вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" вересня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1628/21
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Гарбуз Л.В.
розглянувши справу № 911/1628/21
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», с. Гора
Бориспільського району
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа», м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Київській,
Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ
про стягнення 101 911,02 грн.
за участю представників:
від позивача: Коноваленко І.М., адвокат, довіреність № 01-22/7-58 від 04.01.2021;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився
02.06.2021 до господарського суду Київської області надійшла позовна заява вих. № 35-28/7-78 від 24.05.2021 (вх. № суду 1630/21) Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 101 911,02 грн., з яких: 68 502,04 грн. основного боргу, 5 690,42 грн. пені, 21 329,25 грн. штрафу, 1 336,31 грн. 3% річних, 5 052,90 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.04.2016 № 1809, а саме не сплатою орендної плати в повному розмірі за період серпень-грудень 2020 та січень-березень 2021, що призвело до виникнення заборгованості.
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.06.2021 відкрито провадження у справі № 911/1628/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (надалі - третя особа) та призначено підготовче засідання на 28.07.2021.
16.06.2021 від третьої особи надійшли письмові пояснення вих. № 52-04.01-2622 від 14.06.2021 (вх. № суду 14961/21), в яких третя особа зазначає, що строк дії Договору оренди закінчився 31.03.2021, рішення щодо продовження Договору заходиться в процесі розгляду; відповідач звернувся до регіонального відділення із заявою від 20.03.2020 про звільнення від орендної плати на період дії карантину, запровадженого Кабінетом Міністрів України; регіональне відділення листом від 02.10.2020 відмовило відповідачу в перерахунку орендної плати за користування нерухомим державним майном у період карантину, так як мета використання орендованого державного майна (розміщення роздягальні) за Договором оренди не підпадає під критерії, визначені постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.07.2020 № 611; третя особа зазначає про наявність станом на 14.06.2021 заборгованості по орендній платі в сумі 69 608,89 грн.
18.06.2021 через канцелярію суду (вх. № 15094/21) від позивача надійшла заява вих. № 35-22/1-333 від 15.06.2021 про зміну предмету позову, в якій позивач просить стягнути з відповідача також заборгованість по орендній платі за квітень 2021, а загалом позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 121 900,33 грн., з яких: 86 494,34 грн. основного боргу, 6 608,63 грн. пені, 21 329,25 грн. штрафу, 1 519,95 грн. 3% річних, 5 948,06 грн. інфляційних втрат.
07.07.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив (вх. № суду 16387/21) на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечував повністю з підстав, викладених у відзиві, а саме, що приміщення, яке він орендує з метою розміщення роздягальні підпадає під визначення «офісного приміщення» і тому у спірний період підлягає нарахуванню орендна плата у розмірі 50 % суми нарахованої орендної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.06.2020 № 611.
Відповідач зазначає, що в спірний період ним здійснювалась сплата орендних платежів позивачу у розмірі 50 % від суми нарахованої орендної плати, яка підлягає сплаті балансоутримувачу (позивачу), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.06.2020 № 611, що підтверджується копіями платіжних доручень, доданих до відзиву на позовну заяву.
Через канцелярію суду (вх. № 16838/21 від 12.07.2021) від відповідача надійшло клопотання від 09.07.2021 про долучення доказів.
Через канцелярію суду (вх. № 17148/21 від 16.07.2021) від позивача надійшла відповідь вих. № 35-22/1-387 від 12.07.2021 на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач заперечує повністю проти наведених відповідачем обставин та правових підстав, викладених останнім у відзиві на позовну заяву. Відповідно до відповіді на відзив позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
Через канцелярію суду (вх. № 17924/21 від 28.07.2021) від відповідача надійшли заперечення від 27.07.2021 на відповідь позивача на відзив відповідача на позовну заяву, в яких відповідач заперечує проти позовних вимог позивача повністю.
В підготовчому засіданні 28.07.2021 судом оголошувалась перерва до 11.08.2021.
Ухвалою суду від 11.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.09.2021.
Через канцелярію суду (вх. № 20710/21 від 06.09.2021) від відповідача надійшло клопотання від 03.09.2021 про долучення доказів, а саме копії платіжного доручення № 2855 від 30.08.2021 про сплату відповідачем позивачу 95 742,62 грн. орендної плати за період з серпня 2020 року по червень 2021 року. Також відповідач зазначає, що незважаючи на сплату орендної плати, яка є предметом розгляду у справі № 911/1628/21, відповідач не визнає позов та заперечує проти нього з підстав, викладених у відзиві та запереченнях, а оплату орендної плати в повному розмірі відповідач здійснив щоб запобігти негативним наслідкам, зокрема достроковому розірванню Договору оренди № 1809.
В судовому засіданні 06.09.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
В судове засідання 06.09.2021 представник відповідача та третьої особи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та дату судового засідання повідомлені у встановленому законодавством порядку.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області
01 квітня 2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, яке відповідно до наказу Фонду державного майна України від 05.08.2019 № 786 було реорганізоване у Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях («орендодавець», надалі - третя особа), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеравіа» («орендар», надалі - відповідач) був укладений Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1809.
Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення № 206, загальною площею 27,3 кв.м., розміщене на другому поверсі пасажирського терміналу «D» за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» («балансоутримувач», надалі - позивач).
Майно передається в оренду з метою розміщення роздягальні (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 10.1 Договору цей Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 01.04.2016 по 31.03.2017.
Третьою особою та відповідачем укладено до вказаного Договору оренди Додаткові угоди №№ 1-5, якими продовжено строк оренди, в тому числі й до 31.03.2021 року включно.
Аналіз умов укладеного між сторонами Договору свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором оренди.
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).
Статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
За умовами Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на орендодавця, а при поверненні майна з користування на орендаря (п. 2.1, п. 2.4 Договору).
Орендар вступив у строкове платне користування майном з 01.04.2016, що підтверджується підписаним орендодавцем і орендарем, а також погодженим балансоутримувачем, Актом приймання-передачі орендованого майна від 01.04.2016 (Додаток № 2 до Договору). Акт приймання-передачі орендованого майна від 01.04.2016 є невід'ємною частиною Договору (розділ 12 Договору).
Доказів повернення відповідачем вказаного майна з оренди шляхом підписання Акту приймання-передачі до суду не надано.
Відповідно до п. 10.4 Договору оренди (в редакції додаткової угоди № 4 від 09.12.2019) у разі, якщо уповноважений орган управління майном не попередив орендаря про намір використовувати майно для власних потреб за три місяці до закінчення строку цього Договору, орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за цим Договором, має право продовжити його на новий строк відповідно до вимог цього Договору.
У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця цей Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, зазначені дії оформлюються договором про внесення змін до цього Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Орендар взяв на себе зобов'язання своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (п. 5.7 Договору).
Згідно п. 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 03.04.2019) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць орнди грудень 2018 - 31 435,50 грн.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору).
Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до державного бюджету, 30 % балансоутримувачу щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6 Договору).
Матеріалами справи підтверджується, що для сплати орендної плати за період серпень 2020 року-квітень 2021 позивачем відповідачу було виставлено рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг. Орендарем було самостійно отримано у балансоутримувача рахунки та акти приймання-здачі виконаних послуг за вказаний період, що підтверджується відповідними реєстрами виданих/отриманих оригіналів документів, копії яких додано до матеріалів справи.
Як стверджує позивач, у порушення взятих на себе на умовах п.п. 3.6 та 5.7 Договору зобов'язань, відповідач не сплатив на користь позивача орендну плату за період серпень 2020 року-квітень 2021 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 86 494,34 грн.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач орендну плату згідно вищенаведених актів приймання-здачі виконаних послуг за серпень 2020 року-квітень 2021 року та рахунків до них не сплатив у повному розмірі, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 86 494,34 грн. основного боргу.
Матеріали справи містять відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач повідомив, що позовні вимоги не визнає та вважає, що у позові має бути відмовлено.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що, відповідач відповідно до ч. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.07.2020 № 611 має право на зниження орендної плати на 50% від суми нарахованої орендної плати, оскільки метою використання орендованого приміщення є розміщення роздягальні, що підпадає під поняття «офісне приміщення (зокрема в аеропорту)».
Відповідач зазначає, що відповідно до п. 6 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» офісне приміщення - це будь-яке приміщення (будівля тощо), в якому знаходиться суб'єкт господарювання або його філія, або його структурний підрозділ, або представництво.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.07.2020 № 611 врегульовані питання щодо звільнення орендарів від орендної плати.
Так, пунктом 1 постанови № 611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: 1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1; 2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, здійснюється у розмірі: 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
При цьому, визначено, орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
Враховуючи зазначене, від орендної плати звільняються лише ті орендарі, що зазначені у додатку № 1 до Постанови № 611.
У додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 наведено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50%, зокрема, до переліку орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50% віднесено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення офісних приміщень (зокрема в аеропортах).
Згідно умов Договору цільовим призначенням орендованого приміщення є розміщення роздягальні, тобто зазначені приміщення не використовувалися та не були пристосовані для їх використання у якості офісних.
Твердження відповідача про те, що роздягальня цілком охоплюються більш широким визначенням - «офісні приміщення» судом відхиляються з огляду на те, що цільове призначення приміщення чітко визначено умовами Договору. До того ж, п. 9 Додатку 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 785 «Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу» для використання орендованого майна з метою розміщення офісу орендна ставка дорівнює 18%, коли як щодо майна, що є предметом договору оренди застосовано орендну ставку у розмірі 15%.
Додатком № 1 до Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1809 від 01.04.2016 є Розрахунок плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна, що обліковується на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (нежитлове приміщення № 206 на другому поверсі пасажирського терміналу «D» площею 27,3 кв.м.), відповідно до якого до вказаного приміщення застосовано орендну ставку 15 %.
З огляду на цільове призначення орендованих приміщень, яке визначено в Договорі, віднесення їх до офісних тільки з метою застосування до відповідача пільг, визначених постановою № 611, було б штучним, нормативно не обґрунтованим та свідчило б про невиправдане вільне трактуванням положень постанови № 611 на користь відповідача, що не відповідало б критеріям законності.
У своїх письмових поясненнях вих. № 52-04.01.-2622 від 14.06.2021 Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях зазначило, що на звернення відповідача про звільнення від орендної плати на період дії карантину, регіональне відділення надало відповідачу відповідь вих. № 50-02.02-4120 віл 02.10.2020, в якій відмовило відповідачу в перерахунку орендної плати за користування нерухомим державним майном, оскільки мета використання майна (розміщення роздягальні) не підпадає під критерії, визначені постановою № 611.
З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був сплачувати орендну плату у строки та в розмірі, встановлені договором.
Відповідач у період серпень 2020 року-квітень 2021 року сплачував орендні платежі у розмірі 50 % від нарахованих позивачем орендних платежів, що підтверджується копіями платіжних доручень, доданих до відзиву.
Сплата відповідачем орендних платежів у спірний період у розмірі 50 % від нарахованих орендних платежів не заперечується позивачем та враховано останнім при здійсненні розрахунку суми основної заборгованості.
06 вересня 2021 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання від 03.09.2021 про долучення доказів. а саме копії платіжного доручення № 2855 від 30.08.2021 на суму 95 742,62 грн. з призначенням платежу: «оплата за оренду об'єкта за період з серпня 2020 року по червень 2021 року згідно договору № 1809 від 01.04.2016».
Представник позивача підтвердив отримання від відповідача коштів за вказаним платіжним дорученням та зазначив про відсутність на дату судового засідання заявленої позивачем заборгованості по орендній платі за період з серпня 2020 року по квітень 2021 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет позову.
Враховуючи викладене суд закриває провадження у справі № 911/1628/21 в частині позовних вимог про стягнення 86 494,34 грн. заборгованості по орендній платі у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 6 608,63 грн. та штрафу в розмірі 21 329,35 грн. суд зазначає наступне
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є нустойка, що обчислюється у іфдсотках від суми невиконаного або еналжено виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована невчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, за весь період невиконання зобов'язання включно.
Відповідно до п. 3.8 Договору оренди у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21 % від суми заборгованості.
Здійснивши перевірку розрахунку пені та штрафу за вказаний позивачем період, суд приходить до висновку про їх правильне нарахування, а тому задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 608,63 грн. пені та 21 329,35 грн. штрафу.
Щодо вимог позивача про стягнення 1 519,95 грн. 3 % річних та 5 948,06 грн. інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку розрахунку 3 % річних та інфляційних нарахувань за вказаний позивачем період, суд приходить до висновку про їх правильне нарахування, а тому задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 519,95 грн. 3 % річних та 5 948,06 грн. інфляційних нарахувань.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
За приписами ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Оскільки оплату заборгованості по орендній платі було здійснено відповідачем після подання позовної заяви до суду та відкриття провадження у справі, то судовий збір в цій частині також покладається на відповідача.
Позивач заявив до стягнення з відповідача 200,00 грн. витрат, пов'язаних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи (підготовки її до розгляду).
Відповідно до ч.ч.1 та 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 128 ГПК України розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи вищевикладене витрати позивача на відправлення позову учасникам справи є витратами, пов'язаними з розглядом справи, розмір таких витрат доведений частково фіскальним чеком 0201197 0162900 від 01.06.2021 на суму 61,98 грн., тому, відповідно до ст. 129 ГПК України витрати позивача пов'язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи (підготовки її до розгляду) у розмірі 61,98 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Закрити провадження у справі № 911/1628/21 в частині стягнення 86 494,34 грн. заборгованості по орендній платі.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 4, код ЄДРПОУ 33240887) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08301, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 6 608 (шість тисяч шістсот вісім) грн. 63 коп. пені, 21 329 (двадцять одну тисячу триста двадцять дев'ять) грн. 35 коп. штрафу, 1 519 (одну тисячу п'ятсот дев'ятнадцять ) грн. 95 коп. 3 % річних, 5 948 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 06 коп. інфляційних нарахувань, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору та 61 (шістдесят одну) грн. 98 коп. витрат, пов'язаних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи (підготовки її до розгляду).
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10.09.2021.
Суддя О.О. Христенко