Рішення від 31.08.2021 по справі 910/1555/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2021Справа № 910/1555/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз»

про зобов'язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача: Яців О.Р.;

від відповідача: Сухоярська Л.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» про визнання грошових вимог та зобов'язання вчинити дії.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що він належним чином виконав умови Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010 та надав позичальнику (відповідачу) кредит у сумі 40000000,00 грн. Однак, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вказаним кредитним договором в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 76278541,90 грн, з яких 1668776,53 грн - прострочена заборгованість по кредиту, 70447348,37 грн - прострочена заборгованість по процентам, 479888,49 грн - пеня в межах позовної давності, 4163060,96 грн - пеня по процентам.

При цьому, 22.08.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» перебуває в стані припинення (№ запису 10721100045029863) в результаті ліквідації; строк для заявлення вимог кредиторів - до 26.10.2019.

Як зазначає позивач, він вчасно направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз вимогу кредитора, в якій вимагав визнати його вимоги на суму 76278541,90 грн., однак відповідачем не було вчинено жодних дій щодо розгляду та задоволення вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 позовну заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 08.02.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 відкрито провадження у справі №910/1555/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.03.2021, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

17.03.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зауважив, що після закінчення строку кредитування відповідно до умов Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010 у позивача відсутнє право нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом. Крім того, відповідач зазначив, що сума основного боргу за кредитним договором є повністю ним погашена шляхом переведення майнових прав до позивача.

У підготовчому засіданні 23.03.2021 судом було оголошено перерву до 21.04.2021.

20.04.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, зокрема, наголосив на тому, що пунктом 3.5 Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010 передбачено нарахування процентів за користування кредитними коштами, не повернутими у строки/терміни, встановлені договором, у розмірі 32% річних, що відповідає ст. 625 Цивільного кодексу України.

У підготовчому засіданні 21.04.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 18.05.2021.

14.05.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 18.05.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 02.06.2021.

21.05.2021 відповідачем подані письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 підготовче засідання у справі №910/1555/21 призначено на 23.06.2021.

23.06.2021 позивачем подані письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 23.06.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 14.07.2021.

У підготовчому засіданні 14.07.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 31.08.2021.

Представник позивача у судовому засіданні 31.08.2021 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.08.2021 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 31.08.2021 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.03.2010 між Публічним акціонерним товариством Акціонерного банку «Укргазбанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» (позичальник) укладено Кредитний договір №1/2010, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в сумі 25000000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування в розмірі 22% річних.

Відповідно до п. 1.3.1 Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010 кредит надається з 02.03.2010 по 01.03.2013.

Згідно з п. 1.3.2 Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010 позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в строки (терміни), зазначені в графіку погашення кредиту (Додаток №1).

У п. 2.1 Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010 зазначено, що кредит забезпечується:

1) заставою майна, а саме

- виробничого обладнання (164 найменування), заставною вартістю 17607000,00 грн, яке належить позичальнику на праві власності, що підтверджується балансовою довідкою від 02.03.2010, знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, буд. 109/3 та на території Новоподільського родовища бішофіту в Ічнянському районі Чернігівської області;

- вантажного спеціалізованого автомобіля КРАЗ, заставною вартістю 1606000,00 грн, який належить позичальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 04.12.2007;

2) заставою майнових прав:

- на грошові кошти, які належать позичальнику в сумі 474000,00 грн, що розміщені на вкладному рахунку в Публічному акціонерному товаристві Акціонерному банку «Укргазбанк» відповідно до умов договору банківського вкладу №2 від 02.03.2010;

- що випливають з Договору поставки №25/02/10 від 25.02.2010, укладеного між позичальником та ТОВ «Зіон»;

- іпотекою приміщень в нежитловій будівлі корпусу 4, загальною площею 14626,3 кв.м., які належать позичальнику та знаходяться за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, буд. 109/3 ;

- фінансовою порукою ТОВ «Мерсер Плюс»;

- фінансовою порукою ТОВ «АЗС-Груп-А».

У п. 3.2 Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010 сторонами погоджено, що погашення кредиту позичальник здійснює відповідно до Графіку погашення кредиту, який наведений в Додатку №1 до цього договору. Якщо останній день сплати чергового платежу по кредиту припадає на вихідний або святковий день, то сплата чергового платежу по кредиту здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню.

Відповідно до п. 3.6 Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010 у випадку, якщо банком застосовані до позичальника штрафні санкції у вигляді пені, остання розраховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно.

Згідно з п. 5.2.9 Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010 позичальник зобов'язаний на вимогу банку достроково повернути кредит, погасити нараховані проценти та можливі штрафні санкції у випадках, передбачених цим договором та/або договорами забезпечення.

