02 вересня 2021 року № 320/7070/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Шевчук Н.С.,
представників позивача Гучка В.В., Кравчика С.М.
представника відповідача Усачової А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі»
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про визнати не дійсним рішення в частині,
І. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі» з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) про скасування рішення, у якому просить суд:
- визнати не дійсним пп. 2 п. 3 резолютивної частини Постанови НКРЕКП від 21.05.2021 №838 «Про накладення штрафу на ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», яким Департамент із регулювання відносин у сфері енергетики, у межах здійснення заходів державного регулювання, відповідно до пунктів 1, 13 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» зобов'язано: 2) при встановленні (перегляді) тарифу на розподіл електричної енергії ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» врахувати величину профіциту коштів, яка виникла при виконанні заходів з приєднань електроустановок замовників до електричних мереж: у 2019 році - у розмірі 4 078,76 тис. грн. (без ПДВ) та у 2020 році - у розмірі 46 639,41 тис. грн.. (без ПДВ).
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позов мотивовано протиправністю розрахунків НКРЕКП наведеними в Акті перевірки та постанові від 21.05.2021 №838 «Про накладення штрафу на ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», в частині застосування коефіцієнту оптимізації коштів щодо витрат, пов'язаних з наданням послуг з приєднання електроустановок замовників електричних мереж базових установок.
Заперечуючи проти задоволення позову відповідач вказав, що НКРЕКП має право на здійснення заходів державного регулювання, а тому підстави для задоволення позовної заяви відсутні. З відзиву також слідує, що відповідач вважає неможливим втручання судом у повноваження НКРЕКП, як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним своєї компетенції, оскільки оскаржуване рішення приймалось колегіально (шляхом особистого голосування членів такого органу), тобто голосування здійснюється за внутрішнім переконанням кожного члена.
ІІІ. Процесуальні дії суду у справі
Ухвалою суду від 22.06.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено судове засідання на 19.07.2021.
19.07.2021 у судове засідання прибули представники позивача та представник відповідача. В адміністративній справі оголошено перерву, у зв'язку із витребуванням доказів до 29.07.2021.
29.07.2021 у судове засідання прибули представники позивача та представник відповідача. В адміністративній справі оголошено перерву, за клопотанням представника позивача до 05.08.2021.
05.08.2021 у судове засідання прибули представники позивача та представник відповідача. В адміністративній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 31.08.2021.
31.08.2021 у судове засідання прибули представники позивача та представник відповідача. В адміністративній справі оголошено перерву, у зв'язку із витребуванням доказів до 02.09.2021.
02.09.2021 у судове засідання прибули представники позивача та представник відповідача.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, судом встановлено наступне.
На підставі рішення від 16.12.2020 №2448, від 07.04.2021 №620, посвідчення від 17.03.2021 №198, від 29.03.2021 №227, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) було проведено планову перевірку дотримання ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» вимог законодавства у сфері енергетики, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, за результатами якої було складено акт від 21.04.2021 №215 (далі - Акт).
Актом встановлено, що ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» не дотримано вимоги нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії та порушено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії.
21.05.2021 за результатами розгляду Акту на засідання НКРЕКП, прийнято постанову №838 «Про накладення штрафу на ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ».
Підпунктом другим пункту третього резолютивної частини постанови НКРЕКП від 21.05.2021 № 838, Департамент із регулювання відносин у сфері енергетики, у межах здійснення заходів державного регулювання, відповідно до пунктів 1, 13 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» зобов'язано: при встановленні (перегляді) тарифу на розподіл електричної енергії ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» врахувати величину профіциту коштів, яка виникла при виконанні заходів з приєднань електроустановок замовників до електричних мереж: у 2019 році - у розмірі 4 078,76 тис. грн. (без ПДВ) та у 2020 році - у розмірі 46 639,41 тис. грн.. (без ПДВ).
Незгода позивача з пп. 2 п. 3 резолютивної частини постанови, стала підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначенні Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 року № 1540-VIII (надалі - Закон № 1540-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1540-VIII, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Статтею 2 Закону № 1540-VIII передбачено, що Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.
Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України (ст. 3 цього ж Закону).
Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.
За приписами ст. 19 Закону № 1540-VIII визначено, що Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.
Суб'єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені законами України "Про природні монополії", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу", "Про трубопровідний транспорт", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах (ст. 22 Закону № 1540-VIII).
Посадові особи суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг.
За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.
За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до посадових осіб суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати адміністративні стягнення.
Згідно з п. 3 та п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону № 1540-VIII, для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб'єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом; встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом.
