11 травня 2021 року м. Київ Справа № 320/12839/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доУправління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у відмові здійснити нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, що становить 9464,00 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2020 рік до 5 травня у розмірі 9464,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, а відтак відповідно до положень статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Крім того, позивач просить суд зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження шляхом направлення тексту судового рішення засобами електронного зв'язку у відповідності до положень статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 32-33, 34-35).
Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, жодних доказів поважності причин його неподання суду не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 18), виданого позивачу 07.11.2007 Фастівським управлінням праці та соціального захисту населення.
Судом встановлено, що у 2020 році відповідачем здійснено позивачу виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 3640,00 грн.
Не погоджуючись із розміром отриманої грошової допомоги, позивач звернулась до відповідача із заявою про її нарахування та виплату у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до положень статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (а.с. 21-23).
Листом від 26.11.2020 № 1626 Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради повідомило позивача про те, що виплата цієї допомоги у 2020 році здійснюється у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" від 19.02.2020 № 112 (а.с. 24-25).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у відмові здійснити нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).
Так, відповідно до положень статті 13 Закону № 3551-ХІІ (в редакції, яка діяла до 31.12.2007) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах:
- інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком;
- інвалідам II групи - вісім мінімальних пенсій за віком;
- інвалідам III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 № 107-VI наведене вище положення статті було викладено у новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 22.05.2008 було відновлено дію статті 13 Закону № 3551-ХІІ, відповідно до якої розмір щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни (особам з інвалідністю внаслідок війни) становить сім, вісім та десять мінімальних пенсій за віком в залежності від групи інвалідності.
У подальшому Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII, який набув чинності 01.01.2015, розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, із набуттям чинності Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII, Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII.
На виконання вказаних вище положень постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" від 19.02.2020 № 112 (далі - постанова № 112) встановлено, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснюється особам з інвалідністю внаслідок війни II групи у розмірі 3640,00 грн.
У подальшому Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 27.02.2020 відновлено дію статті 13 Закону № 3551 у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни (особам з інвалідністю внаслідок війни) ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Водночас положення постанови № 112, якими виплата у 2020 році разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни встановлена у розмірі меншому, ніж це передбачено статтею 13 Закону № 3551-XII, є чинними та не визнані Конституційним Судом України неконституційними.
Відтак, на момент виникнення спірних правовідносин одночасно діяли Закон № 3551-XII та постанова № 112, які по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни.
За таких обставин суд, виходячи з наведених у частині четвертій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, дійшов висновку, що для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2020 році слід застосовувати не постанову № 112, а Закон № 3551, який має вищу юридичну силу.
Аналогічні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20), які в силу приписів частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України суд має враховувати при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.
При цьому у вказаному вище судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що під час обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня підлягає застосуванню мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою статті 28 Закону № 1058-ІV.
Дослідивши матеріали адміністративної справи № 320/12839/20, враховуючи суб'єктний склад сторін, предмет та підстави позову, а також правові норми, якими регулюються спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що дана справа є типовою по відношенню до зразкової справи № 440/2722/20.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи має право на перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, обчисленому відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 № 367-ХІV.
Суд також наголошує, що відсутність належного бюджетного фінансування не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002, 17.03.2004 № 7-рп/2004, 01.12.2004 № 20-рп/2004 та 09.07.2007 № 6-рп/2007).
За таких обставин твердження відповідача про відсутність підстав для проведення позивачу перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком є необґрунтованими.
При цьому суд звертає увагу позивача на те, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
З огляду на викладене, керуючись положеннями частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги те, що відмова здійснити нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком виражається у формі активної поведінки, суд дійшов висновку, що дії Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради, що виявились у відмові здійснити нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, є протиправними.
Відтак підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради, що виявилась у відмові здійснити нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відсутні.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що у разі встановлення порушення суб'єктом владних повноважень вимог чинного законодавства, адміністративний суд повинен визнати дії суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати його здійснити нарахування та виплату належних сум, а не ухвалювати рішення про їх стягнення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 12.03.2019 в адміністративній справі № 522/3049/17.
Зважаючи на наведене, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, що становить 9464,00 грн (= 1638,00 грн (мінімальний розмір пенсії за віком) х 8 - 3640,00 грн (розмір виплаченої позивачу у 2020 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня).
За таких обставин суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, що становить 9464,00 грн, є достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача у розумінні положень частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 9464,00 грн слід відмовити.
Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є не обов'язком суду, а правом, яке може бути використано судом, зважаючи на те, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідач ухилятиметься від виконання даного судового рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення у даній справі.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що вона не позбавлена права на звернення до органів державної виконавчої служби з метою примусового виконання судового рішення в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення сторонами інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати розподілу та стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради, що виявились у відмові здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
3.Зобов'язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради (ідентифікаційний код: 03193620, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Небесної Сотні, буд. 8) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, що становить 9464,00 грн.
4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.
Суддя Харченко С.В.