07 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/8331/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В.,
за участю секретаря судового засідання Сотник А.С.
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»
представник позивача - Паламарчук Ю.В., довіреність № 0120-106 від 09.11.2020,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколь Логістік»
представник відповідача - Філоненко В.О., довіреність б/н від 29.06.2021,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дочірнє підприємство «Адідас-Україна»
представники - не з'явилися,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго»
представники - не з'явилися,
фізична особа-підприємець Сілін Олександр Вікторович - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
на рішення Господарського суду м. Києва
від 12.11.2020
у складі судді: Щербакова С.О.
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 06.04.2021
у складі колегії суддів: Зубець Л.П. (головуючого), Алданової С.О., Мартюк А.І.
у справі за позовом
Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколь Логістік»
про стягнення страхового відшкодування у розмірі 1 122 528,33 грн.,
Рух справи та короткий зміст вимог
1. У червні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач, ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколь Логістікс» (далі - відповідач, ТОВ «Еколь Логістікс») про стягнення страхового відшкодування у розмірі 1 122 528,33 грн.
2. Позов обґрунтовано тим, що позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі (ДП «Адідас-Україна) та у межах фактичних витрат до ПАТ «СК «Українська страхова група» відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 ЗУ «Про страхування» та п. 46.3 Договору страхування №40-0105-18-00001 перейшло право зворотної вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяння збитку.
3. Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.11.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020, позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 122 528, 3 грн. страхового відшкодування та 16 837,93 грн. судового збору.
4. Постановою Верховного Суду від 28.04.2020 рішення Господарського суду м. Києва від 05.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 у справі № 910/8331/19 скасовано.
Справу № 910/8331/19 передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. за результатами нового розгляду Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.11.2020 у справі №910/8331/19 у задоволенні позову відмовлено.
Присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 33 675,87 грн. судового збору за подання касаційної скарги та 25 256,91 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що здійснивши виплату страхового відшкодування, позивач передусім набув право вимоги до страховика як особи, відповідальної за завдані збитки, а не до експедитора, відповідальність якого в силу приписів ст. 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є субсидіарною.
Експедитор як страхувальник несе цивільну відповідальність за завдану ним шкоду, у зв'язку з викраденням переданого йому для перевезення вантажу, в межах різниці між фактичним розміром завданої шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 910/8331/19 апеляційну скаргу ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2020 у справі № 910/8331/19 залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2020 у справі № 910/8331/19 залишено без змін.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишено за ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група».
8. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на передчасність їх заявлення до експедитора.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 12.11.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 910/8331/19, ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулося з касаційною скаргою про скасування оскаржених рішення та постанови, з вимогою прийняти нове рішення про задоволення позову.
10. При цьому, ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/8331/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2021.
12. У зв'язку з відпусткою суддів Білоуса В.В., Васьковського О.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/8331/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Банасько О.О., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2021.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Банаська О.О., судді - Жукова С.В. від 13.07.2021 клопотання ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено.
Поновлено ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» строк на касаційне оскарження.
Відкрито касаційне провадження у справі № 910/8331/19 Господарського суду м. Києва за касаційною скаргою ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021.
Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 відбудеться 07.09.2021.
Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 17.08.2021.
У задоволенні клопотання ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» про зупинення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку - відмовлено.
Витребувано з Господарського суду м. Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/8331/19 за позовом ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» до ТОВ «Еколь Логістік» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 1 122 528, 33 грн.
14. Від ТОВ «Еколь Логістік» надійшов відзив на касаційну скаргу ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021, в якому просить закрити касаційне провадження у справі № 910/8331/19, залишити рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.
15. В судове засідання 07.09.2021 з'явилися представники ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та ТОВ «Еколь Логістік», які надали пояснення у справі.
16. Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.
17. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 910/8331/19 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
18. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (07.09.2021) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 07.09.2021.
19. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, Колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.
Доводи скаржника
(ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»)
20. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що касаційна скарга подається з підстав визначених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо її застосування, зокрема без урахування висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15.
Доводи відповідача
(ТОВ «Еколь Логістік»)
21. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішення та постанови та не погоджується з доводами, викладеними у касаційній скарзі. Зазначає, що враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, у позивача відсутні підставі для касаційного оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 910/8331/19.
22. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до ст. 300 ГПК України (в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені п. п. 1, 3, 4, 8 ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (ч. 4 ст. 300 ГПК України в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020).
23. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо її застосування, зокрема без урахування висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15, у зв'язку з неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст. ст. 993, 1194 ЦК України.
