30 серпня 2021 року
справа №380/4755/21
провадження № П/380/4820/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Лучківа А.В., представника відповідача Павліша О.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) 29.03.2021 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с. 30-32) просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.11.2020 №0002110709 та №0002120709.
Підставою звернення позивача до суду з цим позовом є його незгода з висновками акту перевірки та рішенням контролюючого органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, та п.85.2 статті 85 Податкового кодексу України. Позивач стверджує, що не порушував вимог законодавства в сфері застосування РРО, оскільки первинні документи на продукцію, що реалізовується за місцем здійснення господарської діяльності (кафе), зберігаються у бухгалтера, про що бармен повідомила ревізорів. Окрім того, бармен не є уповноваженою особою, що діє від імені підприємця при перевірці.
15.07.2021 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог (а.с.68), обґрунтовану такими обставинами: оскільки рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 18.02.2021 скасоване податкове повідомлення-рішення від 02.11.2020 №0002110709, відтак предметом його позовних вимог є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.11.2020 №0002120709, відповідно до якого за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до підприємця застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 7864 грн.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та пояснив, що позивач не був повідомлений про проведення перевірки, а саме перевірка проведена за його відсутності. За результатами перевірки акт складений у відсутності позивача та головного бухгалтера, такий вручений особі, в обов'язки якої не входить ведення фінансово-бухгалтерської документації. Представник зазначає, що вся фінансова документація щодо ведення господарської діяльності (в тому числі первинні документи, що підтверджують походження товару) зберігається у головного бухгалтера, тому не могла бути надана посадовим особам контролюючого органу під час фактичної перевірки. Разом з тим, надалі позивач скерував копії первинних документів контролюючому органу листом. За цих обставин підприємець вважає безпідставним застосування до нього штрафних санкцій з наведених контролюючим органом правових підстав.
Відповідач позов не визнає, подав відзив на позовну заяву (а.с. 57-58). Представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі. Зокрема, зазначив, що перевірка була призначена та проведена у встановлений законом спосіб - видано наказ та направлення, котрі були вручені під розписку перед початком фактичної перевірки працівнику позивача (бармену), що здійснює розрахункові операції за місцем здійснення господарської діяльності (кафе). Фактичною перевіркою встановлено порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме в реалізації знаходились алкогольні напої в асортименті на загальну суму 3932 грн. Під час перевірки суб'єкт господарювання накладних на цю продукцію не представив. Податкові інспектори здійснили опис алкогольних напоїв, на які не було представлено накладних, згідно переліку, що наведений в додатку №3 до акта перевірки. Складені за результатами перевірки документи вручені під розписку працівнику позивача, що підтверджується його розпискою. Наведені обставини свідчать про порушення позивачем вимог
пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», тому до підприємця обґрунтовано застосовано штрафні санкції на підставі статті 20 цього закону.
Представник відповідача подав відповідь на відзив, посилається на те, що ні нормами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ні нормами Податкового кодексу України не передбачено обов'язку для фізичної особи - підприємця зберігати документи, які підтверджують походження товару в місці реалізації товарів/послуг. Вважає, що відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації/зберігання товарів, за умови належного обліку таких товарів відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є підставою для застосування до платника податків фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР. Просить врахувати правову позицію Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №814/413/16. Також стверджує, що при поданні позову позивачу не було відомо, на підставі яких документів проведено розрахунок штрафних санкцій, тому до позовної заяви долучено документи (видаткові накладні, ТТН), що не мають відношення предмета проведеної перевірки, тому додає накладні на товар, перелічений в відомості (додаток №3 до акта перевірки).
Суд заслухав пояснення учасників справи, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:
ОСОБА_1 07.12.2011 зареєстрований як фізична особа - підприємець, зареєстроване місцезнаходження АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 20).
На підставі наказу №3847 від 06.10.2020 та направлень від 07.10.2020 №5464 та №5465 ревізори Головного управління ДПС у Львівській області 08.10.2020 провели фактичну перевірку кафе, в якому ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність, що розташоване в АДРЕСА_2 . Перед початком перевірки направлення на її проведення вручені під розписку присутньому на місці здійснення розрахункових операцій працівнику позивача - бармену ОСОБА_2 (а.с.59, 60).
