09 вересня 2021 року справа №380/8069/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретар судового засідання Новак Л.М.
за участю:
представника позивача Мосейчук С.В. представника відповідача Кельбас Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУМ ГРУП» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАТУМ ГРУП» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.05.2021 року №10269/13-01-07-01.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки щодо порушень податкового законодавства викладені в акті перевірки є протиправними, необґрунтованими та не відповідають дійсності. Зазначає, що порядок проведення перевірки містить цілий ряд грубих процесуальних порушень. Стверджує, що має довготривалі договірні відносини із ТОВ «Виробнича комерційна компанія «Сільван». Вказує, що операції з придбання товарів були реальними, вчинялись з метою їх використання в своїй господарській діяльності. Зазначає, що висновки акту перевірки про дефектність укладеного договору у зв'язку з невідповідним штатом працівників, відсутністю адреси укладення договору не базується на нормах чинного законодавства. Більше того, відповідачем проводились документальні позапланові виїзні перевірки позивача при декларуванні за вересень 2020 року та листопад 2020 року. Предметом вказаних перевірок також були аналогічні правовідносини з тими самими контрагентами по тих самих укладених договорах. Отже, контролюючий орган допускає непослідовність своїх висновків щодо аналогічних правовідносин між тими самими контрагентами. Вказує, що 15.04.2021 року відповідачем було винесено протокол про адміністративне правопорушення відносно директора позивача за порушення порядку ведення податкового обліку. Проте, Шевченківським районним судом м.Львова провадження у справі про притягнення директора до адміністративної відповідальності закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
У своїх запереченнях відповідач вказує, що сам факт наявності у позивача податкових чи видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. В матеріалах перевірки описана інформація щодо неможливості виконання ТОВ «ВКФ «Сільван» цивільно-правових зобов'язань в частині поставки товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з відсутністю у вказаного суб'єкта господарювання економічних можливостей. Документи, які надані позивачем на підтвердження факту здійснення господарських операцій містять численні розбіжності в частині місця здійснення господарських операцій. На нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВКФ «Сільван» вказують численні докази зібрані в ході проведення перевірки позивача.
Окрім того, 14.06.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що висновок відповідача про неналежність доказі видаткових накладних, удаваність господарських операцій не відповідає дійсності, не ґрунтується на нормах чинного законодавства та усталеній судовій практиці. Зазначає, що, заперечуючи проти позову, відповідач надає документи, які не охоплюють період перевірки. У звітний період - січень 2021 року ТОВ «Виробнича комерційна компанія «Сільван» не було визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку.
Представник позивача просить позов задоволити з урахуванням наведених мотивів.
Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю.
Ухвалою суду від 25.05.2021 року відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 24.06.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 19.08.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотриманням позивачем податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету відповідачем складено акт №8997/13-01-07-01/40370608 від 15.04.2020 року, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.
На підставі згаданого акта у відповідності до підп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №10269/13-01-07-01 від 11.05.2021 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 114475 грн. 80 коп. та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 28618 грн. 95 коп.
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з позовом до адміністративного суду.
Змістом спірних правовідносин є прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №10269/13-01-07-01 від 11.05.2021 року.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Як вбачається зі змісту акта перевірки, перевіряючі дійшли до висновку, що встановлені під час перевірки обставини, які свідчать про нереальне вчинення господарських операцій з ТОВ «Виробнича комерційна компанія «Сільван», стали підставою безпідставного включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 114475 грн. 80 коп. за січень 2021 року, що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 114475 грн. 80 коп.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України).
Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Як передбачено у п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно із п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).
Як передбачено у п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Абзацом одинадцятим ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі абзацом п'ятим ст.1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Виробнича комерційна компанія «Сільван» (продавець) укладено договір поставки №03-1/1 від 03.01.2020 року, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар (палетну заготовку, заготовку до піддонів, пиломатеріали, брус, обрізки, тирсу та інше), згідно виписаних накладних.
На підтвердження реальності виконання даного договору позивачем надано видаткові накладні №РН-0000001 від 04.01.2021 року, №РН-0000002 від 05.01.2021 року, №РН-0000003 від 06.01.2021 року, №РН-0000005 від 11.01.2021 року, №РН-0000006 від 12.01.2021 року, №РН-0000007 від 13.01.2021 року; товарно-транспортні накладні №0000000002 від 04.01.2021 року, №0000000003 від 05.01.2021 року, №0000000004 від 06.01.2021 року, №0000000005 від 11.01.2021 року, №0000000006 від 12.01.2021 року, №0000000007 від 13.01.2021 року.
В згаданих документах містяться відомості про поставку ТОВ «Виробнича комерційна компанія «Сільван» позивачу товарів зазначених у договорі №03-1/1 від 03.01.2020 року.
Окрім того, в матеріалах справи наявні також прибуткові накладні №6 від 04.01.2021 року, №7 від 05.01.2021 року, №8 від 06.01.2021 року, №16 від 11.01.2021 року, №17 від 12.01.2021 року, №18 від 13.01.2021 року, які також підтверджують оприбуткування позивачем у ТОВ «Виробнича комерційна компанія «Сільван» брусу та палетної заготовки.
Щодо твердження відповідача з приводу відсутності підтвердження факту проведення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Виробнича комерційна компанія «Сільван» суд зазначає, що надані позивачем видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові накладні, які містяться в матеріалах справи, у своїй сукупності спростовують твердження відповідача про дефектність оформлених первинних документів та дозволяють встановити дійсні господарські відносини між позивачем та його контрагентом.
Також, в матеріалах справи наявні свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів з реєстраційними номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та напівпричіпа.
Вказані транспортні засоби перебувають у власності позивача.
У наданих позивачем товарно-транспортних накладних зазначені транспортні засоби із згаданими реєстраційними номерами.
Даний факт підтверджує те, що перевезення товару здійснювалось позивачем власними транспортними засобами.
Твердження відповідача про підміну товарних позицій спростовуються Даними Єдиного реєстру податкових накладних отриманих контрагентом позивача, згідно яких придбавав товари деревини та продавав позивачу вироби з деревини.
Не можна залишити поза увагою і те, що постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 12.05.2021 року у справі №466/3490/21, яка стосується порушення директором позивача вимог законодавства про порядок ведення податкового обліку, що призвело до завищення бюджетного відшкодування на суму 114475 грн. 80 коп., зокрема п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, згідно акту перевірки, на підставі якого було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, провадження про притягнення її до адміністративної відповідальністю за ч.1 ст.163-1 КУпАП закрито за відсутністю у вказаних діях складу адміністративного правопорушення.
Наведені докази дозволяють суду прийти до висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Виробнича комерційна компанія «Сільван» мали реальний характер, діяльність позивача спрямована на отримання економічної вигоди від господарської діяльності.
Таким чином, суд не може покласти в основу судового рішення аргументи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності згаданих господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати згадані обставини.
Відтак, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки, які ґрунтуються на припущеннях.
У свою чергу, контролюючий орган не надав прямих доказів, або непрямих, які б у своїй сукупності підтверджували нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Виробнича комерційна компанія «Сільван».
Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).
При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03).
Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.
В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.
При цьому, судом не беруться до уваги інші доводи відповідача, з огляду на встановлені обставини.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №10269/13-01-07-01 від 11.05.2021 року не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.
Відтак, позовні вимоги є обгрунтованими, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 11.05.2021 року №10269/13-01-07-01.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУМ ГРУП» (адреса: м.Львів, вул.Плугова, 10/50; код ЄДРПОУ 40370608), 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10 вересня 2021 року.
Суддя В.Я.Мартинюк