30 серпня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/323/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стопника С.Г.
за участю секретаря судового засідання Касюдик О.О.
Розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС", вул. Михайлівська, 24-А, м. Київ, 01001 (адреса для листування: адвокату Оплачко В.О., а/с 2, м.Київ, 04212)
до відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль, вул. Галицька, 1, м.Тернопіль
про визнання укладеним Договору №42 від 01.04.2019 з додатками між ТОВ "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Тернопіль та стягнення грошових коштів в розмірі 42 523,92 грн
За участю представників:
Позивача: Оплачко В.О.
Відповідача: Маланчук В.М., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
В порядку ст.222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) судом здійснювалося фіксування судового засідання (звукозапис) за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".
В судовому засіданні 30.08.2021 року, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС", м.Київ, звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Тернопіль про визнання укладеним Договору №42 від 01.04.2019 з додатками та стягнення грошових коштів в розмірі 42 523,92 грн, з яких: 35099,78 грн - тіло боргу; 3580,10 грн - пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 2979,91 грн - інфляційні збитки та 864,13 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.05.2021 відкрито провадження у даній справі; задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; призначено розгляд справи по суті на 25.06.2021 на 10:30 год., встановлено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов із урахуванням вимог ст.ст.165, 251 ГПК України (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 15.06.2021); позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив (у разі отримання відзиву) - 5 днів з дня його отримання (з урахуванням ст.ст.166, 251 ГПК України).
В судовому засіданні 25.06.2021 оголошувалась перерва до 05.07.2021 до 11:30 год.
05.07.2021, беручи до уваги необхідність встановлення додаткових обставин справи, зважаючи на складність справи, необхідність всебічного дослідження доводів учасників процесу, суд визнав за необхідне перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, про що постановлено відповідну ухвалу; призначено у справі підготовче засідання на 19.07.2021 на 11:30 год, запропоновано відповідачу подати (додатково за наявності додаткових заперечень) відзив на позов у строк до 19.07.2021; позивачу - відповідь на відзив (у разі отримання такого за наявності додаткових заперечень відповідача), протягом 5 днів з дня його отримання, обґрунтування застосованих цін за виконані роботи.
В підготовчому засіданні 19.07.2021, яке проводилось в режимі відеоконференції, судом постановлено ухвалу про оголошення перерви до 26.07.2021 до 11:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 26.07.2021 відмовлено Тернопільській спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Західного регіону у задоволенні повідомлення (вх.№5901 від 16.07.2021) та заяви (вх.№6059 від 22.07.2021) про вступ у справу №921/323/21 з підстав, наведених в ухвалі.
Також, в підготовчому засіданні 26.07.2021, яке проводилось в режимі відеоконференції, судом постановлено ухвалу про оголошення перерви до 06.08.2021 до 10:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.
06.08.2021 судом закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті на 30.08.2021 на 11:30 год, про що учасників справи належним чином повідомлено.
В судовому засіданні 30.08.2021 суд перейшов до розгляду спору по суті.
Представник позивача заявлені вимоги повністю підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, у відповіді на відзив (вх.№5224 від 22.06.2021), додаткових поясненнях (вх.№5876 від 15.07.2021) та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Зокрема, вказує на те, що на виконання досягнутих між сторонами у березні-квітні 2019 року домовленостей позивач виконав ряд робіт, що підтверджується складеним сторонами 25.04.2019 Бригадним актом здачі-прийняття виконаних робіт. Проте відповідач за виконані роботи не оплатив, наданий проект Договору №42 від 01.04.2019 з додатками, який повторно йому надсилався в червні 2020 року, не підписав. Жодних заперечень з цього приводу, як і зауважень щодо неналежного виконання робіт від КЕВ м.Тернопіль не надходило, що є, на думку позивача, додатковим доказом акцептування відповідачем Договору №42 від 01.04.2019 з додатками (в редакції, яка додана до позовної заяви).
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених також у відзиві на позов (вх.№5032 від 15.06.2021), додаткових поясненнях (вх.№5585 від 05.07.2021, вх.№5737 від 09.07.2021 та вх.№6233 від 28.07.2021).