Так, при розгляді справи № 6-2587цс15 у постанові від 23.12.2015 Верховним Судом України висловлена така правова позиція:
«За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено в частині другій статті 16 ЦК України.
Зі змісту наведених норм права можна зробити висновок про те, що страховик, який виплатив страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.»
Проте, Велика Палата Верховного Суду відступила від вказаного висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц зазначено (п.62), що Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик заподіювача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 910/8331/19 рішення Господарського суду м. Києва від 05.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 було скасовано та передано справу № 910/8331/19 на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
При цьому, Верховний Суд вказав на те, що суди попередніх інстанцій:
- не дослідили повною мірою такого доказу у справі, як Договір №202000569.17, а обмежилися лише цитуванням умов пункту 1.4 розділу VIII цього договору, не врахували правового статусу відповідача як особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність перед третіми особами під час здійснення нею транспортно-експедиторської діяльності у ПАТ «АСК «Інго Україна», що зумовлює необхідність застосування до спірних правовідносин норм ст. 1194 ЦК України під час визначення обсягу відповідальності відповідача за шкоду, завдану позивачу як новому кредитору у деліктному зобов'язанні, у зв'язку із втратою спірного вантажу під час його перевезення;
- задовольняючи позов про стягнення з відповідача повної суми страхового відшкодування, не застосували до спірних правовідносин норми ст. 1194 ЦК України в ракурсі застрахованої відповідальності відповідача та не встановили особу, яка має бути належним відповідачем у даній справі;
- при з'ясуванні правовідносин, що склалися між відповідачем та його страховиком (ПАТ «АСК «Інго Україна»), ДП «Адідас-Україна» та його страховиком (позивачем), а також при визначенні умов добровільного страхування цивільної відповідальності відповідача при наданні ним послуг з експедирування вантажу та умов добровільного страхування ДП «Адідас-Україна» належного їй спірного вантажу, який було втрачено відповідачем, судам належало проаналізувати правила страхування чи умови страхування ризиків страховиками (позивачем та ПАТ «АСК «Інго Україна») на предмет встановлення ними загальних умов та порядку виплати страхового відшкодування у разі настання страхових випадків;
- у цьому зв'язку судами попередніх інстанцій не взято до уваги правові висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 910/22146/17, Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 910/1978/17, Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 910/3165/17, Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.
За результатами нового розгляду справи судами попередніх інстанцій було враховано вказівки суду касаційної інстанції, зокрема в рішенні Господарського суду м. Києва від 12.11.2020 та постанові Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі № 910/8331/19, зазначено наступне.
З урахуванням приписів ст. 1194 ЦК України та ст. ст. 13, 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» позивач має право на відшкодування виплаченого ДП «Адідас-Україна» страхового відшкодування за рахунок страховика - ПрАТ «Акціонерна Страхова Компанія «Інго Україна», з можливістю подальшого стягнення з ТОВ «Еколь Логістікс» (експедитора) різниці між фактичним розміром завданої шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням.
Адже, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, так як уклавши договір страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди, як наслідок, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Таким чином, суди попередніх інстанцій врахували правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з матеріалів справи не вбачається та учасниками справи не доведено звернення ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» до ПрАТ «Акціонерна Страхова Компанія «Інго Україна» з вимогою про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації.
При цьому, суди попередніх інстанцій вказали на те, що з наявного у матеріалах справи листа від 30.11.2018 № 03/7109 вбачається, що позивач лише просив ПАТ «АСК «Інго Україна» надати інформацію щодо звернення ТОВ «Еколь Логістікс» до ПАТ «АСК «Інго Україна» щодо виплати страхового відшкодування.
Виходячи з чого, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що здійснивши виплату страхового відшкодування, позивач передусім набув право вимоги до страховика як особи, відповідальної за завдані збитки, а не до експедитора, відповідальність якого в силу приписів ст. 1194 ЦК України є субсидіарною.
При цьому, суди попередніх інстанцій вказали на те, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №910/22146/17, Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №910/1978/17, Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/3165/17, Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц, Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №910/2603/17.
Зважаючи на наведене, посилання скаржника ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на постанову Верховного Суду України від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15, не може розглядатися як таке, що підтверджує підстави касаційного оскарження відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові, на яку посилається скаржник.
Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
24. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі, Колегія суддів, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі №910/8331/19.
25. Судові витрати
У зв'язку з тим, що касаційне провадження зі справи закривається, судові витрати в даній справі з урахуванням вимог ст. ст. 129, 130 ГПК України розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження).
Керуючись ст. ст. 234, 235, 287, 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Касаційне провадження у справі № 910/8331/19 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі №910/8331/19 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.О. Банасько
С.В. Жуков