31 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 921/273/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання: Гогусь В. О.,
за участю представників сторін:
позивача - Боберського І. М., Синиці І. В., Закутнього Б. М. (самопредставництво),
відповідача-1 - Варода П. Б. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача-2 - не з'явилися,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 (колегія суддів: Галушко Н. А. - головуючий, Желік М. Б., Мирутенко О. Л.) і рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.01.2021 (суддя Бурда Н. М.) у справі
за позовом Міністерства оборони України
до 1) Приватного підприємства "Будівельна компанія Сатурн", 2) Тернопільської міської ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Концерну "Військторгсервіс",
про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності з одночасним визнанням права власності,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Міністерство оборони України звернулося 29.04.2020 до Господарського суду Тернопільської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Приватного підприємства "Будівельна компанія "Сатурн" (далі - ПП "БК "Сатурн") та до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради (далі - Управління), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Концерну "Військторгсервіс" про визнання незаконними та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішень державного реєстратора Тернопільської міської ради прав на нерухоме майно за номерами: № 49297568; № 49297460; № 49298084; № 49298336; № 49297891; № 49298273; № 49297639; № 49298015; № 49297705 про відмову у скасуванні державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - спірні рішення) та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн" з одночасним визнанням права державної власності в особі Міністерства оборони України на майно згідно з переліком.
1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв'язку із наявним записом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 64 в державному реєстрі прав за ПП "БК "Сатурн", порушено право власності Міністерства оборони України на спірні об'єкти нерухомості. Договір купівлі-продажу від 30.09.2008, на підставі якого було здійснено таку державну реєстрацію речового права за ПП "БК "Сатурн", визнано недійсним постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі № 921/488/15-г/11, а відтак підлягає поновленню в державному реєстрі речових прав право власності Міністерства оборони України на нерухоме майно.
1.3. На підставі ухвали Господарського суду Тернопільської області від 20.08.2020 замінено первісного відповідача-2 - Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради на належного відповідача-2 - Тернопільську міську раду.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.01.2021, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2021, у задоволенні позову Міністерства оборони України відмовлено. Повернуто Міністерству оборони України з Державного бюджету України 6 306,00 грн надлишково сплаченого судового збору згідно з платіжним дорученням № 248/409 від 15.04.2020.
2.2. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що підставою для проведення державної реєстрації права власності за ПП "БК "Сатурн" на спірні об'єкти нерухомого майна були: договір купівлі-продажу від 30.09.2008; акт прийняття-передачі від 30.09.2008; рішення Постійно діючого третейського суду при Рівненській міжрегіональній агропромисловій біржі "Прайс-Агро" у справі № 12/08 від 10.10.2008; ухвала Рівненського міського суду у справі № 6-333/08 від 20.10.2008 та виконавчий лист Рівненського міського суду у справі № 6- 333/08 від 20.10.2008. Водночас, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі № 921/488/15-г/11 договір купівлі-продажу від 30.09.2008, укладений між Концерном "Військторгсервіс" та ПП "БК "Сатурн", визнано недійсним з підстав порушення вимог законодавства чинного на час укладання правочину, зокрема без згоди та погодження органу управління майном (Міністерства оборони України та Фонду державного майна України), і за відсутності у представника Концерну "Військторгсервіс" необхідного обсягу дієздатності на укладення цього правочину. Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі № 921/488/15-г/11 набрала законної сили. Відтак, суд дійшов висновку, що обставини, встановлені постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі № 921/488/15-г/11, щодо недійсності правочину договору купівлі-продажу від 30.09.2008, є преюдиційними відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України та не підлягають доведенню при розгляді даної справи. Разом із тим, суд зазначив, що станом на час прийняття державним реєстратором 23.10.2019 оспорюваних позивачем рішень №№: 49297568; 49297460; 49298084; 49298336; 49297891; 49298273; 49297639; 49298015; 49297705 про відмову у скасуванні записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, рішення Постійно діючого третейського суду при Рівненській міжрегіональній агропромисловій біржі "Прайс-Агро" у справі № 12/08 від 10.10.2008, ухвала Рівненського міського суду у справі № 6-333/08 від 20.10.2008, виконавчий лист Рівненського міського суду у справі № 6-333/08 від 20.10.2008, на підставі яких 28.11.2008 проведено державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн", у встановленому порядку не скасовані, дійсність їх не оспорена, а отже, і станом на дату розгляду справи вони є чинними. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконними та скасування зазначених рішень державного реєстратора про відмову у скасуванні державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як таких, що ухвалені відповідно до чинного законодавства. Також суд зазначив про відсутність підстав для скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн" за наявності чинних правовстановлюючих документів, що були підставою для такої реєстрації. Щодо вимог про одночасне визнання права державної власності в особі Міністерства оборони України на спірне нерухоме майно згідно з переліком, суд зазначив, що одночасно із вимогою про скасування державної реєстрації права власності за ПП "БК "Сатурн", Міністерство оборони України вправі ставити питання про одночасне припинення за ПП "БК "Сатурн" речових прав, набутих внаслідок такої реєстрації, а отже, звернутись із вимогою про припинення права власності на спірне нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн", тому вимога позивача не призведе до поновлення його прав і такий спосіб захисту є неефективним. Щодо застосування наслідків спливу позовної давності в порядку, передбаченому частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що заява ПП "БК "Сатурн" про пропуск позовної давності не може бути задоволена, оскільки судом за результатами розгляду даної справи встановлено відсутність порушення прав позивача.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 та рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.01.2021, Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Міністерство оборони України посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема:
- положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо необхідності для скасування державної реєстрації права власності скасування всіх документів, які стали підставою для такої реєстрації;
- положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо необхідності заявлення одночасно вимог про скасування державної реєстрації права власності та про припинення права власності.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ПП "БК "Сатурн" просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.01.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 залишити без змін. ПП "БК "Сатурн" зазначає, що судовим рішенням у справі № 921/488/15-г/11 відмовлено у позові в частині зобов'язання ПП "БК "Сатурн" повернути спірне майно у державну власність в особі Міністерства оборони України. Проте, у цій справі, на думку ПП "БК "Сатурн", позивач повторно ініціював питання про повернення спірного майна у власність держави, а це не відповідає принципу правової певності як одного із основних елементів верховенства права. Доводи скаржника, за твердженням ПП "БК "Сатурн", про невірне застосування судами статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є безпідставними та необґрунтованими.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Як установили суди, 12.08.2008 Рівненською міжрегіональною універсальною товарно-майновою біржею "Прайс" проведено аукціон (публічні торги) з продажу комплексу будівель та споруд у складі одного біржового лота, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 64, за результатами якого право укладення договору купівлі-продажу об'єкта отримав учасник під № 134, а саме ПП "БК "Сатурн".
4.2. 03.09.2008 між Концерном "Військторгсервіс" (продавець) та ПП "БК "Сатурн", (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення) (далі - договір).
За змістом пункту 1 договору продавець відчужує на користь та у власність покупця за плату комплекс нежитлових будівель та споруд, а саме: адміністративний будинок (літера "А") загальною площею 1106,8 м2; тарний склад (літера "Б") загальною площею 653 м2; підсобне приміщення (літера "В") загальною площею 962,2 м2; промтоварний матеріальний склад (літера "Г") загальною площею 1603,5 м2; автогараж (літера "Д") загальною площею 1049,8 м2; промтоварний склад (літера "Е") загальною площею 449,3 м2; продтоварний склад (літера "Ж") загальною площею 693,2 м2; безалкогольний та кондитерський цех (літера "З") загальною площею 688,0 м2; фруктосховище (літера "К") загальною площею 804,7 м2; автовага (літера "Л") загальною площею 5,9 м2, а також навіс площею 130 м2 та огорожу по периметру 408,4 м, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 64 (далі - спірне нерухоме майно).
4.3. На підставі акта приймання-передачі від 30.09.2008 Концерн "Військторгсервіс" (продавець) та ПП "БК" Сатурн" (покупець) здійснили прийняття-передачу комплексу вищезазначених нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 64. В акті зазначено, що будівлі перебувають у задовільному стані; покупець здійснив повну оплату за вказаний об'єкт; жодних претензій ні одна із сторін до іншої не має; одночасно, покупцеві передається інвентарна справа Тернопільського бюро технічної інвентаризації на вказані будівлі.
4.4. Рішенням Постійно діючого третейського суду при "Рівненській міжрегіональній агропромисловій біржі "Прайс-Агро" від 10.10.2008 у справі № 12/08 визнано чинним договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення) від 30.09.2008, укладений між Концерном "Військторгсервіс" та ПП "БК" Сатурн" та визнано за ПП "БК" Сатурн" право власності на спірне нерухоме майно; вирішено, що це рішення слід вважати правовстановлюючим документом, який дає право здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, відповідно до пункту 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5.
4.5. 21.11.2008 здійснено реєстрацію права власності за ПП "БК" Сатурн" на спірне нерухоме майно за адресою Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 64. Підставою для проведення державної реєстрації права власності за ПП "БК" Сатурн" на спірне нерухоме майно були: договір купівлі-продажу від 30.09.2008, акт прийняття-передачі від 30.09.2008, рішення Постійно діючого третейського суду при Рівненській міжрегіональній агропромисловій біржі "Прайс-Агро" від 10.10.2008, ухвала Рівненського міського суду від 20.10.2008 та виконавчий лист Рівненського міського суду від 20.10.2008 у справі № 6- 333/08.