У п. 5.3.3 Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010 зазначено, що банк має право відмовитись від надання позичальнику кредиту частково або у повному обсязі, а також вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов'язань по цьому договору, включаючи нараховані проценти за користування кредитом, комісії та штрафні санкції у випадках, коли:

- позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту (його частини) та/або сплаті плати за кредит, та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором;

- позичальником або майновим поручителем не виконуються зобов'язання, прийняті ними відповідно до укладених договорів забезпечення;

- інша ніж обтяжував особа набула права стягнення на предмет застави (іпотеки);

- порушено справу про банкрутство позичальника або майнового поручителя, або їх контрагентів за договорами (контрактами), майнові права за якими перебувають в заставі банку (у випадку нездійснення заміни позичальником або майновим поручителем заставлених майнових прав згідно з умовами договору застави);

- подано позов про визнання недійсними у повному обсязі чи в частині та/або неукладеними цього договору та/або договорів забезпечення виконання позичальником зобов'язань;

- позичальником порушено порядок погашення кредиту згідно з графіком погашення кредиту;

- погіршився фінансовий стан позичальника;

- позичальником не виконуються умови, передбачені розділом IV та п.п. 5.2.13, 5.2.19 цього договору;

- позичальником порушено умови цього договору, зокрема, використано кредит не за цільовим призначенням;

- позичальником не виконано умови розділу VII цього договору;

- виникли будь-які обставини, які явно свідчать про те, що наданий позичальнику кредит своєчасно не буде повернений.

22.04.2011 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010.

Вказаною додатковою угодою було зміно строк кредитування - з 02.03.2010 по 01.04.2014.

Крім того, сторони дійшли згоди викласти п. 2.1 Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010 у новій редакції: «Кредит забезпечується:

1) заставою майна, а саме

- виробничого обладнання (170 найменувань), заставною вартістю 11692700,00 грн, яке належить ТОВ «Зайтек» на праві власності, що підтверджується балансовою довідкою від 22.04.2011, знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Первомайськ, ДП «Хімпром»;

2) заставою майнових прав:

- що випливають з Договору поставки №25/02/10 від 25.02.2010, укладеного між позичальником та ТОВ «Зіон»;

- що випливають з Контракту №10/02/2011 від 10.02.2011, що укладено між ТОВ «Укрпериклаз» та Декевуд Лімітед;

3) іпотекою приміщень в нежитловій будівлі корпусу 4, загальною площею 14626,3 кв.м., які належать позичальнику та знаходяться за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, буд. 109/3 ;

4) іпотекою нежилих приміщень, загальною площею 2347,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Первомайськ, ПДП «Хімпром», корпус 412 , приміщення 4-1 - 4-14, що належить майновому поручителю. ТОВ «Зайтек»;

5) іпотекою нежитлової будівлі, корпус №413, загальною площею 4821,60 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Первомайськ, ПДП «Хімпром», що належить майновому поручителю ТОВ «Зайтек»;

6) іпотекою нежитлової будівлі, корпус №415, загальною площею 2547,10 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Первомайськ, ПДП «Хімпром», що належить майновому поручителю ТОВ «Зайтек»;

7) іпотекою нежитлової будівлі, корпус №403 А - повітряна компресорна, загальною площею 1418,80 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Первомайськ, ПДП «Хімпром», що належить майновому поручителю ТОВ «Зайтек»;

8) фінансовою порукою ТОВ «Мерсер Плюс»;

9) фінансовою порукою ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп»;

10) фінансовою порукою ТОВ «АЗС-Груп-А».

Додатковою угодою №1 від 22.04.2011 до Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010 сторони також виклали Графік погашення кредиту (Додаток №1) у новій редакції, відповідно до якої позичальник зобов'язаний був сплачувати кредитні кошти у наступному порядку:

по 01.04.2012 - 1500000,00 грн;

по 01.05.2013 - 3000000,00 грн;

по 01.06.2013 - 3000000,00 грн;

по 01.07.2013 - 3000000,00 грн;

по 01.08.2013 - 3000000,00 грн;

по 01.09.2013 - 3000000,00 грн;

по 01.10.2013 - 3000000,00 грн;

по 01.11.2013 - 3000000,00 грн;

по 01.12.2013 - 3500000,00 грн;

по 01.01.2014 - 3500000,00 грн;

по 01.02.2014 - 3500000,00 грн;

по 01.03.2014 - 3500000,00 грн;

по 01.04.2014 - 3500000,00 грн,

27.10.2011 між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010, якою сторони виклали п. 2.1 договору у наступній редакції:

«Кредит забезпечується:

1) заставою майна, а саме

2) заставою майнових прав:

- на грошові кошти, які належать майновому поручителю ТОВ «Зіон», в сумі 5000000,00 грн;

- що випливають з Договору поставки №25/02/10 від 25.02.2010, укладеного між позичальником та ТОВ «Зіон»;

- що випливають з Контракту №10/02/2011 від 10.02.2011, що укладено між ТОВ «Укрпериклаз» та Декевуд Лімітед;

8) фінансовою порукою ТОВ «Мерсер Плюс»;

9) фінансовою порукою ПрАТ «СК «ЕйЕмДжи Груп»;

10) фінансовою порукою ТОВ «АЗС-Груп-А»;

11) фінансовою порукою ОСОБА_1 ;

12) фінансовою порукою ОСОБА_2 ;

13) фінансовою порукою ОСОБА_3 .

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що він належним чином виконав умови Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010 та надав позичальнику (відповідачу) кредит у сумі 40000000,00 грн. Однак, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вказаним кредитним договором в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 76278541,90 грн, з яких 1668776,53 грн - прострочена заборгованість по кредиту, 70447348,37 грн - прострочена заборгованість по процентам, 479888,49 грн - пеня в межах позовної давності, 4163060,96 грн - пеня по процентам.

Судом встановлено, що 22.08.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» перебуває в стані припинення (№ запису 10721100045029863) в результаті ліквідації; строк для заявлення вимог кредиторів - до 26.10.2019.