Згідно з ч. 14 ст. 19 Закону «Про ліцензування видів господарської діяльності» регулює встановлено, що акт перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов складається в останній день проведення перевірки. В акті відображаються питання, що перевірялися, та встановлений стан додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов. У разі встановлення в ході перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки.
Постановою НКРЕКП від 18.12.2018 №1965 затверджено Методику (порядку) формування плати за приєднання до системи передачі та системи розподілу. Відповідно до пункту 1.8. плата за стандартне приєднання розраховується згідно з главою 3 цієї Методики. У випадку приєднання електроустановок замовника за схемою електрозабезпечення І та ІІ категорії надійності електропостачання для визначення відстані, відповідно до якої визначається тип приєднання (стандартне або нестандартне приєднання), приймається сумарна найкоротша відстань по прямій лінії, що сумарно не перевищує 300 метрів від точки приєднання електроустановок замовника до найближчих двох точок в існуючих (діючих) електричних мережах (повітряна лінія, трансформаторна підстанція або розподільний пункт) оператора системи розподілу (ступеня напруги, що відповідає ступеню напруги в точці приєднання), від яких буде забезпечуватись електрозабезпечення електроустановок замовника за І та ІІ категорією надійності електропостачання.
Постановою НКРЕКП від 25.11.2020 №2161 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 18 грудня 2018 року № 1965», яка набрала чинності 27.11.2020, внесено до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 18 грудня 2018 року № 1965 «Про затвердження Методики (порядку) формування плати за приєднання до системи передачі та системи розподілу» такі зміни: 1) у пункті 3 цифри « 2020» замінити цифрами « 2022»; 2) Методику (порядок) формування плати за приєднання до системи передачі та системи розподілу викласти в новій редакції.
VI. Оцінка суду
Системний аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що Регулятор, здійснюючи державне регулювання шляхом державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зобов'язаний дотримуватись законодавства у відповідних сферах. Процедура моніторингу ринків у сферах енергетики та комунальних послуг також відсилає до застосування заходів контролю до суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг у випадку виявлення за результатами моніторингу невідповідності (порушення) провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у сферах енергетики та/або комунальних послуг вимогам чинного законодавства.
Судом встановлено, що НКРЕКП було проведено планову перевірку дотримання ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» вимог законодавства у сфері енергетики, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії за період з 01.01.2019 по 31.12.2020, за результатами якої було складено акт від 21.04.2021 №215.
Як вбачається зі змісту Акту перевірки, відповідачем на підставі службової записки Департаменту із врегулювання відносин у сфері енергетики від 21.04.2021 №1078/17 визначено величину профіциту коштів, яка становить (+) 4078, 76 грн., для визначення величини дефіциту/профіциту коштів щодо надходжень та витрат пов'язаних з наданням послуг із стандартних та нестандартних приєднань (приєднання за завершеними договорами про нестандартне приєднання, які укладені в період з 01.01.2019 по 31.12.2019) на підставі отриманої від ПрАТ ДТЕК «КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» звітної інформації щодо понесених фактичних витрат і а приєднання електроустановок у 2019 році за приєднаннями, які фактично завершені у 2019 році, та з урахуванням оптимізації коштів щодо витрат, пов'язаних з наданням послуг з приєднань електроустановок замовників до електричних мереж за 2019 рік та за 2020 рік (+) 46979,56 грн. (без ПДВ).
В подальшому, за результатами розгляду Акту перевірки на засіданні НКРЕКП, прийнято постанову від 21.05.2021 №838 «Про накладення штрафу на ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», якою окрім накладення штрафу за порушення Ліцензійних умов, застосовано до підприємства заходи державного регулювання. Підпункт другий пункту третього резолютивної частини постанови НКРЕКП від 21.05.2021 № 838, містить вказівку спрямовану до Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики, яка викладена у такій редакції: «у межах здійснення заходів державного регулювання, відповідно до пунктів 1, 13 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»: при встановленні (перегляді) тарифу на розподіл електричної енергії ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» врахувати величину профіциту коштів, яка виникла при виконанні заходів з приєднань електроустановок замовників до електричних мереж: у 2019 році - у розмірі 4 078,76 тис. грн. (без ПДВ) та у 2020 році - у розмірі 46 639,41 тис. грн.. (без ПДВ)».
У судовому засіданні представники позивача вказали на неправомірність розрахунків НКРЕКП, які наведені в Акті перевірки та постанові від 21.05.2021 №838 «Про накладення штрафу на ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», в частині застосування коефіцієнту оптимізації коштів щодо витрат, пов'язаних з наданням послуг з приєднання електроустановок замовників електричних мереж базових установок (далі також - Коефіцієнт).
