10 вересня 2021 року Справа № 280/6316/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаціний номер НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
22.07.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 23.12.2011 по 03.02.2021 на суму заборгованості, нарахованої на виконання Постанови Хортицького районною суду м.Запоріжжя від 01.06.2011 у справі №2а- 7188/2011, яка набула законної сили 23.12.2011, у загальній сумі 115 597 (сто п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 31 коп.
Ухвалою суду від 27.07.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Постановою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 01.06.2011 у справі №2а- 7188/2011 був частково задоволений позов ОСОБА_2 та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно з ч.4 ст.54 та ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком (державна пенсія) та 75 відсотків мінімальної пенсії за віком (додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю) - починаючи з 18.11.2010 та сплатити недоплачену суму з урахуванням вже отриманої позивачем, а також нарахувати і сплачувати розмір державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно з ч.4 ст.54 та ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2011 у справі № 2а-7188/2011 постанова Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 01.06.2011 у справі №2а-7188/2011 залишена без змін.
Постанова суду набрала законної сили 23.12.2011.
В зв'язку з допущеною помилкою в постанові суду першої інстанції позивач звернувся до суду. Ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 21.01.2013 у справі №2а-7188/2011 заяву ОСОБА_2 задоволено та виправлено помилку щодо розміру державної та додаткової пенсії, оскільки Позивач є інвалідом 1-ої групи. У відповідності до вказаної ухвали абзац перший та сьомий описової частини постанови, абзац третій резолютивної частини Постанови Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 01.06.2011 у справі №2а-7188/2011 викладено з врахуванням розміру державної пенсії - 10 мінімальних пенсій за віком (державна пенсія) га додаткової пенсії 100 відсотків мінімальної пенсії за віком.
ОСОБА_2 , 1950 р.н. помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягувачем у справі № 2а-7188/2011 відповідно до ухвали Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 22.10.2020 у справі №2а-7188/2011 (про заміну сторін у виконавчому провадженні), стала ОСОБА_1 , 1955 р.н., його дружина та спадкоємиця (.
На виконання постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01.06.2011 з урахуванням ухвали Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.01.2013 по справі № 2а-7188/2011 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, в результаті якого нараховано 57 146,08 гри, що підтверджується копіями протоколів та в лютому 2021 року отримала розмір заборгованості по рішенню суду, який складає 57 146,08 грн.
Позивач у позові просить на підставі статті 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 23.12.2011 по 03.02.2021 на суму заборгованості, нарахованої на виконання Постанови Хортицького районною суду м.Запоріжжя від 01.06.2011 у справі №2а- 7188/2011, яка набула законної сили 23.12.2011, у загальній сумі 115 597,31 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
У статті 11 Цивільного кодексу України зазначено: «1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. 2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. 3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. 4. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. 5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. 6.У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події».
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Як зазначено у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи суд не вбачає наявність цивільно-правових відносин між позивачем та відповідачем як суб'єктом владних повноважень, наявність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між ними.
У відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов'язання в порядку статті 11 Цивільного кодексу України як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.
Також, за змістом норми права наведеної у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Проте, у позивача не виникло право на застосування наслідків порушення грошового зобов'язання відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Суд зазначає, що постановою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 01.06.2011 у справі №2а- 7188/2011 не визначено грошового зобов'язання до стягнення, таке рішення має зобов'язальний характер, а тому у справі відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Враховуючи наведене вище, а саме те, що постановою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 01.06.2011 у справі №2а- 7188/2011 не визначено розмір заборгованості щодо перерахунку та виплати пенсії позивача, стягнення грошових сум ним не встановлено, тобто між сторонами відсутні грошові зобов'язання, то суд вважає, що вимога позивача про стягнення суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми боргу не підлягає задоволенню.
Аналогічне застосування норм права відображено у: постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.08.2020 у справі №826/7444/16 (адміністративне провадження №К/9901/44555/18); постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №826/17595/18; постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі №420/9227/20; постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2021 у справі №646/4625/20, Третього апеляційного адміністративного суду від 08.04.2021 у справі №280/8863/20.
Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_2 було нараховано пенсійні виплати у розмірі 57 146,08 грн. відповідно до постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01.06.2011 з урахуванням ухвали Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.01.2013 по справі № 2а-7188/2011.
Інфляційні втрати та три проценти річних у розмірі 115 597,31 грн. ОСОБА_2 не було нараховано за життя, у зв'язку з чим, вони не можуть бути нараховані після смерті спадкодавця та не входять до складу спадщини.
Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України, в якій вказано, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ннм одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, ст. 1227 Цивільного кодексу України чітко визначено право на одержання сум, які належали спадкодавцеві та які входять до складу спадщини, а саме: заробітна плата, пенсії. стипендії, аліменти та інші соціальні виплати.
Звертаємо увагу суду, на ту обставину, що інфляційні втрати та три проценти річних не входять до складу спадщини відповідно до норм Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Таким чином, на підставі вищевказаного та відповідно до норм діючого законодавства повідомляємо, що у позивача відсутні правові підстави стосовно стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних, оскільки Цивільним кодексом України передбачено, що до складу спадщини входять лише суми, що були нараховані за життя спадкодавця, але не були ним одержані.
Враховуючи з'ясовані обставини, досліджені матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, питання розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 243-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаціний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 10.09.2021.
Суддя О.В. Конишева