Зокрема, просить суд врахувати, що КЕВ м.Тернопіль є установою державної форми власності, яка здійснює свою діяльність в сфері оборони, на яку покладено завдання з квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин і підрозділів Збройних Сил України. Вважає, що договір про виконання послуг (робіт) з гідрохімічного очищення внутрішніх мереж центрального опалення пожежної будівлі військового містечка військової частини НОМЕР_1 в м.Бережани між КЕВ м.Тернопіль та ТОВ "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" укладено не було, оскільки сторонами не було досягнуто згоди з усіх його істотних умов. КЕВ м.Тернопіль жодним чином допуск сторонніх осіб на територію військової частини НОМЕР_1 в квітні 2019 року, в тому числі представників позивача для виконання робіт, не здійснювало, оскільки до його повноважень не входить пропуск сторонніх осіб на не підпорядковану йому територію. Надсилання позивачем електронних листів про надання допуску на територію військового містечка не може свідчити про надання такого допуску (дозволу). Більше того, КЕВ м.Тернопіль не здійснювало жодних дій для отримання такого дозволу від командування військової частини. Звертає увагу суду на те, що факт виконання робіт зі сторони позивача належним чином не підтверджено; такий документ як "бригадний акт", як підтвердження виконання робіт чи надання послуг, Методичними рекомендаціями щодо переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та проведення платежів, затвердженими наказом Державної казначейської служби України від 29.04.2013 №68, чи іншими нормативно-правовими актами не передбачений. А оскільки форма бригадного акта ідентична формі дефектного акта, який передбачений у додатку Р ДСТУ БД.1.1-1:2013, в якому зазначаються обсяги робіт і на підставі якого виконується розрахунок договірної ціни, КЕВ м.Тернопіль розцінював Бригадний акт як дефектний акт, який був складений з метою визначення об'ємів робіт, при наявності фінансування. Погодження договірної ціни на виконання зазначених робіт КЕВ м.Тернопіль не проводило, так як при формуванні кошторису на 2019-2020 рік по КЕВ м.Тернопіль не було передбачено відповідного фінансування. До того ж, проект договору був надісланий на адресу відповідача лише 16.06.2020 року, тобто більш ніж через рік після нібито виконання ним робіт. Також, звертає увагу суду на те, що в проекті Договору №42 від 01.04.2019 (Предмет договору) вказується про виконання послуг з гідротехнічного очищення внутрішніх мереж центрального опалення пожежної будівлі військового містечка військової частини НОМЕР_2 , а не НОМЕР_1 , яка знаходиться в м.Бережани. Просить в задоволенні позову відмовити.
З приводу вказаних заперечень, у відповіді на відзив (вх.№5224 від 22.06.2021) позивач додатково зазначив, що звертався до відповідача з листами №363 від 05.04.2019 та №372 від 17.04.2019, які були надіслані на його електронну пошту, з проханням надати допуск для виконання робіт (послуг) персоналу позивача та спеціалізованої техніки. А оскільки Бригадний акт здачі-приймання виконаних робіт підписаний відповідачем, отже розпорядження щодо відповідного допуску було надано.
У додаткових поясненнях (вх.№5876 від 15.07.2021) позивач також просить суд врахувати, що складений сторонами 25.04.2019 Бригадний акт здачі-прийняття виконаних робіт не може розцінюватись як дефектний акт, оскільки даний документ за його змістом фіксує факт виконання робіт позивачем та факт їх прийняття відповідачем. Позивач в своїй роботі використовує ліцензоване програмне забезпечення - "Комп'ютерна програма "Інпроект - Випуск Кошторисів", за допомогою якої проводився розрахунок вартості робіт (послуг) з урахуванням ДБН. Як вбачається з Договірної ціни, яка є додатком до Договору №42 від 01.04.2019, розрахунок вартості робіт (послуг) було здійснено згідно з ДСТУ Б Д.1.1-2013. Даний Державний стандарт враховує вимоги, які передбачені ДБН Д.2.4.-2000 "Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи" та ВБН Д.2.8-204.01.01-2003 "Відомчі ресурсні елементні кошторисні норми на роботи з ремонту устаткування та обладнання, які виконуються на об'єктах житлово-комунального господарства", які затверджені Наказами Держжитло-комунгоспу України від 16.01.2004 №5 та від 23.08.2005 №133. Таким чином, розрахунок Договірної ціни здійснено у відповідності до чинного законодавства України, і такий не є завищеним.
В свою чергу, у додаткових поясненнях (вх.№6233 від 28.07.2021) відповідач додатково зауважив, що відповідно до Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м.Тернопіль, лише начальник КЕВ м.Тернопіль укладає договори відповідно до чинного законодавства України та візує відповідні документи. Посадовою інструкцією майстра теплогосподарства не передбачено візування жодних документів. Таким чином, наданий позивачем Бригадний акт не є належним та допустимим доказом в підтвердження виконання робіт, оскільки такий не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує проведення господарської операції відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не містить змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. За таких обставин, просить суд не брати Бригадний акт до уваги, як доказ проведення між сторонами господарської операції щодо виконаних робіт.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив наступне.
Як вказує позивач:
- у березні-квітні 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Тернопіль було досягнуто домовленості щодо виконання послуг (робіт) з гідрохімічного очищення внутрішніх мереж центрального опалення пожежної будівлі військового містечка в/ч НОМЕР_1 в м.Бережани;
- в подальшому позивачем було передано відповідачу підписаний проект Договору №42 від 01.04.2019 з додатками (в двох екземплярах), а саме: Зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта; Договірна ціна; Локальний кошторис на роботи №2-1-1; Дефектний акт;
- відповідач акцептував дану пропозицію та вчинив дії для допуску позивача (режимний об'єкт) до виконання послуг (робіт) з гідротехнічного очищення внутрішніх мереж центрального опалення пожежної будівлі військового містечка в/ч НОМЕР_1 в м.Бережани;
- 25 квітня 2019 року ТОВ "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" повністю виконало роботи, про що сторони підписали Бригадний акт здачі-прийняття виконаних робіт;
- в подальшому, позивачем було передано відповідачу підписані в двох екземплярах Акти виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт та витрати за формою КБ-3, відповідно до яких вартість виконаних робіт складає 35099,78 грн.
Проте ні Договір з додатками, ні Акти виконаних робіт за формою КБ-2в, ні Довідки про вартість виконаних робіт та витрати за формою КБ-3 відповідачем не були підписані, посилаючись на відсутність фінансування на такий тип робіт/послуг, а також на те, що ним вчиняються дії щодо отримання додаткового фінансування.
Відповідач факт виконання робіт під час розгляду справи не визнавав.
В матеріалах справи наявна копія листа КЕВ м.Тернопіль №1/603 від 29.03.2019, адресованого начальнику Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління м.Львів, у якому зазначено інформацію щодо необхідності проведення промивки системи центрального опалення на об'єктах КЕВ м.Тернопіль (всього на загальну суму 1074,4 тис.грн), з визначенням орієнтовної вартості робіт по кожному об'єкту, в тому числі: Промивка та ремонт внутрішніх мереж теплопостачання пожежної будівлі військової частини НОМЕР_3 в м.Бережани, орієнтовна вартість - 35,1 тис.грн.
До матеріалів справи також долучено копію листа №515/2/1739/308 від 12.04.2019 Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління (м.Львів) до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України щодо виділення додаткових кошторисних призначень та коштів на проведення ремонту, гідрохімічного очищення внутрішніх мереж теплопостачання та зовнішніх каналізаційних мереж на загальну суму 3608,612 тис.грн, в тому числі по КЕВ м.Тернопіль - загальна потреба 1074,4 тис.грн.
Проте, оскільки копія вказаного листа у встановленому порядку не засвідчена, оригінал суду не представлено, а представник відповідача в судовому засіданні 30.08.2021 висловив свої сумніви у його походженні, такий лист, як доказ, відповідно до ч.6 ст.91 ГПК України до уваги судом не береться.