Судом встановлено, що 25.10.2019 позивач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз», яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 13), вимогу кредитора від 25.10.2019 (разом з додатковими документами, що підтверджують права вимоги), в якій вимагав визнати його вимоги на суму 76278541,90 грн.

Оскільки відповідачем не було вчинено жодних дій щодо розгляду та задоволення вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк», звертаючись з даним позовом до суду позивач просить суд:

1) зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» у сумі 76278541,90 грн, з яких: 1668776,53 грн - прострочена заборгованість по кредиту, 70447348,37 грн - прострочена заборгованість по процентам, 479888,49 грн - заборгованість по пені в межах позовної давності, 4163060,96 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів;

2) зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на загальну суму 76278541,90 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що після закінчення строку кредитування відповідно до умов Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010 у позивача відсутнє право нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом. Крім того, відповідач зазначив, що сума основного боргу за кредитним договором є повністю ним погашена шляхом переведення майнових прав до позивача.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство припиняється внаслідок передання всього свого майна, всіх прав та обов'язків іншим господарським товариствам - правонаступникам шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або в результаті ліквідації.

Згідно з ч. 2 ст. 48 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» добровільне припинення товариства здійснюється за рішенням загальних зборів учасників у порядку, встановленому цим Законом, з дотриманням вимог, встановлених законодавством. Інші підстави та порядок припинення товариства встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади;

3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

У ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України зазначено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Згідно з ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 112 Цивільного кодексу України вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними (ч. 5 ст. 112 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до норм статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що у квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зайтек», Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕйЕмДжи Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерсер Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС-Груп-А» про стягнення 39168141,74 грн заборгованості за Кредитним договором №1/2010 від 02.03.2010, в тому числі: 36700809,23 грн. строкової заборгованості за кредитом, 478618,77 грн. строкової заборгованості по процентам, в т.ч. за період з 01.02.2013 по 28.02.2013, 1696754,04 грн. простроченої заборгованості по процентам, 102971,60 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 188988,11 грн пені за несвоєчасну сплату процентів та в рахунок погашення заборгованості відповідача-1 за названим кредитним договором перед позивачем звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю (відповідачу-2), звернути стягнення на предмет застави - майнові права вимоги сплати грошових коштів згідно Контракту № 10/02/11 від 10.02.2011 року, укладеного між відповідачем-1 та Дексвуд Лімітед, предмет застави - право вимоги згідно договору поставки № 25/02/10 від 25.02.2010 року, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, предмет застави, що належить відповідачу-1 обладнання згідно наведеного у позовній заяві переліку (справа №910/6259/13).

Згідно поданої 14.11.2016 року (вдруге) заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-4 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 82402989,44 грн., стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-5 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 82402989,44 грн., стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-3 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором у межах суми 32000000,00 грн. та в рахунок погашення заборгованості відповідача-1 за названим кредитним договором перед позивачем звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю (відповідачу-2), з визначенням початкової ціни продажу предмету іпотеки для його реалізації та звернути стягнення на предмет застави - майнові права вимоги сплати грошових коштів згідно Контракту № 10/02/11 від 10.02.2011 року, укладеного між відповідачем-1 та Дексвуд Лімітед, предмет застави - право вимоги згідно договору поставки № 25/02/10 від 25.02.2010 року, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, предмет застави, що належить відповідачу-1 обладнання згідно наведеного у заяві переліку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у справі №910/6259/13 позов Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» задоволено частково:

1) стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерсес плюс» 36700809,23 грн суми основного боргу, 41215485,38 грн простроченої заборгованості по процентах, 4486694,83 грн пені за несвоєчасну сплату процентів;

2) стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС-Груп-А» 36700809,23 грн суми основного боргу, 41215485,38 грн простроченої заборгованості по процентах, 4486694,83 грн пені за несвоєчасну сплату процентів;

3) стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕйЕмДжиГруп» 32000000,00 грн суми основного боргу;

4) в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» за Кредитним договором № 1/2010 від 02.03.2010 року у сумі 82402989,44 грн., з яких 36700809,23 грн суми основного боргу, 41215485,38 грн простроченої заборгованості по процентах, 4486694,83 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Зайтек», а саме:

- нежиле приміщення, загальною площею 2347,5 кв.м., розташоване за адресою: Харківська область, м. Первомайський, ПДП «Хімпром», корп. 412, прим 4-1-4-14 , що належить іпотекодавцю на підставі договору про поділ, посвідченого 22.12.2010 року Приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Васильєвою С.І. за реєстровим № 1880, зареєстрованого Комунальним підприємством «Первомайське бюро технічної інвентаризації» 24.12.2010 року в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 32476205, запис в книзі 6, номер запису 1262;

- нежитлову будівлю, корп. № 413, загальною площею 4821,6 кв.м., розташовану за адресою: Харківська область, м. Первомайський, ПДП «Хімпром», що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу з виробництва магнезіальних продуктів (ЦМК №4) за конкурсом, посвідченого 21.05.2010 року Приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Васильєвою С.І. за реєстровим № 622, зареєстрованого Комунальним підприємством «Первомайське бюро технічної інвентаризації» 31.08.2010 року в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 12598318, запис в книзі 4, номер запису 581;

