29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"27" серпня 2021 р. Справа № 924/405/21
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В., за участю секретаря судового засідання Виноргадова Б.С., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" Хмельницька область, Славутський район, село Крупець,
до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР" 31200, Хмельницька область, м. Волочиськ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю “СИТКОВЕЦЬКЕ”, Вінницька обл., Немирівський р-н, селище міського типу Ситківці,
про припинення обтяження рухомого майна № 20429757 від 10.04.2019, запис про яке внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М., шляхом реєстрації відомостей про припинення вказаного обтяження держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду
Представники сторін:
від позивача (в режимі ВКЗ), А.І. Стеценко, свідоцтво, довіреність від 12.10.2020р.
від відповідача, В.В. Яремчук, згідно ордеру АА №113892.
від третьої особи: В.О. Руснак, керівник згідно витягу з ЄДР.
Відповідно до ст.240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ВСТАНОВИВ: 19.04.2021р. на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" Хмельницька область, Славутський район, село Крупець, до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР" 31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, про припинення обтяження рухомого майна № 20429757 від 10.04.2019, запис про яке внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М., шляхом реєстрації відомостей про припинення вказаного обтяження держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021р., позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.
Ухвалою суду від 23.04.2021р. призначено підготовче засідання на 24.05.2021 р.
У підготовчому засіданні 24.05.2021р. судом постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошення перерви у підготовчому засіданні до 17.06.21.
У підготовчому засіданні 17.06.2021р. судом постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 11 год. 00 хв. 28.07.2021р.
Ухвалою суду від 28.07.2021р заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про витребування доказів - задоволено. Витребувано у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (21036, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Хмельницьке шосе, будинок 7) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 60962289, зокрема: листа від ТОВ “Вітагро партнер”, в якому зазначено про суму сплаченої заборгованості ТОВ “Ситковецьке”; постанови про закінчення виконавчого провадження № 60962289; доказів погашення боргу ТОВ “Ситковецьке” перед ТОВ “Вітагро партнер”. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР" виписки з банківського рахунку, щодо оплат здійснених ТОВ “Ситковецьке” на виконання договору поставки товару, укладеного між ТОВ “Ситковецьке” та ТОВ “Вітагро партнер” на 2019 рік, виконання якого ТОВ “Ситковецьке” забезпечило в 2019 році договором застави техніки від 10.04.2019 року № 549; виписки з банківського рахунку, щодо оплат здійснених ТОВ “Ситковецьке” на виконання договору поставки товару, укладеного між ТОВ “Ситковецьке” та ТОВ “Вітагро партнер” на 2021 рік, виконання якого ТОВ “Ситковецьке” забезпечило договором застави техніки від 10.04.2019 року № 549. Відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" від 27.07.2021р. про продовження підготовчого провадження. Закрито підготовче провадження у справі № 924/405/21. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 05.08.2021р.
У засіданні 05.08.2021р. постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про оголошення перерви в судовому засіданні на 27 серпня 2021р.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 01.01.2018року між ТОВ «Суффле Агро Україна» та ТОВ «Ситковецьке» було укладено Договір поставки № 1300020657. Відповідно до п. 1.1.1 вищевказаного Договору, Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати вартість сільськогосподарських товарів. ТОВ «Ситковецьке» оплату за товар, поставлений у 2018 та 2019 роках, не здійснило. В зв'язку з невиконанням ТОВ «Ситковецьке» зобов'язань з оплати за поставлений Товар, ТОВ «Суффле Агро Україна» звернулося до суду про стягнення заборгованості та штрафних санкцій з третьої особи. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18 серпня 2020 p., по справі № 902/116/20, залишеним в силі постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 року та постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 20.01.2021 року, позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Ситковецьке» на користь Позивача 19 905 221,27 грн. - основного боргу за Договором поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року; 1 126 190,15 грн. - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89 грн. за період з 16.08.2019 по 17.01.2020 pp.; 1 979 281,45 грн. - пені, нарахованої за період з 16.08.2019 по 17.01.2020 pp.; 2 907 744,30 грн. - 15% штрафу.
Наголошує на тому, що 30.11.2020 року, на виконання цього рішення суду, приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Романом Сергійовичем було відкрито виконавче провадження № 63763784. В рамках ВП № 63763784 30.11.2020 року постановою про арешт майна боржника було накладено арешт на рухоме майно боржника, інформація про яке містилася у відповіді з Реєстру сільськогосподарської техніки, а саме: Комбайн зернозбиральний CASE ІН CASE ІН 2388Е заводський номер: НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , 2008 року випуску, Комбайн зернозбиральний CLAAS CLAAS LEXION 480 заводський номер НОМЕР_4 , № двигуна НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 , 2003 року випуску, Приставка кукурудзозбиральна OLIMAC DRAGO заводський номер НОМЕР_7 , 2010 року випуску, Приставка кукурудзозбиральна OLIMAC DRAGO заводський номер НОМЕР_8 , 2010 року випуску, Трактор гусеничний CASE ІН STEIGER 500 QUADTRAC заводський номер: НОМЕР_9 , № шасі : НОМЕР_9 номер двигуна № НОМЕР_10 , номерний знак НОМЕР_11 , 2013 року випуску. Комбайн зернозбиральний CLAAS CLAAS LEXION 480 заводський номер: НОМЕР_12 , номер двигуна № НОМЕР_13 , номерний знак НОМЕР_14 , 2003 року випуску, Екскаватор гусеничний VOLVO EC210BLC заводський номер: НОМЕР_15 номер двигуна, № НОМЕР_16 номерний знак НОМЕР_17 , 2008 року випуску, Комбайн зернозбиральний CASE ІН CASE ІН 2388Е заводський номер НОМЕР_18 , № двигуна: НОМЕР_19 , номерний знак НОМЕР_20 , 2008 року випуску, Обприскувач самохідний PARRUDA МА-3027М заводський номер : НОМЕР_21 , № двигуна НОМЕР_22 , номерний знак : НОМЕР_23 , 2012 року випуску.
Стверджує, що на даний час рішення залишається невиконаним, в тому числі, у зв'язку з неможливістю реалізації вказаного майна, через фізичну відсутність деяких одиниць рухомого майна для здійснення його опису та подальшої реалізації та через наявність неприпинених приватних обтяжень, а також через недостатність описаного майна для повного погашення заборгованості.