В червні 2020 року ТОВ "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" направило КЕВ м.Тернопіль вимогу №42 від 05.06.2020 підписати зі свого боку: Договір №42 від 01.04.2019, Зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта, Акт виконаних робіт за формою КБ-2в, та надіслати другі екземпляри таких на адресу ТОВ "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС"; сплатити грошові кошти в розмірі 35099,78 грн (з ПДВ) на підставі рахунку №292 від 28.05.2020 протягом 7 банківських днів з дати отримання даної Вимоги.
В якості додатків до Вимоги №42 на адресу КЕВ м.Тернопіль позивачем направлено відповідачу: Договір №42 від 01.04.2019 (в 2 екз.), Зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта (в 2 екз.), Акт виконаних робіт за формою КБ-2в (в 2 екз.), а також Договірна ціна (в 2 екз.), Локальний кошторис (в 2 екз.), Дефектний акт (в 2 екз.), Акт КБ-3 (в 2 екз.), копія Бригадного акту від 25.04.2019, Підсумкова відомість (в 2 екз.), рахунок №292 від 28.05.2020 (опис вкладення у цінний лист від 16.06.2020), і такі були отримані КЕВ м.Тернопіль 19.06.2020, що визнається останнім та підтверджується витягом із Журналу реєстрації вхідних документів КЕВ м.Тернопіль за 2020 рік.
Оскільки відповідач Договір №42 від 01.04.2019 з додатками та Акти виконаних робіт (форми КБ-2в) не підписав, грошові кошти за фактично виконані роботи не сплатив, зауважень щодо неналежного виконання послуг (робіт) не надіслав, позивач звернувся із даним позовом до господарського суду.
Суд, оцінивши на підставі ст.86 ГПК України наявні в матеріалах справи докази, дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, прийшов до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з такого.
1) Щодо вимоги про визнання укладеним Договору №42 від 01.04.2019 з додатками між ТОВ "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС" та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Тернопіль.
Положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Частиною 1 ст.638 ЦК України (в редакції, чинній до внесення змін згідно із Законом №738-IX від 19.06.2020) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Так, відповідно до частин 1, 2 ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною 1 ст.641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Загальний порядок укладання господарських договорів визначено в ст.181 Господарського кодексу України.
Так, статтею 181 ГК України (в редакції чинній до 16.08.2020, до внесення змін згідно із Законом №738-IX від 19.06.2020) було передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
За змістом частин 2, 3 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Наявні в матеріалах справи докази вказують на те, що підписаний зі сторони позивача Договір №42 від 01.04.2019 з додатками, а саме: Зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта, Договірна ціна, Локальний кошторис на роботи, Дефектний акт, Акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, Довідка про вартість виконаних робіт форми КБ-3 (в 2 примірниках) направлені позивачем 16.06.2020, і були отримані КЕВ м.Тернопіль 19.06.2020.
Як стверджує позивач, такі документи в червні 2020 року направлялись відповідачу повторно, оскільки вже передавались останньому раніше, проте доказів в підтвердження наведеного, як і дати передання таких документів відповідачу (як пропозиції укласти договір) матеріали справи не містять.
В проекті Договору №42 від 01.04.2019 зазначено його істотні умови, зокрема: предмет договору - "Послуги з гідрохімічного очищення внутрішніх мереж центрального опалення пожежної будівлі військового містечка в/ч НОМЕР_2 "; ціну Договору - 35099,78 грн (в т.ч. ПДВ - 5849,96 грн), умови оплати (в т.ч. проведення кінцевого розрахунку не пізніше 31.12.2019 після повного виконання послуг); строк дії Договору (з моменту підписання обома сторонами і до 31.12.2019, при умові повного виконання сторонами своїх зобов'язань по Договору).
Як пояснив в судовому засіданні 30.08.2021 представник позивача, в Предметі Договору допущено технічну помилку, а саме помилково зазначено військову частину НОМЕР_2 замість військової частини НОМЕР_1 , проте в усіх додатках до Договору об'єкт виконання робіт зазначено вірно.
Отже, позивач зробив письмову пропозицію укласти договір 16.06.2020, в якій не вказаний строк для відповіді, а відповідач одержав її 19.06.2020.
