08 вересня 2021 року м. ТернопільСправа № 911/807/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання Саловській О.А.
розглянув справу
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕМАКС" (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, буд. 7, літера Б)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дортраст холдінгс" (46011, м. Тернопіль, вул. Сонячна, буд. 7)
про стягнення 241085,34 грн - основного боргу, 14546,84 грн - пені, 10268,32 грн - інфляційних втрат, 4749,10 грн - 3% річних, 24108,53 грн - штрафу.
За участю від:
позивача - Скрицька Н.А.
відповідача - не з'явився
Суть справи.
18.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕМАКС" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дортраст холдінгс" про стягнення заборгованості в сумі 294758,13 грн, з яких: 241085,34 грн - основного боргу, 14546,84 грн - пені, 10268,32 грн - інфляційних втрат, 4749,10 грн - 3% річних, 24108,53 грн - штрафу.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору поставки №1506 від 15.06.2020, в частині щодо оплати за отриманий товар.
06.04.2021 Господарським судом Київської області, з врахування приписів ст. 27 ГПК України, постановлено ухвалу про передачу за територіальною підсудністю до Господарського суду Тернопільської області справи №911/807/21, за місцезнаходженням відповідача.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2021 справу №911/807/21 передано на розгляд судді Шумському І.П.
Ухвалою суду від 25.05.2021: справу №911/807/21 прийнято до провадження суддею Шумським І.П.; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання у справі призначено на 17.06.2021.
Ухвалою суду від 12.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №911/807/21 до розгляду по суті на 08.09.2021.
Представником позивача в судовому засіданні 08.09.2021 підтримано позовні вимоги та зроблено заяву про те, що документи про розмір правової допомоги будуть подані після прийняття рішення у справі, у встановленому законом порядку.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 08.09.2021 не забезпечив, у встановлений судом в ухвалі від 25.05.2021 строк відзиву на позов не надав.
З наявного в матеріалах справи відстеження пересилання підприємством зв'язку Укрпошта поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 4602509767798, яким на юридичну адресу відповідача направлялась копія ухвали від 25.05.2021 (про відкриття провадження у справі), вбачається що вказане направлення 28.05.2021 не вручене під час доставки та 31.05.2021 повернено за зворотною адресою.
Рекомендовані повідомлення від 17.06.2021, від 30.06.2021, від 13.08.2021 зі штрихкодовими ідентифікаторами №4602509755218, № 4602509846892, 4602509914510, якими на юридичну адресу відповідача направлялись копії ухвал від 17.06.2021 (про відкладення підготовчого засідання), від 29.06.2021 (про відкладення підготовчого засідання), від 12.08.2021 (про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті) повернулись на адресу суду відповідно 05.07.2021, 12.07.2021, 27.08.2021 без вручення адресату, із відмітками підприємства зв'язку Укрпошта: адресат відсутній за вказаною адресою.
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18, постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №921/230/19, вiд 18.03.2021 у справі №911/3142/19).
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у частині 2 статті 178 ГПК України.
Частиною 4 статті 165 ГПК України передбачено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕМАКС" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна група Сервісмістобуд" (покупцем) 15.06.2020 укладено договір поставки №1506 (надалі - договір), згідно п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався передати у власність покупцю замовлений товар, (бетон, бетонні і залізобетонні вироби та конструкції, інший товар, відповідно до прайс-листа постачальника (далі - товар) по узгодженню сторін виконати його доставку на об'єкт, а покупець зобов'язується прийняти замовлений товар, та здійснити його оплату на умовах даного договору.
Згідно п. 2.1, п. 2.2 ціна, кількість товару, що підлягають виготовленню та поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються у заявках покупця, рахунках-фактурах постачальника та накладних (товарно-транспортних, фактичних, або видаткових). Загальна кількість товару остаточно визначається по фактично прийнятій кількості, згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.
Передача товару здійснюється за видатковою накладною та товарно-транспортною накладною. В разі здійснення постачання товару постачальником, постачання яких має безперервний або ритмічний характер, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставленого товару (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця; в інших випадках виписується податкова накладна на партію поставленого товару (п. 6.6 договору).
Про отримання товару на об'єкті поставки (замовлена адреса), уповноважена особа покупця зобов'язана розписатися у видатковій накладній чи товарно-транспортній накладній та поставити штамп. Покупець гарантує, що особа, яка підписала видаткову чи товарно-транспортну накладну про отримання товару, діє від імені покупця, має необхідний обсяг повноважень для підписання таких документів, тобто є його уповноваженою особою (п. 6.9, п. 6.10 договору).
Згідно п. 7.1 договору ціна товару, що постачається згідно цього договору, вказується постачальником у накладних на відпуск товару та/або рахунках-фактурах.
Відповідно до п. 7.5 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату на розрахунковий рахунок постачальника за кожну партію товару, що постачається за видатковою накладною, протягом 14 (чотирнадцять) банківських днів з моменту поставки товару.
Згідно п. 8.2 договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
У разі прострочення платежу, що триває більше 20 днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від вартості поставленого, але несплаченого товару. Якщо таке прострочення триває понад 30 днів, то покупець ще додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості несплаченого товару (п. 8.3 договору).
Відповідно до п. 10.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін, діє до 31.12.2020.
У розділі 12 договору зазначено реквізити Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група Сервісмістобуд": юридична адреса: вул. Юрія Іллєнка, буд. 18- б, офіс 212, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 43084183.
Так, на виконання умов договору поставки, Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство "Цемакс" (постачальником) поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна група Сервісмістобуд" (покупцю) товар згідно:
- видаткової накладної № 734 від 19.06.2020 на суму 142565,34 грн та товарно-транспортних накладних №989 від 19.06.2020, №990 від 19.06.2020, №991 від 19.06.2020, №992 від 19.06.2020, №993 від 19.06.2020, №994 від 19.06.2020.
- видаткової накладної № 735 від 20.06.2020 на суму 18720 грн та товарно-транспортної накладної №995 від 20.06.2020;
- видаткової накладної № 736 від 22.06.2020 на суму 79800 грн та товарно-транспортних накладних №996 від 22.06.2020, № 997 від 22.06.2020, № 998 від 22.06.2020.
Загальна вартість поставленого товару склала 241085,34 грн.
Із змісту перелічених видаткових накладних вбачається, що поставка зазначеного у них товару здійснювалась саме на виконання умов договору поставки №1506 від 15.06.2020.
Приймання - передача товару по зазначених накладних посвідчується зробленими на них відмітками та печатками сторін за договором.
З наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №67848194412 від 04.03.2021, сформованого станом на 23.02.2021 (за параметрами пошуку: код ЄДРПОУ 43084183) 01.07.2019 до Єдиного державного реєстру за № 10741020000086034 включені відомості про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна група Сервісмістобуд" (вул. Юрія Іллєнка, будинок 18-б, офіс 212, м. Київ, 04050).
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону державна реєстрація базується на таких основних принципах: 1) обов'язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; 2) публічності державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі та документів, що стали підставою для її проведення; 3) врегулювання відносин, пов'язаних з державною реєстрацією, та особливостей державної реєстрації виключно цим Законом; 4) державної реєстрації за заявницьким принципом; 6) єдності методології державної реєстрації; 7) об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі; 8) внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; 9) відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.
Частиною 1 статті 7 Закону зазначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч. 1 ст. 10 Закону).
З врахуванням наведеного, ідентифікаційний код є основою ознакою, яка ідентифікує суб'єкта господарювання-юридичну особу, у випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб'єктам забороняється. А відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Разом з цим, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 56540026010 від 04.03.2021 (за параметрами пошуку: код ЄДРПОУ 43084183) значиться Товариство з обмеженою відповідальністю "Дортраст холдінгс" (вул. Сонячна, буд. 7, м. Тернопіль, 46011). З його змісту вбачається, що стосовно юридичної особи, внесеної до реєстру 01.07.2019 за номером запису № 10741020000086034, 24.02.2021 зроблені внесені записи про зміну місцезнаходження та зміну найменування юридичної особи.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна група Сервісмістобуд" (вул. Юрія Іллєнка, будинок 18-б, офіс 212, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 43084183) змінило як назву юридичної особи на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дортраст холдінгс" (код ЄДРПОУ 43084183), так і адресу місцезнаходження юридичної особи на: вул. Сонячна, буд. 7, м. Тернопіль, 46011.
Зважаючи на наведене, суд приймає до уваги ту обставину, що покупець за договором №1506 від 15.06.2020 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна група Сервісмістобуд" та відповідач у справі №911/807/21 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дортраст холдінгс" є однією і тією ж самою юридичною особою, назва та місцезнаходження якого змінено.
Однак, в порушення умов договору поставки, відповідачем не здійснено оплату за отриманий ним товар.