За інформацією, наявною в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо обтяження № 20429757 вбачається, що між ТОВ «Ситковецьке» та ТОВ «Агрохімічна компанія «Вітагро» (перейменована в подальшому на ТОВ «Вітагро партнер») було укладено договір застави техніки № 549 від 10.04.2019 року. За вказаним договором ТОВ «Ситковецьке» було передано в заставу наступну сільськогосподарську техніку: Трактор гусеничний, Номер об'єкта: ZDF133930, Номер державної реєстрації: НОМЕР_11 , Трактор гусеничний марки CASE ІН STEIGER 500 QUADTRAC, 2013 року випуску, № двигуна НОМЕР_10 , який належить ТОВ "Ситковецьке" на підставі Свідоцтва про реєстрацію машини НОМЕР_24 від 08.04.2013 року, видане Держсільгоспінспекцією у Вінницькій області, Комбайн зернозбиральний, Номер об'єкта: 54600980, Номер державної реєстрації: 30032АВ, Комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 480, 2003 року випуску, № двигуна НОМЕР_13 , який належить ТОВ "Ситковецьке" на підставі Свідоцтва про реєстрацію машини НОМЕР_25 від 19.04.2016 року, видане ТУ ДІСГ в Вінницькій області, Комбайн зернозбиральний, Номер об'єкта: HAJ305505, Номер державної реєстрації: НОМЕР_20 , Комбайн зернозбиральний CASE ІН 2388, 2008 року випуску, № двигуна НОМЕР_19 , який належить ТОВ "Ситковецьке" на підставі Свідоцтва про”реєстрацію машини НОМЕР_26 від 12.02.2013 року, видане Держсільгоспінспекцією у Вінницькій області, Комбайн зернозбиральний, Номер об'єкта: HAJ3 05507, Номер державної реєстрації: НОМЕР_3 , Комбайн зернозбиральний CASE ІН 2388, 2008 року випуску, № двигуна НОМЕР_2 , який належить ТОВ "Ситковецьке" на підставі Свідоцтва про реєстрацію машини НОМЕР_27 від 12.02.2013 року, видане Держсільгоспінспекцією у Вінницькій області. Розмір основного зобов'язання по договору застави техніки № 549 від 10.04.2019 року становив 12 226 808,00 грн., а строк виконання - 15.10.2019 року. Також, з витягу з ДРОРМ видно, що 19.11.2019 року було зареєстровано звернення стягнення на предмет застави.
Позивач наголошує на тому, що 28 грудня 2020 року приватний виконавець Варава Р.С. направив запит на ТОВ «Вітагро партнер» в рамках ВП № 63763784 щодо стану звернення стягнення на заставне майно, на який ТОВ «Вітагро партнер» 19.01.2021 року надало відповідь листом за № 8, в якому зазначило, що ТОВ «Ситковецьке» повністю погасило борг перед ТОВ «Вітагро партнер». На думку позивача, з огляду на інформацію, отриману з листа Відповідача вбачається, що право застави за договором застави техніки № 549 від 10.04.2019 року на даний момент є припиненим.
У відзиві на позов відповідач, ТОВ «Вітагро Партнер» не погоджується з обґрунтуванням позовної заяви, вважає її такою, що не підлягає задоволенню , оскільки у зв'язку з неналежним виконанням Третьою особою своїх зобов'язань за договором поставки у розмірі 10 469 180,90 грн., Відповідач звернувся до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Пруняка Володимира Івановича за вчиненням виконавчого напису. На підставі виконавчого напису нотаріуса, було відкрите виконавче провадження № 60962289. року виконавче провадження № 60962289 було закінчене на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», про що було здійснено напис на Виконавчому написі. 17 грудня 2020 року між Відповідачем (ТОВ «Вітагро Партнер») та Третьою особою (ТОВ «Ситковецьке» було підписано Додаткову угоду до договору застави техніки, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М. Відповідно до зазначеної додаткової угоди, було внесено зміни до п. 2.2. Договору застави та викладено його в наступній редакції « 2.2. У випадках, передбачених пунктами 7.2., 8.1. цього Договору, Заставодержатель має право задовольнити за рахунок Предмета застави свої вимоги щодо Договору поставки № 71-04/19 ВН-С від 02.04.2019 року, Договору поставки № В13-12/21ВН від 15.12.2020 р. та інших додаткових договорів до них».
Також відповідач наголосив, що станом на 21.05.2021 року заборгованість Третьої особи за договором поставки №71-04/19 ВН-С від 02.04.2019 року відсутня, що підтверджується довідкою Відповідача . Відповідач не заперечує тієї обставини, що виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса, було закінчене, у зв'язку з повним виконанням Третьою особою своїх зобов'язань за договором поставки №71-04/19 ВН-С від 02.04.2019 року. 15.12.2020 року між Третьою особою (ТОВ «Ситковецьке») та ТОВ «Вітагро Партнер» (Відповідач) було укладено договір поставки № В13-12/21ВН, на виконання якого Відповідачем було здійснено поставку товару на загальну суму 5 568 583,32 грн., що підтверджується видатковими накладними до договору. Третя особа зобов'язана розрахуватися за товар, поставлений за договором поставки, до 01.11.2021 року. Станом на 21.05.2021 року зобов'язання Третьої особи з оплати товару за договором поставки № В13-12/21ВН від 15.12.2020 року, виконання якого забезпечене договором застави техніки від 10.04.2019 року, є діючим. Чинність договору застави чи додаткової угоди до нього, ані Відповідачем, ані Третьою особою не оскаржується та не заперечується. Наголошує, що позивач не може скористатися положенням ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відсутні умови 1 та 2, передбачені зазначеною статтею.
У відповіді на відзив позивач наголошує на тому, що з огляду на те, що сторони не могли укласти новий договір застави для забезпечення Договору поставки 2020, в силу заборони передбаченої пп. 5.15 пункту 5 глави 2 розділу II Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 830, та враховуючи відсутність заборони вносити зміни до договору застави, Відповідач та Третя особа скористатись таким правом та внесли зміни до Договору застави, якими «розширили» основне зобов'язання Третьої особи, яке забезпечується Договором застави додаванням Договору поставки 2020.
