Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" вересня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2765/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Гребенюк Т.Д.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ 33908322)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвертекс" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, буд.10, код ЄДРПОУ 35974088)
про стягнення коштів у розмірі 31 999, 76 грн.
без виклику учасників справи
12.07.2021 року до суду із позовом звернулося Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - позивач або ПрАТ "СК "Арсенал Страхування") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвертекс" (далі - відповідач або ТОВ "Алвертекс") про стягнення страхового відшкодування у розмірі 31 999, 76 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/7747621 від 02.10.2017 року, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участі забезпеченого транспортного засобу Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася за участю забезпеченого транспортного засобу, позивач виплатив власнику пошкодженого автомобіля Nissan, д.н.з. НОМЕР_2 , страхове відшкодування в розмірі 31 999, 76 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням. Позивач наполягає, що з матеріалів справи вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок неналежного технічного стану автомобіля Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , а тому, керуючись підпунктом «г» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати позивачу завдані збитки в порядку регресу в розмірі сплаченого страховиком страхового відшкодування за полісом. Також позивач просить стягнути витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 000, 00 грн. та судовий збір.
Відповідач просить відмовити у позові в повному обсязі. Так, за твердженням відповідача, постанова Балаклійського районного суду Харківської області від 25.09.2018 по справі №204/5167/18 не містить даних про порушення ОСОБА_1 будь-якого з пунктів Розділу 31 Правил дорожнього руху, який містить в собі вичерпний перелік невідповідностей технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху України. Крім того, також вказує на той факт, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження такої невідповідності. Тож відповідач стверджує, що у позивача не виникло право на звернення з регресним позовом до відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи №922/2765/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та докази направлення відзиву позивачу.
Копії вказаної ухвали суду були надіслані сторонам за адресами, зазначеними у позовній заяві, що кореспондуються із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6102255962778 на адресу відповідача, ухвала Господарського суду Харківської області від 13.07.2021 року у справі №922/2765/21 повернута з зазначенням «адресат відсутній за вказаною адресою».
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.
Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).
Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», Суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі №922/2765/21 та встановлення строку для подання відзиву на позовну заяву.
При цьому 30.08.2021 року до суду від представника відповідача надійшла заява про надання для ознайомлення матеріалів справи (вх. №20064).
06.09.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ТОВ “Алвертекс” вказує, що останнім не було отримано ані ухвали суду, ані позовної заяви з додатками, тому просить долучити вказаний відзив до матеріалів справи та у позові ПрАТ “СК “Арсенал Страхування” відмовити.
Суд при розгляді відповідного клопотання вважає за необхідне зазначити наступне. Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов'язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав (у тому числі з метою уникнення затягування судового процесу), у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів і доказів, оскільки несвоєчасне подання відповідних матеріалів найчастіше пояснюється не дійсно поважними причинами, а лише неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. За приписами ст.118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Втім, зважаючи на факт неотримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі, що підтверджується матеріалами справи, та з метою забезпечення прав особи на судовий захист, Суд вважає за можливе здійснювати розгляд даної справи з урахуванням поданого відзиву на позовну заяву.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступне.
02.10.2017 року між ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" та ТОВ “Алвертекс” укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/7747621 (надалі - договір), об'єктом якого є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу - Renault, д.н.з. НОМЕР_1 .
11 липня 2018 року у м. Дніпро водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «АЛВЕРТЕКС», перед виїздом не перевірив та під час руху не контролював технічний стан транспортного засобу, у зв'язку з чим допустив відкриття задньої правої двері вантажного відсіку, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Nissan, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 . Постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 25.09.2018 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідно до звіту ПП “Центр судових експертиз та оцінки” №16071801, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Nissan, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження, становить 39 599, 71 грн.
Згідно наданої ремонтної калькуляції №16071801 від 17.07.2018 року вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу Nissan, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 76 684, 26 грн.
На підставі страхового акту №109.00935518-1 від 07.11.2018 власнику автомобіля Nissan, д.н.з. НОМЕР_2 , позивачем виплачено страхове відшкодування в сумі 31 999,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9738520 від 09.11.2018.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно положень ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до п. «г» п.п. 38.1.1 ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Позивач, посилаючись на викладені вище фактичні обставини справи та норми законодавства, вважає, що мала місце невідповідність технічного стану транспортного засобу, який був під керуванням ОСОБА_1 в момент ДТП, вимогам ПДР, а отже позивач, як страховик, який сплатив потерпілій від цієї ДТП особі страхове відшкодування, набув право на звернення з відповідною регресною вимогою до страхувальника.
Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до вимог ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Як зазначено в п. 4 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується на засадах відповідальності, порядок і умови такого відшкодування встановлені законом, відповідно до вимог якого умовами відшкодування шкоди, заданої джерелом підвищеної небезпеки є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.
Протиправність поведінки заподіювача полягає в самому факті завдання шкоди іншій особі через таке поводження.
При цьому закон зобов'язує володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодувати спричинену ним шкоду незалежно від його вини.
Таким чином, позивач - в даному випадку страховик, для стягнення на його користь сум виплаченого ним відшкодування потерпілому з відповідача в порядку регресу має навести суду докази, що підтверджують факт завдання шкоди, розмір завданої шкоди, а також докази того, що саме відповідач є особою, яка за законом має право відшкодувати завдану школ, а відповідач, для звільнення від відповідальності за спричинену ним шкоду має довести суду належними доказами по справі, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, при цьому, тягар доказування наявності цих підстав лежить на саме на відповідачеві.