Заперечуючи проти таких доводів, представник відповідача наголошував на застосування під час перевірки ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» Методики, затвердженої постановою НКРЕКП від 18.12.2018 №1965.
Враховуючи наведену позицію сторін, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Постановою НКРЕКП від 18.12.2018 №1965 затверджено Методику (порядку) формування плати за приєднання до системи передачі та системи розподілу. Відповідно до пункту 1.8. плата за стандартне приєднання розраховується згідно з главою 3 цієї Методики.
Досліджуючи положення зазначеної постанови, судом встановлено, що Методика формування плати за приєднання до системи передачі та системи розподілу в редакції від 18.12.2018 не передбачала при розрахунку плати за приєднання до системи розподілу застосування коефіцієнту оптимізації коштів щодо витрат, пов'язаних з наданням послуг з приєднання електроустановок замовників до електричних мереж за базовий період.
При цьому порядок розрахунку та використання Коефіцієнту було введено в дію постановою НКРЕКП від 25.11.2020 №2161 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 18 грудня 2018 року № 1965», яка набрала чинності 27.11.2020.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України в рішенні від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
З наведеного слідує, що після набрання чинності (27.11.2020) постанови НКРЕКП від 25.11.2020 №2161 суб'єкти господарювання при розрахунку плати за приєднання до системи розподілу мають враховувати коефіцієнт оптимізації коштів.
З огляду на те, що перевірка діяльності ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» проводилася за період з 01.01.2019 по 31.12.2020, за висновком суду, позивач під час провадження своєї діяльності мав керуватися Методикою формування плати за приєднання до системи передачі та системи розподілу, затвердженої НКРЕКП постановою від 18.12.2018 №1965.
При цьому, в Акті перевірки також зазначено, що приєднання новозбудованих, реконструйованих чи технічно переоснащених електроустановок замовників, крім когенераційних установок, до електричних мереж виконувалося Ліцензіатом (ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ») у відповідності до Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310 та Методики (порядку) формування плати за приєднання до системи передачі та системи розподілу, затвердженої НКРЕКП постановою від 18.12.2018 №1965 (т.3 а.с.69). Відтак, відповідачем у Акті перевірки підтверджено застосування до обрахунку величини профіциту коштів у перевіряємий період саме Методики (порядку) формування плати за приєднання до системи передачі та системи розподілу, затвердженої НКРЕКП постановою від 18.12.2018 №1965.
Втім, як вбачається з Акту перевірки, НКРЕКП при розрахунку величини профіциту коштів, яка виникла при виконанні заходів з приєднання електроустановок змовників до електричних мереж: у 2019 році - у розмірі 4078,76 грн. (без ПДВ) та у 2020 році - у розмірі 46639,41 грн. (без ПДВ) було застосовано коефіцієнт оптимізації, який введений в дію лише з 27.11.2020.
Отже, твердження представника відповідача щодо не застосування під час перевірки, визначення величини профіциту коштів та витрат, пов'язаних з наданням ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» послуг із стандартних та нестандартних приєднань коефіцієнта оптимізації коштів щодо витрат, пов'язаних з наданням послуг з приєднання електроустановок замовників до електричних мереж за базовий період, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Крім цього суд зазначає, що Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувало, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішень дотримано не було, а саме Акт перевірки не містить жодних посилань на нормативно-правові акти, які було застосовано суб'єктом владних повноважень під час розрахунку величини профіциту коштів, яка виникла при виконанні заходів з приєднання електроустановок змовників до електричних мереж ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», до того ж, у зазначеному акті взагалі не наведено детальних розрахунків в частині обрахунку величини профіциту коштів, а містяться лише посилання на службову записку Департаменту із врегулювання відносин у сфері енергетики від 21.04.2021 №1078/17 на підставі якої відповідачем було визначено величину профіциту коштів.
З метою офіційного з'ясування обставин справи, судом було витребувано від відповідача методику розрахунків величини профіциту коштів, якою керувався суб'єкт владних повноважень під час проведення перевірки ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ».
Проте, відповідач не надав суду витребувані докази, чим не довів обґрунтованість та правомірність винесеного ним рішення.
При цьому відповідач посилається на практику Верховного Суду у постановах від 04.02.2019 у справі №826/14482/17 та від 14.03.2019 у справі №826/3880/18 - вказуючи на те, що оскаржуваний пункт постанови від 21.05.2021 №838 не породжує для позивача ніяких безпосередніх правових наслідків та не є рішенням, яке безпосередньо порушує права чи інтереси позивача.
