"06" вересня 2021 р. Справа № 916/1303/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.,
за участю представників:
позивача: Кобелев О.О., згідно довіреності від 20.01.2021р.
відповідача: не з'явився
відповідача - НБУ: Янголь О., згідно довіреності
третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: Мізунський А.І., згідно довіреності №60-16224/20 від 24.12.2020р.,
розглянувши справу №916/1303/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Шевченківський девелопмент” (65007, м. Одеса, вул.Пантелеймонівська,88/1) до Публічного акціонерного товариства “Імексбанк” (65039, м.Одеса, пр. Гагаріна, 12-А), Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17)
про визнання за ТОВ «Шевченківський девелопмент» права оренди частини нежитлових приміщень нежилої будівлі бізнес-центру загальною площею 12101,4 (дванадцять тисяч сто одна ціла чотири десятих) кв.м., що складається з приміщень цокольного, 1-го, 2-го та 6-го поверхів, загальною площею 5 273,1 кв. м. (п'ять тисяч двісті сімдесят три цілих одна десята) кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А;
про визнання за TOB «Шевченківський девелопмент» права оренди 715/1000 (сімсот п'ятнадцять тисячних) частин нежитлової будівлі бізнес-центру загальною площею 12101,4 (дванадцять тисяч сто одна ціла чотири десятих) кв.м., що складається з приміщень 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 поверхів площею 8648,2 (вісім тисяч шістсот сорок вісім цілих дві десятих) кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, вирішені судом заяви, клопотання сторін, вчинені судом процесуальні дії у справі:
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ТОВ «Шевченківський девелопмент» 31.07.2015р. було укладено договір оренди з ПАТ «Імексбанк», за яким позивачу передано в оренду частину нежитлових приміщень нежилої будівлі бізнес-центру загальною площею 12101,4кв.м., що складається з приміщень цокольного, 1-го, 2-го та 6-го поверхів, загальною площею 5273,1кв.м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А (об'єкт-1). Раніше, 31.12.2014р. між ТОВ "Нова-Хвиля" та відповідачем, укладено договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. за реєстровим №1888, за яким позивачу передано в оренду 715/1000 частин нежитлової будівлі бізнес-центру загальною площею 12101,4 кв.м., що складається з приміщень 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 поверхів площею 8648,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А (об'єкт-2). ТОВ «Нова-Хвиля» при укладенні договору оренди об'єкту-2 діяло на підставі договору управління від 31.12.2014р., посвідченого приватним нотаріусом ОМНО, Журавлем М.В., за реєстровим №1887, за яким ТОВ «Нова-Хвиля» було надано в управління нежитлової будівлі бізнес-центру за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А. Звідси, позивач вважає, що він набув право оренди всієї нежитлової будівлі бізнес-центру, загальною площею 12101,4 кв.м. за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А.
Також позивач зазначає, що на підставі постанови Правління НБУ від 26.01.2015р. №50 «Про віднесення АТ «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015р. №16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Імексбанк», згідно з яким з 27.01.2015р. у АТ «Імексбанк» було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію. З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку АТ "Імексбанк", запобігання втрати майна та збитків банку, згідно ч.4 ст.34 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №84 від 23.04.2015р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Імексбанк" до 26.05.2015р. включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Імексбанк». Відповідно до постанови Правління НБУ від 21.05.2015р. №330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Імексбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.05.2015р. №105 «Про початок процедури ліквідації АТ «Імексбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АТ «Імексбанк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ «Імексбанк». Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.08.2020р. №1579 з 31.08.2020р. відкликано повноваження ліквідатора ПАТ «Імексбанк», делеговані Матвієнку А.А., управління майном (активами) АТ «Імексбанк» та задоволення вимог його кредиторів здійснюється Фондом безпосередньо на час існування обставин, що унеможливлюють здійснення продажу майна (активів) банку та задоволення вимог кредиторів.
Крім того, позивач вказує, що постановою Верховного Суду від 04.12.2018р. у справі №916/40/18 договір оренди від 31.12.2014р. було визнано недійсним, договір оренди від 31.07.2015р. також було визнано у судовому порядку недійсним (справа №916/368/18).
Однак, як зазначає позивач, на протязі 2019 - 2021 років ПАТ «Імексбанк» продовжує щомісячно отримувати від ТОВ «Шевченківський девелопмент» орендну плату по об'єкту: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А, загальна сума якої склала 2797344,45грн., у тому числі ПДВ. Окрім цього, ТОВ «Шевченківський девелопмент» щомісячно несе витрати на утримання будівлі та витрати на комунальні послуги. Із викладеного позивач вбачає, що орендні відносини між ним та відповідачем тривають і реалізуються у повній відповідності до приписів ст.759 ЦK України.
