Справа№380/13409/21
10 вересня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) із вимогою визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про відкриття виконавчого провадження № 66154612 від 21.07.2021 року.
Позов обґрунтовано тим, що капітаном поліції відділення №3 (м.Сколе) Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області Шрібаком Б.В. 19.05.2021 року було складено постанову серії ЕАН №4227356 про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яка зафіксована не в автоматичному режимі, та накладено на нього штраф у сумі 340 грн. Не зважаючи на оскарження даної постанови в судовому порядку, старшим державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) 21.07.2021 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66154612 щодо примусового стягнення з позивача штрафу. Враховуючи те, що розгляд справи з приводу визнання протиправності постанови серії ЕАН №4227356 від 19.05.2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в судовому порядку не завершений, позивач вважає постанову про відкриття виконавчого провадження №4227356 від 21.07.2021 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою було залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції у Львівській області.
В судове засідання, яке відбулось 10.09.2021 року, з'явились позивач та його представник, які позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили такі задовольнити. Представник відповідача, як і представник третьої особи, в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, місце та час його проведення. Позивач та його представник не заперечили щодо переходу до письмового провадження, внаслідок чого, суд, ухвалою без виходу до нарадчої кімнати вирішив перейти до письмового провадження з метою подальшого розгляду справи та ухвалення рішення.
Відповідач правом на подання відзиву передбаченим статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Оскільки з 07.12.2020 у Львівському окружному адміністративному суді обмежено відправлення поштової кореспонденції через відсутність коштів, ухвалу про відкриття провадження у справі від 16.08.2021 року та копію позовної заяви з додатками скеровано на електронну адресу відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, оскільки суб'єкт владних повноважень не подав відзиву на позов без поважних причин, суд кваліфікує це як визнання позову.
Частиною 6 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши позов, відзив на позовну заяву, подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторони, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
19.05.2021 року капітаном поліції відділення №3 (м. Сколе) Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області Шрібаком Б.В. було складено постанову серії ЕАН №4227356 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яка зафіксована не в автоматичному режимі , та накладено штраф у розмірі 340 грн.
31.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Франківського районного суду м.Львова з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН №4227356 від 19.05.2021 року.
Ухвалою судді Франківського районного суду м.Львова від 07.06.2021 року в справі №465/4336/21 за позовом ОСОБА_1 до інспектора капітана поліції відділення №3 (м.Сколе) Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області Шрібака Б.В. про скасування постанови серії ЕАН №4227356 від 19.05.2021 року було відкрито провадження.
21.07.2021 року старшим державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Лесько Н.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66154612 щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу у сумі 680 грн.
Враховуючи те, що на сьогоднішній день розгляд справи №465/4336/21 щодо оскарження постанови серії ЕАН №4227356 від 19.05.2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у суді першої інстанції не завершений, позивач вважає постанову від 21.07.2021 року про відкриття виконавчого провадження №66154612 протиправною, а відтак звернувся до суду з метою захисту своїх прав.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1403-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1403-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Вимоги до виконавчого документа визначені статті 4 Закону №1403-VIII, за приписами пунктів 6, 7 частини 1 якої у виконавчому документі зазначаються дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) та строк пред'явлення рішення до виконання.
Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону №1403-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 4 Закону №1403-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).
За загальним правилом, визначеним у частині 1 статті 12 Закону №1403-VIII, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1403-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини 2 статті 18 Закону №1403-VIII виконавець зобов'язаний:
- здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
- надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
- розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
- заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
- роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 26 вказаного Закону №1403-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Частиною 5 статті 26 Закону №1403-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Суд звертає увагу та як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження ВП №66154612 було відкрито щодо примусового виконання постанови №ЕАН 4227356 від 19.05.2021 року, проте з матеріалів справи встановлено факт оскарження даної постанови на цей час в суді, справу по суті ще не розглянуто та рішення суду, яке набрало законної сили за результатами розгляду справи по суті наразі - відсутнє.
Так, відповідно до даних наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень судом та на сайті Судової влади України встановлено, що у провадженні Франківського районного суду м.Львова перебуває на розгляді справа №465/4336/21, яка відкрита за позовом ОСОБА_1 до інспектора капітана поліції відділення №3 (м.Сколе) Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області Шрібака Б.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ЕАН №4227356 від 19.05.2021 року.
З урахуванням встановленого, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) передбачено особливості та порядок направлення таких постанов на примусове виконання.
Так, згідно частини 2 статті 299 КУпАП при оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно частини 2 статті 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.
