ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"10" вересня 2021 р. справа № 300/4881/21
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., діючи як суд, розглянувши матеріали адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та нечинним пункту другого розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 18.12.2012 №908 "Про втрату чинності розпоряджень обласної державної адміністрації", -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) 06.09.2021 звернувся в суд із вказаним адміністративним позовом.
Пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
З'ясовуючи відповідність адміністративного позову вимогам, визначених в КАС України, необхідно вказати, що за змістом частини 6 статті 161 вказаного Кодексу у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За приписами частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Із змісту адміністративного позову слідує, що позивач просить визнати протиправним та нечинним пункт другий розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 18.12.2012 за №908 "Про втрату чинності розпоряджень обласної державної адміністрації".
В обґрунтування власних вимог позивач зазначив, що він є власником незавершеного будівництва Дзембронівська мала ГЕС ФОП ОСОБА_1 . Івано-Франківської області, Верховинського району, с. Дземброня" (надалі по тексту також - Дзембронівська ГЕС). Внаслідок стихії (повені), що мала місце 12-24 червня 2020 року на річках області, Дзембронівська ГЕС зазнала істотних пошкоджень, ступінь яких вимагає втручання з метою уникнення повного руйнування споруди та недопущення інших негативних наслідків. Зведення вказаної Дзембронівської ГЕС в 2012-2013 роках було зупинено за ініціативи Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Зокрема, відповідно до пункту 2 розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 18.12.2012 за №908 було запроваджено обов'язкове подання проектів з будівництва малих гідроелектростанцій на Координаційну раду з питань будівництва об'єктів малої гідроелектроенергетики та протипаводкового захисту (надалі по тексту також - Координаційна рада), яка, в свою чергу, не надавала відповідного погодження позивачеві, що призвело до "заморожування" реалізації проекту. У зв'язку із руйнуванням Дзембронівської ГЕС внаслідок паводку, враховуючи відсутність у позивача нової інформації щодо регулювання питання погодження будівництва малих ГЕС на території області, останній звернувся 30.12.2020 до відповідача за уточненням чинної процедури погодження такого будівництва. У відповідь на звернення позивача, листом від 03.03.2021 Івано-Франківська обласна державна адміністрація повідомила про чинність оскаржуваного розпорядження від 18.12.2012 за №908 та відсутність додаткових документів з даного приводу.
За доводами позивача, розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 18.12.2012 за №908 "Про втрату чинності розпоряджень обласної державної адміністрації" (надалі по тексту також - розпорядження), встановивши обов'язкове погодження проектів Координаційною радою, фактично створило для суб'єктів господарювання правову непередбачуваність та беззахисність перед цим колегіальним органом, повноваження якого є досить умовними, що надало відповідачу додатковий інструмент тиску на підприємців.
Водночас, на переконання позивача, розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 18.12.2012 за №908 "Про втрату чинності розпоряджень обласної державної адміністрації" являється нормативно-правовим актом, а тому відповідно до частини 3 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржений до суду протягом всього строку його чинності.
Посилаючись на позицію Верховного Суду, викладеній у постановах від 13.03.2019 у справі №712/8985/17 та від 15.04.2020 у справі №1440/2398/18, позивач зазначив, що за умови перебування особи у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом, строк звернення до суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями. У разі оскарження нормативно-правового акту строк такого оскарження вимірюється усім часом чинності цього нормативно-правового акту.
Оскільки розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 18.12.2012 за №908 є чинним і відповідно діє, обов'язок для суб'єктів господарювання, до яких відноситься позивач, щодо подання проектів будівництва малих ГЕС на погодження до Координаційної ради, то на переконання позивача він має процесуальне право звернутися до суду з метою оскарження даного нормативно-правового акту.
Будь-яких інших обґрунтувань з даного приводу, позивач у позовній заяві не наводить.
Даний позов зареєстровано в Івано-Франківському окружному адміністративному суді 6 вересня 2021 року.
Відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Суд вважає помилковими доводи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині належності оскаржуваного розпорядження голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 18.12.2012 за №908 "Про втрату чинності розпоряджень обласної державної адміністрації" до нормативно-правового акту, що дає право оскарженння його до суду протягом всього строку чинності, з огляду на наступне.
Як слідує матеріалів позовної заяви видавцем оскаржуваного рішення є посадова особа обласної державної адміністрації, яке оформлено у формі розпорядження.
Так, розпорядження - це розпорядчий документ, який видає керівник установи одноосібно в межах своїх повноважень задля вирішення оперативних завдань. Вимоги, викладені в документі, обов'язкові для виконання. Розпорядження, як правило, вичерпуються однократним виконанням і чинні впродовж терміну, зазначеного в них, або ж до досягнення результату, посилатися на них можна лише в окремих випадках.