- нежитлову будівлю, корп. № 415, загальною площею 2547,1 кв.м., розташовану за адресою: Харківська область, м. Первомайський, ПДП «Хімпром», що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу з виробництва магнезіальних продуктів (ЦМК №4) за конкурсом, посвідченого 21.05.2010 року Приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Васильєвою С.І. за реєстровим № 622, зареєстрованого Комунальним підприємством «Первомайське бюро технічної інвентаризації» 31.08.2010 року в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 12603600, запис в книзі 4, номер запису 582;

- нежитлову будівлю, корп. № 403А, повітряна компресорна, загальною площею 1418,8 кв.м., розташовану за адресою: Харківська область, м. Первомайський, ПДП «Хімпром», що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу з виробництва магнезіальних продуктів (ЦМК №4) за конкурсом, посвідченого 21.05.2010 року Приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Васильєвою С.І. за реєстровим № 622, зареєстрованого Комунальним підприємством «Первомайське бюро технічної інвентаризації» 31.08.2010 року в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 23883767, запис в книзі 5, номер запису 936;

5) в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» за Кредитним договором № 1/2010 від 02.03.2010 року у сумі 82402989,44 грн., з яких 36700809,23 грн суми основного боргу, 41215485,38 грн простроченої заборгованості по процентах, 4486694,83 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів звернуто стягнення на предмет застави - майнові права вимоги сплати грошових коштів згідно Контракту № 10/02/11 від 10.02.2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» та Дексвуд Лімітед;

6) в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» за Кредитним договором № 1/2010 від 02.03.2010 року у сумі 82402989,44 грн, з яких 36700809,23 грн суми основного боргу, 41215485,38 грн простроченої заборгованості по процентах, 4486694,83 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів звернуто стягнення на предмет застави - право вимоги згідно договору поставки № 25/02/10 від 25.02.2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зайтек» шляхом переводу майнових прав до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк»;

7) в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» за Кредитним договором № 1/2010 від 02.03.2010 року у сумі 82402989,44 грн., з яких 36700809,23 грн суми основного боргу, 41215485,38 грн простроченої заборгованості по процентах, 4486694,83 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів звернуто стягнення на предмет застави, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Зайтек», а саме на обладнання згідно переліку.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 у справі №910/6259/13 рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 частково скасовано; резолютивну частину рішення суду викладено у наступній редакції:

« 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» 36700809,23 грн суми основного боргу, 24129,51 грн. простроченої заборгованості по процентах, пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 05.04.2012 по 28.02.2013 в розмірі 112527,09 грн. та пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 02.04.2012 по 18.06.2012 в розмір 34463,28 грн.;

3. В задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВЕСТІН», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерсес плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС-Груп-А» - відмовити.

4. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» за Кредитним договором №1/2010 від 02.03.2010 загалом у розмірі 36871929, 11 грн, з яких: 36700809,23 грн. суми основного боргу, 24129,51 грн. простроченої заборгованості по процентах, пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 05.04.2012 по 28.02.2013 в розмірі 112527,09 грн. та пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 02.04.2012 по 18.06.2012 в розмір 34463,28 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Зайтек», а саме:

- нежиле приміщення, загальною площею 2347,5 кв.м., розташоване за адресою: Харківська область, м. Первомайський, ПДП «Хімпром», корп. 412, прим 4-1-4-14 , що належить іпотекодавцю на підставі договору про поділ, посвідченого 22.12.2010 Приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Васильєвою С.І. за реєстровим №1880, зареєстрованого Комунальним підприємством «Первомайське бюро технічної інвентаризації» 24.12.2010 в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №32476205, запис в книзі 6, номер запису 1262;

- нежитлову будівлю, корп. №413, загальною площею 4821,6 кв.м., розташовану за адресою: Харківська область, м. Первомайський, ПДП «Хімпром», що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу з виробництва магнезіальних продуктів (ЦМК №4) за конкурсом, посвідченого 21.05.2010 Приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Васильєвою С.І. за реєстровим №622, зареєстрованого Комунальним підприємством «Первомайське бюро технічної інвентаризації» 31.08.2010 в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №12598318, запис в книзі 4, номер запису 581;

- нежитлову будівлю, корп. №415, загальною площею 2547,1 кв.м., розташовану за адресою: Харківська область, м. Первомайський, ПДП «Хімпром», що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу з виробництва магнезіальних продуктів (ЦМК №4) за конкурсом, посвідченого 21.05.2010 Приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Васильєвою С.І. за реєстровим №622, зареєстрованого Комунальним підприємством «Первомайське бюро технічної інвентаризації» 31.08.2010 в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 12603600, запис в книзі 4, номер запису 582;

- нежитлову будівлю, корп. №403А, повітряна компресорна, загальною площею 1418,8 кв.м., розташовану за адресою: Харківська область, м. Первомайський, ПДП «Хімпром», що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу з виробництва магнезіальних продуктів (ЦМК №4) за конкурсом, посвідченого 21.05.2010 Приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Васильєвою С.І. за реєстровим №622, зареєстрованого Комунальним підприємством «Первомайське бюро технічної інвентаризації» 31.08.2010 в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 23883767, запис в книзі 5, номер запису 936.

5. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» за Кредитним договором № 1/2010 від 02.03.2010 у сумі 36871929, 11 грн, з яких 36700809,23 грн. суми основного боргу, 24129,51 грн. простроченої заборгованості по процентах, пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 05.04.2012 по 28.02.2013 в розмірі 112527,09 грн та пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 02.04.2012 по 18.06.2012 в розмір 34463,28 грн. звернути стягнення на предмет застави - майнові права вимоги сплати грошових коштів згідно Контракту №10/02/11 від 10.02.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» та Дексвуд Лімітед.

6. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» за Кредитним договором №1/2010 від 02.03.2010 загалом у розмірі 36871929,11 грн, з яких: 36700809,23 грн. суми основного боргу, 24129,51 грн. простроченої заборгованості по процентах, пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 05.04.2012 по 28.02.2013 в розмірі 112527,09 грн. та пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 02.04.2012 по 18.06.2012 в розмір 34463,28 грн. звернути стягнення на предмет застави - право вимоги згідно договору поставки №25/02/10 від 25.02.2010, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зайтек» шляхом переводу майнових прав до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк».

7. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» за Кредитним договором №1/2010 від 02.03.2010 загалом у розмірі 36871929,11 грн, з яких: 36700809,23 грн. суми основного боргу, 24129,51 коп. простроченої заборгованості по процентах, пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 05.04.2012 по 28.02.2013 в розмірі 112527,09 грн. та пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 02.04.2012 по 18.06.2012 в розмір 34463,28 коп. звернути стягнення на предмет застави, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Зайтек», а саме на обладнання згідно з переліком».

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судами у справі №910/6259/13 встановлено, зокрема, що відповідачем систематично порушувалися умови Кредитного договору, так 19.06.2012 (виписка по рахунку відповідача за період з 02.03.2010 по 28.02.2013) у зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за Кредитним договором позивачем було частково задоволено свої вимоги за рахунок предмета застави - грошових коштів, що знаходились на депозитному рахунку відповідача 1.

13.11.2012 у зв'язку з виникненням заборгованості за процентами - 1039856,26 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту - 102896,60 грн, пені за несвоєчасне повернення процентів - 93843,43 грн, позивачем було надіслано на адреси відповідачів 1-5 претензії (вимоги про виконання порушеного зобов'язання) про повернення заборгованості по кредиту в сумі 1236596,29 грн вих. №501073/440 від 27.11.2012 (відповідачам 1, 2), вих. №501073/444 від 27.11.2012 (відповідачеві 3), вих. №501073/445 від 27.11.2012 (відповідачеві 4), вих. №501073/446 від 27.11.2012 (відповідачеві 5).

Так як вимоги банку відповідачами 1-5 задоволені не були, останній в зв'язку з цим 21.03.2013 звернувся з позовом у справі №910/6259/13 до суду.

Судом апеляційної інстанції у справі №910/6259/13 було встановлено, що місцевим господарським судом правомірно було стягнуто основну суму заборгованості за Кредитним договором №1/2010 від 02.03.2010 в розмірі 36700809,23 грн.

Водночас, Північним апеляційним господарським судом у постанові від 22.04.2020 у справі №910/6259/13 було зауважено, що ним приймається до уваги те, що 11.06.2019 Господарським судом Чернігівської області у справі №927/671/18 було затверджено мирову угоду, укладену між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» (відповідач 1), відповідно до якої відповідач 1, в рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором передав, а позивач прийняв у власність майно, визначене в п. 1 цієї Мирової Угоди, в рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором в сумі 37183920,00 грн без ПДВ, в т. ч.: 2151243,30 грн - заборгованість по простроченим відсоткам; 35032676,70 грн - прострочена основна заборгованість за кредитом.

Як зазначено у поставі Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 у справі №910/6259/13, станом на день розгляду справи у відповідача 1 залишилась непогашена основна сума боргу по тілу кредиту в розмірі 1668132,53 грн.

Проте, судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідна сплата загалом 37183920,00 грн в рахунок погашення суми боргу відбулась за наслідками укладення мирової угоди в межах розгляду справи №927/671/18, і затвердження відповідної мирової угоди відбулось 11.06.2019, тобто вже після прийняттям судом першої інстанції рішення у справі №910/6259/13, що не є підставою для його зміни або скасування в розумінні ст. 277 Господарського процесуального кодексу України саме щодо встановленого розміру суми основного боргу, а є підставою для врахування зазначеної сплати в межах виконання рішення по даній справі згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» та щодо вирахування штрафних санкцій за невиконання умов договору.

Так, судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості у розмірі 102944326,99 грн (заборгованість за кредитом 36700809,23 грн, заборгованість за процентами 62607197,51 грн, пеня 3636302,25 грн), а саме на предмет іпотеки - нежитлові приміщення в нежитловій будівлі корпус №4, загальною площею 14626,3 кв. м, які знаходяться за адресою Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Шевченко 109/3 шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою вартістю реалізації предмету іпотеки в розмірі 12985300 грн та предмет застави обладнання, що розташоване за адресою Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Шевченко 109/3 та на території Новоподільського родовища бішофіту і Ічнянського районі Чернігівської області шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою вартістю реалізації предмету застави в розмірі 18100500 грн (справа №927/671/18).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2019 у справі №927/671/18 затверджено мирову угоду між сторонами, відповідно до якої відповідач передав у власність банку (позивачу) в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1/2010 від 02.03.2010:

- нерухоме майно - нежитлові приміщення в нежитловій будівлі «корпус №4», загальною площею 14626,3 кв.м., що є предметом іпотеки за Договором іпотеки та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» на праві власності на підставі договору про поділ нежитлової будівлі та припинення спільної часткової власності від 28 грудня 2006 року, посвідченої приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Зеленським В.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2662 та зареєстрованого Комунальним підприємством «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради 10 січня 2007 року за реєстраційним номером 17426861, за номером запису 431 в книзі 5 згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13165249 в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Укрпериклаз» за Кредитним договором, за ринковою вартістю 15006240,00 грн., з них: вартість майна 12505200,00 грн., крім того ПДВ 2501040,00 грн., визначеної суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Інжинірингова група «ПІК», станом на 12.03.2019;

- обладнання, що розташоване за адресою: Чернігівська область, місто Ніжин, вулиця Шевченка, будинок 109/3 та на території Новоподільського родовища бішофіту в Ічнянському районі Чернігівської області, а саме: 164 одиниці обладнання, що є предметом застави за Договором застави та належить ТОВ «ТОВ «УКРПЕРИКЛАЗ» в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Укрпериклаз» за Кредитним договором, за ринковою вартістю 22177680,00 грн., з них: вартість майна 18481400,00 грн, крім того ПДВ 3696280,00 грн., визначеної суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Інжинірингова група «ПІК», станом на 12.03.2019.

В ухвалі Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2019 у справі №927/671/18 зазначено, що банк приймає у власність Майно, визначене в п. 1 цієї Мирової Угоди, в рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором в сумі 37183920,00 грн. без ПДВ, в т. ч.: 2151243,30 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам; 35032676,70 грн. - прострочена основна заборгованість за кредитом. При цьому, погашення заборгованості за Кредитним договором здійснюється з урахуванням п. 3 цієї Мирової угоди, враховуючи фактичну кількість та вартість майна, визначену в актах приймання-передачі майна.

У п. 3 Мирової угоди, затвердженій ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2019 у справі №927/671/18, зазначено, що право власності на майно, визначене в п. 1.1 цієї Мирової Угоди, переходить до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» з моменту реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та підписання акту приймання-передачі майна. Право власності на майно, визначене в п. 1.2 цієї Мирової угоди, переходить до банку з моменту підписання акту приймання-передачі майна у кількості та за вартістю згідно акту приймання-передачі майна.

Як встановлено судом, постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 у справі №910/6259/13 в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» за Кредитним договором №1/2010 від 02.03.2010 загалом у розмірі 36871929,11 грн, з яких: 36700809,23 грн. суми основного боргу, 24129,51 грн. простроченої заборгованості по процентах, пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 05.04.2012 по 28.02.2013 в розмірі 112527,09 грн. та пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 02.04.2012 по 18.06.2012 в розмір 34463,28 грн. звернуто стягнення на предмет застави - право вимоги згідно договору поставки №25/02/10 від 25.02.2010, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зайтек», шляхом переводу майнових прав до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк».

Судом встановлено, що 02.03.2010 між Публічним акціонерним товариством Акціонерним баном «Укргазбанк» (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» (заставодавець) укладено Договір про заставу майнових прав, який забезпечує всі вимоги заставодержателя як кредитора за умовами Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010.

Відповідно до п. 2.1 Договору про заставу майнових прав від 02.03.2010 предметом застави є належне заставодавцю на момент укладення цього договору право вимоги згідно з Договором поставки №25/02/10 від 25.02.2010, укладеного з ТОВ «Зіон» (боржник), предметом якого є зобов'язання боржника передати у власність заставодавця товар.

Під правом вимоги сторони розуміють право вимоги заставодавця про належне виконання умов договору поставки, а саме про здійснення боржником поставки товару на суму 25000500,00 грн (п. 2.2 Договору про заставу майнових прав від 02.03.2010).

Відповідно д п. 2.4 Договору про заставу майнових прав від 02.03.2010 у випадку, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язань заставодавця за умовами кредитного договору заставодавець не виконав свої зобов'язання, заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог, реалізувавши майнові права, що є предметом застави, на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з п. 2.6 Договору про заставу майнових прав від 02.03.2010 право вимоги заставодавця за умовами контракту є предметом застави до закінчення строку його дії згідно з умовами контракту.

Відповідно до п. 3.2 Договору про заставу майнових прав від 02.03.2010 заставодержатель набуває право вимоги по контракту в разі невиконання заставодавцем забезпечених дійсним договором зобов'язань по кредитному договору в повному обсязі або в частині у встановлені кредитним договором строки.

У п. 3.3 Договору про заставу майнових прав від 02.03.2010 зазначено, що в разі невиконання заставодавцем зобов'язань по кредитному договору звернення стягнення та реалізація предмета застави проводиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю права вимоги боргу по договору (контракту), який укладається сторонами одночасно з цим договором.

Судом встановлено, що 24.06.2020 відповідач направив позивачу повідомлення про переведення майнових прав вих. №1500/06 від 23.06.2020, в якому зазначив, що на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 у справі №910/6259/13 повідомляє про переведення майнових прав по Договору поставки №25/02/10 від 25.02.2010 до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк».

Крім того, постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 у справі №910/6259/13 в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» за Кредитним договором № 1/2010 від 02.03.2010 у сумі 36871929, 11 грн, з яких 36700809,23 грн. суми основного боргу, 24129,51 грн. простроченої заборгованості по процентах, пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 05.04.2012 по 28.02.2013 в розмірі 112527,09 грн та пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 02.04.2012 по 18.06.2012 в розмір 34463,28 грн. звернуто стягнення на предмет застави - майнові права вимоги сплати грошових коштів згідно Контракту №10/02/11 від 10.02.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» та Дексвуд Лімітед.