Як зазначено в п. 7 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вбачається, що під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події ( п.1.ч.1ст.263 ЦК України), тобто ті ,які мають зовнішній характер. Непереборною силою в такому випадку слід визнавати фактори об'єктивного характеру, причинно не пов'язані з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки не є непереборною силою.
Суд зазначає, що доказів того, що ДТП виникло внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, на підставі яких відповідач міг би бути звільнений від обов'язку відшкодувати шкоду, суду не надано. Відповідачем також не надано суду висновку експерта, у якому було б встановлено, що спричинення вказаного вище ДТП сталося не внаслідок несправності транспортного засобу, а через безпосередній вплив інших несприятливих факторів тощо.
З належних та допустимих доказів, що містяться в матеріалах справи вбачається наступне.
Відповідно до постанови Балаклійського районного суду Харківської області про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди (ст. 124 КУпАП) вбачається, що причиною вчинення ним даного правопорушення стало порушення вимог підпунктів «а», «б» пункту 2.3 Правил дорожнього руху України, згідно яких водій зобов'язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу,правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Водій ОСОБА_1 вказаних вимог закону не дотримався, внаслідок чого допустив відкриття задньої правої двері вантажного відсіку, в результаті чого здійснив зіткнення з іншим автомобілем.
Таким чином зі змісту вказаної постанови, яку ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не оскаржував з цих підстав, слідує висновок про наявність безпосереднього зв'язку між порушенням Правил дорожнього рузу водієм ОСОБА_1 та завданою шкодою у цій справі, що в результаті спричинило пошкодження автомобіля Нісан, д.н.з. НОМЕР_2 .
Частиною 6 ст.82 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже у даній справі є належні та допустимі докази, які підтверджують факт завдання шкоди, а також докази того, що саме відповідач, як особа яка на відповідній правовій підставі володіє джерелом підвищеної небезпеки, є особою, яка має відповідати за завдані збитки в порядку регресу.
Суд виходить з того, що сам розмір відшкодування, який сплачений позивачем потерпілій особі в рахунок відшкодування спричиненої в результаті ДТП шкоди, відповідачем не оспорюється.
Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ПрАТ “СК “Арсенал Страхування” є законними та належним чином обґрунтованими, тому підлягають до повного задоволення.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, у відповідності до яких позивач поніс та очікує понести судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2 270,00 грн. та на отримання правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн.
03.08.2021 року до суду від позивача надійшла заява (вх. №17990) про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат, в якій позивач просить стягнути з відповідача відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. На підтвердження розміру понесених судових витрат ПрАТ "СК"Арсенал Страхування" надало суду договір № 110119 про надання правової допомоги від 11.01.2019 року, рахунок №922/2765/21 від 21.07.2021 року на суму 5000,00 грн., акт виконаних робіт від 21.07.2021 року та платіжне доручення №41288223 від 23.07.2021 на суму 4000,00 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підставі положень ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оскільки заява про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат надійшла у встановлений процесуальним законодавством строк, Суд здійснює розгляд справи з її урахуванням.
Так, представництво інтересів позивача у даній справі здійснював адвокат Данилов Анатолій Григорович на підставі договору №110119 про надання правової допомоги від 11.01.2019 року та ордеру серії ЗП №70265 від 10.03.2021 року.
Із складеного ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" та адвокатом Даниловим А.Г. акту виконаних робіт від 21.07.2021 року вбачається, що адвокат надав, а довіритель прийняв юридичні послуги, а саме:
- визначенні підсудності розгляду позовної заяви, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, аналіз правового конфлікту, надання правової інформації - 1 годину вартістю 1000,00 грн.;
- аналіз діючого законодавства з питань відшкодування шкоди в порядку суброгації, заподіяної в результаті ДТП, вивчення законодавства, що підлягає застосуванню, підбір та аналіз судової практики Верховного Суду стосовно розгляду спорів подібного характеру, зустріч з довірителем та визначення стратегії захисту його інтересів під час розгляду справи в суді - 2 години вартістю 2000,00 грн.;
- підготовка вказаної заяви та формування пакету документів за позовом ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" до ТОВ “Алвертекс” про відшкодування майнової шкоди в порядку суброгації (справа №922/2765/21) - 2 години вартістю 2000,00 грн.
Вартість послуг за цим актом та відповідно до розрахунку складає 5 000, 00 грн.
Також, на підтвердження оплати наданої правничої допомоги ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" було надано виставлений адвокатом Даниловим А.Г. рахунок № 922/2765/21 від 21.07.2021 року на суму 5000,00 грн. та платіжне доручення №41288223 від 23.07.2021 року на суму 5000,00 грн.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Так, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20 листопада 2020 року у справі №910/13071/19 звернуто увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Судом враховано, що вартість послуг визначена за погодженням між адвокатом та клієнтом, послуги адвоката були реально надані позивачу, що підтверджується матеріалами справи.
За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таке клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката від сторони відповідача до суду не надходило.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи № 922/2765/21, і Суд вважає розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, і, відповідно, та з огляду на те, що позов задоволено у повному обсязі, наявні підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвертекс" (61058, м.Харків, вул. Данилевського, буд.10, код ЄДРПОУ 35974088) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ 33908322) страхове відшкодування у розмірі 31 999, 76 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "10" вересня 2021 р.
Суддя Т.Д. Гребенюк