10 вересня 2021 року м. Київ № 320/13192/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка»
до Головного управління ДПС у Київській області,
ОСОБА_1
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання бездіяльності та дій
незаконними, зобов'язання вчинити певні дії
До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка» з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення (листа) від 14.05.2020, підписаного ОСОБА_1 на бланку Головного управління ДПС у Київській області; визнання незаконною з 20.05.2020 бездіяльності Головного управління ДПС у Київській області, яка полягає у незбиранні, невнесенні, необробці та незберіганні інформації з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць квітень 2020 року з додатками та доповненнями до неї товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка»; зобов'язання Головного управління ДПС у Київській області внести до баз даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, інформацію з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць квітень 2020 року з додатками та доповненнями до неї товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка»; визнання незаконними дій начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області Берегового Сергія Анатолійовича, які полягають у підписанні ним листа Головного управління ДПС у Київській області від 14.05.2020.
Позов мотивовано безпідставністю неприйняття відповідачем поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Аніка» податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2020 року з підстав відсутності у позивача статусу платника податку на додану вартість.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що контролюючим органом не повідомлялось позивачу про неприйняття чи невизнання поданої ним податкової звітності, а лише повідомлено про те, що у зв'язку з наявністю рішення про анулювання свідоцтва ПДВ ТОВ «Аніка» від 16.12.2016 №299 подання податкової декларації з ПДВ позивачем за квітень 2020 року не передбачено законодавством. Крім того, у відзиві наголошено, що з 01.01.2015 податкова звітність з ПДВ подається до контролюючого органу всіма платниками податків в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, а декларацію позивача з ПДВ за квітень 2020 року подано з порушенням вимог пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим її не було прийнято.
Позивачем подано відповідь на відзив, згідно якої наведені відповідачем у відзиві доводи є необґрунтованими.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка», ідентифікаційний код 33077997, місцезнаходження: 08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Територія технікуму, буд. 16, зареєстроване як юридична особа 03.08.2004, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №13391020000000036.
Позивачем подано до Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2020 року з додатками №№2, 3, 4, 5 і доповненням до податкової декларації з податку на додану вартість у формі листа вих. №83/05-20 від 14.05.2020, які отримано контролюючим органом 14.05.2020, про що свідчить відмітка про отримання з попередженням про можливість відмови у прийнятті на податковій декларації та додатках до неї.
Листом Головного управління ДПС у Київській області від 14.05.2020 б/н позивачу повідомлено про відсутність у ТОВ «Аніка» обов'язку подання податкової декларації з ПДВ за квітень 2020 року в зв'язку анулюванням ТОВ «Аніка» з 16.12.2016 статусу платника ПДВ на підставі рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану.
Вважаючи відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ за квітень 2020 року протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин, далі по тексту - Податковий кодекс України).
Відповідно статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (пункт 48.1).
Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (пункт 48.2).
Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) (пункт 48.3).
Податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.
Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність накладеного на електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки платника податку (підпункт 48.5.1 пункту 48.5).
Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу (пункт 48.7).
Згідно статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1).
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (абзац перший пункту 49.2).
Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» (пункт 49.3).
Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки (абзац п'ятий пункту 49.3).
Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» (пункт 49.4).
Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» (абзац другий пункту 49.4).
Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (пункт 49.8).
За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (пункт 49.9).
Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (пункт 49.10).
У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання (пункт 49.11).
Аналіз наведених положень Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що статтею 49 Податкового кодексу України передбачено два варіанти дій, які зобов'язаний вчинити контролюючий орган у разі подання платником податків податкової декларації з ПДВ, а саме: прийняти або відмовити у прийнятті податкової звітності. Контролюючий орган не має повноважень щодо надання платнику податків будь-яких роз'яснень щодо поданої ним податкової звітності з ПДВ.
Так, зокрема, контролюючий орган не має права не приймати фактично отриману податкову декларацію у разі її відповідності статті 48 Податкового кодексу України, оскільки прийняття податкової звітності є обов'язком контролюючого органу.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у своїй постанові від 31.07.2018 у справі № 810/1570/16.
При цьому підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, згідно пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, є виключно допущення платником податків порушень вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу при її заповненні, тобто відсутність в ній обов'язкових реквізитів.
Зміни у пункт 49.11 статті 49 Податкового кодексу України щодо обов'язку контролюючого органу у наданні платнику податків письмового повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації у випадку недотримання платником податків вимог абзаців першого-третього пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України (щодо подання контролюючому органу податкових декларацій в електронній формі), внесено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX, який набрав чинності 23.05.2020, тобто після відмови відповідача у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2020 року.
Крім того, суд звертає увагу, що статтею 49 Податкового кодексу України не передбачено повноважень контролюючого органу на відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість у разі анулювання платнику податків реєстрації платником ПДВ, зокрема, у вигляді відмови податкового органу прийняти податкову звітність.
Як встановлено судом, ТОВ «Аніка» подано до Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2020 року з додатками, яку отримано контролюючим органом.
Водночас, листом Головного управління ДПС у Київській області від 14.05.2020 б/н позивачу повідомлено про відсутність у ТОВ «Аніка» обов'язку подання податкової декларації з ПДВ за квітень 2020 року в зв'язку з анулюванням ТОВ «Аніка» з 16.12.2016 статусу платника ПДВ на підставі рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Втім, як убачається з податкової декларації ТОВ «Аніка» за квітень 2020 року, зазначена податкова декларація має всі реквізити, встановлені статтею 48 Податкового кодексу України, та за формою відповідає наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення між сторонами спірних відносин).
