Справа № 203/1253/21
Провадження № 2-а/0203/24/2021
04.08.2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:
головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,
за участю секретаря судового засідання - Мурадли Ф.М.,
за участі:
представника позивача - Самка О.І.,
представника відповідача - Прокопенка О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради в особі головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням Колісника Ігоря Івановича про визнання дій неправомірними та скасування постанови,
встановив:
05.04.2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради в особі головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням Колісника Ігоря Івановича, в якому просить суд:
- визнати дії Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради в особі головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням Колісника Ігоря Івановича щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 неправомірними та незаконними;
- скасувати постанову Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, винесену спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням Колісником Ігорем Івановичем, серії РАП № 287624989 за повідомленням серії ІД № 00308523 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП;
- провадження у справі закрити.
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вона вважає незаконною оскаржувану постанову Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, винесену спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням Колісником Ігорем Івановичем, серії РАП № 287624989 за повідомленням серії ІД № 00308523 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Оскільки з матеріалів справи, що перебувають на сайті Інспекції з питань контролю за паркуванням, дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» не видно з тієї відстані, яка відповідно до вимог Правил дорожнього руху повинна забезпечити можливість виконання його вимог (знаку) учасниками дорожнього руху. Тому позивач вважає, що відсутні докази, які б відповідали вимогам ст. 251 КУпАП та об'єктивно фіксували обставини вчинення правопорушення саме позивачем.
З огляду на викладене, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради в особі головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням Колісника Ігоря Івановича щодо винесення постанови та скасування постанови, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у встановлений строк подав відзив на позов, в якому зазначив, що дії інспектора з паркування вчинені згідно з вимогами чинного законодавства, а оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною. При цьому, як зазначив відповідач, позивачем не було надано жодних доказів, які б спростовували наявність правопорушення, у той час, як ст. 77 КАС України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень доводити правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Більш того, відповідач вважає, що ті обставини, з яких позивач просить скасувати постанову, не можуть істотно вплинути на цілком законне рішення.
Тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Також, окрім вказаного вище, представник позивача зазначив, що знак 3.34 стосується зупинки на проїзній частині, проте автомобіль позивача перебував на тротуарі. Тому, на думку позивача, нею не було порушено Правил дорожнього руху та оскаржувана постанова є незаконною, підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні. Окрім вказаного вище, представник відповідача зазначив, що відповідно до вимог Закону України «Про автомобільні дороги» та Правил дорожнього руху, тротуар є елементом дороги, на чому наголошував і Верховний Суд. Тому представник відповідача вважає, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а винесена постанова є правомірною.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 07.04.2021 року адміністративний позов був залишений без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений законом строк 12.04.2021 року позивач усунула недоліки позовної заяви належним чином та у повному обсязі.
Ухвалою суду від 22.04.2021 року було поновлено позивачу строк для подання адміністративного позову, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
З урахуванням положень ст.ст. 47, 79, 159, 162, 175, 286 КАС України, суд зазначає, що відповідач подав відзив на позов разом з доказами, в обґрунтування заявлених заперечень, у встановлений законом та судом строк, надав докази його направлення на адресу позивача. Тому відзив приймається судом до уваги як заява по суті спору та враховується при вирішенні спору по суті.
Під час розгляду справи судом були заслухані пояснення учасників справи та досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
04.08.2021 року у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за відомостями з оскаржуваної постанови від 10.03.2021 року про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 287624989 до повідомлення серії ІД № 00308523, головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Колісником Ігорем Івановичем було розглянуто справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення: Nissan Qashqai, д.н.з. НОМЕР_2 , належність: ОСОБА_1 .
Відповідачем було встановлено, що 03.02.2021 року о 12:44 годині транспортним засобом Nissan Qashqai, д.н.з. НОМЕР_2 , було здійснено зупинку в районі будинку, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Харківська, 5, чим порушено вимоги пункту 3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, зупинку заборонено. Тим самим ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Також в постанові зазначено, що фотозйомка та/або відеозапис здійснювався за допомогою технічного засобу Logic Instrument Fieldbook K 80V2.
З урахуванням встановленого у вказаній постанові, ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255,00 грн (а.с.7).
Відповідач на підтвердження факту фіксації події адміністративного правопорушення, відповідно до вказаної вище постанови, надав суду витяг з доказової бази по адміністративному правопорушенню та фототаблицю із зазначенням географічних координатів, часу, дати та місця вчинення адміністративного правопорушення, а саме: 03.02.2021 12:44:12, за адресою: м. Дніпро, вул. Харківська, 5, 48.46428300.35.05045000 (а.с.40).
Також відповідач на підтвердження факту розташування дорожнього знаку 3.34. «Зупинку заборонено» по вул. Харківській, на ділянці від перехрестя з вул. Магдебурзького права до перехрестя з вул. В'ячеслава Липинського в м. Дніпрі, надав суду копії: схеми організації дорожнього руху по вул. Харківська, затверджену у 2017 році, схеми організації дорожнього руху на перехресті вул. В'ячеслава Липинського - вул. Харківська, затверджену у 2017 році (а.с.47-52).