Невиконання відповідачем умов договору №1506 від 15.06.2020, в частині оплати за отриманий товар, мала наслідком звернення позивача даним позовом до суду з вимогою про відновлення його порушених прав, шляхом стягнення з відповідача 241085,34 грн - боргу, 14546,84 грн - пені, 24108,53 грн - штрафу, 10268,32 грн - інфляційних втрат, 4749,10 грн - 3% річних.
З'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.
Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Частиною 1 статті 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли зобов'язання за договором поставки.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічне положення містить стаття 265 ГК України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Судом з'ясовано, що в порушення умов договору поставки №1506 від 15.06.2020, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України, оплати вартості отриманого товару в строк визначений у договорі, боржник не провів, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 241085,34 грн.
Частиною 1 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).
Частина 2 статті 9 вищевказаного Закону зазначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отримання товару за договором №1506 від 15.06.2020 на суму 241085,34 грн підтверджується вищезгаданими первинними документами - копіями видаткових та товарно-транспортних накладних, що містяться в матеріалах справи.
Доказів на підтвердження проведення розрахунку за отриманий товар як в строк обумовлений у договорі, так і станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.
За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 241085,34 грн підлягають задоволенню як обґрунтовані та не спростовані у встановленому законом порядку відповідачем.
У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача передбачені п. 8.2 договору пеню в сумі 14546,84 грн та п. 8.3 договору штраф в сумі 24108,53 грн, а також нараховані в порядку ст. 625 ЦК України 10268,32 грн - інфляційних нарахувань та 4749,10 грн - 3% річних.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже зазначалось, згідно п. 8.2 договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 8.3 договору у разі прострочення платежу, що триває більше 20 днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від вартості поставленого, але несплаченого товару. Якщо таке прострочення триває понад 30 днів, то покупець ще додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості несплаченого товару.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).
Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вищим господарським судом України у постанові пленуму №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме у п. 1.12. роз'яснено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Судом проведено перерахунок заявлених до стягнення суми штрафу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань. Згідно проведеного перерахунку, враховуючи обумовлений п. 7.5 договору строк оплати - протягом 14 банківських днів з моменту поставки товару, приписи ч.1 ст.253 ЦК України, граничні строки нарахувань та суми, на які здійснювались нарахування, встановлено, що обґрунтованими є заявлені до стягнення 14493,81 грн - пені, 24108,53 грн - штрафу, 10268,32 грн - інфляційних та 4739,80 грн - 3% (проведені судом перерахунки містяться в матеріалах справи). А позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Позовні вимоги в частині стягнення 53,03 грн - пені та 9,30 грн - 3% річних задоволенню не підлягають, як необґрунтовано заявлені.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
За змістом ст. ст. 42, 46 ГПК України сторони у справі (позивач і відповідач) зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідачем у визначений судом термін та протягом усього слухання справи (без зазначення причин) не подано відзиву на позов із вказівками про незгоду з обставинами, на яких ґрунтуються заявлені вимоги та доказів на підтвердження своїх заперечень.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "ЦЕМАКС" підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення із ТОВ "Дортраст холдінгс" 241085,34 грн - боргу, 14493,81 грн - пені, 24108,53 грн - штрафу, 10268,32 грн - інфляційних та 4739,80 грн - 3%, як доведені позивачем та не спростовані відповідачем у встановленому законом порядку.
Як вже зазначалось, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 53,03 грн - пені та 9,30 грн - 3% річних не підлягають до задоволення, як необґрунтовані.
В порядку ст. ст. 123,129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123,129, 233, 236-240 ГПК України, суд -
Позов задоволити частково.
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дортраст холдінгс" (вул. Сонячна, буд. 7, м. Тернопіль, 46011, ідентифікаційний код 43084183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕМАКС" (вул. Чапаєва, буд. 7, літера Б, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код 33945935) 241085 (двісті сорок одну тисячу вісімдесят п'ять) грн 34 коп. - боргу, 10268 (десять тисяч двісті шістдесят вісім) грн 32 коп. - інфляційних нарахувань, 4739 (чотири тисячі сімсот тридцять дев'ять) грн 80 коп. - 3% річних, 14493 (чотирнадцять тисяч чотириста дев'яносто три) грн 81 коп. - пені, 24108 (двадцять чотири тисячі сто вісім) грн 53 коп. - штрафу, 4420 (чотири тисячі чотириста двадцять) грн 43 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Видати наказ.
2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України.
Повне рішення складено 10 вересня 2021 року.
Суддя І.П. Шумський