79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
31.08.2021 р. Справа № 914/2350/18 (914/3089/20)
Господарський суд Львівської області у складі судді Морозюка А.Я., за участю секретаря Чопко К.М.
розглянувши у судовому засіданні матеріали справи за позовом: Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра”, м. Львів
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
ОСОБА_1 , м. Львів,
ОСОБА_2 , м. Львів,
ОСОБА_3 , м. Львів,
ОСОБА_4 , м. Львів,
ОСОБА_5 , м. Львів,
ОСОБА_6 м. Львів,
ОСОБА_7 , м. Львів,
ОСОБА_8 , м. Львів
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
Первинна профспілкова організація ПрАТ “Львівський електроламповий завод “Іскра” Профспілки електротехнічної промисловості України, м. Львів
Геляра Юрій Ігорович, м. Львів
про: зобов'язання передати будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади м. Львова, скасування державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, реєстраційний номер - 26685035, реєстраційний номер - 26685203
у межах справи № 914/2350/18
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський завод РЕМА”, м. Львів
про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра” (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14, ідентифікаційний код 00214244)
Представники:
від позивача: Тимощук О.О. - спеціаліст першої категорії
від відповідача: Камінська С.М. - адвокат
від третьої особи ( ОСОБА_1 ): Кравчук П.І. - адвокат
треті особи: Колинець Н.І., Багряк Г.Б., Слінавець О.В., Бурбан М.С., Гульвата Л.Є., Олех М.Л. - присутні особисто
від третьої особи ( ОСОБА_4 ): не з'явився
від третьої особи ( ОСОБА_9 ): не з'явився
від третьої особи (ППО ПрАТ“Львівський електроламповий завод “Іскра”): не з'явився
Історія розгляду справи.
Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра” про зобов'язання передати будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади м. Львова; скасування державної реєстрації права власності на об'єкт житлової нерухомості загальною площею 4873,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 26685035 (державна реєстрація від 11.03.2009), (підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності №С-02909 від 23.05.2009); скасування державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості загальною площею 545,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 26685203 (державна реєстрація від 11.03.2009 р.), підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності №С-02910 від 23.02.2009 р.) (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (зміну предмета позову)).
Ухвалою суду від 01.12.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження в межах справи № 914/2350/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра”, та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 22.12.2020 р.
16.12.2020 р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 09.12.2020 р. №112/1631юр., в якому відповідач повідомляє, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.
Ухвалою суду від 22.12.2020 р. підготовче засідання відкладено на 28.01.2021 р.
21.01.2021 р. від відповідача на адресу суду надійшли додаткові пояснення №112/1636юр. від 13.01.2021 р. (з додатками).
27.01.2020 р. позивач подав суду відповідь від 26.01.2021 р. №2901/вих.-31 на відзив.
Ухвалою суду від 28.01.2021 р. продовжено процесуальний строк на подання відповіді на відзив. В задоволенні заяви про залучення в якості третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, мешканців гуртожитку - відмовлено. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 23.02.2021 р.
Ухвалою суду від 23.02.2021 р. підготовче засідання відкладено на 25.03.2021 р.; Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; встановлено третім особам строк на подання пояснень щодо позову.
25.03.2021 р. представником третьої особи Сеньків О.М. подано на адресу суду пояснення від 25.03.2021 р. з додатками, в якому вона просить задоволити повністю позов Львівської міської ради.
Ухвалою суду від 25.03.2021 р. продовжено процесуальний строк на подання пояснення третьої особи ОСОБА_1 щодо позову; підготовче засідання відкладено на 20.04.2021 р.; встановлено учасникам справи строк на подання відповіді на пояснення.
19.04.2021 р. від позивача на адресу суду надійшла заява №2901/вих -168 від 13.04.2021 р. про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить додати пункт 5 до позовних вимог і вважати таким: “ 5. Скасувати державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості загальною площею 545,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 26685203 (державна реєстрація від 11.03.2009 р.), підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності №С-02910 від 23.02.2009 р.).
Ухвалою суду від 20.04.2021 р. заяву Львівської міської ради №2901/вих-168 від 13.04.2021 р. про уточнення позовних вимог (зміну предмета позову) прийнято до розгляду; підготовче засідання відкладено на 27.05.2021 р.; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_9 ; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_8 ; у задоволенні клопотання Львівської міської ради №2901/вих-169 від 13.04.2021 р. про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонду державного майна України - відмовлено; встановлено третім особам строк на подання пояснень щодо позову.