4.6. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі № 921/488/15-г/11 за позовом заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Концерну "Військторгсервіс", ПП "БК "Сатурн", про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.09.2008 та зобов'язання ПП "БК Сатурн" повернути у державну власність в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" спірне нерухоме майно згідно з переліком, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 30.09.2008, укладений між Концерном "Військторгсервіс" та ПП "БК Сатурн". В частині позовних вимог про зобов'язання ПП "БК Сатурн" повернути у державну власність в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" спірне нерухоме майно згідно з переліком - відмовлено. Ця постанова набрала законної сили.
Під час ухвалення цієї постанови суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відчуження спірного нерухомого майна, яке є об'єктом державної власності, відбулося з порушенням вимог законодавства, чинного на час укладення оспорюваного правочину, зокрема без згоди та погодження органу управління майном (Міністерства оборони України) та Фонду державного майна України, за відсутності у представника Концерну "Військторгсервіс" необхідного обсягу дієздатності на укладення цього правочину. Підставою для відмови у частині позовних вимог про зобов'язання ПП "БК Сатурн" повернути у державну власність в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" спірне нерухоме майно згідно з переліком стали фактичні обставини щодо істотних змін спірного нерухомого майна. Зокрема, суд установив, що адміністративні будівлі реконструйовано під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення, квартири у вказаному житловому будинку зареєстровано за фізичними особами, які не могли знати про обмеження, що існували на момент укладення договору купівлі-продажу.
4.7. Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: № 207445891; 207446677; 207446972; 207447216; 207447387; 207447686; 207448877; 207449123; 207449302, які сформовані станом на 24.04.2020, ПП "БК Сатурн" є власником спірного нерухомого майна за адресою: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 64.
4.8. 10.09.2019 Міністерство оборони України звернулося із заявами про проведення державної реєстрації скасування права власності на спірне майно за ПП "БК Сатурн", за виключенням адміністративного будинку під літерою "А", з огляду на те, що прокурором в суді першої інстанції подавалася заява про припинення провадження у справі в частині пункту 2 прохальної частини позовної заяви щодо зобов'язання ПП "БК Сатурн" повернути у державну власність отримане за договором купівлі-продажу від 30.09.2008 нерухоме майно, зважаючи на те, що адміністративна будівля під літерою "А" була реконструйована у багатоквартирний будинок на вул. Микулинецька, 64.
4.9. 10.09.2019 державний реєстратор Тернопільської міської ради прийняв рішення про зупинення розгляду зазначених заяв про проведення державної реєстрації скасування права власності на спірне майно за ПП "БК Сатурн". Рішення державного реєстратора мотивовано тим, що заявник не подав у повному обсязі документів для скасування реєстрації права власності на майно, а саме: не надав рішення суду про скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, зокрема: договору купівлі-продажу від 30.09.2008, акта приймання-передачі від 30.09.2008, рішення Постійно діючого третейського суду при Рівненській міжрегіональній агропромисловій біржі "Прайс-Агро" від 10.10.2008, ухвали Рівненського міського суду у справі № 6-222/08 від 20.10.2008 та виконавчого листа Рівненського міськрайонного суду у справі № 6-333/2008. Надано строк для подання відповідних документів.
4.10. У зв'язку із неподанням заявником зазначених державним реєстратором документів, 23.10.2019 державний реєстратор Тернопільської міської ради прийняв рішення: № 49297568; № 49297460, № 49298084, № 49298336, № 49297891, № 49298273, № 49297639, № 49298015, № 49297705 про відмову у скасуванні державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
4.11. Спір виник у зв'язку з відмовою державного реєстратора у скасуванні державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга може бути задоволена частково з огляду на таке.
5.2. Обгрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Міністерство оборони України посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема: положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо необхідності для скасування державної реєстрації права власності скасування всіх документів, які стали підставою для такої реєстрації; а також щодо необхідності заявлення одночасно вимог про скасування державної реєстрації права власності та про припинення права власності.
5.3. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
5.4. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Згідно із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5.5. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку частково підтвердилися, з огляду на наступне.
5.6. Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги про: визнання незаконними та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішень державного реєстратора про відмову у скасуванні державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн" з одночасним визнанням права державної власності в особі Міністерства оборони України на нерухоме майно згідно з переліком.
Підставою позову є наявність судового рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, на підставі якого була проведена державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн", а також відмова державного реєстратора скасувати державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, мотивована неусуненням Міністерством оборони України обставин, що були підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію.
5.7. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили із того, що спірні рішення державного реєстратора про відмову у скасуванні записів про право власності прийняті відповідно до положень статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підстав для скасування державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ПП "БК "Сатурн" немає, оскільки лише договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна визнано недійсним, рішень суду про скасування решти документів, які стали підставою для державної реєстрації немає. Враховуючи, що рішенням у справі № 921/488/15-г/11 було задоволено вимогу Міністерства оборони України про визнання договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна недійсним, проте відмовлено в частині позовних вимог про зобов'язання ПП "БК "Сатурн" повернути у державну власність в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсерівіс" спірне майно, жодних дій сторони недійсного правочину щодо повернення у попередній стан не вчиняли, суди дійшли висновку, що не відбулося поновлення порушених майнових прав учасників визнаного недійсним правочину.
