Іменем України
09 вересня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4109/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Макогон Алли Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
04.08.2021 до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява адвоката Макогон Алли Олександрівни (далі -представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 1239-31-8/2553 від 01.04.2021 Біловодського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В обґрунтування позову зазначено, що в квітня 2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням № 1239-31-8/2553 від 01.04.2021 Біловодського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії, зазначивши, що не можливо врахувати трудову книжку серії НОМЕР_1 від 21.07.1978 у зв'язку з: невідповідністю дошлюбного прізвища (зазначено в трудовій ОСОБА_2 , а в свідоцтві про дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 (російською мовою); період роботи з 21.07.1978 по 01.10.1980 на підприємстві Лутугинського комбінату побутового обслуговування населення у зв'язку з виправленням в наказі Пр. № 143-ОК від 21.07.1978; період роботи з 01.12.1980 по 05.12.1983 в Головному підприємстві Ворошиловградського виробничого швейного об'єднання у зв'язку з виправленням в даті прийняття на роботу (неможливо зрозуміти рік прийняття на роботу); період роботи з 09.09.1985 по 21.02.1995 в Лутугинському заводе прокатних валків Міністерства чорної металургії (згідно мовою оригіналу) у зв'язку з неможливістю в трудовій книжці ідентифікувати підприємство по відтиску печатки на запису про звільнення.
З посиланням на норми Конституції України, Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» представник позивача вважає рішення протиправним.
03.09.2021 до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян надійшов відзив на позов (арк. спр. 29-31) в якому відповідач заперечує проти позову та зазначає, що 02.03.2021 позивач звернулась до управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
За наслідками розгляду заяви позивача від 02.03.2021 Біловодським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області прийнято рішення № 1239-31-8/2553 від 01.04.2021 про відмову у призначені пенсії.
Страховий стаж заявниці складає 14 років 2 місяці 26 днів, який обчислено:
з 23.12.1983 по 19.08.1985 за довідкою від 04.01.2021 № 02-15/2, виданою комунальною установою «Трудовий архів територіальних громад Біловодського району»;
з 14.02.1989 по 13.02.1992 (догляд за дитиною до 3-х років) за свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 від 04.03.1989;
з 24.11.2004 по 31.07.2014 загалом 9 років 6 місяців 29 днів, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) відповідно до сплачених підприємством страхових внесків.
При обчисленні страхового стажу не враховано трудову книжку серії НОМЕР_1 від 21.07.1978 оскільки дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 », зазначене в трудовій книжці, не відповідає прізвищу « ОСОБА_2 » за свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 17.08.1985.
За розглядом трудової книжки заявниці додатково повідомлено, що записи про періоди роботи проведено в порушення норм Інструкції, а саме:
з 21.07.1978 по 01.10.1980 на Лутугинському комбінату побутового обслуговування населення (мають місце виправлення в номері наказу про прийняття на роботу, які не засвідчено підписом відповідальної особи та печаткою підприємства);
з 01.12.1980 по 05.12.1983 на Головному підприємстві Ворошиловградського виробничого швейного об'єднання (прийнято на роботу 01.12.1980 за наказом від 28.10.1980 № 505).
Крім цього, запис на звільнення за період роботи з 09.09.1985 по 21.02.1995 на Лутугинському об'єднанні з виробництва валків засвідчено печаткою підприємства, відтиск якої не прочитується.
Отже, рішенням Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 01.04.2021 № 1239-31-8/2553 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на загальних умовах за нормами статті 26 Закону 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років.
Ухвалою суду від 09.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк.спр. 24-25).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), 02.03.2021 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії, зареєстрованою за № 417 (арк. спр. 32-33), додавши документи зазначені в розписці-повідомлені.
Рішенням Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 01.04.2021 за вихідним № 1239-31-8/2553 “Про відмову в призначенні пенсії” позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу (арк. спр. 10-13, 62-65).
Зі змісту рішення вбачається, що страховий стаж позивача складає 14 років 2 місяці 26 днів, який обчислено:
з 23.12.1983 по 19.08.1985 за довідкою від 04.01.2021 № 02-15/2, виданою комунальною установою «Трудовий архів територіальних громад Біловодського району»;
з 14.02.1989 по 13.02.1992 (догляд за дитиною до 3-х років) за свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 від 04.03.1989;
з 24.11.2004 по 31.07.2014 загалом 9 років 6 місяців 29 днів, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) відповідно до сплачених підприємством страхових внесків.