24.05.2021 р. від третьої особи ( ОСОБА_9 ) на адресу суду надійшло пояснення від 19.05.2021 р. по суті заявлених позовних вимог.
24.05.2021 р. відповідач подав суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що оскільки рішення міської ради та наказ ФДМ України, які стали підставами для видачі свідоцтва про право власності та реєстрації речових прав на нерухоме майно, не скасовані та є чинними, скасування державної реєстрації є безпідставним.
27.05.2021 р. третьою особою ОСОБА_8 подано суду звернення про долучення до матеріалів справи листа-відповіді Сихівської районної адміністрації від 19.05.2021р. №34-вих-41559, адресованого відповідачу.
Ухвалою суду від 27.05.2021 р. підготовче засідання відкладено на 15.06.2021 р. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Первинну профспілкову організацію ПрАТ “Львівський електроламповий завод “Іскра” Профспілки електротехнічної промисловості України.
10.06.2021 р. відповідач подав суду додаткові пояснення від 04.06.2021 р. №112/1782юр.(з додатками).
14.06.2021 р. відповідач подав суду заяву про застосування строків позовної давності, оскільки позивач про порушення його прав довідався ще у 2007 р., а звернувся з позовом лише у 2020 р.
15.06.2021 р. третя особа ППО ПрАТ “Львівський електроламповий завод “Іскра” подала пояснення від 11.06.2021 р. №б/н.
15.06.2021 р. третя особа ОСОБА_8 подала суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів (документи додаються).
Ухвалою суду від 15.06.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 12.08.2021 р.
09.08.2021 р. від позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 12.08.2021 р., врахувавши неявку в судове засідання представників позивача та відповідача, та їх клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи по суті відкладено на 31.08.2021 р.
31.08.2021 р. відповідач подав суду клопотання від 30.08.2021 р. №112/1807юр про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі, в якому посилаючись на п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України відповідач просив суд повернутися до стадії підготовчого провадження та зупинити провадження у справі №914/2350/18(914/3089/20) за позовом Львівської міської ради до ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» про зобов'язання передати будівлю гуртожитку по вул. Білоцерківській, буд. 10 у м. Львові у комунальну власність територіальної громади м. Львова до набрання законної сили судовим рішенням в справі за конституційною скаргою ПрАТ «Чернігівоблбуд» щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту „б“ пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків“ від 4 вересня 2008 року № 500-VІ.
В судовому засіданні 31.08.2021 р. розглянуто клопотання ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» від 30.08.2021 р. №112/1807юр про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі, за результатами розгляду якого винесено ухвалу від 31.08.2021 р. про відмову у його задоволенні.
В судовому засіданні 31.08.2021 р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог та з посиланням на матеріали справи.
Представник третьої особи на стороні позивача (Сеньків О.М.) позовні вимоги підтримав, також до закінчення судових дебатів заявив про намір реалізувати право на подання додаткових доказів щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу упродовж 5 днів після ухвалення судового рішення.
Також позов підтримали треті особи на стороні позивача, присутні особисто в судовому засіданні.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві та у додаткових поясненнях, просив у позові відмовити, зазначив що вилучення майна можливе лише на компенсаційній основі.
Суд заслухавши думку представників позивача, відповідача, третьої особи ( ОСОБА_1 ) та присутніх особисто третіх осіб, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши, що сторонам та третім особам у справі були створені всі необхідні можливості для подання доказів та пояснень на підтвердження своїх вимог та заперечень, дійшов висновку про прийняття рішення у справі.
Позиція позивача:
В обґрунтування позовної заяви позивач вказує на те, що до Львівської міської ради неодноразово надходили звернення мешканців міста Львова щодо неналежного обслуговування будинку гуртожитку №10 по вул. Білоцерківська, та щодо передачі гуртожитку у власність територіальної громади м. Львова.
Також у позовній заяві зазначено, що спірний гуртожиток - це спеціально споруджений житловий будинок, який використовувався для проживання громадян у період їх роботи на підприємстві, належав підприємству на праві повного господарського відання, та на час приватизації державного підприємства “Львівський електроламповий завод ВО “Іскра” відносився до об'єктів державного житлового фонду. Посилаючись на рішення Господарського суду Львівської області від 10.06.2010 року у справі №4/125 позивач вказав, що Фонд державного майна України наказом від 31 грудня 1993 року за № 59-АТ затвердив план приватизації майна державного підприємства «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра», вніс зміни в акт оцінки майна, перетворив державне підприємство «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра» у відкрите акціонерне товариство «Іскра», затвердив тимчасовий статут відкритого акціонерного товариства «Іскра». Планом приватизації майна державного підприємства «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра» передбачено, зокрема, що гуртожиток на вул. Білоцерківській знаходиться на балансі підприємства в переліку об'єктів соціально-побутового призначення. Проте гуртожитки не увійшли в перелік об'єктів, що не включені в статутний фонд, а були приватизовані в складі цілісного майнового комплексу державного підприємства «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра».
Також позивач зазначив, що виконуючи вимоги Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та Закону України «Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012-2015 роки», Львівською міською радою була прийнята ухвала від 07.02.2013 №2082, якою затверджено Програму передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Львова та реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на 2012-2015 роки, якою в тому числі було передбачено передачу у власність територіальної громади м. Львова гуртожитку по АДРЕСА_1 , за згодою власника для забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, дія якої продовжена до 2020 року.
При цьому, на думку позивача, передачі у власність територіальних громад на безкомпенсаційній основі, підлягають будь-які гуртожитки, які було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації.
Також позивач звернув увагу, що неодноразово пропонував керівництву та арбітражному керуючому ПрАТ «Іскра» передати гуртожиток у власність територіальної громади м. Львова, однак керівництво товариства передати гуртожиток не погоджується.
Окрім цього позивач вважає, що оскільки Львівською міською радою ставляться позовні вимоги про передачу в цілому будівлі гуртожитку у комунальну власність та скасування реєстрації на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , тому підлягає скасуванню державна реєстрація права власності і на вбудоване кафе (на 50 місць), загальною площею - 545,6 кв.м, яке належить на праві власності ВАТ «Іскра», та яке було приватизовано в складі цілісного майнового комплексу державного підприємства «Львівський електроламповий завод «Іскра» (згідно заяви №2901/вих-168 від 13.04.2021 р. про уточнення позовних вимог (зміну предмета позову).
Позиція відповідача:
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях вказує на те, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 р. у справі № 4/125, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011 р., було скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 10.06.2010 у справі 4/125 в частині визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 (на яке посилається позивач), оскільки у спірний період гуртожитки не відносились до об'єктів державного житлового фонду, а тому новостворене відкрите акціонерне товариство мало право вносити спірний гуртожиток в статутний фонд.
Також відповідач зазначив, що позивачем у позовних вимогах не доведено та не обгрунтовано яким чином буде дотримана “справедлива рівновага” між вимогами захисту основоположних прав та інтересу суспільства, зокрема, яким чином позбавлення відповідача його власності без належної компенсації відповідає можливості забезпечення інших осіб реалізувати свої житлові права у випадку задоволення позову. Окрім цього, реалізувати своє право на житло ПрАТ “Львівський електроламповий завод “Іскра” мешканцям гуртожитку абсолютно не заважає, оскільки не перешкоджає їх проживанню у гуртожитку, та не здійснює жодних дій направлених на позбавлення мешканців гуртожитку права на проживання у ньому.
Також відповідач вважає безпідставним та необґрунтованим твердження позивача, що вбудоване кафе за адресою АДРЕСА_1 , є невід'ємною частиною гуртожитку, оскільки рішення міської ради та наказ ФДМ України, які стали підставами для видачі свідоцтва №С-02910 про право власності на кафе, та реєстрації речових прав на нерухоме майно, не скасовані та є чинними.
Окрім цього, на думку відповідача оскільки на даний час у справі № 914/2350/18 про банкрутство ПрАТ “Львівський електроламповий завод “Іскра” триває процедура розпорядженням майном, відсутні правові підстави для передачі в комунальну власність територіальної громади м. Львова будівлю гуртожитку.
Також відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог позивача.
Позиція третіх осіб на стороні позивача:
Третя особа - ОСОБА_1 у поясненнях від 25.03.2021 р. звернула увагу, що гуртожиток на АДРЕСА_1 було побудовано до 01 грудня 1991 року, та на момент проведення приватизації належав до державної власності - майна державного підприємства “Львівський електроламповий завод ВО “Іскра”. Доказів того, що гуртожиток, побудовано або придбано за радянських часів (до 01 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти відповідачем не надано. Також, у поясненні зазначено, що ухвалою Львівської міської ради від 31 березня 2011 року № 316 надано згоду на передачу відомчого гуртожитку на АДРЕСА_1 у власність територіальної громади м. Львова від ВАТ “Іскра”. На виконання Законів України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” та “Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012-2015 роки”, ухвалою Львівської міської ради від 07 лютого 2013 року № 2082 затверджено Програму передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Львова та реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на 2012-2015 роки. Згідно додатку 1 гуртожиток на АДРЕСА_1 , площею 4 873,7 кв.м., який належить ПАТ “Іскра”, включено до Переліку об'єктів, які підлягають передачі у власність територіальної громади. Отже, вказаний гуртожиток, на думку третьої особи, відповідає вимогам Закону України “Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків” та повинен бути переданий у комунальну власність, при цьому третя особа посилається на практику Верховного суду, викладену у Постановах від 04.02.2020 р. у справі №924/57/19, від 29.07.2019 р. у справі №927/224/18, від 21.01.2020 р. у справі № 910/12214/18. Відтак третя особа просить задоволити повністю позов Львівської міської ради.
Треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не скористалась своїм правом на подання письмових пояснень щодо позову або відзиву, у судових засіданнях позовні вимоги підтримували.
Позиція третіх осіб на стороні відповідача:
Третя особа - ОСОБА_9 у поясненні від 19.05.2021 р. по суті заявлених позовних вимог зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки ОСОБА_9 є конкурсним кредитором, а не забезпеченим, тому у випадку вилучення гуртожитку по вул. Білоцерківській, буд. 10 у м. Львові погіршиться майновий стан боржника, і вимоги кредитора так і залишуться не погашеними. Також третя особа звертає увагу, що згідно ч. 7 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства питання про передачу гуртожитку вирішуються виключно за результатами ліквідаційної процедури, а справа №914/2350/18 про банкрутство ПрАТ “Львівський електроламповий завод “Іскра” перебуває в процедурі розпорядження майном, тому на даний час відсутні правові підстави для передачі гуртожитку в комунальну власність територіальної громади м. Львова.
Третя особа - Первинна профспілкова організація ПрАТ “Львівський електроламповий завод “Іскра” Профспілки електротехнічної промисловості України у поясненні від 11.06.2021 р. №б/н зазначила, що на даний час гуртожиток не може бути переданий, оскільки будуть порушенні законні права та інтереси працівників товариства, та просить відмовити в задоволенні позову.
Приймаючи рішення у даній справі, суд встановив наступні обставини та виходив з наступних мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи гуртожиток по вул. Білоцерківській, 10 в м. Львові збудований Державним підприємством “Львівський електроламповий завод ВО “Іскра” (рік забудови 1968) та призначений для проживання одиноких громадян на період їх роботи на підприємстві. Наявність гуртожитку обумовлена виробничою необхідною, так як підприємству потрібні ліжко-місця для своїх робітників, які проживають у віддалених районах Львівської області та інших областях.
Станом на даний час Приватне акціонерне товариство “Львівський електроламповий завод “Іскра” (яке є правонаступником ВАТ «Іскра») є власником спірного гуртожитку, а також вбудованого в ньому кафе, згідно свідоцтв про право власності від 23 лютого 2009 року №С-02909 та №С-02910, виданих ВАТ «Іскра» за наказом Управління комунальної власності ДЕП Львівської міської ради від 23 лютого 2009 року №440-НЖ-С, про що здійснено відповідні записи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно(Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №230876715 від 03.11.2020 р. з відповідними записами додано до позовної заяви).
Обставини набуття права власності на спірний гуртожиток досліджувались судами під час розгляду справи № 4/125. Зокрема, як зазначено у рішенні Господарського суду Львівської області від 10 червня 2010 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 грудня 1993 року за № 1040-р дозволено приватизацію майна державного підприємства “Львівський електроламповий завод “Іскра та доручено Фонду державного майна України затвердити план приватизації, погоджений з Мінмашпромом та Антимонопольним комітетом. Фонд державного майна України наказом від 31 грудня 1993 року за № 59-АТ затвердив план приватизації майна Державного підприємства “Львівський електроламповий завод ВО “Іскра”, вніс зміни в акт оцінки майна, перетворив Державне підприємство “Львівський електроламповий завод ВО “Іскра” у Відкрите акціонерне товариство “Іскра”, затвердив тимчасовий статут Відкритого акціонерного товариства “Іскра”. Проект плану приватизації майна Державного підприємства “Львівський електроламповий завод ВО “Іскра” попередньо погоджений із Мінмашпромом України та з Антимонопольним комітетом України. Планом приватизації майна Державного підприємства “Львівський електроламповий завод ВО “Іскра” передбачено, зокрема, що гуртожиток на вул. Білоцерківській знаходиться на балансі підприємства в переліку об'єктів соціально-побутового призначення. Проте гуртожитки не увійшли в перелік об”єктів, що не включені в статутний фонд, а були приватизовані в складі цілісного майнового комплексу державного підприємства “Львівський електроламповий завод ВО “Іскра”. Проте під час приватизації державного підприємства “Львівський електроламповий завод ВО “Іскра” правових підстав для включення спірного гуртожитку до складу майна, що приватизується, не було, оскільки гуртожиток, як об'єкт державного житлового фонду, приватизації не підлягав, такий повинен був залишитися у державній власності.