Згідно з ч.2 ст.642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до ст.644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами. У такому разі визнання вказаного договору укладеним не буде належним способом захисту (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач відповіді на пропозицію укласти договір позивачу не надіслав, підписаного зі своєї сторони примірника Договору №42 від 01.04.2019 з додатками не повернув. В матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем фактичних дій на виконання вказаних у пропозиції умов договору, які б засвідчували його бажання укласти договір (як прийняття пропозиції, акцепту) після отримання проекту Договору (тобто після 19.06.2020).
Щодо направлення КЕВ м.Тернопіль листа №1/603 від 29.03.2019 до Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління м.Львів, у якому зазначено інформацію щодо необхідності проведення промивки системи центрального опалення на об'єктах КЕВ м.Тернопіль, з визначенням орієнтовної вартості робіт по кожному об'єкту, в тому числі: Промивка та ремонт внутрішніх мереж теплопостачання пожежної будівлі військової частини НОМЕР_3 в м.Бережани, орієнтовна вартість - 35,1 тис.грн, то таке мало місце раніше, більш, ніж за рік до направлення позивачем проекту Договору №42 від 01.04.2019 з додатками відповідачу. І в листі йдеться про необхідність проведення робіт по об'єктах, а не підтверджується їх фактичне виконання.
Отже, сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, у зв'язку з чим Договір №42 від 01.04.2019 з додатками слід вважати неукладеним (таким, що не відбувся).
До того ж, направлення в червні 2020 року проекту Договору, датованого від 01 квітня 2019 року (тобто більш ніж через рік з дати його складення та можливого виконання робіт) суперечить встановленому законодавством порядку оформлення договірних відносин між сторонами.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Статтею 187 Господарського кодексу України визначено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Таким чином, оскільки договір, визнання укладеним якого з додатками є предметом даної справи, не є обов'язковим для укладання сторонами в силу прямої норми закону чи попереднього договору, по суті договір є не акцептований відповідачем і сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, відсутні правові підстави вважати спірний договір укладеним у відповідній редакції позивача.
Також, не може свідчити про оформлення договірних стосунків між сторонами у спрощений спосіб шляхом складання Бригадного акту здачі-прийняття виконаних робіт від 25.04.2019.
Згідно з ч.2 ст.184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.181 ГК України (в редакції чинній до 16.08.2020, до внесення змін згідно із Законом №738-IX від 19.06.2020) було передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч.8 ст.181 ГК України (у вказаній вище редакції) у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Відповідно до статей 180, 189 Господарського кодексу України однією з істотних умов господарського договору є ціна договору, яка визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
Проте, як вбачається із змісту Бригадного акту здачі-прийняття виконаних робіт від 25.04.2019, копію якого долучено до матеріалів справи, останній не містить умови щодо ціни перелічених в ньому робіт (послуг). Отже, сторонами вартість виконуваних робіт (послуг) не погоджувалася.
Частинами 1, 4 ст.632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частини перша та друга статті 837 ЦК України).
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами (частини перша та друга статті 843 ЦК України).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що в своїй роботі використовує ліцензоване програмне забезпечення - "Комп'ютерна програма "Інпроект - Випуск Кошторисів", за допомогою якої проводився розрахунок вартості робіт (послуг) з урахуванням ДБН. Як вбачається з Договірної ціни, яка є додатком до Договору №42 від 01.04.2019, розрахунок вартості робіт (послуг) було здійснено згідно з ДСТУ Б Д.1.1-2013. Даний Державний стандарт враховує вимоги, які передбачені ДБН Д.2.4.-2000 "Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи" та ВБН Д.2.8-204.01.01-2003 "Відомчі ресурсні елементні кошторисні норми на роботи з ремонту устаткування та обладнання, які виконуються на об'єктах житлово-комунального господарства", які затверджені Наказами Держжитло-комунгоспу України від 16.01.2004 №5 та від 23.08.2005 №133. Таким чином, вважає, що розрахунок Договірної ціни здійснено у відповідності до чинного законодавства України.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч.1 ст.75 ГПК України).