Спираючись на положення ч.2, пп.1 ч.4 ст.37, п.6 ч.1 ст.46, ч. 5 ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач дійшов висновку про те, що оренда належного банку майна навіть під час процедури виведення банку з ринку, не тільки передбачена вказаним Законом, а й є необхідною для поповнення фінансових ресурсів неплатоспроможного банку.
Позивач стверджує, що між ним та банком існують відносини з оренди об'єкта-1 і об'єкта-2 (предмет договору), з оплатою щомісячно (сума приймається та не заперечується банком), зі строком оренди - до реалізації майна, що вказує на наявність всіх істотних умов правовідносин з оренди між сторонами спору. Проте, право оренди позивача не визнається відповідачем, оскільки саме на його вимогу визнано недійсними договори оренди від 31.12.2014р., від 31.07.2015р.
Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 05.07.2021р. за вх.№17894/21, де вказує, що з 31.08.2020р. повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «Імексбанк» здійснюються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо, що пов'язано із закінченням складової частини ліквідаційної процедури (термінації) АТ «Імексбанк», яка передбачає звільнення усіх співробітників банку, розірвання (припинення) всіх договорів та передання повноважень з управління до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Також відповідач вказує, що 17.04.2009р. між НБУ та АКБ «Імексбанк» було укладено договір №48 про надання стабілізаційного кредиту шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії на суму 800000000грн., на строк до 16.04.2010р., із відсотковою ставкою - 16,5% річних. Згідно договору про зміни №5 сума кредиту змінилась на: 3395000000грн., а строк повернення кредиту - 27.07.2016р. Відповідач зазначає, що 02.06.2009р. між НБУ та АКБ «Імексбанк» укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ОНМО Чужовською Н.Ю., за реєстровим №1784, який забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором. За вказаним договором предметом іпотеки є нерухоме майно: нежила 16-ти поверхова будівля бізнес-центру, загальною площею 12101,4кв.м., яка розташована за адресою: м.Одеса, пр-т Гагаріна, 12-А, на земельній ділянці, площею 12426 кв.м., що знаходиться в оренді згідно договору оренди землі, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО, Чужовською Н.Ю., 04.08.2008р. за реєстровим №3449, зареєстрованим в Одеському міському відділі ОРВ ДП «Центр ДЗК» 02.06.2009р. за №040950500043, користування не зареєстровано. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності.
Крім того, відповідач вказує, що 31.12.2014р. між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Нова Хвиля» було укладено договір управління нерухомим майном, який посвідчено приватним нотаріусом ОМНО, Журавлем М.В., за реєстровим № 1887. В подальшому за ініціативою АТ «Імексбанк» договір управління був розірваний.
Також, за твердженням відповідача, 31.12.2014р. між ТОВ «Нова Хвиля» та ТОВ «Шевченківський девелопмент» було укладено договір оренди, за яким ТОВ «Нова Хвиля» передало позивачу у тимчасове платне користування на умовах оренди нерухоме майно, а саме: - частку розміром 715/1000 у праві власності на нежилу будівлю бізнес-центру, загальною площею 12101,4 кв.м., що складається з приміщень 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 поверхів площею 8648,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: м.Одеса, проспект Гагаріна, будинок 12-А. Також 31.04.2015р. між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Шевченківський девелопмент» був укладений договір оренди, за яким банк передав позивачу у тимчасове платне користування на умовах оренди нерухоме майно, а саме: частину нежитлових приміщень цокольного, 1-го, 2-го та 6-го поверхів нежилої будівлі бізнес-центру, загальною площею 5273,1 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, будинок 12-А.
Поряд із цим відповідач зазначає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 03.05.2018р., залишеним без змін Постановою ВС від 04.12.2020р. по справі №916/40/18, визнано недійсним договір оренди, укладений 31.12.2014р. між ТОВ "Нова-Хвиля" та ТОВ «Шевченківський девелопмент», застосовано наслідки недійсності вказаного договору оренди, та ухвалено повернути АТ «Імексбанк» приміщення 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 поверхів площею 8648,2 кв.м., що складає частку розміром 715/1000 у праві власності на нежилу будівлю бізнес-центру, загальною площею 12101,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: місто Одеса, проспект Гагаріна, будинок 12-А, виселено ТОВ «Шевченківський девелопмент» із вказаного об'єкту. Крім того, постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 11.01.2019р. по справі №916/368/18 визнано недійсним договір оренди, укладений 31.07.2015р. між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Шевченківський девелопмент», зобов'язано останнього передати банку за актом приймання-передачі обумовлений вказаним договором об'єкт оренди, застосовано наслідки недійсності означеного договору шляхом виселення позивача із цього об'єкта оренди. Звідси, відповідач вважає, що, в силу ч.1 ст.216 ЦК України недійсні договори не створюють жодних юридичних наслідків для АТ «Імексбанк», крім пов'язаних із його недійсністю.
Національний банк України проти задоволення позову заперечує, подав до суду письмові пояснення від 04.08.2021р. за вх.№20741/21 в статусі третьої особи, однак, в судовому засіданні 06.09.2021р. представник НБУ заявила про незмінність своєї правової позиції та бажання викладати вступне слово в статусі відповідача саме в судовому засіданні 06.09.2021р. Отже, НБУ підтвердив факт надання відповідачу кредиту за договором від 17.04.2009р., передання банком НБУ за договором від 02.06.2009р. в іпотеку майна, спір про право користування на яке є предметом даного позову. Також третя особа зазначила про встановлення судом у справах №916/40/18, №916/368/18 недійсності договорів оренди від 31.12.2014р., від 31.07.2015р. Вказує третя особа також на те, що рішення судів у справах №916/40/18, №916/368/18 в частині повернення, виселення та передачі за актом спірного нерухомого майна в добровільному порядку з боку позивача залишаються невиконаними. НБУ зауважило на тому, що договори оренди від 31.12.2014р., від 31.07.2015р. визнано у судовому порядку недійсними через порушення під час їх укладення ст.12 ЗУ «Про іпотеку» в частині неотримання відповідного їх погодження з боку іпотекодержателя - НБУ. Відмітив НБУ і про відсутність державної реєстрації вищевказаних договорів оренди. Крім того, банк вказав на те, що позивач не звертався до відповідача із пропозиціями щодо укладення нових договорів оренди, внаслідок визнання попередніх недійсними. Також третя особа відмітила, що 20.02.2015р. за заявою АТ «Імексбанк» договір управління нерухомим майном від 31.12.2014р., на підставі якого укладено договір оренди від 31.12.2014р., було припинено, про що є наявний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Поряд із цим НБУ зазначив, що на підставі п.6.1. іпотечного договору від 02.06.2009р., в порядку ст.37 ЗУ «Про іпотеку» набула права власності на спірне майно згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 19.07.2021р., укладеного між нею та відповідачем. Право власності НБУ на вказане майно зареєстровано 19.07.2021р. в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою суду від 01.06.2021р. відкрито провадження у справі №916/1303/21, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 30.06.2021р. о 10год.40хв.
Ухвалою суду від 30.06.2021р. відкладено підготовче засідання суду на 28.07.2021р. о 10год.40хв.
Ухвалою суду від 28.07.2021р. задоволено заяви НБУ від 12.078.2021р. за вх.№18611/21, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.07.2021р. за вх.№19270/21 про залучення третьої особи, залучено до участі у справі Національний банк України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
У судовому засіданні 28.07.2021р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 06.08.2021р. об 11год.40хв.
Ухвалою суду від 06.08.2021р. закрито підготовче провадження по справі №916/1303/21, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 06.09.2021р. о 14год.40хв.
У судовому засіданні 06.09.2021р. постановлено протокольну ухвалу, якою частково задоволено клопотання позивача від 03.09.2021р. за вх.№25231/21 в частині залучення НБУ відповідачем по справі. При цьому, на запитання суду стосовно того, чи змінюватиме позивач через залучення НБУ до справи в якості відповідача по справі свою правову позицію щодо підстав позову, позивач повідомив суд, що власну правову позицію не змінюватиме.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
17.04.20019р. між НБУ (кредитор) та АКБ «Імексбанк» (позичальник) було укладено договір №48 про надання стабілізаційного кредиту шляхом відкриття кредитної лінії на суму 800000000грн. на строк до 16.04.2010р.
В забезпечення договору №48 від 17.04.2019р. НБУ (іпотекодержатель) та АКБ «Імексбанк» (іпотекодавець) уклали іпотечний договір, за яким в іпотеку передано 16-типоверхову нежитлову будівлю, загальною площею 12101,4кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна,12-А.
31.07.2015р. між ПАТ «Імексбанк» (орендодавець) та ТОВ «Шевченківський девелопмент» (орендар) було укладено договір оренди, за яким орендодавець передав орендарю у тимчасове платне користування на умовах оренди частину нежитлових приміщень, що зображені схематично на викопіюванні з поетажного плану цокольного, 1- го, 2-го та 6-го поверхів нежилої будівлі бізнес-центру, загальною площею 5273,1 кв.м, яка знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, 12-А, а орендар зобов'язався прийняти об'єкт та оплачувати орендну плату. Про фактичну передачу об'єкта оренди у користування орендарю свідчить підписаний сторонами акт приймання-передачі від 01.08.2015р.
31.12.2014р. між ТОВ «Нова-Хвиля» (орендодавець) та ТОВ «Шевченківський девелопмент» (орендар) було укладено договір оренди, за яким орендодавець передає орендарю у тимчасове платне користування на умовах оренди наступне нерухоме майно: частку розміром 715/1000 у праві власності на нежилу будівлю бізнес-центру, загальною площею 12101,4 кв.м., шо складається з приміщень 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 поверхів площею 8648,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: м.Одеса, пр-т Гагаріна, 12-а, що належить АТ «Імексбанк» на праві приватної власності.
По договору оренди від 31.12.2014р. ТОВ «Нова-Хвиля» виступав в якості орендодавця від імені АКБ «Імексбанк», так як мав повноваження управителя нежитлової будівлі по пр-ту Гагаріна,12-А, на підставі укладеного із АКБ «Імексбанк» договору управління нерухомим майном від 31.12.2014р.
Як вбачається із витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №33951504 від 20.02.2015р., 20.05.2015р. зареєстровано припинення договору управління нерухомим майном від 31.12.2014р.
На підтвердження сплати орендної плати за договорами оренди від 31.12.2014р., від 31.07.2015р. позивач подав до справи виписки по рахунку у АТ «Райффайзен Банк Аваль» за період з 01.01.2019р. по 12.05.2020р., з 01.05.2020р. по 30.09.2020р., виписки по рахунку у АТ «Альфа-Банк» за період з 01.06.2020р. по 30.04.2021р., оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за січень-квітень 2021 року, картками рахунку 631 за контрагентом АТ «Імексбанк» за період з січня 2019р. по квітень 2021р.
Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №264874786 від 08.07.2021р. актуальний на 08.07.2021р. стан нерухомого майна по пр-ту Гагаріна,12-а: право власності зареєстровано за АТ «Імексбанк» з 16.15.2013р. на 6/100 та 3/100, з 11.04.2013р. на 91/100; управителем майна з 16.10.2018р. зареєстровано Національне агентство України з питань виявлення, розшуку, та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; з 02.06.2009р. зареєстровано іпотеку на користь НБУ.
В подальшому 19.07.2021р. право власності на нерухоме майно по пр-ту Гагаріна,12-А, було зареєстровано за НБУ на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 19.07.2021р., про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №266488340 від 19.07.2021р.
Постановою Верховного Суду від 04.12.2018р. по справі №916/40/18 залишено в силі рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2018р., яким визнано недійсним договір оренди, укладений 31.12.2014р. між ТОВ "Нова-Хвиля" та ТОВ "Шевченківський девелопмент", застосовано наслідки недійсності вказаного договору та ухвалено повернути ПАТ «Імексбанк» приміщення 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 поверхів площею 8648,2 кв.м., що складає частку розміром 715/1000 у праві власності на нежилу будівлю бізнес-центру загальною площею 12101,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна, 12-а, виселити ТОВ "Шевченківський девелопмент" з приміщень 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 поверхів площею 8648,2кв.м., що складає частку розміром 715/1000 у праві власності на нежилу будівлю бізнес-центру загальною площею 12101,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна, 12-а, на користь ПАТ "Імексбанк". Рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2018р. по справі №916/40/18 набрало законної сили 04.12.2018р.
Згідно постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019р. по справі №916/368/18 визнано недійсним договір оренди, укладений 31.07.2015р. між ПАТ “Імексбанк” та ТОВ “Шевченківський девелопмент”, зобов'язано ТОВ “Шевченківський девелопмент” передати ПАТ “Імексбанк” за актом приймання - передачі частину нежитлових приміщень, що зображені схематично на викопіюванні з поетажного плану цокольного, 1-го, 2-го та 6-го поверхів нежилої будівлі бізнес-центру, загальною площею 5 273,1 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, 12-А, ухвалено застосувати наслідки недійсності договору оренди від 31.07.2015р. шляхом виселення ТОВ “Шевченківський девелопмент” із вказаного майна. Постанова Південно-Західного апеляційного господарського суду по справі №916/368/18 набрала законної сили 11.12.2019р.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, суд дійшов наступних висновків.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст.ст.202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.627, ч.1 ст.628 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ч.ч.3 ст.9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
За положеннями ч.3 ст.12 Закону України "Про іпотеку", правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Отже, позивач посилається на існування між ним та відповідачем орендних правовідносин з приводу спірного майна протягом 2019-2021р.р., позивач вважає, що між сторонами спору було фактично укладено договір оренди на таке майно у спрощений спосіб шляхом фактичного проведення позивачем оплати орендних платежів за наведений період та прийняття їх відповідачем.