У постанові від 30 листопада 2010 року у справі №4/125 (залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011 р.) Львівський апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення першої інстанції від 10 червня 2010 року у справі 4/125 в частині визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на 9-ти поверховий гуртожиток на 518 місць, розташований за адресою: м.Львів, вул.Білоцерківська,10 та приймаючи нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовив повністю, дійшов висновку, що гуртожитки у спірний період не відносились до об'єктів державного житлового фонду, який би підлягав приватизації громадянами України або підлягав передачі у комунальну власність. В той же час відсутня законодавча заборона щодо включення вартості гуртожитків до вартості цілісних майнових комплексів державних підприємств, які підлягали приватизації. Отже, з огляду на викладені обставини, висновок суду першої інстанції про відсутність під час приватизації Державного підприємства “Львівський електроламповий завод ВО “Іскра” правових підстав для включення спірного гуртожитку до складу майна, що приватизується, оскільки гуртожиток, як об'єкт державного житлового фонду, приватизації не підлягав, а отже, повинен був залишитись у державній власності, є помилковим та не ґрунтується на законодавстві та фактичних обставинах справи.
Отже, під час приватизації Державного підприємства “Львівський електроламповий завод ВО “Іскра” будівлю гуртожитку по вул. Білоцерківська, 10 в м. Львові було приватизовано в складі цілісного майнового комплексу згаданого державного підприємства та включено до статутного фонду новоствореного Відкритого акціонерного товариства “Іскра”.
На виконання Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» Львівська міська рада прийняла ухвалу від 07.02.2013 р. №2082 «Про затвердження Програми передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Львова та реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на 2012-2015 роки, зі зміною передачі гуртожитків з 2012-2015 років на 2013 рік».
Згідно з пунктами 2.1, 3.4 Програми, передачі у власність територіальної громади м. Львова та приватизації мешканцями підлягають гуртожитки, які є об'єктами права державної власності, та гуртожитки, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом незалежно від форми власності, крім гуртожитків, що знаходяться на балансі військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України. Передача гуртожитків, що є об'єктами приватної власності, у власність територіальної громади м. Львова здійснюється на договірних умовах відповідно до чинного законодавства.
Додатком 1 до Програми є Перелік гуртожитків, які підлягають передачі у власність територіальної громади м. Львова у 2013- 2015 роках, до якого включено, в тому числі, 9-ти поверховий гуртожиток по вул. Білоцерківській, 10, загальною площею 4 873,7 кв.м., рік забудови 1968, що належить на праві приватної власності ПАТ «Іскра».
Листами Виконавчого комітету Львівської міської ради від 12.01.2018 р. №34-вих-378 (адресований генеральному директору ПАТ «Іскра» М. Костіву), та Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 19.11.2019 р. №34-вих-8247 (адресований генеральному директору ПАТ «Іскра» М. Костіву), повідомлялось керівні органи ПАТ «Іскра» (правонаступником якого є ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра»), що до Львівської міської ради та районної адміністрації надходять численні звернення мешканців гуртожитку на вул. Білоцерківській, 10, щодо передачі гуртожитку у власність територіальної громади м. Львова, та було висловлено прохання відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» розглянути можливість передачі вказаного гуртожитку у власність територіальної громади м. Львова на безкомпенсаційній основі.
Листом ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» від 28.12.2019 р. №12/1570 у відповідь на лист Сихівської районної адміністрації №434-вих-8247 від 19.11.2019 р. повідомило, що гуртожиток по вул. Білоцерківська, 10, має статус гуртожитку для проживання одиноких громадян. Також у листі зазначено, що відповідно до ч.3 ст. 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», гуртожитки що були включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) передаються у власність територіальних громад за умови попередньої повної компенсації вартості гуртожитку або безоплатно, за умови згоди на це власника гуртожитку. Оскільки спільної згоди між ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» та територіальною громадою м. Львова не було досягнуто, вищевказаний гуртожиток перебуває у власності підприємства.
Позивач, посилаючись на приписи Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» звернувся з позовом до ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» про зобов'язання останнього передати будівлю гуртожитку по вул. Білоцерківській, буд. 10 у м. Львові у комунальну власність територіальної громади м. Львова, скасувати державну реєстрацію права власності на об'єкт житлової нерухомості загальною площею 4873,7 кв.м., та на об'єкт нерухомості загальною площею 545,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Білоцерківська, 10 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (зміну предмета позову)).
Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 4 вересня 2008 року №500-VI (який набрав чинності з 1 січня 2009 р.) врегульовано правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону.
Так, як визначено ч. 3 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», сфера дії Закону поширюється на гуртожитки, що є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).
Згідно з ч. 4 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» визначено, що гуртожитки, включені до статутних капіталів - це гуртожитки, збудовані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти (у тому числі за кошти державних і колективних підприємств та організацій), що були включені до статутних капіталів (фондів) господарських товариств та інших організацій, створених у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств (організацій), у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням такого підходу, що всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад; Гуртожитки, які було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), передаються у власність територіальних громад відповідно до державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
У постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 924/57/19 Верховний Суд цитуючи положення частин 3, 4 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», наголосив на тому, що у розумінні наведених положень всі гуртожитки, які є об'єктами права державної та комунальної власності, мають бути передані у власність територіальних громад, за винятком тих, які перебувають у віданні чи в оперативному управлінні окремих відомств (казенних установ) та які побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.1991) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного суду від 09.06. 2020 року у справі № 910/17698/18, від 07.07.2020 року у справі № 927/513/19).
Як підтверджується матеріалами справи, зокрема відображено у додатку №1 до Програми передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Львова та реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на 2012-2015 роки, затвердженої ухвалою Львівської міської ради №2082 від 07.02.0013 р., інвентаризаційних актах, у яких зазначено, у якому році (зокрема 1984 р.)мешканцям гуртожитку було надано жилу площу у гуртожитку, гуртожиток по вул. Білоцерківській, буд. 10 у м. Львові було побудовано до 01 грудня 1991 року та на момент проведення приватизації він належав до державної власності - майна Державного підприємства «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра»(що підтверджується судовими рішеннями у справі №4/125).
Відповідачем не спростовано та не доведено того, що спірний гуртожиток було побудовано або придбано до 01.12.1991 р. приватними або колективними власниками, зокрема самим же відповідачем, за власні або залучені кошти, відтак, зважаючи на норми ч. 4 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків» дія цього Закону поширюється і на гуртожиток по вул. Білоцерківська, 10 у м. Львові, що був включений до статутного капіталу ВАТ «Іскра» у процесі приватизації об'єктів нерухомості цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Львівський електроламповий завод ВО «Іскра».
Відповідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», гуртожитки (як об'єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів:
1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду;
2) на частково-компенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) на договірних засадах з виплатою компенсації у розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням власника гуртожитку та рішенням відповідної місцевої ради; б) відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, у розмірі, меншому за розмір, визначений відповідно до частини четвертої цієї статті, - за рішенням суду за позовом місцевої ради;
3) на компенсаційній основі, за умови попередньої повної компенсації в розмірі, визначеному відповідно до частини четвертої цієї статті, гуртожитки передаються: а) за згодою місцевої ради - за рішенням відповідної місцевої ради за поданням власника гуртожитку; б) без згоди місцевої ради - за рішенням суду за позовом власника гуртожитку.
Як вже вище зазначено, Виконавчий комітет Львівської міської ради листом від 12.01.2018 р. №34-вих-378 та Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради листом від 19.11.2019 р. №34-вих-8247 звертались до ПАТ «Іскра» щодо можливості передачі гуртожитку на вул. Білоцерківській, 10 у м. Львові у власність територіальної громади м. Львова на безкомпенсаційній основі. ПрАТ «Іскра» листом від 28.12.2019 р. №12/1570 повідомило, що спільної згоди між ПрАТ «Іскра» та територіальною громадою щодо передачі гуртожитку на безкомпенсаційній основі не досягнено, а тому гуртожиток перебуває у власності підприємства.
Отже з наявного листування вбачається, що сторони не змогли досягти згоди щодо вирішення питання передачі спірного гуртожитку до комунальної власності на безкомпенсаційній основі. Окрім цього, відповідач маючи необхідну інформацію щодо майна (гуртожитку) та набуття його у приватну власність, не вчиняє необхідних дій для вирішення питання щодо передачі відповідного гуртожитку до комунальної власності територіальної громади м. Львова.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передача гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, у власність територіальних громад здійснюється на добровільних (договірних) умовах або, у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від такої передачі, - за рішенням суду за поданням органу місцевого самоврядування.
Відтак, з огляду на наведене, спірний гуртожиток підлягає передачі у власність територіальної громади за рішенням суду. Таким чином будівля гуртожитку, а саме: 9-ти поверховий гуртожиток під літ. «А-9» на 518 місць загальною площею 4873,7 кв.м., що знаходить за адресою: м. Львів, вул. Білоцерківська, будинок 10, підлягає передачі у комунальну власність територіальної громади м. Львова.
Також суд зазначає, що примусова передача за рішенням суду у комунальну власність гуртожитку, який є власністю юридичної особи, для забезпечення конституційних гарантій права на житло соціально незахищеним громадянам України, здійснена з дотриманням визначеної законом процедури, не може визнаватися порушенням Конституційних прав, оскільки така можливість позбавлення власника майна для забезпечення суспільних потреб гарантується ст. 41, 47 Конституції України (відповідає правовим висновкам Верховного суду, викладеним у постановах від 29.07.2019 р. у справі №927/224/18, від 07.07.2020 року у справі № 927/513/19).
Щодо вимоги позивача передати будівлю гуртожитку в цілому, тобто разом з вбудованим кафе (на 50 місць) загальною площею - 545,6 кв.м., то така в цій частині є необґрунтованою, оскільки вбудоване в будівлі гуртожитку кафе, яке належить на праві власності відповідачу на підставі Свідоцтва про право власності №С-02910 від 23.02.2009 р., виданого за наказом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради №440-НЖ-С від 23.02.2009 р., є окремим об'єктом нерухомого майна з окремим реєстраційним номером - 26685203, та в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» не є допоміжним приміщенням у гуртожитку, призначеним для забезпечення експлуатації гуртожитку як житлового комплексу та побутового обслуговування і задоволення санітарно-гігієнічних потреб його мешканців. При цьому Програмою передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Львова та реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на 2012-2015 роки, затвердженою ухвалою Львівської міської ради від 07.02.2013 р. №2082, чітко визначено, що передачі у власність територіальної громади м. Львова підлягає 9-ти поверховий гуртожиток по вул. Білоцерківська, 10, загальною площею 4873,7 кв.м. Рішення про передачу у комунальну власність територіальної громади м. Львова кафе, загальною площею - 545,6 кв.м., Львівською міською радою не приймалося.
Щодо вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності на об'єкт житлової нерухомості загальною площею 4873,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Білоцерківська, 10, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 26685035 (державна реєстрація від 11.03.2009), (підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності №С-02909 від 23.05.2009), то суд зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що за наказом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 23.02.2009 р. №440-НЖ-С «Про оформлення ВАТ «Іскра» права приватної власності на будівлю гуртожитку та вбудоване кафе на вул. Білоцерківській, 10, ВАТ «Іскра» було видано Свідоцтво про право власності №С-02909 від 23.02.2009 р. на будівлю 9-ти поверхового гуртожитку на 518 місць (в технічному паспорті під літерою «А-9»), загальною площею 4873,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Білоцерківська, 10. На підставі вказаного свідоцтва до Реєстру прав власності на нерухоме майно 11.03.2009 р. за реєстраційним номером 26685035 було внесено відповідні відомості про право власності ВАТ «Іскра» на вказане майно (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 03.11.2020 р. №230876715 наявна в матеріалах справи).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року у справі №4/125, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011 року, було скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 10.06.2010р. у справі № 4/125 в частині визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на 9-ти поверховий гуртожиток на 518 місць, розташований за адресою: м.Львів, вул.Білоцерківська,10, та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
У вказаній постанові апеляційний суд, посилаючись на норми Закону України “Про приватизацію державного майна”(в редакції, що діяла під час виникнення спірних правовідносин), Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” (в редакції, що діяла під час виникнення спірних правовідносин), Методику оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.1995 № 36 (яка була чинною на час проведення приватизації спірного майна), Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995р. № 891, із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 695 від 26.05.2004р., встановив, що відповідач (ВАТ «Іскра) є власником 9-поверхового гуртожитку по вул. Білоцерківській, 10 в м.Львові, який належить йому на підставі Наказу Фонду державного майна України № 59-АТ від 31.12.1993р. “Про затвердження плану приватизації майна Державного підприємства “Львівський електроламповий завод ВО “Іскра”, Переліку нерухомого майна, переданого Фондом державного майна України у власність ВАТ “Іскра”від 27.05.2003р., Свідоцтва про право власності Відповідача на вищевказаний гуртожиток № С-02909 від 23.02.2009р., виданого Львівською міською радою та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22116150 від 11.03.2009р., виданого ОКПЛОР “БТІ та ЕО”. Вказаний наказ та свідоцтво недійсними в судовому порядку не визнавались.
