулась із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV. За результатом розгляду її заяви відповідач прийняв рішення від 19.03.2021, відмовив у призначенні пенсії за віком з причин недоцільності її встановлення, оскільки: - умовно розрахований розмір пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки з індексацією, буде меншим, аніж заявниця вже отримує на підставі Закону №3723-ХІІ; - підстав для застосування показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки при розрахунку розміру пенсії за віком немає. Позивачка стверджує, що з огляду на дату її звернення за призначенням пенсії за віком (2021) така повинна бути обчислена із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, - тобто за 2018-2020 роки. Покликається на усталені висновки Верховного Суду при вирішенні аналогічних спорів, котрі суд повинен врахувати при прийнятті рішення.
Відповідач позов не визнає, подав відзив на позовну заяву (а.с. 17-20) та просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. В своїх запереченнях відповідач посилається на частину другу статті 40 Закону №1058-ІV, згідно якої під час обчислення розміру пенсії враховується середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії. Представник вказує, що з 27.11.2008 позивачка отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу», її розмір станом на 16.03.2021 становив 7303,37 грн. Розмір пенсії, умовно обрахований відповідачем відповідно до Закону №1058-ІV з урахуванням показників заробітної плати для обчислення пенсії за 2014-2016 роки з урахуванням коефіцієнта підвищення 1,11 відповідно до Постанови КМУ №127 від 22.02.2021, становив би 7045,65 грн. Представник відповідача стверджує, що ГУ ПФУ у Львівській області правомірно прийняло рішення про відмову в призначені пенсії, вказавши на недоцільності переходу позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV, оскільки для застосування при обчисленні її розміру середньої заробітної плати за 2018-2020 роки немає підстав, а при застосуванні показника 2014-2016 років розмір пенсії становить 7045,65 грн., що є меншим за 7303,37 грн. Відповідач стверджує, що у випадку позивачки має місце не первинне призначення пенсії на підставі частини другої статті 40 Закону №1058-ІV, а переведення на інший вид пенсії на підставі частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV.
На виконання вимог ухвали суду відповідач надав витребувані документи щодо заяви ОСОБА_1 від 16.03.2021 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Суд заслухав доводи сторін, дослідив заяви по суті справи, долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 27.11.2008 отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (а.с. 28).
16.03.2021 ОСОБА_1 звернулася до органу ПФУ із заявою, повідомила про отримання нею пенсії державного службовця та просила перевести її на загальну пенсію за віком, застосувавши при її обчисленні середній показник заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки (а.с. 21).
Територіальний орган ПФУ прийняв рішення від 19.03.2019, відповідно до якого відмовив у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 16.03.2021. В цьому рішенні орган ПФУ вказав, що розмір пенсії заявниці за віком державного службовця станом на 16.03.2021 становить 7303,37 грн., а умовно обчислений розмір пенсії згідно Закону №1058-ІV становитиме 7045,65 грн. Орган ПФУ мотивує цю відмову недоцільністю переходу ОСОБА_1 на пенсію за віком на підставі Закону №1058-ІV, а також відсутністю підстав для застосування при обрахунку розміру пенсії за віком відповідно до пункту 3 статті 45 Закону №1058-ІV середньої заробітної плати 2018-2020 роки.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 83 Закону «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII визначено, що пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання відповідної заяви з усіма необхідними документами.
Пенсійне забезпечення державних службовців визначається Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII з урахуванням пунктів 10, 12 Розділ XI «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про державну службу» 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
За визначенням, наведеним в статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна лата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Згідно з частиною другою статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії заробітна плата (дохід) визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Пунктом 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
При оцінці доводів сторін та прийнятті рішення суд керується такими мотивами:
Доводи позивачки, котра отримує пенсію державного службовця, зводяться до того, що відповідач протиправно відмовив їй у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058 з мотивів недоцільності такого переходу; при цьому така «недоцільність» зумовлена тим, що відповідач протиправно занизив розмір бажаної пенсії, обчисливши її із невірно обраного розміру заробітної плати. Так, відповідач застосував показник середньої заробітної плати в України, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки. Позивачка стверджує, що при обчисленні розміру її пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV відповідно до статей 27, 40 цього Закону повинна бути застосована середня заробітна плата в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії (2021 рік), - за 2018-2020 роки.
Доводи відповідача зводяться до того, що проведений ним обрахунок розміру пенсії позивачки за віком на підставі статті 45 Закону №1058 становитиме 7045,65 грн. Оскільки заявниця отримує пенсію державного службовця в розмірі 7303,37 грн., такий перехід є недоцільним. Представник відповідача на запитання суду уточнив, що описаний умовний розрахунок проведений із застосуванням показників заробітної плати для обчислення пенсії за 2014-2016 роки з урахуванням коефіцієнта підвищення 1,11. Орган ПФУ наполягає на відсутності підстав для застосування при обчисленні розміру пенсії за віком статті 40 Закону №1058 та, відповідно, показника середньої заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки, оскільки позивачка переходить з одного виду пенсії на інший, а не призначається пенсія вперше.
Оцінюючи аргументи сторін з цього приводу суд враховує таке:
Норми частини третьої статті 45 №1058-IV регламентують порядок переведення особи з одного виду пенсії, призначеної на підставі Закону №1058-IV, на інший вид, передбачений цим же Законом. Тому показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії залишається незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Суд встановив, що ОСОБА_1 з 07.11.2008 отримувала пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ, їй не призначалася пенсія відповідно до Закону №1058. Позивачка 16.03.2021 зверталася до відповідача про призначення їй пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший вид в межах одного закону.
З огляду на це при вирішенні в 2021 році заяви позивачки від 16.03.2021 про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058 відповідач повинен був кваліфікувати таке призначення як перше та керуватися статтями 27, 40 цього Закону, що регламентують порядок призначення та обчислення пенсії, а отже - застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року призначення цього нового виду пенсії, тобто за 2018-2020 роки. Проте відповідач помилково керувався частиною третьою статті 45 Закону №1058, котрий не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, тому застосовував при обчисленні розміру пенсії невірно обрані (занижені) показники та, як наслідок, протиправно відмовив заявниці в призначенні пенсії з мотивів нібито недоцільності.
Такий висновок суду відповідає висновкам щодо застосування релевантних норм права, що висловлені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №876/5312/17, постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №465/5246/17, від 06.02.2019 у справі №333/1856/17.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV з урахуванням при обчисленні її розміру показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.ст. 9, 245 суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Суд, задовольняючи позовні вимоги, при формулюванні резолютивної частини рішення у цій справі обирає спосіб захисту, що призведе до ефективного поновлення відповідачем порушених прав позивачки та виключить виникнення нових спорів на стадії виконання рішення суду.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, за правилами, визначеними статтею 139 КАС України судові витрати позивачки компенсуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп.15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд -
Адміністративний позов задовільнити повністю.
Визнати протиправним рішення від 19.03.2021 року відділу перерахунків пенсій №2 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області про відмову в переведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 16.03.2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ідентифікаційний код 13814885) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком з 16.03.2021 відповідно до ст.ст. 27, 28, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, врахувавши при обчисленні розміру пенсії розмір середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018, 2019, 2020 роки (три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії) та здійснити виплату пенсії, з урахуванням раніше проведених за цей період виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, ідентифікаційний код 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 10.09.2021.
Суддя Москаль Р.М.