Стверджує, що Відповідач мав вищий пріоритет щодо права звернення стягнення на вказане майно ТОВ «Ситковецьке» в момент вчинення приватним виконавцем арешту 30.11.2020 року, однак, такий пріоритет було встановлено саме у редакції Договору застави від 10.04.2019, тобто основним зобов'язанням, яке забезпечувалося за даним договором, було зобов'язання лише по Договору поставки 2019, зі строком оплати до 15.10.2019 року. Обтяження зазначеного майна ТОВ «Ситковецьке», з урахуванням змін щодо змісту (поширення на Договір постави 2020) та строку виконання зобов'язання (01.11.2021 року) мають нижчий пріоритет у порівнянні з арештом, накладеним приватним виконавцем 30.11.2021 року, оскільки були внесені до ДРОРМ лише 11.03.2021 року.
У запереченні на відповідь на відзив відповідач наголошує на тому, що не можна вважати, що обтяження, встановлене Відповідачем у вигляді змін 11.03.2021р. року є тим самим обтяженням, що і встановлене 10.04.2019 року, з огляду на різні підстави їх виникнення, зокрема різні договори поставки, які таке обтяження забезпечує.
Стверджує, що відповідачем та Третьою особою, шляхом укладення Договору про внесення змін до договору застави техніки від 17.12.2020 року, фактично не було внесено змін а ні до предмета застави, а ні до розміру максимальної вимоги, забезпеченої заставою.
Оскільки в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не відображається підстава виникнення вимоги, що забезпечена договором застави техніки від 10.04.2019 року (обтяження зареєстроване за номером 20429757), Відповідачем 11.03.2021 року на підставі Договору про внесення змін до договору застави техніки від 17.12.2021 року було зареєстровано зміну строку виконання зобов'язання з 15.10.2019 року на 01.11.2021 року (оскільки строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, було змінено відповідно до умов договору поставки №В13-12/21ВН від 15.12.2020 року). Просить суд врахувати, що частину боргу ТОВ «Ситковецьке» в розмірі 1 001 957,41 гри., було закрито ТОВ «Кузьминецьке Л» на підставі Договору про переведення боргу № В71-04/19ВН-С-ПБ від 01.12.2020 року.
У поясненнях товариство з обмеженою відповідальністю “СИТКОВЕЦЬКЕ” просить суд відмовити у позові, посилаючись на те, що договірні правовідносини між ТОВ «Ситковецьке» та ТОВ «ВІТАГРО ПАРТНЕР» є такими, що не суперечать чинному законодавству, а тому не можуть порушувати прав третіх осіб, в тому числі позивача.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю “СИТКОВЕЦЬКЕ” у судовому засіданні проти позову заперечив.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив.
01.01.2018року між ТОВ «Суффле Агро Україна» та ТОВ «Ситковецьке» було укладено Договір поставки № 1300020657. Відповідно до п. 1.1.1 вищевказаного Договору, Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати вартість сільськогосподарських товарів.
В зв'язку з невиконанням ТОВ «Ситковецьке» зобов'язань з оплати за поставлений Товар, ТОВ «Суффле Агро Україна» звернулося до суду про стягнення заборгованості та штрафних санкцій з Третьої особи.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.08.2020р. у справі №902/116/20 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" 19 905 221,27 грн. - основного боргу за договором поставки №1300020657 від 01.01.2018р.; 1 126 190,15 грн. - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89 грн. за період з 16.08.2019 по 17.01.2020 рр.; 1 979 281,45 грн - пені, нарахованої за період з 16.08.2019 по 17.01.2020 рр.; 2 907744,03 грн. - 15% штрафу; 244 234,67 грн. - відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.
Відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" в частині стягнення 2 188 530,05 грн. - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89 за період з 01.11.2018 по 15.08.2019 рр.; 59 273,17 грн. - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89 грн. за період з 16.08.2019 по 17.01.2020 рр.; 3 213 822,35 грн. - штрафу; 104 172,71 грн. - пені, нарахованої за період з 16.08.2019 по 17.01.2020 рр. Відмовлено у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" про зазначення у рішенні про нарахування пені на суму боргу 20 405 221,27 грн. у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України з 18.01.2020 року до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України. При цьому, судові витрати зі сплати судового збору за подачу заяви про забезпечення позову в сумі 1 051,00 грн. та за подачу позову в сумі 78 739,70 грн. залишено за позивачем. Окрім того, повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" з Державного Бюджету України 156 789,16 грн. судового збору.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2020р. апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА", Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 18.08.2020 року у справі № 902/116/20 залишено без змін. 23.11.2020р. на виконання рішення видано наказ.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.01.2021р. закрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна". Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" залишено без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2020р. у справі залишено без змін.
02.04.2019р. між ТОВ „Ситковецьке” (Покупець) та ТОВ „Агрохімічна компанія „ВІТОГРО” (Постачальник) укладено договір поставки товару №В71-04/19ВН-С. Згідно з п. 1.2 договору в строки, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість. Пунктом 3.1.3 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний передати Товар Покупцеві з дотриманням термінів поставки, вказаних в додатках, та в місцях, визначених в графі "Базис поставки" цих же додатків. Якщо інше не буде визначено в додатку, базис поставки-Товару (за винятком насіння) - ЕХW (Інкотермс-2010) - склад Постачальника. За пунктом 3.2.1 договору покупець зобов'язаний прийняти товар в строки котрі вказані в специфікаціях.
Відповідно до п. 3.2.2 договору покупець зобов'язаний оплатити вартість Товару в терміни, вказані в додатках (специфікаціях), враховуючи при цьому умови п. 2.3. та п. 2.8. цього договору.
Відповідно до п. 7.2.1 договору за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу на перший день прострочення платежу.
Згідно з п. 7.2.3 договору відповідно до вимог ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, покупець зобов'язується сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 36% річних від простроченої (неоплачуваної) суми.
До договору підписано додаток із зазначенням товару, його кількості та ціни - 5063289,31 грн. Договір та додаток підписано сторонами, скріплено відтисками їх печаток.
10.04.2019р. між ТОВ „Ситковецьке” (Заставодавець) та ТОВ „Агрохімічна компанія „ВІТАГРО” (Заставодержатель) укладено договір застави техніки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М., зареєстровано в реєстрі за №549.