В розпорядчих документах втілюється розпорядча діяльність органів управління і посадових осіб. Вона не спрямована на встановлення, зміну або скасування норм права, не вносить нових нормативів у правове регулювання. У таких документах не зазначається строк їхньої дії, за змістом вони є актами, що втрачають силу після виконання приписів, що в них містяться. Їхня ефективність та виконуваність мають значення в найближчий період після їхнього видання, тому що саме вони представляють оперативність реакції органів на зміни в управлінській ситуації. Зміна ситуації може викликати видання нових розпорядчих документів з новими приписами щодо тих самих питань. Цим вони відрізняються від правових норм і являють собою директиви про те, як найбільш ефективно ці норми виконувати. Основна функція розпорядчих документів - регулювати діяльність органу управління задля виконання поставлених перед ним завдань, одержання максимального ефекту від своєї діяльності та діяльності організації загалом. Розпорядчі документи виконують регулятивну функцію, спрямовану від суб'єкта управління (керівного органу) до об'єкта управління (підлеглих), тобто від керівника організації до керівників структурних підрозділів та їх працівників, забезпечуючи безперебійність і безперервність процесу управління, злагоджену роботу всіх органів і ланок управління.
Разом з тим, під правовим (юридичним) актом зазвичай розуміють офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан і спрямований на врегулювання суспільних відносин. Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, який приймається уповноваженим органом держави та встановлює, змінює, припиняє чи конкретизує певну норму права.
До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року №20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року №2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини).
За своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
В контексті вказаного юридичного визначення необхідно відмітити, що за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов'язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб'єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.
Натомість індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов'язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб'єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв'язку з припиненням існування конкретних правовідносин.
Повертаючись до предмета позовних вимог ФОП ОСОБА_1 слідує, що за змістом пункту 2 розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 18.12.2012 за №908 "Про втрату чинності розпоряджень обласної державної адміністрації", яке оскаржується позивачем, голів райдержадміністрацій, міських голів міст обласного значення зобов'язано забезпечити обов'язкове подання проектних пропозицій (проектів) з будівництва малих гідроелектростанцій та протипаводкових заходів, розроблених суб'єктами господарювання, на Координаційну раду з питань будівництва об'єктів малої гідроелектроенергетики та протипаводкового захисту відповідно до розпорядження облдержадміністрації від 21.05.2012 за №333 "Про утворення Координаційної ради".
З наведеного слідує, що оскражуване розпорядження, видане головою Івано-Франківської обласної державної адміністрації на виконання владних управлінських функцій та стосується прав та інтересів визначеного в акті кола осіб.
А саме, пункт 2 розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 18.12.2012 за №908 "Про втрату чинності розпоряджень обласної державної адміністрації", стосується конкретних суб'єктів, зокрема, суб'єктів господарювання з питань будівництва гідроелектростанцій, та встановлює обов'язок таких суб'єктів, в тому числі як вважає позивач і ФОП ОСОБА_1 подання проектних пропозицій (проектів) з будівництва малих гідроелектростанцій та протипаводкових заходів на Координаційну раду з питань будівництва об'єктів малої гідроелектроенергетики та протипаводкового захисту.
Тобто, розпорядження голови облдержадміністрації адресоване визначеним у ньому суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів.
Розпорядження вичерпує свою дію фактами його застосування у вигляді виконанням відповідними посадовими особами районних державних адміністрації і місцевого самоврядування вказівки про передачу проектних пропозицій (проектів) з будівництва малих гідроелектростанцій та протипаводкових заходів, розроблених суб'єктами господарювання, на Координаційну раду з питань будівництва об'єктів малої гідроелектроенергетики та протипаводкового захисту.
Після виконання коментованої вказівки визначеним колом осіб, оскаржуваний пункт розпорядження не містить додаткових прав та/чи обов'язки, в тому числі правого регулювання встановлення, зміни чи припинення певних відносин.
Таким чином, з урахуванням вказаних обставин та приписів КАС України оскражуване розпорядження є актом індивідуальним дії, що виключає можливість віднесення його до нормативно-правового акта.
Відтак, суд констатує подання позивачем до суду адміністративний позов після закінчення строку, установленого КАС України, для звернення до суду за захистом прав та інтересів (шести місяців на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є нормативно-правовим актом).
Позивачем на виконання вимог частини 6 статті 161, частини 1 статті 123 КАС України з урахуванням вказаних вище обставин не додано до позову відповідної заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Зважаючи на вказане, позовну заяву подано без додержання вимог частини 6 статті 161 КАС України.
За приписами частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
В силу вимог частин 1, 2 статті 169 КАС України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк, достатній для усунення недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, встановлених частинами 6 статті 161 КАС України.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 171, частинами 1, 2 статті 169, статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
1. Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та нечинним пункт другий розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 18.12.2012 за №908 "Про втрату чинності розпоряджень обласної державної адміністрації", - залишити без руху.
2. Встановити позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних в описовій частині ухвали недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, встановлених частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних підстав для поновлення такого строку та докази причин його пропуску.
Роз'яснити, що в разі не усунення недоліків у вище зазначений строк позовна заява буде повернена позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.