Відповідач вказує, що оскаржуваний пп. 2 п. 3 резолютивної частини постанови НКРЕКП від 21.05.2021 №838 містять лише рекомендації, які стосуються виключно структурного підрозділу НКРЕКП, а саме Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики НКРЕКП. Як висновок, відповідач вказав що, оскільки щодо позивача на підставі оскаржуваного в частині рішення відсутні права та обов'язки у зв'язку з виданням такого рішення, то в останнього, відповідно і відсутнє право на судовий захист та звернення з відповідним адміністративним позовом.
Однак, суд приходить до висновку про неможливість застосування зазначеної практики Верховного Суду, з огляду на те, що в даній справі, за наслідками обставин, на які посилається відповідач, а саме порушення Ліцезійних умов, - відповідачем може бути прийнятий лише висновок про притягнення до юридичної відповідальності, тобто - застосування санкцій. Чинним законодавством, на яке посилаються обидві сторони справи, не передбачено таку діяльність відповідача у разі встановлення порушення ліцензіатом Ліцензійних умов, як застосування заходів регулювання. Таким чином у даній справі має місце невідповідність обставин, встановлених відповідачем під час перевірки і діями (рішеннями), допустимими законодавцем у разі встановлення порушень з боку позивача.
Тому фактично суд вбачає порушення права позивача в тому, що суб'єктом владних повноважень застосовано заходи регулювання за наслідком висновків про допущені ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» порушення Ліцензійних умов.
Також, суд відхиляє твердження відповідача, що неможливості задоволення позовних вимог з огляду на те, що таке виконання позовних вимог передбачає втручання в дискреційні повноваження Регулятора як колегіального органу.
Відповідно до ч.4 ст.245, якою визначено повноваження суду при вирішенні справи, - у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Дана норма є єдиною в спеціальному процесуальному законі, Кодексі адміністративного судочинства України, яка передбачає випадки та механізм забезпечення суб'єктам владних повноважень можливість діяти на власний розсуд.
З зазначеної норми ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що суд може відмовити позовних вимогах як способу захисту для реалізації дискреційних повноважень лише у разі: - якщо позовні вимоги стосуються зобов'язання до прийняття певного рішення; - якщо до прийняття такого рішення виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Врахування обох критеріїв зазначеної статті процесуального Закону, приводить суд до висновку, що рішення, яке презюмує розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень має бути новим по відношенню до спірних правовідносин - передбачати певну свободу обговорення і прийняття рішення з врахування обставин, встановлених судом. Дії чи рішення суб'єкта владних повноважень по поверненню попереднього стану, який існував до порушення прав позивача, - не є рішенням в розумінні ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином пояснення відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку із ризиком втручання в дискреційні повноваження НКРЕКП не відповідають вимогам ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України. Адже жодна з двох позовних вимог не передбачає вимогу про прийняття певного рішення. Зокрема і позовна вимога про визнання недійсним пункт постанови не передбачає прийняття нового рішення, а лише відновлення позивача у правах до стану, який існував до вчинення протиправних дій та прийняття оскаржуваного протиправного рішення.
Під час розгляду справи відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене правове регулювання та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним пп. 2 п. 3 резолютивної частини Постанови НКРЕКП від 21.05.2021 №838 «Про накладення штрафу на ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», який містить вказівку Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики, у межах здійснення заходів державного регулювання, відповідно до пунктів 1, 13 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»: при встановленні (перегляді) тарифу на розподіл електричної енергії ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» врахувати величину профіциту коштів, яка виникла при виконанні заходів з приєднань електроустановок замовників до електричних мереж: у 2019 році - у розмірі 4 078,76 тис. грн. (без ПДВ) та у 2020 році - у розмірі 46 639,41 тис. грн. (без ПДВ), а отже позовні вимоги позивача є обґрунтованими.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
VIIІ. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 270,00 грн., що підтверджується квитанцією від 07.06.2021 №2010225175.
Враховуючи задоволення позовних вимог, понесені витрати підлягають присудженню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Докази понесення позивачем інших витрат в матеріалах справи відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати не дійсним пп. 2 п. 3 резолютивної частини Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.05.2021 №838: "при встановленні (перегляді) тарифу на розподіл електричної енергії ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» врахувати величину профіциту коштів, яка виникла при виконанні заходів з приєднань електроустановок замовників до електричних мереж: у 2019 році - у розмірі 4 078,76 тис. грн. (без ПДВ) та у 2020 році - у розмірі 46 639,41 тис. грн. (без ПДВ)."
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі» (ідентифікаційний код юридичної особи: 23243188; місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-Б) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (ідентифікаційний код юридичної особи: 39369133; місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 19) судові витрати у 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 09 вересня 2021 р.