5.8. Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.
5.9. Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент звернення позивача до Державного реєстратора) Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії, та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.
Правові висновки щодо значення відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та необхідність застосування частини 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при вирішенні питань, пов'язаних із правом власності на майно, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/17, від 03.04.2018 у справі № 922/1645/18.
5.10. Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент звернення позивача до Державного реєстратора та звернення з позовом до суду) державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість, та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов'язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.
Такої правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного суду у постановах від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19, від 20.05.2020 у справі 911/1902/19, від 28.05.2020 у справі № 910/5902/18.
5.12. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У наведеній нормі закріплена презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована. Презумпція може бути спростована у двох випадках: якщо правочини за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються недійсними законом з моменту їх вчинення (нікчемні правочини) або недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорювані правочини).
Згідно з частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент укладення договору купівлі-продажу) право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як установили суди, договір купівлі-продажу спірного майна був визнаний недійсним судом у справі № 921/488/15-г/11. Таким чином, судовим рішенням було встановлено незаконність набуття права власності на спірне майно за ПП "БК "Сатурн".
5.13. Відповідно до положень статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права.
Частиною 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов'язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об'єкт. Рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. У разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16.
Отже, у цьому випадку Міністерство оборони України як особа, яка вважає, що право власності на спірне нерухоме майно порушене, заявило вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірне майно та вимогу про визнання права власності за собою, що передбачає припинення права власності за ПП "БК "Сатурн" та визнання права власності за Міністерством оборони України, тому така вимога не суперечить положенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та є ефективним способом захисту. Тому висновки судів про те, що звернення позивача із вимогою про скасування державної реєстрації права власності з одночасним зверненням із вимогою про визнання права державної власності в особі позивача, суперечать положенням частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є безпідставними, а доводи скаржника про правильність заявлених ним вимог - обґрунтованими.
5.14. Водночас Верховний Суд зазначає, що за змістом частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Оскільки правовстановлюючим документом, що зумовив виникнення права власності відповідача на спірне майно, є договір купівлі-продажу, визнання у судовому порядку недійсним такого договору є самостійною та достатньою підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.
5.15. Крім того, колегія суддів зазначає, що позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Частиною 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.
За змістом наведених норм сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які захищають своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).
Отже належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві.
Відтак належним відповідачем є особа, яка дійсно є суб'єктом відповідного матеріального правовідношення (подібний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № Б-39/02-09).
Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. Під час розгляду справи за незмінного складу сторін (відсутності клопотання позивача про заміну неналежного відповідача належним в порядку статті 48 Господарського процесуального кодексу України) за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача, оскільки суд за власною ініціативою не має права на вчинення процесуальної дії з заміни відповідача (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 23/9076/16-ц, від 26.11.2019 у справі № 905/386/18).
У справі, яка розглядається, однією з вимог позивача є вимога про скасування державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно з одночасним визнанням права державної власності за Міністерством оборони України на спірне нерухоме майно.
Водночас суди, посилаючись на рішення суду у справі № 921/488/15-г/11, зазначили, що підставою для відмови у частині позовних вимог про зобов'язання ПП "БК Сатурн" повернути до державної власності в особі Міністерства оборони України у повне господарське відання Концерну "Військторгсервіс" спірне нерухоме майно згідно з переліком стали фактичні обставини щодо істотних змін спірного нерухомого майна. Зокрема, суд установив, що адміністративні будівлі реконструйовано під багатоквартирний житловий будинок із вбудованими приміщеннями громадського призначення, квартири у вказаному житловому будинку зареєстровано за фізичними особами.
З огляду на викладене, суди повинні з'ясувати, чи можливо за рахунок ПП "БК "Сатурн" задовольнити позовні вимоги позивача, чи належним є суб'єктний склад відповідачів, і чи дійсно лише ПП "БК "Сатурн" є суб'єктом відповідного матеріального правовідношення.
Однак суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної правової оцінки як рішенню господарського суду у справі № 921/488/15-г/11, та не з'ясували належного суб'єктного складу сторін у справі.
5.16. Отже, ухвалюючи оскаржені судові рішення, суди не встановили тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, та не надали їм належної правової оцінки, тому дійшли передчасних висновків у справі.
За таких обставин обґрунтованими є доводи скаржника про невірне застосування судами частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та ненадання правової оцінки усім наявним у матеріалах справи доказам, внаслідок чого не було встановлено фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.
6.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
6.3. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу задовольнити частково.
6.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.01.2021 у справі № 921/273/20 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак