06.09.2021 Справа № 920/231/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Кириченко-Шелест А.Г., розглянувши матеріали справи №920/231/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРАЛІС СЕМЕНС УКРАЇНА” (03022, м. Київ, вул. Смольна, буд. 9, код ЄДРПОУ 34702946)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПЕП ЛОГІСТІК” (79053, Львівська область, м. Львів, вул. Бойчука М., буд. 16, код ЄДРПОУ 38244851 )
про стягнення 14986954 грн 81 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - Шаповал В.В.,(в режимі відеоконференції),
від відповідача - не прибув,
Суть спору: 09.03.2021 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 14986954 грн 81 коп., з яких: 13575215 грн 54 коп. основна заборгованість, 444737 грн 63 коп.- пеня, 668346 грн 90 коп. - 18% річних, 298654 грн 74 коп. інфляційні втрати, за неналежне виконання зобов'язань за Договором поставки № 2020-CSF-19 від 15.10.2019, а також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 23.03.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20.04.2021, 12:00.
15.04.2021 представником позивача подано до суду заяву б/н від 14.04.2021 (вх.№1694к від 15.04.2021) про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon.
Ухвалою суду від 15.04.2021 заяву представника позивача б/н від 14.04.2021 (вх.№1694к від 15.04.2021) задоволено та ухвалено провести судове засідання, яке відбудеться 20.04.2021, 12:00 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення “EasyCon” за участю представника позивача.
Представник відповідача в судове засідання 20.04.2021 не прибув. Проте, судом в судовому засіданні зазначено, що ухвала суду від 23.03.2021, яка надіслана відповідачу за адресою: 40000, м. Суми, вул. Шишкарівська, будинок 11, повернуто відділом поштового зв'язку до суду з відміткою в довідці про причини повернення: “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Ухвалою суду від 20.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 25.05.2021, 11:20; запропоновано позивачу подати до суду: 1. письмові пояснення щодо Акту канцелярії суду від 10.03.2021 про виявлені недоліки в додатках до позовної заяви; 2. офіційний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Інтерагростандарт” станом на час розгляду справи в суді; ухвалено провести судове засідання у справі № 920/231/21, призначене на 25 травня 2021 року о 11 год. 20 хв. за участю представника позивача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".
24.05.2021 представником позивача надіслано до суду клопотання б/н від 18.05.2021 (вх.№2169 від 24.05.2021), в якому зазначає, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.04.2021 № 5688048601, 30 березня 2021, тобто після відкриття провадження у справі відповідачем було змінено наступні відомості щодо юридичної особи:
- найменування Відповідача змінилося на Товариство з обмеженою відповідальністю “ПЕП ЛОГІСТІК”;
- місцезнаходження Відповідача змінилося на адресу 79053, Львівська область, м. Львів, вул. Бойчука М., буд. 16;
- керівник та кінцевий бенефіціарний власник Відповідача змінився на Туйчієва Хушнідбека Абдіманобовіча.
Враховуючи викладене, представник позивача просить суд врахувати зазначені зміни найменування та місцезнаходження відповідача. В підтвердження клопотання представником позивача подано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.04.2021 №5688048601, а також докази надсилання зазначеного клопотання відповідачу за новою адресою.
25.05.2021 від представника позивача надійшли до суду додаткові пояснення б/н від 24.05.2021 (вх.№4935/21).
В судовому засіданні 25.05.2021 судом постановлено протокольну ухвалу, якою додаткові пояснення представника позивача б/н від 24.05.2021 (вх.№4935/21) долучено до матеріалів справи.
Представник відповідача в судове засідання 25.05.2021 не прибув.
Ухвалою суду від 25.05.2021 задоволено клопотання представника позивача б/н від 18.05.2021 (вх.№2169 від 24.05.2021) про заміну найменування відповідача, замінено найменування відповідача з Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерагростандарт” (40000, м. Суми, вул. Шишкарівська, буд. 11, код ЄДРПОУ 38244851) на Товариство з обмеженою відповідальністю “ПЕП ЛОГІСТІК” (79053, Львівська область, м. Львів, вул. Бойчука М., буд. 16); відкладено підготовче засідання на 16.06.2021, 11:00; ухвалено позивачу подати до суду докази надсилання відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю “ПЕП ЛОГІСТІК” (79053, Львівська область, м. Львів, вул. Бойчука М., буд. 16) копії позовної заяви з додатками.
