06 вересня 2021 року Справа № 280/6095/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
16 липня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №084750005717 від 09.03.2021 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу з 04.03.2021 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу період роботи маляром з 22.08.1992 по 19.07.2001 в структурному підрозділі «Пологівське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця».
Ухвалою суду від 21.07.2021 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що у березні 2021 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. При цьому, позивач вказує, що на момент звернення до відповідача вона мала 39 років 05 місяців загального стажу роботи та пільговий стаж за Списком №2 - 14 років. Разом з тим, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на те, що її спеціальний стаж становить лише 05 років 01 місяць 14 днів, що є меншим ніж визначено законом. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки на думку позивача відповідачем протиправно не було враховано до її пільгового стажу період роботи маляром з 22.08.1992 по 19.07.2001 в структурному підрозділі «Пологівське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця». Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що позивачу було правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки пільговий стаж позивачки за Списком №2, підтверджений документами складає 05 років 01 місяць 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Також, відповідач вказав на відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 22.08.1992 по 19.07.2001, оскільки позивачем при зверненні до Управління з заявою про призначення пенсії не надано необхідних документів, підтверджуючих пільгових характер робіт в період з 22.08.1992 по 19.07.2001 маляром 4-го розряду Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», зокрема Перелік виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають на пільгове пенсійне забезпечення до Наказу від 13.10.1999 №204. З урахуванням викладено у відзиві, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 04.03.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 09.03.2021 №084750005717 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно із статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Позивач не погодившись з відмовою Пенсійного фонду у призначенні пільгової пенсії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Так, судом встановлено, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії стало те, що на думку органу Пенсійного фонду пільговий стаж позивача складає 05 років 01 місяць 14 днів при мінімально необхідних 10 роках.
При цьому, судом встановлено, що відповідачем невраховано до пільгового стажу позивача з 22.08.1992 по 19.07.2001, оскільки позивачем при зверненні до Управління з заявою про призначення пенсії не надано необхідних документів, підтверджуючих пільгових характер робіт в період з 22.08.1992 по 19.07.2001 маляром 4-го розряду Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», зокрема Перелік виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають на пільгове пенсійне забезпечення до Наказу від 13.10.1999 №204.
Суд зазначає, що згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч.1 ст.48 КЗпП України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
З матеріалів справи встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що протягом спірного періоду з 22.08.1992 по 19.07.2001 позивач працювала на посаді маляра у СП «Пологівське локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця».
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Так, судом встановлено, що під час звернення до відповідача позивачем було надано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 01.02.2021 №47, яка видана СП «Пологівське локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця».
Відповідно до зазначеної довідки ОСОБА_1 , зокрема у період з 03.02.1992 по 19.07.2001 (9 років 5 місяців 16 днів), працювала повний робочий день у СП «Пологівське локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на посаді маляра.
Також, у зазначеній довідці вказано про те, що позивач має право на пенсійне забезпечення відповідно до Списку №2.
Разом з тим, відповідачем безпідставно зазначена довідка врахована не була, інформація в ній викладена не перевірена.
Суд зазначає, що неподання позивачем Переліку виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають на пільгове пенсійне забезпечення до Наказу від 13.10.1999 №204, не є та не може бути підставою для неврахування періоду роботи до пільгового стажу, оскільки позивачем було надано трудову книжку та уточнюючу довідку, які є тими документами, які підтверджують наявність пільгового стажу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 22.08.1992 по 19.07.2001, а відповідно і на призначення пенсії, оскільки загалом позивач має понад 10 років пільгового стажу по Списку №2.
Щодо доводів відповідача про те, що питання призначення пенсії відносить до дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду, суд відхиляє, оскільки під дискреційними повноваженнями слід розуміти можливість суб'єкта владних повноважень прийняти одне із декількох рішень за умови, що кожне із них є правомірним.
В даному випадку відповідач не реалізує дискреційні повноваження, оскільки як встановлено під час розгляду справи відмова у призначенні пенсії не ґрунтується на вимогах Закону та є протиправною. А тому єдиною правомірною поведінкою суб'єкта владних повноважень є призначення пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною ч.2 ст.77 КАС України, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №084750005717 від 09.03.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 04.03.2021 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу період роботи маляром з 22.08.1992 по 19.07.2001 в структурному підрозділі «Пологівське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця».
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Новікова