При цьому, частиною 1 статті 307 КУпАП визначено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Тобто, обов'язок по добровільній сплаті штрафу у позивача виникає через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, оскільки позивачем було оскаржено штраф. Відтак, на даний час у позивача ще не виник та не міг виникнути обов'язок щодо сплати штрафу, оскільки не завершена процедура його судового оскарження. При цьому, в разі скасування оскаржуваного штрафу судом та набрання судовим рішенням законної сили - підстави для такої сплати будуть відсутні взагалі.
Згідно статті 300-1 КУпАП визначено порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), де визначено, що у разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів така постанова підлягає примусовому виконанню.
Проте, згідно частини 3 статті 300-1 КУпАП у разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.
Тобто, зі змісту вищевказаних норм однозначно слідує висновок про те, що постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не можуть бути направлені на примусове виконання до завершення процедури оскарження та до отримання результатів за такою процедурою оскарження.
При цьому, суд звертає увагу, що направлення на примусове виконання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка оскаржена в судовому порядку порушує вимоги норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про виконавче провадження».
Як вже було вказано судом вище, ухвалою Франківського районного суду міста Львова у справі №465/4336/21 було відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до інспектора капітана поліції відділення №3 (м.Сколе) Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області Шрібака Б.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ЕАН №4227356 від 19.05.2021 року.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що на даний час вказана справа не розглянута. Отже спірна постанова про накладення штрафу не має статусу чинного виконавчого документу та не могла в силу вищевказаних приписів КУпАП бути направлена на примусове виконання.
Крім цього, суд звертає увагу, що чинне законодавство не покладає на скаржника обов'язку повідомляти органи поліції про факт оскарження штрафу до суду, а тому твердження поліції про відсутність інформації щодо оскарження такого штрафу не можуть бути підставою для направлення такого штрафу на примусове виконання, оскільки в такому разі на примусове виконання направляється штраф за яким у скаржника ще не розпочався перебіг строку навіть на добровільне виконання, що виключає можливість його примусового виконання.
Безпідставне направлення на примусове виконання оскаржуваного штрафу, за яким ще не завершився судовий розгляд щодо його правомірності позбавляє позивача права на його добровільне виконання та сплату за результатами судового оскарження, як це передбачено статтею 307 КУпАП, яка визначає, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На даний час позивач не повідомлений про залишення скарги без задоволення, судовий розгляд щодо визнання протиправною та скасування постанови ЕАН №4227356 від 19.05.2021 року триває, відтак перебіг цього п'ятнадцятиденного строку для сплати штрафу у позивача ще не розпочався.
Відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання такого штрафу в цьому випадку не лише безпідставно позбавляє позивача права на добровільне його виконання, а й покладає безпідставний тягар негативних наслідків, пов'язаних з примусовим виконанням постанови в т.ч. у вигляді нарахування виконавчого збору, витрат пов'язаних з виконавчими діями та іншого.
Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного та з урахуванням приписів норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що постанова старшого державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Лесько Н.М. від 21.07.2021 року про відкриття виконавчого провадження № 66154612 є передчасною, оскільки фактичні підстави для примусового виконання постанови ЕАН №4227356 від 19.05.2021 року на даний час відсутні, неприпустимим є позбавлення особи права на її добровільне виконання в разі залишення позовної заяви за результатами відповідного оскарження без задоволення, відтак оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає обов'язковому скасуванню.
Окрім цього, виходячи з аналізу викладеного вище норм законодавства, можна прийти до висновку, що державний виконавець зобов'язаний відповідно до вимог чинного законодавства не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд зауважує, що вимога позивача про визнання протиправності оскаржуваної постанови є необґрунтованою, оскільки при вчиненні певних дій уповноважена особа виконавчого органу керувалась вимогами встановленими відповідним чинним законодавством, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Відтак, зважаючи на викладене, з огляду на відсутність у спірної постанови про відкриття виконавчого провадження такої властивості, як протиправність, суд вважає належним і достатнім способом захисту порушеного інтересу позивача саме скасування цієї постанови без визнання її протиправною.
Такі мотиви суду узгоджуються з позицією Верховного суду, викладених у постанові від 27.03.2019 року (справа №826/15117/17).
Виходячи з викладеного, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість і доведеність позовних вимог, та наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за потрібне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача половину сплаченого позивачем судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати постанову старшого державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про відкриття виконавчого провадження № 66154612 від 21.07.2021 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (м. Львів, проспект Чорновола, 39; код ЄДРПОУ 35009232).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складання.
Суддя Сасевич О.М.