Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
09 вересня 2021 рокуСправа № 912/1773/21
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.
при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №912/1773/21 від 29.06.2021
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" (далі - ТОВ "Захід Агробізнес"), код ЄДР 37022936, вул. Будівельників, 1, м. Рівне, Рівненська область, 33016
до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Землероб" (далі - СФГ "Землероб"), код ЄДР 32059254, вул. Леніна, буд. 67, с. Червоновершка, Компаніївський район, Кіровоградська область, 28414
про стягнення 908 064,87 грн
від позивача - Стріла В.М. (режим відеоконференції), начальник юридичного відділу, довіреність №б/н від 02.04.2021, трудовий договір №б/н від 02.04.2021;
від відповідача - адвокат Жабський Д.В., ордер серія ВА №1017395 від 19.07.2021.
У засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ "Захід Агробізнес" до СФГ "Землероб" про стягнення заборгованості в сумі 908 064,87 грн, яка складається з пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 306 123,77 грн, відсотків річних у розмірі 346 641,31 грн, штрафу від суми заборгованості у розмірі 255 299,79 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №195-3-РЮ-19 від 14.03.2019 в частині повної та своєчасної оплати.
Ухвалою від 29.06.2021 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/1773/21. Справу №912/1773/21 постановив розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 27.07.2021 - 15:30.
19.07.2021 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач частково визнає позов, проте просить зменшити розмір пені та штрафу до 1%, оскільки відповідач повністю розрахувався за поставлений товар, позивач не надав доказів завдання збитків у зв'язку з порушенням відповідачем строків розрахунків за товар, порушення строків оплати сталося у зв'язку з відсутністю оборотних коштів, відповідач має кредиторську заборгованість у сумі 7064100 грн і стягнення з нього неустойки в повному розмірі погіршить і так вкрай скрутне фінансове становище.
Ухвалою від 27.07.2021 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу №912/1773/21 до судового розгляду по суті на 12.08.2021 - 14:30 год.
09.08.2021 у системі "Електронний суд" сформовано документ - заява №б/н від 09.08.2021 ТОВ "Захід Агробізнес" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з вимогами:
1. Постановити ухвалу про участь ТОВ "ЗАХІД АГРОБІЗНЕС" (код ЄДРПОУ 37022936) у судових засіданнях по справі №912/1773/21 у режимі відеоконференції, з врахуванням, засідання що призначене на 12.08.2021 року на 14.30 год.
2. Дані представника для проведення відеоконференції EASYCON - почта ІНФОРМАЦІЯ_1, Стріла Валентин Микитович, т.НОМЕР_1.
Ухвалою від 10.08.2021 господарський суд, враховуючи, що заява №б/н від 09.08.2021 сформована у системі "Електронний суд" 09.08.2021, тобто за три дні до судового засідання, відмовив у задоволенні заяви №б/н від 09.08.2021 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції ТОВ "Захід Агробізнес".
10.08.2021 у системі "Електронний суд" сформовано документ - клопотання №б/н від 10.08.2021 ТОВ "Захід Агробізнес" про відкладення (перенесення) розгляду справи.
Ухвалою від 12.08.2021 господарський суд задовольнив частково клопотання №б/н від 10.08.2021 ТОВ "Захід Агробізнес" в частині участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду 09.09.2021 - 11:00.
12.08.2021 до суду надійшло клопотання відповідача - в доповнення до відзиву просить долучити до матеріалів справи №912/1773/21 довідку щодо недоотримання врожаю у 2020 році та фінансову звітність малого підприємства за перше півріччя 2021 року. До клопотання додано докази направлення копій таких документів позивачу.
У судовому засіданні 09.09.2021 представником позивача підтримано позовні вимоги, представником відповідача підтримано позицію, викладену у відзиві на позов.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини сторін.
14.03.2019 між ТОВ "Захід Агробізнес" (Постачальник) та СФГ "Землероб" (Покупець) укладено договір поставки засобів захисту рослин №195-З-РЮ-19 (Договір), відповідно до якого Постачальник зобов'язався передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві засоби захисту рослин та іншу продукцію (надалі - товар), а Покупець - прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. (а.с. 8-10)
Згідно з умовами Договору, загальна кількість та асортимент товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення, упаковка та маркування, строк поставки й інші умови, визначаються специфікаціями (додатками до Договору), які є невід'ємною частиною цього Договору. (пункту 2.1.)
Ціна товару та загальна вартість вказується в специфікаціях; Покупець оплачує товар у строки, зазначені у специфікаціях; оплата здійснюється і урахуванням положень п. 4.4. Договору. (п. 4.1., 4.2., 4.3.)
Відповідно до розділу 5 Договору, Постачальник зобов'язаний передавати товар у власність Покупця у строки та у місці призначення, зазначені у специфікаціях. (п. 5.1.)
Покупець зобов'язаний приймати товар в строки та на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати товар на умовах та в порядку, що визначені даним Договором та додатками до нього. (п. 5.2.1., 5.2.2.)
У випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець зобов'язаний, на вимогу Постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25 річних. (п. 6.4.1.)
Сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним Договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років. (п. 6.5.)
За невиконання чи/або неналежне виконання даного договору Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 15% від суми заборгованості. (п. 6.8.)
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31 грудня 2018, а щодо невиконаних до цього дня зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання. (п. 8.5.)
Водночас суд, враховуючи дату укладення Договору - 14.03.2019, доходить висновку щодо неможливості його дійсності до дати, яка передує укладенню (31.12.2018) та помилковості вказання такої дати у п. 8.5. Договору.
Також суд враховує, що позивач у позовній заяві стверджує про виконання ним та відповідачем умов Договору та надає докази поставки ним товару протягом 2019 року та докази оплати відповідачем його вартості. Отже позивач стверджує, що правовідносини виникли саме з укладеного сторонами Договору поставки засобів захисту рослин №195-З-РЮ-19 від 14.03.2019.
У відзиві на позов відповідач зазначає про визнання частково позову, зазначаючи лише про необхідність зменшення розміру штрафних санкцій на підставах, визначених у ст. 233 Господарського кодексу України. Тобто, відповідач визнає, що дані правовідносини по поставці товару виникли саме на виконання Договору поставки засобів захисту рослин №195-З-РЮ-19 від 14.03.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Оскільки обставина здійснення поставок позивачем та здійснення оплати за них відповідачем обома сторонами визнається за умовами Договору поставки засобів захисту рослин №195-З-РЮ-19 від 14.03.2019 і у суду немає обґрунтованих підстав вважати її недостовірною або визнаною у зв'язку з примусом, така обставина не підлягає доказуванню.
До Договору між сторонами підписано Специфікації №1 від 14.03.2019; №2 від 26.03.2019; №3 від 15.04.2019; №4 від 19.04.2019; №5 від 25.04.2019; №6 від 26.04.2019; №7 від 02.05.2019; №8 від 03.05.2019; №9 від 08.05.2019; №10 від 20.05.2019; №11 від 24.05.2019; №12 від 28.05.2019; №13 від 29.05.2019; №14 від 30.05.2019; №15 від 03.06.2019; №16 від 07.06.2019; №17 від 11.06.2019; №18 від 12.06.2019; №19 від 13.06.2019; №20 від 18.06.2019; №21 від 24.06.2019; №22 від 11.07.2019; №23 від 16.07.2019; №24 від 24.07.2019; №25 від 09.10.2019; №26 від 21.10.2019; №27 від 13.11.2019.
У Специфікаціях узгоджено найменування товару, його кількість, умови та строки поставки, строки оплати.
Поставка товару підтверджується видатковими накладними №417 від 19.03.2019; №560 від 22.03.2019; №883 від 08.04.2019; №1095, №1110 від 15.04.2019; №1225 від 17.04.2019; №1376 від 22.04.2019; №1386 від 23.04.2019; №1424 від 25.04.2019; №1503 від 26.04.2019; №1512 від 26.04.2019; №1615 від 02.05.2019; №1776 від 06.05.2019; №1846 від 08.05.2019; №1849 від 10.05.2019; №2050 від 16.05.2019; №2123 від 20.05.2019; №2342 від 27.05.2019; №2372 від 28.05.2019; №2427 від 29.05.2019; №2489 від 30.05.2019; №2560 від 03.06.2019; №2686 від 07.06.2019; №2698 від 07.06.2019; №2769 від 11.06.2019; №2809 від 13.06.2019; №2869 від 18.06.2019; №2870 від 18.06.2019; №2952 від 24.06.2019; №3192 від 16.07.2019; №3220 від 19.07.2019; №3238 від 24.07.2019; №4025 від 09.10.2019; №4091 від 21.10.2019; №4115 від 22.10.2019; №4272 від 13.11.2019.
У видаткових накладних міститься посилання на Договір №195-З-РЮ-19 від 13.03.2019, проте, враховуючи визнання обома сторонами факту поставки саме за Договором поставки засобів захисту рослин №195-З-РЮ-19 від 14.03.2019, господарський суд вважає, що такі обставини не підлягають доказуванню на підставі ч. 1 ст. 75 ГПК України.
Відповідач здійснив оплату за отриманий товар на загальну суму 2 996 227,36 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №197 від 14.03.2019; №262 від 28.03.2019; №306 від 11.04.2019; №316 від 15.04.2019; №319 від 16.04.2019; №320 від 16.04.2019; №341 від 25.04.2019; №367 від 02.05.2019; №372 від 06.05.2019; №375 від 06.05.2019; №373 від 06.05.2019; №417 від 21.05.2019; №415 від 21.05.2019; №453 від 28.05.2019; №454 від 28.05.2019; №499 від 13.06.2019; №594 від 11.07.2019; №644 від 24.07.2019; №964 від 13.11.2019; №1440 від 27.03.2020; №1777 від 21.07.2019; №1818 від 30.07.2020; №1826 від 04.08.2020; №1827 від 04.08.2020; №1863 від 11.08.2020; №2003 від 28.09.2020; №118 від 28.09.2020; №2021 від 30.09.2020; №2198 від 06.11.2020; №2278 від 07.12.2020; №2316 від 15.12.2020.
Позивач стверджує, що відповідач несвоєчасно розрахувався за отриманий товар за Договором, тому звернувся із даним позовом до суду.
Під час розгляду справи, господарський суд враховує такі положення законодавства.
За правилами ч. 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно зі ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення зобов'язання, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію, зокрема, господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).
В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Натомість, покупець, згідно ч. 1 ст. 691, ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 193, ст. 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як випливає із позовної заяви та додатків до неї, відповідач розрахувався повністю за поставлений товар, останній платіж ним здійснено 15.12.2020, проте такий розрахунок здійснений з порушенням строків, узгоджених сторонами у відповідних специфікаціях, у зв'язку з чим позивач нарахував 306 123,77 грн пені, 255 299,79 грн штрафу та 346 641, 31 грн 25% річних.
Відповідно до узгоджених сторонами умов Договору (п. 6.4.1., 6.5.) позивач обґрунтовано нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період, більший, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та 25% річних.
Нараховуючи пеню та 25% річних на заборгованість з 01.11.2019 позивач не врахував, що специфікаціями №10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 27 сторони узгодили кінцевий термін оплати за поставлений товар 15.11.2019, а специфікацією №26 - 28.01.2020 (оскільки специфікація датована 21.10.2019 і описка "100% оплата вартості товару до 28.01.1900" судом розцінюється саме як "100% оплата вартості товару до 28.01.2020", тобто найближче 28 січня).
До того ж позивач у розрахунку до періодів нарахувань пені та відсотків включав одну і ту ж дату двічі, крім того не враховуючи, що день оплати заборгованості не включається в період нарахування пені та відсотків.
Господарський суд здійснив власний перерахунок пені та відсотків.
На суму заборгованості 530893,15 грн за період один день 01.11.2019 пеня складає 450,90 грн, 25% річних - 363,63 грн.
На суму заборгованості 1 684 767,87 грн за період 02.11.2019-28.01.2020 пеня складає 117 146,04 грн, 25% - 101 459,37 грн.
На суму заборгованості 1 701 998,63 грн за період 29.01.2020-26.03.2020 пеня складає 58500,39 грн, 25% - 67428,91 грн.
На суму заборгованості 1 451 998,63 грн за період 27.03.2020-20.07.2020 пеня складає 71885,83 грн, 25% - 115 049,07 грн.
На суму заборгованості 1 232 933,43 грн за період 21.07.2020-29.07.2020 пеня складає 3638,16 грн, 25% - 7579,51 грн.
На суму заборгованості 1 180 030,95 грн за період 30.07.2020-03.08.2020 пеня складає 1934,48 грн, 25% - 4030,16 грн.
На суму заборгованості 1 030 030,95 грн за період 04.08.2020-10.08.2020 пеня складає 2 364,01 грн, 25% - 4925,01 грн.
На суму заборгованості 910 030,95 грн за період 11.08.2020-27.09.2020 пеня складає 14 321,80 грн, 25% - 29 837,08 грн.
На суму заборгованості 610 030,95 грн за період 28.09.2020-29.09.2020 пеня складає 400,02 грн, 25% - 833,38 грн.
На суму заборгованості 360 030,95 грн за період 30.09.2020-05.11.2020 пеня складає 4367,59 грн, 25% - 9 099,14 грн.
На суму заборгованості 160 030,95 грн за період 06.11.2020-06.12.2020 пеня складає 1 626,54 грн, 25% - 3 388,63 грн.
На суму заборгованості 10 030,95 грн за період 07.12.2020-14.12.2020 пеня складає 26,31 грн, 25% - 54,81 грн.
Всього обґрунтований розмір пені складає 276 662,07 грн, 25% річних - 344 048,70 грн.
В іншій частині вимоги щодо стягнення сум пені та відсотків є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі п. 6.8. Договору позивач обґрунтовано заявив до стягнення штраф у розмірі 15% від суми простроченої заборгованості - 1701998,63 грн, що становить 255 299,79 грн.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та належним чином підтвердженими в частині стягнення 276 662,07 грн пені, 25% річних - 344 048,70 грн та 255 299,79 грн штрафу.
Поруч з цим, відповідач у відзиві на позов просить зменшити розмір пені та штрафу до 1% від заявлених позивачем сум, посилаючись на положення ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної штрафної санкції (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи, тощо.
В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 у справі №912/1703/18.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що нараховані штрафні санкції, є надмірно великими порівняно із сумою заборгованості, щодо якої такі санкції застосовано. Загалом на суму заборгованості 1 701 998,63 грн розмір нарахованих штрафних санкцій, з урахуванням розрахунку суду, становить 531 961,86 грн, що складає 31,26% від суми простроченого платежу, що є значним.
Суд враховує, що основне зобов'язання відповідачем виконано повністю ще 15.12.2020.
Суд також враховує, що позивач не доводить понесення ним збитків внаслідок прострочення відповідача. Окрім того, позивач нараховує та стягує проценти річних, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем. При цьому, нарахування процентів річних згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України здійснено за підвищеним розрахунком процентів, встановленим сторонами, з чого суд доходить висновку, що при зменшенні розміру штрафних санкцій позивач не понесе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані, чого останнім і не доводиться. Крім того, пеня і штраф є лише штрафними санкціями, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може.
Відповідач додає до відзиву довідку №18/07-21 від 19.07.2021 голови СФГ "Землероб" у якій зазначено про наявність заборгованості станом на 19.07.2021 в розмірі 17208 300 грн та зазначено суму, яку потрібно погасити у 2021 році - 7 064 100 грн. Також відповідно до Балансу на 30.06.2021 СФГ "Землероб" короткострокові кредити банків складають 949 300 грн; відповідно до звіту про фінансові результати за І півріччя 2021 року СФГ "Землероб" збиток підприємства складає 561 800 грн.
Вказані докази свідчать про достатньо скрутний стан відповідача і наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.
Водночас прикладена відповідачем до клопотання №б/н від 12.08.2021 довідка №б/н від б/д не підписана головою Кадигроб С.В., тому не береться до уваги судом.
За таких обставин, господарський суд, дотримуючись принципів справедливості, пропорційності у господарському судочинстві, збалансованості інтересів сторін, вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій (пені і штрафу), що підлягають стягненню з відповідача, на 70%.
Відповідно до вказаного зменшення, розмір пені, який підлягає стягненню, становить 82 998,62 грн, штрафу - 76 589,94 грн.
Суд не знаходить підстав для зменшення штрафних санкцій до 1%, оскільки таке зменшення нівелює поняття відповідальності учасників господарських відносин за допущені порушення.
На думку суду застосоване судом в даному випадку зменшення штрафних санкцій враховує всі обставини справи в сукупності та не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне, як заниження, так і завищення суми штрафних санкцій.
З підстав викладеного, позовні вимоги ТОВ "Захід Агробізнес" до СФГ "Землероб" підлягають частковому задоволенню в сумі 82 998,62 грн пені, 76 589,94 грн штрафу та 344 048,70 грн 25% річних. У задоволенні позову в іншій частині суд відмовляє за наведених вище підстав.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, судовий збір в разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
Керуючись ст. 73-74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Землероб" (код ЄДР 32059254, вул. Леніна, буд. 67, с. Червоновершка, Компаніївський район, Кіровоградська область, 28414 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Агробізнес" (код ЄДР 37022936, вул. Будівельників, 1, м. Рівне, Рівненська область, 33016 ) 503 637, 26 грн, з яких 82 998, 62 грн пені, 76 589,94 грн штрафу та 344 048,70 грн 25% річних, а також 13 140,16 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення направити сторонам.
Повне рішення складено 10.09.2021.
Суддя Н.М. Коваленко
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.