15.06.2021 позивачем електронною поштою надіслано до суду:
- заяву б/н від 14.06.2021 (вх.№ 2456 від 15.06.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами за допомогою програми EasyCon.
- лист б/н від 14.06.2021, яким позивач на виконання вимог ухвали суду від 25.05.2021 надає докази надсилання копії позовної заяви з додатками на адресу ТОВ “ПЕП ЛОГІСТІК”.
Представник відповідача в судове засідання 16.6.2021 не прибув. Ухвала суду, яка була надіслана відповідачу на адресу 79053, Львівська область, м. Львів, вул. Бойчука М., буд. 16, повернуто відділом поштового зв'язку до суду з відміткою в довідці про причини повернення: “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Представники позивача в судовому засіданні 16.06.2021 не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи до розгляду по суті.
Ухвалою суду від 16.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.07.2021, 11:20; ухвалено провести судове засідання у справі №920/231/21, призначене на 15 липня 2021 року о 11 год. 20 хв. за участю представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРАЛІС СЕМЕНС УКРАЇНА” у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".
15.07.2021 розгляд справи № 920/231/21 не відбувся в зв'язку з перебуванням судді Заєць С.В. у відпустці з 12.07.2021 по 16.07.2021.
Ухвалою суду від 19.07.2021 призначено розгляд справи по суті на 29.07.2021, 12:10 та ухвалено провести судове засідання у справі № 920/231/21, призначене на 29 липня 2021 року о 12 год. 10 хв. за участю представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРАЛІС СЕМЕНС УКРАЇНА” у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".
29.07.2021 розгляд справи № 920/231/21 не відбувся в зв'язку з перебуванням судді Заєць С.В. на лікарняному з 24.07.2021 по 04.08.2021.
Ухвалою суду від 05.08.2021 призначено розгляд справи по суті на 12.08.2021, 12:20 та ухвалено провести судове засідання у справі № 920/231/21, призначене на 12 серпня 2021 року о 12 год. 20 хв. за участю представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРАЛІС СЕМЕНС УКРАЇНА” у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".
Ухвалою суду від 11.08.2021 виправлено описку в п. 1 та п. 2 резолютивної частини ухвали суду від 05.08.2021 та зазначено правильну дату судового засідання - 13.08.2021, 12:10.
Ухвалою суду від 13.08.2021 відкладено розгляд справи на 06.09.2021,12:40.
В судовому засіданні 06.09.2021 представник позивача надав усні пояснення в обґрунтування позовних вимог та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засіданн 06.09.2021 не прибув.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання заяв по суті справи та доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:
15 жовтня 2019 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №2020 - CSF .
Відповідно до п. 1.1. Договору позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність відповідачу (покупець) товар за номенклатурою та у строки відповідно до специфікацій, а відповідач зобов'язаний прийняти Товар та оплатити за нього визначену ціну в строки та в порядку, визначеному Договором.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що ціна Товару визначена сторонами як договірна. Попередня загальна ціна Договору визначена як арифметична сума за специфікаціями, що є невід'ємними частинами даного Договору.Фактична загальна ціна Договору визначається в національній валюті України - гривні та дорівнює сумі всього поставленого товару протягом дії Договору.
Згідно з п. 2.7. Договору приймання-передача товару за кількістю за умовами відвантаження FСА мав здійснюватись сторонами шляхом оформлення (підписання) товарно-транспортної накладної або видаткової накладної.
Відповідно до п.п. 3.2.2. п.3.2. Договору Відповідач зобов'язався здійснити оплату за придбаний товар згідно умов статті 4 Договору.
Згідно з п. 4.5. Договору остаточна оплата по Договору мала бути здійснена Відповідачем не пізніше 31 жовтня 2020 року.