Відповідно до умов договору застави (п. 1.1 договору) Заставодавцем передано Заставодержателю в заставу належне йому на праві власності рухоме майно: 1) трактор гусеничний CASE IH STEIGER 500 QUADTRAC 2013 року випуску, заводський номер (номер двигуна) НОМЕР_28 , реєстраційний номер НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_24 від 08.04.2013 року, видане Держсільгоспінспекцією у Вінницькій області; 2) комбайн зернозбиральний CLAAS LEXSON 480, 2003 року випуску, заводський номер (номер двигуна) № НОМЕР_29 , реєстраційний номер НОМЕР_14 , свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_25 від 19.04.2016 року, видане ГУ ДІГС в Вінницькій обл.; 3) комбайн зернозбиральний CASE IH 2388, 2008 року випуску, заводський номер (номер двигуна) № НОМЕР_30 , реєстраційний номер НОМЕР_31 , свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_26 від 12.02.2013 року, видане Держсільгоспінспекцією у Вінницькій області; 4) комбайн зернозбиральний CASE IH 2388, 2008 року випуску, заводський номер (номер двигуна) № НОМЕР_32 , реєстраційний номер НОМЕР_33 , свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_27 від 12.02.2013 року, видане Держсільгоспінспекцією у Вінницькій області.
Відповідно до п. 1.2 договору застави, договірна вартість предмета застави на момент укладення цього договору становить 12226808,00 грн.
Згідно п.2.2 договору застави, у випадках, передбачених пунктами 7.2, 8.1 цього договору Заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмета застави свої вимоги щодо договору поставки №В71-04/19ВН-С від 02.04.2019р.
Відповідно до п. 7.5 договору застави у випадку невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань за даним договором заставодавцем, останній зобов'язаний сплатити заставодержателю штраф в розмірі 30% від заставної оцінки предмету застави, визначеної п. 1.2 цього договору за кожен факт порушення.
За умовами п. 8.2 договору застави за вибором заставодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет застави та задоволення вимог заставодержателя: (п. 8.2.3) у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Сторони дійшли згоди, що підтвердженням безспірності заборгованості боржника перед заставодержателем та документом, що підтверджує прострочення виконання зобов'язань за договором поставки є розрахунок заборгованості, складений і засвідчений заставодержателем.
26.12.2018р. приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком Володимиром Івановичем на підставі статті 87 Закону України "Про нотаріат", п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. №1172, запропоновано звернути стягнення на рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке", код ЄДРПОУ - 33845116, що знаходиться за адресою: 22865, Вінницька область, Немирівський район, селище міського типу Ситківці, вулиця Мандролька, будинок 19, ІПН 338451102142, свідоцтво платника ПДВ №200114926, а саме: трактор гусеничний Case ІН Steiger 500 QUADTRAC 2013 року випуску, номер шасі/кузова/заводський НОМЕР_34 , реєстраційний номер НОМЕР_11 , що належить йому на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію машини НОМЕР_24 від 08.04.2013 року, видане Держсільгоспінспекцією у Вінницькій області, (місце знаходження майна: Вінницька область, Немирівський район, смт. Ситківці, вулиця Мандролька, будинок 19); комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 480, 2003 року випуску, номер шасі/кузова/заводський НОМЕР_29 , реєстраційний номер НОМЕР_14 , що належить йому на прані власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_25 від 19.04.2016 року, видане ГУ ДІГС у Вінницькій області (місце знаходження майна: Вінницька область, Немирівський район, смт. Ситківці, вулиця Мандролька, будинок 19); комбайн зернозбиральний CASE ІН 2388, 2008 року випуску, номер шасі/кузова/заводський . НОМЕР_30 , реєстраційний номер НОМЕР_31 , що належить йому на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_26 від 12.02.2013 року, видане Держсільгоспінспекцією у Вінницькій області (місце знаходження майна: Вінницька область, Немирівський район, смт. Ситківці, вулиця Мандролька, будинок 19); комбайн зернозбиральний CASE ІН 2388, 2008 року випуску, номер шасі/кузова/заводський НОМЕР_32 , реєстраційний номер НОМЕР_33 , що належить йому на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_27 від 12.02.2013 року, видане Держсільгоспінспекцією у Вінницькій області (місце знаходження майна: Вінницька область, Немирівський район, смт. Ситківці, вулиця Мандролька, будинок 19);
У виконавчому написі зазначено, що вказане майно Товариством з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке", як власником названого майна, передане в заставу Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО", код ЄДРПОУ 37993500, на підставі Договору застави техніки, посвідченого 10.04.2019 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлая О.М., за реєстровим №549, зареєстрованого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлая О.М. за номером 20429757, який є забезпеченням виконанням зобов'язання "за Договором поставки №В71-04/19ВН-С, укладеного 02.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" та, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке". Строк платежу за Договором поставки №В71-04/19ВН-С від 02.04.2019р. настав 15.10.2019р. Стягнення за Договором поставки №B71-04/19BH-C від 02.04.2019р. проводиться за період з 15.10.2019р. по 26.12.2019р. За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаного нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна кампанія "ВІТАГРО", код ЄДРПОУ 37993500, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Волочиський район, місто Волочиськ, вулиця Котовського, 7, за Договором поставки №В71-04/19 ВН-С від 02.04.2019р., по поверненню заборгованості в загальній сумі 10469180,90 грн., із яких: сума основної заборгованості - 7726660,86 грн.; сума штрафу - 2169418,90 грн.; сума 36 % річних - 573101,14 грн. Плата за вчинення виконавчого напису становить - 83936,00 грн. Цей виконавчий напис набирає чинності з дня його вчинення пред'явлений до державної виконавчої служби та до приватного виконавця виконання протягом одного року. Зареєстровано в реєстрі за №1455.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Бертман Р.П. від 14.01.2020р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №б.н, виданого 26.12.2019р. нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк В.І. щодо звернення стягнення на заставне майно для погашення боргу в сумі 10469180,90 грн. та 83936,00 грн. за вчинення виконавчого напису, а саме: трактор гусеничний Case ІН STEIGER 500 QUADTRAC, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_11 ; комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 480, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_14 ; комбайн зернозбиральний Case ІН 2388, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_31 ; комбайн зернозбиральний Case ІН 2388, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_33 .
