ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.08.2021Справа № 910/18053/20
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Коновальчук Вікторії Володимирівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л"
до ОСОБА_2
про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою
Представники сторін:
від позивача: Лаптєв О.А, (ордер серія АІ № 1103718 від 07.04.2021);
від відповідача: Богдан С.В. (ордер серія ЧН № 033858 від 22.07.2021).
Коновальчук Вікторія Володимирівна в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" (надалі по тексту також - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (надалі по тексту також - відповідач) про стягнення збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою у розмірі 43 742,77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в період роботи на посаді директора не виконувала належним чином свої обов'язки по керівництву товариством, у зв'язку з чим останньому було завдано збитків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 позовну заяву залишено без руху.
03.03.2021 до суду позивачем подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 відкрито провадження у справі № 910/18053/20, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.04.2021.
05.04.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказує, що зобов'язання Товариства зі сплати грошових коштів на рахунок Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" виникло вже після її звільнення, а новий керівник Товариства не забезпечив належного захисту прав та інтересів Товариства у судовій справі № 910/16989/19, в той час як підстав для задоволення позову Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення господарської санкції не було, у зв'язку з чим вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, у задоволенні позову просить відмовити.
У судовому засіданні 08.04.2021 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав розгляд справи на 20.05.2021.
12.05.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі № 910/16989/19 у задоволенні якого було відмовлено.
20.05.2021 підготовче засідання відкладено на 10.06.2021.
08.06.2021 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
09.06.2021 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 10.06.2021 на іншу дату.
10.06.2021 підготовче засідання відкладено на 29.06.2021.
29.06.2021 до Господарського суду міста Києва представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності.
29.06.2021 до Господарського суду міста Києва представником відповідача подано письмові пояснення.
У судовому засіданні 29.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.07.2021.
14.07.2021 від представника позивача до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення проти застосування строків позовної давності.
22.07.2021 судове засідання відкладене на 19.08.2021.
У судовому засіданні 19.08.2021 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
03.12.2019 між ОСОБА_2 , як продавцем та Коновальчук Вікторією Володимирівною , як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" (ідентифікаційний код 30437697), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 2724 та складено і підписано сторонами акт прийому-передачі частки в розмірі 27 750,00 грн., що становить 60 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л".
Відповідно до статті 2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" (надалі за текстом також - Товариство), затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 03.12.2019 №02/12 Коновальчук В.В. є єдиним учасником вказаного Товариства, а пунктом 7.2.1. статті 7 Статуту визначено, що учаснику Товариства Коновальчук В.В. належить частка статутного капіталу Товариства загальною вартістю 46 250,00 грн., що становить 100%.
Відповідач - ОСОБА_2 обіймала посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" і здійснювала керівництво господарською діяльністю Товариством у період з 05.12.2012 по 31.07.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи наказом про призначення директора № 2-К від 05.12.2012 та наказом про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Товариства № 2-к від 31.07.2019.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі №910/16989/19 задоволено позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна-Л" плати за скид стічних вод без умов на скид у період з 01.06.2016 по 28.02.2019 у п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення, що становить суму 37 507,88 грн.
Постановою приватного виконавця Крайчинського С.С. від 29.04.2020 у виконавчому провадженні № 61932167 накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" у загальному розмірі 43 742,77 грн., що складаються з плати за скид стічних вод без умов на скид у сумі 37 507,88 грн., компенсації судового збору позивача у справі №910/16989/19 у сумі 1 921,00 грн., винагороди приватного виконавця у розмірі 3 942,89 грн. та мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 371,00 грн.
Згідно платіжного доручення № 8 від 10.06.2020 Товариством перераховано на розрахунковий рахунок приватного виконавця Крайчинського С.С. грошові кошти у розмірі 35 063,31 грн., із вказанням у призначенні платежу "Оплата стягнення на користь ПрАТ "Київводоканал" згідно постанови ВП № 61932167 від 29.04.2020 без ПДВ".
Також, згідно платіжного доручення №9 від 10.06.2020 Товариством перераховано на розрахунковий рахунок приватного виконавця Крайчинського С.С. грошові кошти у розмірі 3 506,33 грн. із вказанням у призначенні платежу "Оплата винагороди приватного виконавця та мінімальних витрат виконавчого провадження, постанова ВП № 61932167 від 29.04.2020 без ПДВ".
Вважаючи, що у зв'язку із стягненням з Товариства грошових коштів, згідно рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі №910/16989/19, Товариству були завдані збитки, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача, в порядку компенсації таких збитків, грошових коштів у розмірі 43 742,77 грн.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту дванадцять частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
Згідно частини першої статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
За умовами частин другої та третьої статті 65 Господарського кодексу України, власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.
Як передбачено частиною п'ятою статті 65 Господарського кодексу України, керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
За умовами частини другої статті 89 Господарського кодексу України, посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків; іншими винними діями посадової особи.
За змістом положень статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Як передбачено статтею 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.
Як вбачається із позовної заяви, позивач посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі №910/16989/19 як на підставу та доказ, який підтверджує розмір та вину відповідача у завданих позивачу збитках.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що відповідач була звільнена з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" з 31.07.2019, що підтверджується наказом про звільнення № 2-к від 31.07.2019.
Окрім того, відповідач здійснила відчуження своєї частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" на користь позивача згідно Договору купівлі-продажу від 03.12.2019, тобто знову ж таки, припинила будь-які фактичні та формальні повноваження з управління Товариством до дати ухвалення рішення суду у справі № 910/16989/19.
Суд у справі № 910/18053/20 не здійснює аналізу правовідносин та обставин справи № 910/16989/19, разом з тим зауважує, що позивач у справі № 910/18053/20 - Коновальчук В.В. , яка на той час, відповідно до статті 2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л", затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 03.12.2019 №02/12 була єдиним учасником вказаного Товариства, якій згідно пункту 7.2.1. Статуту належала частка статутного капіталу Товариства загальною вартістю 46 250,00 грн., що становить 100% та відповідно була уповноважена діяти в інтересах Товариства не здійснювала оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі №910/16989/19 в апеляційному порядку, не проявила належної зацікавленості та добросовісності у питаннях керівництва справами Товариства, що і призвело до виникнення збитків.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в діях відповідача, яка на час ухвалення рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 у справі №910/16989/19 не перебувала на посаді директора Товариства та не була його учасником відсутній весь склад правопорушення, у виді протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, а також вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.
Згідно статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 ГПК України.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
З огляду на викладене, суд на підставі власної оцінки матеріалів справи та представлених сторонами доказів дійшов висновку, що позивач не довів суду та не надав належні докази щодо законності та обґрунтованості вимоги про стягнення з відповідача завданих Товариству збитків у розмірі 43 742,77 грн., а тому така позовна вимога не підлягає задоволенню.
Стосовно поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, суд зазначає таке.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Оскільки судом не встановлено обставин щодо наявності порушення прав позивача, позовна давність не застосовується.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У позові Коновальчук Вікторії Володимирівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-Л" до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою - відмовити повністю.
2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст підписано 10.09.2021
Суддя С. В. Стасюк