22.04.2011 між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» (заставодавець) укладено Договір про заставу майнових прав, який забезпечує всі вимоги заставодержателя як кредитора за умовами Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010.

Предметом застави є належні заставодавцю на момент укладення цього договору та ті, що виникнуть у майбутньому, майнові права вимоги сплати грошових коштів згідно з Контрактом №10/02/11 від 10.02.2011, укладеного з Дексвуд Лімітед. Предметом контракту є оплата боржником заставодавцю грошових коштів за поставлений товар. Під майновими правами сторони розуміють право вимоги заставодавця про належне виконання умов контракту, а саме - про здійснення боржником оплати на суму 135000000,00 грн за поставлений товар (п. 2.1 Договору про заставу майнових прав від 22.04.2011).

Відповідно до п. 3.2 Договору про заставу майнових прав від 22.04.2011 заставодержатель набуває право вимоги по Контракту в разі невиконання заставодавцем забезпечених цим договором зобов'язань по кредитному договору в повному обсязі або в частині у встановлені кредитним договором строки.

Згідно з п. 5.3 Договору про заставу майнових прав від 22.04.2011 підписанням цього договору заставодавець здійснює відступлення заставодержателю права вимоги на предмет застави з відкладальною обставиною. Відкладальною обставиною є невиконання або неналежне виконання заставодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором.

У п. 5.5 Договору про заставу майнових прав від 22.04.2011 зазначено, що право вимоги по контракту вважається відступленим заставодавцем і прийнятим (набутим) заставодержателем у разі настання будь-якого з випадків, визначених у п. 5.1 договору, в порядку, встановленому цим договором та ст. 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Судом встановлено, що 23.06.2020 відповідач направив позивачу повідомлення про переведення майнових прав вих. №1501/06 від 22.06.2020, в якому зазначив, що на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 у справі №910/6259/13 повідомляє про переведення майнових прав по Контракту №10/02/11 від 10.02.2011 до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк».

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що у зв'язку з направлення ним повідомлень про переведення майнових прав було погашено заборгованість за кредитом, оскільки наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет застави (та наявність договорів застави) не є підставою для припинення зобов'язань (відповідно до глави 50 Цивільного кодексу України), а доказів того, що банк фактично звернув стягнення на предмети застави та задовольнив за їх рахунок свої вимоги матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

Як вбачається з розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» за Кредитним договором №1/2010 від 02.03.2010, який долучено позивачем (банком) до позовної заяви, при визначенні суми заборгованості банком було враховано умови Мирової угоди, яка затверджена ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2019 у справі №927/671/18, та, відповідно, зменшено суму основного боргу за кредитом на 35032676,70 грн та зменшено суму процентів на 2151243,30 грн.

З розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви, вбачається, що позивач визначає заборгованість відповідача станом на дату розгляду справи у суді за тілом кредиту за Кредитним договором №1/2010 від 02.03.2010 у розмірі 1668132,53 грн.

При цьому, до відзиву на позовну заяву (поданий до суду 20.04.2021) та 23.06.2021 позивачем долучено новий розрахунок заборгованості, в якому банк вказує заборгованість відповідача за Кредитним договором №1/2010 від 02.03.2010 у сумі 1455185,53 грн (банком не було враховано здійснений відповідачем 24.02.2020 платіж у сумі 212947,00 грн - відповідно до меморіального ордеру від 24.02.2020).

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджується заборгованість відповідача за кредитом (тіло кредиту) за Кредитним договором №1/2010 від 02.03.2010 у сумі 1455185,53 грн., а не 1668776,53 грн - як вказував позивач у позовній заяві.

Доказів повернення кредиту у розмірі 1455185,53 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Що стосується позовних вимог щодо заборгованості по процентам за Кредитним договором №1/2010 від 02.03.2010 у розмірі 70477348,37 грн (відповідно до позовної заяви), суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.3 Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010 нарахування процентів по договору здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному у п. 1.1 договору. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році. Проценти нараховуються банком щомісяця не пізніше останнього банківського дня місяця за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі з першого по останній календарний день місяця, в день дострокового погашення кредиту, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, відповідно до п. 1.3 цього договору, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення кредиту, по день, що передує дню погашення кредиту.

Згідно з п. 3.4 Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010 проценти сплачуються позичальником щомісяця не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит відповідно до п. 1.3 цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору. У разі якщо останній день сплати (погашення) процентів припадає на вихідний або святковий день, то така сплата здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню.