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" про визнання дій протиправними, визнання недійсним та скасування звіту про незалежну оцінку скасовано. Прийнято постанову, якою відмовлено в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" про визнання дій протиправними, визнання недійсним та скасування звіту про незалежну оцінку.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Бертман Р.П. від 29.01.2021р. закінчено виконавче провадження (ВП №60962289) з виконання виконавчого напису № б.н., виданого 26.12.2019р. нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк В.І. щодо звернення стягнення на заставне майно для погашення боргу в сумі 10469180,90 грн. та 83936,00 грн. за вчинення виконавчого напису, а саме: трактор гусеничний Case ІН STEIGER 500 QUADTRAC, 2013 року випуску, реєстаційний номер НОМЕР_11 ; комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 480, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_14 ; комбайн зернозбиральний Case ІН 2388, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_31 ; комбайн зернозбиральний Case ІН 2388, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_33 . Встановлено, що до відділу примусового виконання рішень надійшов лист директора ТОВ "Вітагро Партнер" Рибака Р.І., яким повідомлено, що станом на 31.12.2020р. боржник ТОВ "Ситковецьке" погасив борг перед ТОВ "Вітагро Партнер" в повному обсязі згідно даного виконавчого документа.
30.11.2020 року, на виконання наказу від 23.11.2020р. з виконання рішення господарського суду №902/116/20, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Варавою Романом Сергійовичем було відкрито виконавче провадження № 63763784.
В рамках ВП № 63763784 30.11.2020 року постановою про арешт майна боржника було накладено арешт на рухоме майно боржника, інформація про яке містилася у відповіді з Реєстру сільськогосподарської техніки, а саме: Комбайн зернозбиральний CASE ІН CASE ІН 2388Е заводський номер: НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , 2008 року випуску, Комбайн зернозбиральний CLAAS CLAAS LEXION 480 заводський номер НОМЕР_4 , № двигуна НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 , 2003 року випуску, Приставка кукурудзозбиральна OLIMAC DRAGO заводський номер НОМЕР_7 , 2010 року випуску, Приставка кукурудзозбиральна OLIMAC DRAGO заводський номер НОМЕР_8 , 2010 року випуску, Трактор гусеничний CASE ІН STEIGER 500 QUADTRAC заводський номер: НОМЕР_9 , № шасі : НОМЕР_9 номер двигуна № НОМЕР_10 , номерний знак НОМЕР_11 , 2013 року випуску, Комбайн зернозбиральний CLAAS CLAAS LEXION 480 заводський номер: НОМЕР_12 , номер двигуна № НОМЕР_13 , номерний знак НОМЕР_14 , 2003 року випуску, Екскаватор гусеничний VOLVO EC210BLC заводський номер: НОМЕР_15 номер двигуна, № НОМЕР_16 номерний знак НОМЕР_17 , 2008 року випуску, Комбайн зернозбиральний CASE ІН CASE ІН 2388Е заводський номер НОМЕР_18 , № двигуна: НОМЕР_19 , номерний знак НОМЕР_20 , 2008 року випуску, Обприскувач самохідний PARRUDA МА-3027М заводський номер : НОМЕР_21 , № двигуна НОМЕР_22 , номерний знак : НОМЕР_23 , 2012 року випуску.
01.12.2020р. товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТАГРО ПАРТНЕР» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ситковецьке» (Покупець) уклали додаткову угоду до договору поставки від 02.04.2019р., якою сторони погодили що 36% річних у розмірі 2 041 514,43 грн. (нараховані по п.7 договору поставки № В71-04/19ВН-С 02.04.2019р. за період з 01.01.2020 до 30.11.2020р.) сплачуються постачальником до 01.11.2021р.
15.12.2020р. Товариством 3 обмеженою відповідальністю «ВІТАГРО ПАРТНЕР» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ситковецьке» (Покупець) уклали договір поставки № В13-12/21 ВН, за яким в строки, визначені договором. Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця засоби захисту рослин, регулятори росту рослин та/а бо мікродобрива, насіння тощо (надалі Товар), а Покупець зобов'язуються прийняти Товар і оплатити його вартість. Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та припиняється належним виконання: всіх умов договору Сторонами.
17.12.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ситковецьке» («Заставодавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТАГРО ПАРТНЕР», («Заставодержатель») укладено Договір про внесення змін до договору застави техніки, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М., 10.04.2019 року та зареєстрованого в реєстрі за № 549 про наступне: викладено пункт 2.2 договору у наступній редакції: « 2.2. У випадках, передбачених пунктами 7.2., 8.1. цього Договору, Заставодержатель має право задовольнити за рахунок Предмета застави свої вимоги щодо Договору поставки № В71-04/19ВН-С від 02.04.2019 року. Договору поставки № В13-12/21ВН від 15.12.2020 року, та інших додаткових договорів до них, відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за Договором поставки та/або зверненням стягнення на Предмет застави відповідно до цього Договору, у т.ч. витрати, пов'язані із оцінкою Предмета застави, набуттям Заставодержателем права власності на Предмет застави; відшкодування витрат на утримання і збереження Предмета застави; сплати неустойки та інших стягнень відповідно до Договору поставки ; відшкодування збитків, завданих порушенням умов Договору поставки та/або порушенням Заставодавцем цього Договору». В усіх випадках по тексту Договору застави техніки від 10.04.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького; міського нотаріального округу Бєлою О.М., зареєстрованого в реєстрі № 549, вирішено замінити «Договір поставки» у всіх відмінках, на «Договори поставки», у відповідному відмінку. Договір набирає чинності з моменту її нотаріального посвідчення. У всіх питаннях не врегульованих цим договором, Сторони керуються положеннями Договору застави техніки від 10.04.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М., зареєстрованого в реєстрі № 549.
Також позивачем додано до позовної заяви лист від відповідача № 8 від 19.01.2021 року, вимогу про вчинення дій, спрямованих на припинення обтяження № 1/в від 04.02.2021року, адвокатський запит направлений відповідачу, лист від відповідача № 21 від 17.02.2021 року, адвокатський запит направлений відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), лист № 4356/2.3-22/6 від 31.03.2021, витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 13.04.2021 щодо обтяження № 20429757.