За результатами перевірки складено акт №1248/13/08/РРО/ НОМЕР_1 від 08.10.2020 (а.с. 6-8,61-62), що містить виклад таких обставин:
- перевірка проведена в присутності ОСОБА_2 , яка працює барменом в цьому кафе;
- в реалізації знаходились алкогольні напої та соки в асортименті (текіла «Кезерва», 0,7 л., коньяк «Метакса» 0,7 л., джин «Біфітер», 1 л., віскі «Джек Деніалс», 0,7 л) на загальну суму 3932,00 грн. (за переліком в додатку №3 до акта перевірки, а.с. 61), на які не представлено документів (накладних);
- ревізори дійшли висновку про порушення підприємцем вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, а саме: порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
- акт перевірки і додаток 3 до нього підписала бармен ОСОБА_2 , котра в графі «зауваження до акта перевірки» зазначила таке: «Накладні на алкоголь не представила, так як вони знаходяться у бухгалтера (а.с. 8 звор.).
22.10.2020 ФОП ОСОБА_1 скерував на адресу ГУ ДПС у Львівській області лист (а.с. 9), в якому повідомив про свою незгоду з актом перевірки та надав копії первинних документів (а.с. 10-16). У відповідь ГУ ДПС у Львівській області скерувало ФОП ОСОБА_1 лист від 03.11.2020 № м43013/10/13-01-07/09-10, зіславшись на норми пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вказало на обов'язок суб'єкта господарювання надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (в паперовій/електронній формі), які підтверджують облік і походження товарів, які на момент перевірки знаходились у місці продажу (а.с. 19).
На підставі висновків акта перевірки №1248/13/08/РРО/ НОМЕР_1 від 08.10.2020 ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкові повідомлення-рішення від 02.11.2020:
- №0002110709, яким за порушення п.85.2 статті 85 Податкового кодексу України до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 1020 грн. (а.с. 5);
- №0002120709, яким за порушення статті п. 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 7864 грн. (а.с. 4).
ФОП ОСОБА_1 оскаржив ці рішення в адміністративному порядку, подав 27.11.2020 до ДПС України скаргу (а.с.16). ДПС України за результатами розгляду цієї скарги прийняла рішення про результати розгляду скарги №3859/6/99-00-06-03-02-06 від 18.02.2021, відповідно до якого ДПС скаргу ФОП ОСОБА_1 задовольнила частково, залишила без змін податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Львівській області від 02.11.2020 №0002120709, скасувала податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Львівській області від 02.11.2020 №0002110709 (а.с 45-47).
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункт 20.1.4. п. 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Главою 8 ПК України визначені види перевірок контролюючих органів та порядок їх проведення.
Відповідно до пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1. статті 80 ПК України).
Відповідно до пункту 81.1. статті 80 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР). Дія цього Закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Статтею 3 Закону №265/95-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) (пункт 12 частини першої 3 Закону №265/95-ВР).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).
Відповідно до статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За визначенням, наведеним в статті 1 цього Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до норм статті 9 Закону №996-XIV:
- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9);
- інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця (частина третя статті 9);
- господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (частина п'ята статті 9).
Відповідно до пункту 177.10. статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Статтею 20 Закону №265/95-ВР установлено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:
Законом України від 20.09.2019 №128-IX «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг, який набрав чинності з 01.08.2020, внесені зміни у Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Зокрема, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР викладено в новій редакції, відповідно до якої суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Цими змінами передбачений обов'язок суб'єкта господарювання надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують (1) облік та (2) походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
За обставин цієї справи при проведенні фактичної перевірки бару, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та належить суб'єкту господарювання ОСОБА_1 ревізори встановили, що в реалізації в барі знаходились алкогольні напої в асортименті (текіла «Кезерва», 0,7 л., коньяк «Метакса» 0,7 л., джин «Біфітер», 1 л., віскі «Джек Деніалс», 0,7 л) на загальну суму 3932,00 грн. До перевірки працівник бару бармен ОСОБА_2 не надала ані оригіналів, ані копій:
- первинних документів (накладних тощо), що підтверджують походження цього товару, - з мотивів їх відсутності у місці продажу та перебування цих документів в іншому місці (в бухгалтера);
- облікових документів, що підтверджують ведення підприємцем обліку товарів, що знаходяться у місці продажу (напр., книги обліку доходів і витрат, у котрій записані прихідні документи на продукцію, що перебуває у продажу).