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши надані позивачем документи, за відсутності факту погодження сторонами вартості запланованих чи виконаних робіт (послуг) та за відсутності доказів в підтвердження фактично понесених позивачем витрат у зв'язку з виконанням таких робіт (послуг), суд дійшов висновку, що позивачем у встановленому порядку не обґрунтовано їх вартість в сумі 35099,78 грн. При цьому, така вказується позивачем, виходячи із умов Договору №42 від 01.04.2019 та додатків до нього, в т.ч. Акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, Довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, які направлялись відповідачу більш, ніж через рік з дати складення Бригадного акту.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 ЦК України).
Згідно зі статтею 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Стаття 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Так, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 вказаного Кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Слід зазначити, що такий документ як "бригадний акт", як підтвердження виконання робіт чи надання послуг, Методичними рекомендаціями щодо переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та проведення платежів, затвердженими наказом Державної казначейської служби України від 29.04.2013 №68, чи іншими нормативно-правовими актами не передбачений.
Зазначений Бригадний акт не є належним та допустимим доказом в підтвердження фактичного виконання позивачем робіт (послуг) на суму 35099,78 грн, оскільки такий не є належним чином оформленим первинним бухгалтерським документом, що підтверджує проведення господарської операції відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", із зазначенням обсягу господарської операції, її одиниці виміру, зі сторони відповідача підписаний належним чином не уповноваженою на те особою.
При цьому, суд враховує твердження відповідача про те, що згідно Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м.Тернопіль, лише начальник КЕВ м.Тернопіль наділений повноваженнями на укладення договорів відповідно до чинного законодавства України та візування відповідних документів.
Не може додатково підтверджувати виконання робіт (послуг) згідно Бригадного акту від 25.04.2019 і направлення листа КЕВ м.Тернопіль №1/603 від 29.03.2019 до Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління м.Львів, оскільки у ньому лише вказується про необхідність проведення робіт на об'єктах КЕВ м.Тернопіль, в т.ч. - Промивка та ремонт внутрішніх мереж теплопостачання пожежної будівлі військової частини НОМЕР_3 в м.Бережани, із зазначенням їх орієнтовної вартості 35,1 тис.грн, і такий лист направлено до складання Бригадного акту.
Таким чином, факт виконання позивачем робіт на об'єкті відповідача на суму 35099,78 грн та факт їх належного прийняття зі сторони відповідача є сумнівним та документально не підтвердженим.
Суд вважає вірогідним складення Бригадного акту від 25.04.2019 сторонами як дефектного акту, з метою попереднього визначення об'ємів виконуваних робіт, при наявності фінансування, і на підставі якого виконується розрахунок договірної ціни.
2) Щодо вимоги про стягнення грошових коштів в розмірі 42 523,92 грн.
Оскільки судом встановлено відсутність договірних відносин між сторонами щодо виконання послуг (робіт) з гідрохімічного очищення внутрішніх мереж центрального опалення пожежної будівлі військового містечка в/ч НОМЕР_1 в м.Бережани, а також відсутність належним чином оформленого та підтвердженого факту виконання таких робіт на суму 35099,78 грн, належного обґрунтування зі сторони позивача їх вартості, суд вважає у встановленому порядку не доведеними позовні вимоги щодо стягнення 35099,78 грн - вартості таких робіт (послуг), 2979,91 грн - інфляційних збитків (нарахованих за період з серпня 2020 року по квітень 2021 року), 864,13 грн - 3% річних (нарахованих за період з 17.07.2020 по 12.05.2021), а також 3580,10 грн - пені (нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі п.п.6.4, 6.7, 8.4 Договору №42 від 01.04.2019, який сторонами не укладено).
Враховуючи наведене, виходячи із вищезазначених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин, якими останній обґрунтовує свої вимоги: укладення договору з відповідачем, погодження усіх істотних умов договору (підряду), факту виконання робіт, а тому позов є необґрунтованим і до задоволення не підлягає.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору у даній справі відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 194, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОКОМ СЕРВІС", м.Київ, до відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м.Тернопіль, про визнання укладеним Договору №42 від 01.04.2019 з додатками та стягнення грошових коштів в розмірі 42 523,92 грн - відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору у даній справі покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 вересня 2021 року.
Суддя С.Г. Стопник