Відповідачем також долучено до матеріалів справи довідку про виконання договору №71-04/19 ВН-С від 02.04.2019 року, протокол про зміну найменування відповідача.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд припинити обтяження рухомого майна № 20429757 від 10.04.2019, запис про яке внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М., шляхом реєстрації відомостей про припинення вказаного обтяження держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду.
Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Положеннями ч.5 ст.43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.
Отже, стаття 43 названого Закону прямо передбачає можливість припинення обтяження на підставі рішення суду.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що право застави за договором застави техніки № 549 від 10.04.2019 року на даний момент є припиненим.
Так, відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.
Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів. Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.
Статтею 204 ЦК України встановлено презупцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
В матеріалах справи відсутні докази визнання у встановленому порядку недійсними повністю чи частково договору поставки №В71-04/19ВН-С від 02.04.2019р., договору застави від 10.04.2019р. (укладеним між ТОВ „Ситковецьке” (Заставодавець) та ТОВ „Агрохімічна компанія „ВІТАГРО”, зареєстрованим в реєстрі за №549), договору від 17.12.2020р. про внесення змін до договору застави. Отже, суд виходить з принципу правомірності правочину.
Частиною першою статті 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про заставу» та статтею 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною четвертою статті 577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідно до частини першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За приписами ст.593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.
Застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (ст572 ЦК та ст.1 закону «Про заставу»).
Відповідно до чч.1, 2 ст.20 закону «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.
Згідно із ч.1 ст.589 ЦК у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (чч.1, 2 ст.590 ЦК).
Відповідно до ст.27 закону «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли в установленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.
Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року №761/1386/19.
Оскільки застава має похідний характер від основного зобов'язання, що забезпечується нею, вона втрачає чинність з припиненням основного зобов'язання, незалежно від підстав такого припинення.
Саме з припиненням основного зобов'язання шляхом його виконання чинне законодавство (ч. 3 ст. 593 ЦК України) пов'язує виникнення у заставодержателя обов'язку повернути заставодавцеві предмет застави, який перебував у його володінні.
Так, відповідачем (ТОВ «ВІТАГРО ПАРТНЕР») та Третьою особою (ТОВ «СИТКОВЕЦЬКЕ») укладено договір застави від 10.04.2019 року (зареєстрований в реєстрі № 549) та договір про внесення змін до договору застави техніки від 17.12.2020 року (зареєстрований в реєстрі № 2816 ), зареєстровано обтяження і зміни до нього.
В п. 2.2. договору застави техніки від 10.04.2019 року (зареєстрований в реєстрі № 549), вказано, що у випадках, передбачених пунктами 7.2., 8.1. цього Договору, Заставодержатель (Відповідач) має право задовольнити за рахунок Предмета застави свої вимоги щодо Договору поставки № В71-04/19ВН-С від 02.04.2019 року: відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за Договором поставки та/або зверненням стягнення на Предмет застави відповідно до цього Договору, у т.ч. витрати, пов'язані із оцінкою Предмета застави, набуттям Заставодержателем права власності на предмет застави; відшкодування витрат на утримання і збереження Предмета застави; сплати неустойки та інших стягнень відповідно до Договору поставки; відшкодування збитків, завданих порушенням умов Договору поставки та/або порушенням Заставодавцем цього договору.
10.04.2019 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано обтяження техніки (п. 1.1. договору застави). Реєстрація обтяження здійснена на підставі договору застави техніки від 10.04.2019 року (зареєстровано в реєстрі № 549); розмір основного зобов'язання 12 226 808,00 грн., строк виконання зобов'язання 15.10.2019 р.
17.12.2020 року між Відповідачем (ТОВ «Вітагро Партнер») та Третьою особою (ТОВ «Ситковецьке») було укладено Договір про внесення змін до договору застави техніки, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М., 10.04.2019 року та зареєстрованого в реєстрі за № 549 (додаткова угода зареєстрована в реєстрі №2816).
Зазначеним договором про внесення змін до договору застави внесено зміни до п.2.2. Договору застави, зокрема, викладено його у новій редакції: «У випадках, передбачених п. 7.2, 8.1. цього Договору, Заставодержатель має право задовольнити за рахунок Предмета застави свої вимоги щодо Договору поставки № В71-04/18ВН-С від 02.04.2019 року, Договору поставки №В13-12/21ВН від 15.12.2020 року та інших додаткових договорів до них. Тобто укладенням Додаткової угоди до договору застави від 17.12.2020 року, відповідачем та третьою особою, було лише доповнено зміст вимог, що забезпечуються заставою.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
У договорі застави визначаються суть, розмір та строк (термін) виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, та/або посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов'язання, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
Відповідачем та третьою особою в договорі застави від 10.04.2019 року встановлено основне зобов'язання, виконання якого забезпечується заставою.
При цьому законодавством встановлено момент реєстрації обтяження та реєстрації змін до обтяження. Укладення додаткової угоди до договору застави, не має наслідком зміни моменту реєстрації обтяження на підставі договору застави.
Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (ч. 4. ст. 577 Цивільного кодексу України).
Положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.
Згідно зі статтею 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до частин першої, другої статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження. Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п'яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п'ятирічний строк.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зміни у відомостях про зареєстроване обтяження підлягають реєстрації у встановленому цим Законом порядку, якщо вони стосуються:
заміни предмета обтяження або будь-яких змін у складі предмета обтяження, у тому числі таких, що сталися внаслідок переробки, приєднання, поділу, виділення або іншого способу перетворення одного виду рухомого майна в інший;
заміни обтяжувача внаслідок відступлення прав за правочином, відповідно до якого виникло обтяження, або з інших підстав;
заміни боржника внаслідок передачі предмета обтяження новому власнику в порядку, встановленому статтею 9 цього Закону, або з інших підстав;
зміни змісту або розміру забезпеченого обтяженням зобов'язання;
відступлення пріоритету одного обтяжувана іншому стосовно одного й того ж рухомого майна.
Обтяжувач зобов'язаний зареєструвати зміни у відомостях про зареєстроване обтяження протягом п'яти днів із моменту набрання чинності правочином, на підставі якого відбулися зазначені зміни. Боржник або інші особи, права яких були порушені внаслідок невиконання цього обов'язку, мають право вимагати від обтяжувана відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», передбачено, що реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувана, в якій зазначаються, зокрема, посилання на підставу виникнення обтяження та його зміст. Для забезпечувальних обтяжень також зазначаються розмір та строк виконання вимоги обтяжувана.
В Державному реєстрі обтяжень рухомого майна підлягає реєстрації зміна розміру та строку виконання вимоги обтяжувана, що забезпечена заставою.
Оскільки в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не відображається підстава виникнення вимоги, що забезпечена договором застави техніки від 10.04.2019 року (обтяження зареєстроване за номером 20429757), Відповідачем 11.03.2021 року на підставі Договору про внесення змін до договору застави техніки від 17.12.2021 року було зареєстровано зміну строку виконання зобов'язання з 15.10.2019 року на 01.11.2021 року (оскільки строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, було змінено відповідно до умов договору поставки №В13-12/21ВН від 15.12.2020 року).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. Зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження (ст. 18 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).
Статтею 18 Закону України «Про заставу» визначено, що переважне право заставодержателів одного і того ж майна, що зареєстровані в один і той же день, визначається моментом реєстрації застави. Переважне право у задоволенні вимог із заставленого рухомого майна визначається на підставі моменту реєстрації застави та моменту реєстрації змін щодо предмета застави в частині цих змін.
Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», передбачено, що якщо боржник та обтяжувач досягли згоди про збільшення максимального розміру забезпеченої обтяженням вимоги, таке збільшення підпорядковується пріоритету іншого обтяження, зареєстрованого раніше моменту реєстрації відомостей про зміну розміру забезпеченого обтяженням зобов'язання.
Таким чином, з виходячи з системного тлумачення положень ст. 19 Закону України «Про заставу» та ст. 12, 14, 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пріоритет випливають наступні правила визначення правила пріоритету обтяження:
зареєстроване обтяження має пріоритет над незареєстрованим;
пріоритет має те обтяження, що зареєстроване раніше;
у разі зміни предмета застави, переважне право у задоволенні вимог визначається моментом реєстрації змін в частині предмета застави;
у разі збільшення максимального розміру забезпеченої обтяженням вимоги, в частині збільшення пріоритет має те обтяження, що було зареєстроване раніше, до моменту реєстрації відомостей про зміну розміру забезпеченого обтяженням зобов'язання.
Нормами Закону України «Про заставу» та Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено випадки, за яких зміни до договору застави мають наслідком встановлення окремого пріоритету з моменту реєстрації таких змін (зміна предмету застави та розміру максимальної вимоги, забезпеченої заставою, в частині таких змін).
Однак, Відповідачем та Третьою особою, шляхом укладення Договору про внесення змін до договору застави техніки від 17.12.2020 року, фактично не було внесено змін а ні до предмета застави, а ні до розміру максимальної вимоги, забезпеченої заставою.
Відповідачем 11.03.2021 року на підставі Договору про внесення змін до договору застави техніки від 17.12.2021 року було зареєстровано зміну строку виконання зобов'язання з 15.10.2019 року на 01.11.2021 року.
Зазначена зміна не є підставою для визначення пріоритету таких змін по відношенню до раніше зареєстрованих обтяжень в частині таких змін. Оскільки, відповідно до чинного законодавства зміна строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, не є ані зміною предмету застави, ані розміру максимальної вимоги, забезпеченої заставою, реєстрація таких змін не змінює пріоритету обтяження (з урахуванням змін) та не є підставою для встановлення пріоритету обтяження в частині зареєстрованих змін по відношенню до інших зареєстрованих обтяжень.
Момент реєстрації обтяження №20429757 за договором застави від 10.04.2019 р. змінюється у зв'язку з внесенням до нього змін договором про внесення змін до договору застави техніки від 17.12.2020 року, а також реєстрація змін в частині зміни строку виконання не підпорядковується по пріоритету раніше зареєстрованим обтяженням, оскільки саме таке підпорядкування не передбачене законодавством.
Тому судом критично оцінюється твердження позивача про те, що зареєстроване приватним виконавцем публічне обтяження 30.11.2020 року має вищий пріоритет ніж зареєстроване за Відповідачем 10.04.2019 року обтяження на підставі договору застави техніки від 10.04.2019р. (зареєстрований реєстрі за № 549).
Окрім того, 01.12.2020р. товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТАГРО ПАРТНЕР» (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ситковецьке» (Покупець) уклали додаткову угоду до договору поставки від 02.04.2019р., якою сторони погодили що 36 % річних у розмірі 2 041 514,43 грн. (нараховані по п.7 договору поставки № В71-04/19ВН-С 02.04.2019р. сплачуються до 01.11.2021р. третьою особою.
Суд звертає увагу, що максимальний розмір вимог, які забезпечені договором застави техніки від 19.04.2019 року до змін (внесених договором про внесення змін від 17.12.2020р.) визначався загальним розміром всіх вимог Заставодержателя (Відповідача), в тому числі сума основного зобов'язання, штрафних санкцій, збитків.
Розмір вимог за договором поставки № В71-04/19ВН-С від 02.04.2019 року складав : 8 677 675,62 грн.(сума товару, поставленого згідно видаткових накладних); 348 155,28 грн. (курсова різниця), яка була нарахована Відповідачем товариству «Ситковецьке» на дату сплати основної заборгованості; 2 169 418,90 грн. - штраф (п. 7.2.1. договору поставки), визначений у виконавчому написі нотаріуса від 26.12.2019 р.), 573 101,14 - 36 % річних (п. 7.2.3. договору поставки) нарахованих за період 15.10.2019 року по 26.12.2019 року, визначених у виконавчому написі нотаріуса); 2 041 514,43 грн. - 36 % річних (п. 7.2.3. договору поставки) нарахованих за період 01.01.2020 року по 30.11.2020 року (додаткова угода до договору поставки від 01.12.2020 року), які на даний момент є несплаченими.
Станом на дату підписання ТОВ «ВІТАГРО ПАРТНЕР» та ТОВ «Ситковецьке» додаткової угоди до договору застави техніки від 17.12.2020 року, у третьої особи за договором поставки №В7 04/19ВН-С від 02.04.2019 року залишилися непогашеними вимоги в розмірі 2 041 514,43 грн., 36 % річних, які згідно додаткової угода до договору поставки від 01.12.2020 року мають бути сплачені ТОВ «Ситковецьке» до 01.11.2021 року. Тобто сторонами не було змінено максимальний розмір вимог, які забезпеченні договором застави.