З цього приводу суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
У поданих відповідачем банківських виписках АТ «Райффайзен Банк Аваль» за період з 01.01.2019р. по 12.05.2020р., з 01.05.2020р. по 30.09.2020р., АТ «Альфа-Банк» за період з 01.06.2020р. по 30.04.2021р., оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 за січень-квітень 2021 року, картках рахунку 631 за контрагентом АТ «Імексбанк» за період з січня 2019р. по квітень 2021р. призначення платежу, що визначене позивачем - оплата орендної плати по договорам оренди від 31.12.2014р., від 31.07.2015р.
Натомість договори оренди від 31.12.2014р., від 31.07.2015р. визнані у судовому порядку недійсними, на що вказують постанова Верховного Суду від 04.12.2018р., рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2018р. по справі №916/40/18, постанова Південно-Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019р. по справі №916/368/18.
Звідси, у позивача відсутні будь-які зобов'язання з оплати орендної плати по договорам оренди від 31.12.2014р., від 31.07.2015р. в період 2019-2021р.р.
Отже, в силу самостійного визначення позивачем призначення вчинених ним платежів як платежів по договорах оренди від 31.12.2014р., від 31.07.2015р., які судом визнані такими, що суперечать чинному законодавству, ні в якому разі не може вказувати на виникнення між сторонами спору будь-яких орендних правовідносин, навіть поза межами вказаних договорів оренди.
Одночасно, ствердження позивачем про здійснення ним фактичного користування спірним майном та проведення оплат по вищевказаним договорам оренди вказує лише на той факт, що судові рішення про його звільнення, що ухвалені по справам №916/40/18, №916/368/18 з боку ТОВ «Шевченківський девелопмент» у добровільному порядку не виконані.
Щодо припущень позивача, що здійснені ним платежі по договорам оренди від 31.12.2014р., від 31.07.2015р. в період 2019-2021р.р. вказують на фактичне встановлення між сторонами правовідносин оренди, укладення договору оренди, слід зазначити про наступне.
З 02.06.2009р. на спірне майно за НБУ зареєстровано право іпотеки, яке діяло до 19.07.2021р., тобто, до набуття НБУ права власності на вказане майно. Отже, якби такий правочин оренди мав би місце, то він в силу ч.2 ст.215 ЦК України, ч.3 ст.12 Закону України "Про іпотеку", був би нікчемним - таким, що не створює юридичних наслідків для сторін.
Враховуючи викладене, не підлягають судом задоволенню у повному обсязі позовні вимоги позивача про визнання за ним права оренди: частини нежитлових приміщень нежилої будівлі бізнес-центру загальною площею 12101,4 (дванадцять тисяч сто одна ціла чотири десятих) кв.м., що складається з приміщень цокольного, 1-го, 2-го та 6-го поверхів, загальною площею 5 273,1 кв. м. (п'ять тисяч двісті сімдесят три цілих одна десята) кв. м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А; 715/1000 (сімсот п'ятнадцять тисячних) частин нежитлової будівлі бізнес-центру загальною площею 12101,4 (дванадцять тисяч сто одна ціла чотири десятих) кв.м., що складається з приміщень 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 поверхів площею 8648,2 (вісім тисяч шістсот сорок вісім цілих дві десятих) кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі, понесені позивачем витрати на оплату судового збору за подання позову до суду в сумі 4540 грн. покладаються на платника.
Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Шевченківський девелопмент” (65007, м. Одеса, вул.Пантелеймонівська,88/1) до Публічного акціонерного товариства “Імексбанк” (65039, м.Одеса, пр. Гагаріна, 12-А), Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17), про визнання права оренди.
2. Понесені Товариством з обмеженою відповідальністю “Шевченківський девелопмент” (65007, м. Одеса, вул.Пантелеймонівська,88/1) витрати на оплату судового збору за подання позову до суду в сумі 4540 грн. покласти на платника.
У відповідності до ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Згідно ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 10 вересня 2021 р.
Суддя І.А. Малярчук