При обчисленні страхового стажу не враховано трудову книжку серії НОМЕР_1 від 21.07.1978 оскільки дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 », зазначене в трудовій книжці, не відповідає прізвищу « ОСОБА_2 » за свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 17.08.1985.
Записи про періоди роботи проведено в порушення норм Інструкції, а саме:
з 21.07.1978 по 01.10.1980 на Лутугинському комбінату побутового обслуговування населення (мають місце виправлення в номері наказу про прийняття на роботу, які не засвідчено підписом відповідальної особи та печаткою підприємства);
з 01.12.1980 по 05.12.1983 на Головному підприємстві Ворошиловградського виробничого швейного об'єднання (прийнято на роботу 01.12.1980 за наказом від 28.10.1980 № 505);
з 09.09.1985 по 21.02.1995 в Лутугинськомму заводі прокатних валків (у зв'язку з неможливістю в трудовій книжці ідентифікувати підприємство по відтиску печатки на записі про звільнення).
Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 видана 21.07.1978 (арк. спр. 16-20, 41-48) позивач працювала (спірний період):
запис 1. до вступу до Лутугинського КБО навчалась в профтехнікумі Ворошиловградського облпобутуправлінні за спеціальністю кравцем верхнього одягу;
Лутугинський комбінат побутового обслуговування населення:
запис 2. 21.07.1978 прийнято кравцем верхнього одягу 3 розряду після закінчення навчання;
запис 3. 01.10.1980 звільнена за ст. 38 КЗпП України;
Головне підприємство Ворошиловградського виробничо швейного об'єднання:
запис 4. 01.12.1980 прийнята в розкрійний цех кравцем 3 розряду;
01.08.1983 переведена в пошивний цех № 1 кравцем
запис 5. 05.12.1983 звільнена з підприємства за ст. 38 КЗпП;
Лутугинський завод прокатних валків:
запис 11.09.09.1985 прийнята в залізничний цех оглядачем вагонів 3 розряду;
запис 12. Лутугинське об'єднання з виробництва валків (перейменування);
запис 13. 30.12.1991 чергова стрілочного поста залізничного цеху;
запис 14. 21.02.1995 звільнена за ст. 36 КЗпП за переводом до профкому Лутугинського об'єднання по виробництву валків;
Профком Лутугинського об'єднання по виробництву валків:
запис 15. 22.02.1995 прийнята за переводом з ЛОВВ художником - оформлювачем;
запис 16. 15.06.1998 звільнена за ст. 38 КЗпП.
Згідно з протоколом призначення пенсії № 123950001695 від 04.03.2021 страховий стаж позивача складає 14 років 02 місяці 26 днів, до якого зараховано період з 23.12.1983 по 19.08.1985, з 14.02.1989 по 13.02.1992 та з 24.11.2004 по 31.07.2014 (арк. спр. 60-61).
Згідно зі свідоцтвом про народження від 21.01.1961 серії НОМЕР_5 зроблено запис про народження російською мовою « ОСОБА_4 » (арк. спр. 14, 56).
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 17.08.1985 серії НОМЕР_3 здійснено запис про укладення шлюбу позивачем, якій присвоєно прізвище російською мовою « ОСОБА_5 » з « ОСОБА_2 » (арк. спр. 15, 55).
Відповідно до першої сторінки трудової книжки позивача здійснено запис про зміну прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_5 » відповідно свідоцтва про шлюб від 17.08.1985 серії НОМЕР_3 (арк. спр. 16).
Відповідно до архівної довідки № 02-15/2 від 04.01.2021 виданої Комунальною установою «Трудовий архів територіальних громад Біловодського району» « ОСОБА_4 23.12.1983 принято портной по пошиву верхне одежды» (арк. спр. 53).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 9 Закону № 1058-IV визначено, що за цим Законом призначаються пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника.
Згідно зі 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Абзацом першим пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
На момент звернення позивача (02.03.2021) позивачу виповнилось повних 60 років, що не заперечується сторонами.
Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина друга статті 45 Закону № 1058-IV).
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п'ята статті 45 Закону № 1058).
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
В свою чергу, порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Так, згідно з п.п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Тобто, враховуючи положення п.2.3, 2.4 Інструкції №58, записи про звільнення завіряються печаткою та повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до п.п. 2.6.-2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
Відповідно до абз. 2 пункту 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Суд зазначає, що станом на час внесення спірних записів діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162), положення якої подібні положенням Інструкції № 58.
Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 “Про трудові книжки працівників”, цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 654/890/17 та у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Судом встановлено, що відповідач, відмовляючи в записів трудової книжки, посилається на Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 зазначаючи про різні дівочі прізвища позивача.
Суд не приймає вказані доводи, оскільки позивачем як суду, так і відповідачу надано документи, зокрема, свідоцтво про шлюб, на підставі якого здійснено заміну дівочого прізвища у трудовій книжці позивача.
Крім того, відповідач частково зараховує до страхового стажу період 23.12.1983 по 19.08.1985 (записи 6-10), на підставі архівної довідки, в якій зазначено відомості аналогічні зазначені в трудовій книжці позивача.
На думку суду, відповідач отримавши документи про призначення пенсії належним чином не надав оцінку записам та відомостям трудової книжки, які в сукупності дають підстави для зарахування записів трудової книжки до страхового стажу позивача.
Крім того, з наведених норм, суд також не приймає доводи відповідача з приводу порушення норм Інструкції, а саме: з 21.07.1978 по 01.10.1980 на Лутугинському комбінату побутового обслуговування населення (мають місце виправлення в номері наказу про прийняття на роботу, які не засвідчено підписом відповідальної особи та печаткою підприємства); з 01.12.1980 по 05.12.1983 на Головному підприємстві Ворошиловградського виробничого швейного об'єднання (прийнято на роботу 01.12.1980 за наказом від 28.10.1980 № 505); з 09.09.1985 по 21.02.1995 в Лутугинськомму заводі прокатних валків (у зв'язку з неможливістю в трудовій книжці ідентифікувати підприємство по відтиску печатки на запису про звільнення).
Суд звертає увагу, що записи у трудовій книжці (записи 2, 3, 4, 5, 11, 12, 13, 14) здійснені у хронологічній послідовності, а також чітко зазначені номери та дати наказів.
Суд наголошує, що саме на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання покладається відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі “Ковач проти України” від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі “Чуйкіна проти України” від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі “Швидка проти України” від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірні період роботи та записи трудової книжки в цілому (у межах предмету позову).
З урахуванням викладеного, суд вважає, що не зарахувавши до страхового стажу спірних періодів, орган Пенсійного фонду допустив бездіяльність.
Суд наголошує, що позивач є особою похилого віку та відноситься до незахищеної версти населення.
Відповідно до статті 22 Основного Закону держави, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Частина 3 статті 22 Конституції України підкреслює, що за прийняття нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов'язки.
Отже, за наслідками судового розгляду судом встановлено, що органом Пенсійного фонду при вирішенні питання призначення позивачу пенсії за віком за заявою від 02.03.2021 за номером 417, неправильно обчислено страховий стаж.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати “дискреційні повноваження”, користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Порушене право позивача полягає у фактичній відмові відповідача - суб'єкта владних повноважень призначити пенсію з урахуванням спірного періоду.
Суд наголошує на тому, що порушення прав позивача відбулось ще під час розгляду заяви позивача.
У межах спірних правовідносин належним способом судового захисту порушеного права є:
визнання протиправним та скасування рішення Біловодського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 1239-31-8/2553 від 01.04.2021 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 02.03.2021, зареєстровану за номером 417, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки записи трудової книжки підтверджують факт роботи позивача у спірний період.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Ухвалою суду від 09.08.2021 позивачу відстрочено сплату судового збору в розмірі 908,00 грн (арк. спр. 24-25).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача до Державного бюджету України судові витрати у розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Макогон Алли Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Біловодського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 1239-31-8/2553 від 01.04.2021 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 02.03.2021, зареєстровану за номером 417, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Смішлива