Сукупність доказів у цій справі свідчить про те, що основне зобов'язання, а саме договір поставки № В71-04/19ВН-С 02.04.2019р.,не є припиненим шляхом його фактичного виконання, а тому відсутні правові підстави для внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про припинення обтяження.
У постанові від 24.04.2019 по справі № 914/921/18 Верховний Суд надав висновки застосуванню наведених правових норм та зазначив, що:
- застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення,
- такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам,
- ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Позивач заявив вимогу про припинення обтяження рухомого майна . Спір, який виник між сторонами, їх твердження, пояснення представників учасників справи, докази, які надані ними для підтвердження власних позицій, вказують на необхідність доведення до сторін певних принципів, за якими суд приходить до загальних висновків за результатами розгляду справи.
Частини 1 та 3 статті 74 ГПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, шляхом подачі відповідних доказів.
У постанові по справі № 923/875/19 від 31.03.2021 Верховний Суд вказав, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Пунктами 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
У свою чергу, відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд у названій постанові по справі № 923/875/19 від 31.03.2021 зробив висновок щодо застосування вказаної статті, а саме вказав, що:
- стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, а тому необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу,
- тлумачення змісту статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Поряд з цим, у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 Верховний Суд зробив висновки що:
- принцип стандарту доказування передбачає покладання тягаря доказування на сторони,
- одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує,
- така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
У рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський Суд з прав людини наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Таким чином суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України встановлені основні принципи оцінки доказів, застосування яких надає можливість суду прийти до певних висновків за результатами розгляду спору. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінка доказів - це розумова діяльність з визначення належності, допустимості доказів, їх достовірності, достатності і взаємного зв'язку, яка здійснюється на підставі законів логіки в умовах, установлених правовими нормами.
Метою оцінки доказів є достовірне пізнання фактичної сторони справи та встановлення відносної істини.
Під істиною в судовому процесі слід розуміти відповідність висновків суду фактам об'єктивної дійсності в їх правовому значенні.
Суть категорії «досягнення істини у судочинстві» полягає в об'єднанні таких складових, як:
- з'ясування обставин справи, суб'єктивних прав і обов'язків (пізнавальна діяльність суду і координація ним дій інших суб'єктів доказової діяльності);
- доказування (доказова діяльність осіб, зацікавлених у переконанні суду, сторін, третіх осіб, їх судових представників),
- інформування (доказова діяльність осіб, які сприяють досягненню істини).
Частина 5 статті 236 ГПК України зобов'язує суд при прийнятті рішення повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відтак, надання оцінки всім аргументам сторін є обов'язком суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Шевельов проти України» (заява № 10336/02) від 29.10.2005 Суд вказав, що лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу.
Проте, суд вважає, що можливість ненадання відповіді на кожний аргумент сторони повинне сприйматися лише як можливість ненадання відповіді на ті аргументи, які не стосуються предмета доказування, та наявність яких не впливає на законність і обґрунтованість самого рішення. В іншому випадку кожний аргумент повинен бути досліджений та проаналізований.
Отже, виконання вказаних правових норм досягається застосуванням при розгляді справи і прийнятті рішення принципу об'єктивної (судової) істини. Він полягає в обов'язку суду, який не є очевидцем подій та не може претендувати на встановлення об'єктивної істини, з'ясувати усі дійсні обставини, пов'язані із спірними правовідносинами, доведеність яких покладається на сторони, і на їх основі вирішити питання про права і обов'язки сторін спору.
Однак того, що є можливим теоретично, не зажди можна досягти у правозастосовній діяльності. Суд стикається з об'єктивною неможливістю достовірного установлення тих чи інших фактів і змушений вирішувати цивільні справи на підставі їх ймовірного встановлення. Це пов'язано саме із доведеністю сторонами вимог та заперечень.
Встановлення істини нерозривне з правовою оцінкою фактів, оскільки суд повинен встановлювати лише такі події і дії, яким законом надається значення юридичних фактів, а їх наявність повинна бути підтвердженою сторонами.
У справі суд проаналізував усі наявні у сторін доводи і заперечення, докази, якими вони обґрунтовувались, та висловив деякі сумніви у достовірності доказів.
У своїй сукупності обставини справи, надані сторонами докази, поведінка сторін, у тому числі учасників справи, сумніви щодо доказів надало можливість встановити відносну істину у справі. Проте, її відносність не вказує, що суд не вжив усіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін.
З огляду на викладене, суд вважає, що ТОВ "ВІТАГРО ПАРТНЕР" вказало на більш переконливі аргументи щодо не припинення права застави за договором застави техніки № 549 від 10.04.2019 року та надало більш переконливі докази, які спростовують припинення основного зобов'язання (договору поставки №В71-04/19ВН-С від 02.04.2019р.), незалежно від підстав такого припинення ніж ті, що надані ТОВ "Суффле Агро Україна".
Згідно роз'яснень, викладених в п.11 постанови Пленуму Верховного України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року за №14, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод і інтересів, а також у разі звернення до суду органів чи осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Отже, відсутність права та охоронюваного законом інтересу у позивача або недоведеність факту його порушення є підставою для відмови у позові.
У зв'язку з вищезазначеним, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" Хмельницька область, Славутський район, село Крупець, до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР" 31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю “СИТКОВЕЦЬКЕ”, Вінницька обл., Немирівський р-н, селище міського типу Ситківці, про припинення обтяження рухомого майна № 20429757 від 10.04.2019, запис про яке внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М., шляхом реєстрації відомостей про припинення вказаного обтяження держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України. Повний текст складено 07.09.2021р.
Суддя І.В. Заярнюк
Віддрук. 5 прим. : реком з повід.
1 - до справи;
2 ,3- Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 30068, Хмельницька область, Славутський район, село Крупець, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 43,
та ОСОБА_1
АДРЕСА_1 з обмеженою відповідальністю "ВІТАГРО ПАРТНЕР" 31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Котляревського, 7.
5- товариство з обмеженою відповідальністю «СИТКОВЕЦЬКЕ» (22865, Вінницька обл., Немирівський р-н, селище міського типу Ситківці, вулиця Мандролька, будинок 19).