Відтак, за висновком суду, декларація ТОВ «Аніка» за квітень 2020 року мала бути прийнята контролюючим органом як податкова звітність.
При цьому суд зазначає, що пункт 49.4 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не встановлював наслідків подання платником податків декларації з податку на додану вартість в паперовій, а не електронній формі, зокрема, що у прийнятті такої декларації може чи має бути відмовлено, у зв'язку з чим, враховуючи закріплене в пункті 49.10 статті 49 Податкового кодексу України положення про заборону контролюючим органам відмовляти у прийнятті податкової декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею, контролюючий орган за місцем обліку платника податків зобов'язаний прийняти таку декларацію.
Також, судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №810/2420/17, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.12.2016 №299 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Аніка».
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2018 повернуто апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №810/2420/17.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі № 810/2420/17.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 та від 20.09.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Києво-Святошинської об'єднаної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі № 810/2420/17.
За змістом частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відтак, на момент складання Головним управлінням ДПС у Київській області листа від 14.05.2020 б/н, яким позивачу повідомлено про відсутність у нього обов'язку подання податкової декларації з ПДВ за квітень 2020 року в зв'язку анулюванням статусу платника ПДВ, Київським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі №810/2420/17, яким скасовано рішення від 16.12.2016 №299 про анулювання ТОВ «Аніка» статусу платника ПДВ, та яке набрало законної сили 14.09.2018, відповідно, рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 16.12.2016 №299 не може створювати негативних наслідків для позивача та бути підставою неприйняття податкової звітності підприємства на момент подання ТОВ «Аніка» податкової декларації з ПДВ за квітень 2020 року.
Таким чином, враховуючи, що подана позивачем податкова декларація з ПДВ за квітень 2020 року відповідає вимогам статті 48 Податкового кодексу, а податковим органом не було вчинено дій, передбачених статтею 49 Податкового кодексу України щодо її прийняття, суд дійшов висновку про неправомірність неприйняття контролюючим органом податкової декларації ТОВ «Аніка» з податку на додану вартість за квітень 2020 року з додатками та доповненнями до неї.
Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
За приписами підпункту 72.1.1.1 підпункту 72.1.1 пункту 72.1статті 72 Податкового кодексу України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах.
Статтею 74 Податкового кодексу України визначено, зо податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.
Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.
Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику (пункт 74.1).
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3).
Отже, наслідком неприйняття контролюючим органом податкової декларації ТОВ «Аніка» з податку на додану вартість за квітень 2020 року є невнесення контролюючим органом до баз даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, інформації з податкової декларації позивача за квітень 2020 року. Відтак, підлягають задоволенню позовні вимоги ТОВ «Аніка» в частині визнання незаконною з 20.05.2020 бездіяльності Головного управління ДПС у Київській області, яка полягала у незбиранні, невнесенні, необробці та незберіганні інформації з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць квітень 2020 року з додатками та доповненнями до неї товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка».
Водночас, лист Головного управління ДПС у Київській області від 14.05.2020 б/н, яким позивачу повідомлено про відсутність у нього обов'язку подання податкової декларації з ПДВ за квітень 2020 року, за висновком суду, не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства, оскільки не створює для позивача будь-яких правових наслідків, відповідно, у суду відсутні підстави для визнання вказаного листа протиправним та його скасування.
Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання незаконними дій начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області Берегового Сергія Анатолійовича, які полягають у підписанні ним листа Головного управління ДПС у Київській області від 14.05.2020 б/н, оскільки зазначений лист не є рішенням суб'єкта владних повноважень, та з огляду на наявність повноважень керівника контролюючого органу, передбачених Податковим кодексом України, на підписання, в тому числі, листів від імені відповідного контролюючого органу.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління ДПС у Київській області внести до баз даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем інформацію з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць квітень 2020 року з додатками та доповненнями до неї товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка», суд зазначає, що згідно Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Втім, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив про те, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, подана позивачем до контролюючого органу податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2020 року відповідала вимогам Податкового кодексу України, втім, безпідставно не була прийнята. Обставин, які б унеможливлювали прийняття податкової декларації ТОВ «Аніка» з ПДВ за квітень 2020 року, судом не встановлено.
З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача внести до баз даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем інформацію з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць квітень 2020 року з додатками та доповненнями до неї товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка».
Отже, враховуючи встановлені судом обставини щодо безпідставності неприйняття відповідачем податкової декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2020 року, виходячи з положень проаналізованого судом законодавства та заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, відповідно, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 грн. (платіжне доручення від 26.11.2020 №1898). Враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог (2/3 позовних вимог) в розмірі 2802,67 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.
Відповідачем не надано доказів понесення ним судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відтак судові витрати присудженню на користь відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати незаконною з 20.05.2020 бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області, яка полягала у незбиранні, невнесенні, необробці та незберіганні інформації з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць квітень 2020 року з додатками та доповненнями до неї товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка».
Зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області внести до баз даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем інформацію з одержаної податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць квітень 2020 року з додатками та доповненнями до неї товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» судові в розмірі 2802,67 грн. (дві тисячі вісімсот дві грн. 67 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка» (ідентифікаційний код 33077997, місцезнаходження: 08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Територія технікуму, буд. 16).
Відповідачі:
- Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А);
- ОСОБА_1 (місце роботи: АДРЕСА_1 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Колеснікова І.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 10 вересня 2021 року.