Згідно з частинами 4, 7 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Відповідно до ст. 144 ГК України, майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.
За приписами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно з п. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
За таких обставин, враховуючи, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року у справі №4/125(залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011 р.) встановлено правомірність набуття ВАТ «Іскра» права власності на гуртожиток по вул. Білоцерківська, 10 у м. Львові, правові підстави для задоволення позову в частинні скасування державної реєстрації права власності за відповідачем на будівлю 9-ти поверхового гуртожитку на 518 місць (під літерою «А-9»), загальною площею 4873,7 кв.м., за адресою: м. Львів, вул. Білоцерківська, 10, у суду відсутні.
Також не підлягає задоволенню вимога позивача про скасування державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості загальною площею 545,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Білоцерківська, 10, оскільки вказаний об'єкт нерухомості є кафе, розміщене в будівлі гуртожитку по вул. Білоцерківська, 10 у м. Львові, правомірність набуття відповідачем права власності на який встановлено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року у справі №4/125 (залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011 р.). При цьому як вже вище зазначено, вказане кафе є окремим об'єктом нерухомого майна з окремим реєстраційним номером - 26685203 та в Програмі передачі гуртожитків у власність територіальної громади м. Львова такий об'єкт відсутній.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, яка обгрунтована тим, що у 2007 р. під час ведення переговорів з ВАТ «Іскра» щодо передачі у власність територіальної громади м. Львова гуртожитку по вул. Білоцерківській, 10, не було досягнуто компромісного рішення, тому позивач ще у 2007 р. довідався про порушення його прав, а звернувся з позовом лише у 2020 р., то суд відзначає, що передача гуртожитків у комунальну власність територіальної громади, в т.ч. що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації, врегульоване Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 4 вересня 2008 року №500-VI, який набрав чинності з 1 січня 2009 р., і саме на виконання правових норм вказаного закону, а також у зв'язку з численними зверненнями мешканців гуртожитку щодо прийняття гуртожитку у комунальну власність з метою реалізації житлових прав, позивачем, як органом місцевого самоврядування, подано відповідний позов про передачу гуртожитку у комунальну власність. Відтак посилання відповідача на обізнаність позивача про порушене право ще у 2007 р. є безпідставним. Окрім цього, саме право на передачу гуртожитку є триваючим у часі, і як наслідок, триваючим у часі є і порушення цього права.
Щодо доводів відповідача про перебування справи №914/2350/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра” в процедурі розпорядження майном, то в силу приписів ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Таким чином, враховуючи все вищенаведене, беручи до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах, зокрема, від 04.02.2020 року у справі № 924/57/19, від 09.06. 2020 року у справі № 910/17698/18, від 07.07.2020 року у справі № 927/513/19), позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині зобов'язання відповідача передати у комунальну власність територіальної громади м. Львова будівлю під літ. «А-9» (9-ти поверховий гуртожиток на 518 місць) загальною площею 4873,7 кв.м., що знаходить за адресою: м. Львів, вул. Білоцерківська, будинок 10. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке:
Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, то враховуючи що позовна вимога про зобов'язання передати будівлю гуртожитку по вул. Білоцерківській, буд. 10 у м. Львові у комунальну власність територіальної громади м. Львова задоволена частково(в частині гуртожитку загальною площею 4873,7 кв.м.), суд дійшов висновку покласти судовий збір з даної позовної вимоги порівну на обидві сторони та стягнути з відповідача на користь позивача 1 051 грн. 00 коп. судового збору. Решту судового збору покласти на позивача.
Також представником третьої особи на стороні позивача Сеньків О.М. в судовому засіданні до закінчення судових дебатів заявлено про намір реалізувати право на подання додаткових доказів щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу упродовж 5 днів після ухвалення судового рішення.
Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 76-79, 86,123, 129, 236-241, 327 ГПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство “Львівський електроламповий завод “Іскра” (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00214244) передати у комунальну власність територіальної громади м. Львова будівлю під літ. «А-9» (9-ти поверховий гуртожиток на 518 місць) загальною площею 4873,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Білоцерківська, будинок 10.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Львівський електроламповий завод “Іскра” (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00214244) на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 04055896) 1 051 грн. 00 коп. судового збору.
5. Накази, відповідно до ст. 327 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.
Повне рішення складено 09.09.2021 р.
Суддя А.Я. Морозюк