Відсутність первинних документів бармен пояснила тим, що такі знаходяться в бухгалтера (підтверджується записом в акті перевірки), а відсутність облікових документів - не пояснила.
Отже, під час фактичної перевірки 08.10.2020 працівники контролюючого органу встановили відсутність в місці продажу товарів (алкогольних напоїв в барі ФОП ОСОБА_1 ) оригіналів та копій (паперових чи електронних) первинних документів (котрі підтверджують походження товару) та облікових документів (котрі підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу), що правильно кваліфіковано ними як невиконання позивачем обов'язку, передбаченого пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР (в редакції, що діє з 01.08.2020).
Щодо аргументів представника позивача про скерування ОСОБА_1 22.10.2020 копій первинних документів (податкової, видаткової накладних, ТТН) на адресу контролюючого органу, то зміст його листа (а.с.9) лише додатково підтверджує встановлені ревізорами обставини - відсутність на момент проведення перевірки в місці реалізації алкогольних напоїв первинних та облікових документів, - з причини їх знаходження у бухгалтера.
Суд відхиляє як помилкові посилання представника позивача на висновки Верховного Суду у постанові №814/413/16 від 12.06.2018, оскільки така була прийнята за іншого правового регулювання спірних правовідносин, - до внесених змін Законом України від 20.09.2019 №128-IX до Закону №265/95-ВР, зокрема, пункту 12 статті 3. Так, «стара» редакція цієї норми дійсно не передбачала обов'язку суб'єкта господарювання зберігати за місцем реалізації товарів первинних документів чи їх копій. Разом з тим, з метою детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг з 01.08.2020 для суб'єктів господарювання було запроваджено нові та деталізовано існуючі обов'язки, а саме - обов'язок суб'єкта господарювання надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують (1) облік та (2) походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Отже, згадана позивачем правова позиція касаційного суду є нерелевантною через зміну правового регулювання спірних правовідносин.
Щодо аргументів позивача про проведення перевірки без попереднього попередження підприємця та без його/бухгалтера участі, то такі жодним чином не доводять протиправності дій контролюючого органу чи прийнятого ним рішення. Особливістю фактичної перевірки є те, що така проводиться без попередження суб'єкта господарювання та за місцем здійснення ним діяльності (в цьому випадку - кафе), а не за місцем його реєстрації. Водночас суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та наявність первинних документів, а також надання таких контролюючому органу працівниками, які знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), а не в офісі, бухгалтера тощо.
Суд також враховує, що позивач ані до перевірки, ані разом із листами/скаргами до органів ДПС, ані до суду так і не надав доказів обліку товарів за місцем їх продажу 08.10.2020, а лише намагався довести фактичну наявність в іншому місці (в бухгалтера) документів, що підтверджують походження (а не облік) товарів.
При цьому об'єктивну сторону правопорушення, за яке передбачено накладення штрафу на підставі статті 20 №265/95-ВР, складає не надання ревізорам під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Існування таких документів в іншому місці (в бухгалтера тощо) та надання їх після перевірки жодним чином не впливає на кваліфікацію ситуації, якщо таких документів не надано під час проведення перевірки. Передбачені абзацом другим статті 20 Закону №265/95-ВР винятки на позивача не поширюються, оскільки він перебуває на загальній системі оподаткування.
За цих обставин податкове повідомлення - рішення від 02.11.2020 №0002120709, яким за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до ФОП ОСОБА_1 на підставі статті 20 цього закону застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7864 грн. (у подвійному розмірі вартості товару, 3932*2) відповідає критеріям правомірного рішення субєкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті 2 КАС України. З огляду на це позовні вимоги про скасування цього рішення є безпідставними та не підлягають до задоволення.
З огляду на висновки суду по суті спору, понесені ФОП ОСОБА_1 судові витрати не відшкодовуються та покладаються судом на нього.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Понесені позивачем судові витрати покласти на нього.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 09.09.2021.
Суддя Москаль Р.М.