07 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 909/722/14
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2021
та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2021
у справі № 909/722/14
за позовом ОСОБА_1
до Приватного підприємства "М-Туройл", виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, фізичної особи - підприємця Кулаченко Світлани Григорівни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2
про визнання дій боржника ПП "М-Туройл", представником якого виступає арбітражний керуючий Бігун Р.Д., що вчинялись в процесі ліквідації підприємства та формуванні ліквідаційного майна за період 2017-2018 років - протиправними та незаконними; зобов'язання ПП "М-Туройл", керівником якого виступає арбітражний керуючий Бігун Р.Д. упорядкувати/відновити усю документацію щодо маси ліквідаційного майна ПП "М-Туройл" та складових його частин у відповідності до вимог рішення Господарського суду Івано-Франківаської області від 23.09.2016 у справі №909/540/16; визнання недійсним витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно; скасування запису про право власності; скасування запису у витязі з державного реєстру речових прав на нерухоме майно; визнання дій фізичної - особи підприємця Кулаченко С.Г. незаконними, а технічний паспорт та довідку - недійсними
у справі про банкрутство Приватного підприємства "М-Туройл"
16.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2021 у справі №909/722/14.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 909/722/14 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 17.08.2021.
Дослідивши матеріали касаційної скарги, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.
Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах ;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (правова позиція, викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).
Зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що підставою касаційного оскарження рішення та постанови апеляційного господарського суду скаржник вважає наявність випадків, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме пунктів 1, 3, 4 частини 3 статті 310 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Тобто умовою для застосування положень пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки Судом встановлено, що скаржником не виконано належним чином вимоги пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, не обґрунтовано належним чином заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, посилання на оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, Судом до уваги наразі не беруться.
Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до приписів частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже у визначений Судом строк, скаржнику слід належним чином виконати вимоги статті 290 Господарського процесуального кодексу України та уточнити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) у спосіб, передбачений пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Враховуючи, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2021, якою переглянуто рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2021 у справі №909/722/14, повний текст якої виготовлено 19.07.2021, підлягала касаційному оскарженню протягом двадцяти днів з дня її складання, а саме до 09.08.2021 включно, відтак звернення із касаційною скаргою 16.08.2020 відбулось із пропуском такого строку.
Згідно частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
При цьому, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, долучивши до нього на підтвердження поважності причин пропуску строку касаційного оскарження відповідні докази.
Направляючи на електронну адресу касаційну скаргу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.08.2021, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 в її мотивувальній частині повідомив, що докази отримання копії оскаржуваної постанови знаходяться в матеріалах справи, та не клопотав про поновлення пропущеного процесуального строку в прохальній частині касаційної скарги.
Частиною 3 статті 292 ГПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень частини 3 статті 292 ГПК України, вказані обставини є підставою для залишення касаційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 234, 235, 288, частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2021 у справі №909/722/14 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292, 293 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Васьковський