10 вересня 2021 року Справа № 915/1313/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О.,
розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ" (код ЄДРПОУ 41559270, 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, оф. 204-А, електронна адреса: promgazcity@gmail.com)
до відповідача: Миколаївського національного аграрного університету (код ЄДРПОУ 00497213, 54020, м. Миколаїв, вул. Георгія Гонгадзе, буд. 9)
про розірвання договору №1-ПГС на постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 18.05.2021,
28.08.2021 до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ" до Миколаївського національного аграрного університету про розірвання договору №1-ПГС на постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 18.05.2021.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2021 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1312/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 02.09.2021 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України, а саме: зміст позовних вимог п. 3 прохальної частини позовної заяви не дозволяє визначити сторін договору, про розірвання якого просить позивач.
Позивачеві надано 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви.
09.09.2021 на адресу суду надійшла заява позивача за вих. №21 від 06.09.2021 про усунення недоліків позовної заяви №17 від 25.08.2021 про розірвання Договору №1-ПГС на постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 18.05.2021.
Зазначеною заявою позивач просить суд розірвати Договір №1-ПГС на постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 18.05.2021, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ» та Миколаївським національним аграрним університетем внаслідок істотної зміни обставин у порядку норм статей 188 Господарського кодексу України та ст. 652 Цивільного кодексу України.
Дослідивши матеріали позовної заяви, з урахування заяви про усунення недоліків, суд дійшов висновку про її повернення заявнику з наступних підстав.
В заяві про усунення недоліків позовної заяви, позивачем викладено прохальну частину позову в новій редакції, а саме: розірвати Договір №1-ПГС на постачання природного газу для потреб побутових споживачів від 18.05.2021, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМГАЗ СІТІ» та Миколаївським національним аграрним університетем внаслідок істотної зміни обставин у порядку норм статей 188 Господарського кодексу України та ст. 652 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Таким чином, позивачем змінено предмет позову, внаслідок чого він був зобов'язаний разом з заявою про усунення недоліків подати докази надсилання позовної заяви в новій редакції на адресу відповідача. Разом з тим, позивачем не дотримано вимог кодексу щодо надсилання позовної заяви (заяви про усунення недоліків) на адресу відповідача.
Прийняття позовної заяви в новій редакції без подання доказів її надсилання на адресу відповідача протирічить положенням п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України, отже в господарського суду відсутні підстави вважати усуненими недоліки позовної заяви.
Крім того, положення статті 162 ГПК України містять імперативну норму щодо викладення позивачем своїх вимог щодо предмета спору виключно у позовній заяві.
В будь-якому випадку, усунення суперечностей щодо того, з якою саме вимогою звернувся до суду позивач, не може бути покладено ані на відповідача ані на суд, повноваження якого щодо сприяння сторонам в реалізації їх процесуальних прав обмежені необхідністю дотримання засад диспозитивності та рівності сторін.
Також судом враховано, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до та після порушення провадження у справі.
Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання заяви певних дій, у тому числі щодо обов'язку надсилання позовної заяви, яка підлягатиме судовому розгляду на адресу іншої сторони, такі дії мають бути вчинені.
Доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Разом з тим, обмеження накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (рішення Європейського суду з прав людини від 10.07.1998 у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін." і "Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства", Reports 1998-IV, с. 1660, пункт 72, та рішення Європейського суду з прав людини від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява N 40765/02).
При цьому Європейського суду з прав людини в якості "законної мети" визнає, зокрема, дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення Суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01, пункт 57).
Водночас статтею 129 Конституції України та статтею 7 ГПК України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, всіх учасників судового процесу поставлено законом у рівні умови в частині виконання процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є недопустимим.
За приписами ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Частиною 6 ст. 174 ГПК України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи, що позовну заяву подано без додержання п. п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України, а саме, відсутні докази надсилання позовної заяви (заяви про усунення недоліків) на адресу відповідача листом з описом вкладення, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви і доданих до неї документів на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків (ч. 8 ст. 174 ГПК України).
Керуючись ст.ст. 3, 12, 162, 164, 174, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1.Позовну заяву з доданими до неї документами на 65 аркушах в тому числі конверт та заяву про усунення недоліків позовної заяви від 06.09.2021 вих. №21 на 4 аркушах разом з конвертом - повернути позивачу.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
3. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст.ст.256, 257 ГПК України, п.п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Ухвалу складено і підписано 10.09.2021.
Суддя В.О.Ржепецький