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу неправомірності дій відповідача та скасування оскаржуваної постанови від 10.03.2021 року серії РАП № 287624989 за повідомленням серії ІД № 00308523 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 9 КУпАП (в редакції, чинній на момент вчинення адміністративного правопорушення), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, за допомогою показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Примітка. Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції, чинній на момент вчинення адміністративного правопорушення), учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР, в редакції, чинній на момент вчинення адміністративного правопорушення) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 8.1 ПДР, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до п. 8.2. ПДР, дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
Відповідно до п. 8.2-1 ПДР, дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.
Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.
Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.
Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).
Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
Пункт 8.4 в) ПДР України передбачає, що дорожні знаки поділяються на групи, зокрема, заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Розділом 33 «Дорожні знаки» ПДР, визначено, що дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» ПДР відноситься до заборонних знаків.
Дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Знак застосовується для заборони зупинки транспортних засобів і установлюється з того боку дороги, на якому вводиться заборона.
Зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за, зокрема, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, зупинки, стоянки, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У примітці ст. 122 КУпАП роз'яснено, що суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент його вчинення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді, зокрема, порушення правил зупинки і стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, - юридична або фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.
Склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП в частині порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, зупинки, стоянки становить: об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; об'єктивна сторона правопорушення виражається у порушення вимог зупинки, стоянки; суб'єкт - спеціальний (водій транспортного засобу, тобто особа, яка в установленому порядку отримала дозвіл на керування транспортним засобом - водійське посвідчення тощо); суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й формі необережності.
У ст. 1 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів; проїзна частина - частина автомобільної дороги, безпосередньо призначена для руху транспортних засобів; смуга відведення - земельні ділянки, що надаються в установленому порядку для розміщення автомобільної дороги.
Аналіз викладених вище норм та ПДР дає суду підстави для висновку, що знак 3.34 «Зупинка заборонена» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу), його дія поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений. При цьому зона дії знаку починається від місця його встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Отже, дії щодо зупинки/стоянки транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» створюють об'єктивну сторону правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, а місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічні координати є ознаками наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У ході судового розгляду справи судом було встановлено, що сторони по-різному визначають зону дії знака 3.34 «Зупинку заборонено».
Відповідно до п. 1.10 ПДР, терміни, що наведені в цих правилах, мають таке значення:
автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу;
край проїзної частини (для нерейкових транспортних засобів) - видима умовна чи позначена дорожньою розміткою лінія на проїзній частині в місці її прилягання до узбіччя, тротуару, газону, розділювальної смуги, смуги для руху трамваїв, велосипедної або пішохідної доріжки;
проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги;
тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.
У статті 1 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів; проїзна частина - частина автомобільної дороги, безпосередньо призначена для руху транспортних засобів; смуга відведення - земельні ділянки, що надаються в установленому порядку для розміщення автомобільної дороги.
Аналіз викладеного вище дає підстави для висновку, що тротуар, як і проїзна частина, є складовими елементами дороги загалом, а в межах спірних правовідносин - тротуар та проїзна частина на вул. Харківська, 5, у місті Дніпрі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.12.2019 року, справа № 686/13619/17, що враховується судом на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України.
З огляду на викладене, позивач помилково вважає, що дія знаку 3.34 «Зупинку заборонено» поширюється виключно на проїзну частину вулиці (дороги) Харківська, 5, у місті Дніпрі, оскільки дія заборонного знака поширюється на всю дорогу (той бік дороги, де встановлено знак), елементом якої є тротуар, саме зовнішній край якого обмежує дорогу по ширині. Тим більше, що відповідач довів належними та допустимими доказами факт встановлення дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» по вул. Харківській в м. Дніпрі на відповідних ділянках перехрестя.
Отже, дії позивача, які полягали у тому, що вона залишила автомобіль на тротуарі в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» по вул. Харківській в м. Дніпрі, складають об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Також суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У ч. 1 ст. 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 6 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (стаття 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (частина друга стаття 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частина перша стаття 77 КАС України).
Таким чином, позивач не довела належними та допустимими доказами правомірність своїх дій щодо зупинки автомобіля в межах дії заборонного знаку 3.34 «Зупинку заборонено» по вул. Харківській в м. Дніпрі, а її доводи спростовуються викладеним вище. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають.
Системний аналіз вищевказаних норм чинного законодавства України, встановлених в ході судового розгляду справи обставин та наявних в матеріалах справи доказів, дає підстави для висновку про те, що відповідач під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності позивача та винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, при цьому жодним чином не порушив права позивача, а оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог чинного на момент вчинення адміністративного правопорушення законодавства України.
З приводу вирішення питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі статті 139 КАС України, з урахуванням рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати у справі позивачу не відшкодовуються.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради в особі головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням Колісника Ігоря Івановича про визнання дій неправомірними та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 09.08.2021 року.
Суддя Ф.М. Ханієва