Відповідно до п. 2.1. Договору поставка товару здійснювалася на умовах FСА - с. Білозір'я, Черкаська обл. або м. Обухів, Київська область згідно з правилами ІНКОТЕРМС (в редакції 2010 року), якщо інше не зазначено в Додатковій угоді до Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом дії Договору Позивач поставив Відповідачу Товар згідно з специфікаціями та додатковими угодами до Договору у відповідності до видаткових накладних на загальну суму 70 628 032,83 грн.
Факт поставки Товару та отримання його Відповідачем підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами (а.с. 48-96).
В той же час. Відповідач не у повному обсязі оплатив отриманий ним Товар. Сума оплати, здійсненої Відповідачем за отриманий ним Товар станом на 31 жовтня 2020 року складає 7 052 817,29 грн..
Як зазначає позивач, що він неодноразово звертався до Відповідача з вимогами в повному обсязі оплатити отриманий ним Товар. В той же час Відповідач вимоги Позивача не виконував та не сплатив суму заборгованості, яка залишилась.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач договірні зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати товару не виконав у повному обсязі, в зв'язку з чим загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за отриманий Товар, станом на 08 лютого 2021 року складає 13 575 215,54 грн.
Віришуючи спір у даній справі суд керується наступним:
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та §3 Глави 54 ЦК України.
За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Отже, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 13575215 грн 54 коп., заборгованості за поставлений товар є законними, обґрунтованими та задовольняються судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що Договором сторонами встановлений інший розмір процентів, зокрема п. 5.5. Договору, сторони погодили, що у разі порушення Покупцем умов оплати, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, крім пені, встановленої п. 5.4. Договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 18% річних від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.
Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
А тому, норми ст. 625 Цивільного кодексу України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) за змістом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та відсотки річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з розрахунком позивача відповідачу нараховано 668346 грн. 90 коп. - 18 % річних, 298 654 грн 74 коп інфляційних втрат.
Здійснивши перевірку розрахунку 18 % річних та інфляційних втрат за заявлений в позові період, суд прийшов до висновку, що арифметично вірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є сума 18 % річних в розмірі 668346 грн. 90 коп. та сума інфляційних втрат в розмірі 298654 грн 74 коп.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 5.4. договору, у разі не здійснення покупцем кінцевої оплати в строк, передбачений цим Договором та Додатковими угодами до нього, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Згідно з поданим розрахунком, позивачем відповідачу нарахована пеня в загальній сумі 444737 грн 63 коп. за період з 01.11.2020 по 08.02.2020, виходячи з вартості непоставленого товару в розмірі 13575215 грн 54 коп.
Відповідач контррозрахунок пені чи обґрунтованих заперечень щодо її нарахування суду не надав.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо неоплати в повному обсязі отриманого товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 444737 грн. 63 коп. Розрахунок перевірений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, ТОВ “ЛІГА: ЗАКОН”, 2021.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним:
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 224804 грн 32 коп.судового збору.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕП ЛОГІСТІК» (вул.. Бойчука М., буд 16, м. Львів, 79053, код ЄДРПОУ 38244851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРАЛІС СЕМЕНС Україна» (вул. Смольна, буд.9, м. Київ, 03022, код ЄДРПОУ 34702946) суму основної заборгованості в розмірі 13 575 215 (тринадцять мільйонів п 'ятост сімдесят п'ять тисяч двідсті п'ятнадцять) гривень 54 копійки, пеню в розмірі 444 737 (чотириста сорок чотири тисячі сімсот тридцять сім) гривень 63 копійки, 18 процентів річних в розмір 668 346 (шістсот шістдесят вісім тисяч триста сорок шість) гривень 90 копійок, інфляційні втрати в розмрі 298 654 (двісті дев'яносто вісім тисяч шістсот п'ятдесят чотири) гривні 74 копійки, 224 804 (двісті двадцять чотири тисячі вісімсот чотири) гривні 32 копійки в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 10.09.2021.
Суддя С.В. Заєць