Відповідно до п. 3.5 Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010 за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процента ставка встановлюється у розмірі 32% річних. Нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки, зазначеної в абз 1 цього пункту договору. Проценти нараховуються банком щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця за період з дати виникнення простроченої заборгованості по останній календарний день місяця, в якому виникла така заборгованість (або до дати погашення простроченої заборгованості), та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в якому існує така прострочена заборгованість, та з першого календарного дня місяця до дня погашення простроченої заборгованості в місяці, в якому відбулось таке погашення.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

За частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Водночас за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц дійшла висновків про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, а не у вигляді стягнення процентів.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зазначено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, і права та інтереси позивача в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Тобто у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Вказана позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Як встановлено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 у справі №910/6259/13 встановлено, що позивач змінив строк дії кредитного договору пред'явивши 02.04.2013 позовну заяву до Господарського суду міста Києва, у зв'язку з чим після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Згідно з преамбулою та статтею 6 Розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» і від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, обставини, встановлені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 у справі №910/6259/13 (набрала законної сили), відносно того, що позивач змінив строк дії кредитного договору пред'явивши 02.04.2013 позовну заяву до Господарського суду міста Києва, у зв'язку з чим після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, не потребують доведення при розгляді даної справи.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви, та з розрахунку заборгованості, долученого позивачем до матеріалів справи 20.04.2021, за період з березня 2010 року до 02 квітня 2013 року (включно) сума нарахованих банком процентів за користування кредитом за Кредитним договором №1/2010 від 02.03.2010 становить 19020840,78 грн.

При цьому, матеріалами справи підтверджується (банківськими виписками, розрахунком заборгованості та з урахуванням Мирової угоди, яка затверджена ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2019 у справі №927/671/18) сплата відповідачем позивачу процентів за користування кредитними коштами за Кредитним договором №1/2010 від 02.03.2010 за весь період у розмірі 18789954,08 грн.

Таким чином, враховуючи, що банк має право нараховувати позичальнику проценти за користування кредитними коштами до 02.04.2013 включно та за цей період розмір нарахованих процентів становить 19020840,78 грн, тоді як відповідачем було сплачено на користь банку проценти у розмірі 18789954,08 грн, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача зі сплати процентів за користування кредитними коштами за Кредитним договором №1/2010 від 02.03.2010 становить 230886,70 грн.

Доказів сплати процентів у розмірі 230886,70 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

20.04.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наголосив на тому, що пунктом 3.5 Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010 передбачено нарахування процентів за користування кредитними коштами, не повернутими у строки/терміни, встановлені договором, у розмірі 32% річних, що відповідає ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відносно вказаних тверджень позивача суд зазначає наступне.

Як свідчить зміст пункту 3.2. Кредитного договору у даній справі сторонами погоджено, що у разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені цим договором строки, суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості.

Згідно з пунктом 3.5. Кредитного договору за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 32% річних. Нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки, зазначеної в першому абзаці цього пункту договору Проценти нараховуються банком щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3. Договору, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення кредиту, по день, що передує дню погашення кредиту.

За доводами позивача, у п. 3.5 Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010 сторони мали на увазі плату за неправомірне користування грошовими коштами, про яку йдеться в частині 2 статті 625 ЦК України, і яку сторони мають право встановити в договорі у іншому ніж передбачено цією нормою розмірі, та які підлягають стягненню за весь період прострочення сплати процентів.

Втім, суд зазначає, що вказані обставини досліджувались Верховним Судом в ухвалі від 12.01.2021 у справі №910/6259/13.

У вказаній ухвалі Верховний Суд дійшов висновку, що колегія суддів не може погодитись з доводами скаржника, оскільки зі змісту вказаних умов договору не вбачається, що процентна ставка 32% погоджена сторонами саме в якості відповідальності за неправомірне користування кредитними коштами, натомість зміст вказаного пункту свідчить про встановлення процентної ставки за користування кредитними коштами, які повернуті з пропуском встановленого договором строку, і які в силу умов пункту 3.2 договору нараховуються банком щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3. Договору, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення кредиту, по день, що передує дню погашення кредиту.

Наведеним спростовуються доводи позивача про те, що погоджена пунктом 3.5 Кредитного договору процента ставка у розмірі 32% річних може застосовуватись до моменту повного погашення заборгованості за кредитом, адже наведеним пунктом сторонами врегульовано плату за користування кредитними коштами у іншому розмірі у разі сплати боргу поза межами встановлених строків, і він втратив свою чинність відповідно до встановленої у цьому пункті умови - з моменту пред'явлення кредитором вимог в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України.

Що стосується тверджень позивача про наявність у відповідача заборгованості по пені у розмірі 4163060,96 грн за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.3 Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010 за порушення визначених в цьому договорі строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісійних винагород позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку (пеню), яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовились, що розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків (визначених в цьому договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами) припиняється через 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку пені, долученого позивачем до позовної заяви, позивач нараховує пеню за період з 22.08.2018 по 21.08.2019 на заборгованість зі сплати нарахованих процентів у зростаючому порядку.

Однак, як встановлено судом, у позивача припинилось право нараховувати проценти за користування кредитом (передбачені умовами кредитного договору) після закінчення строку кредитування.

З метою встановлення обставин, за який саме період (до дати закінчення строку кредитування чи після) позивач нараховує відповідачу проценти за користування кредитом та, відповідно, пеню за їх несплату, судом було зобов'язано позивача надати пояснення, за який саме період позивач нараховує відповідачу проценти.

У письмових поясненнях, поданих 23.06.2021, позивач пояснив, що для нарахування пені базою нарахування береться сума відсотків, нарахована за попередній рік.

Таким чином, оскільки відповідно до пояснень позивача він нараховує пеню за прострочення сплати процентів, які нараховані за попередній рік, а періодом нарахування пені позивач визначає 22.08.2018 - 21.08.2019, тоді як з 02.04.2013 у позивача припинилось право нараховувати проценти за користування кредитом за Кредитним договором №1/2010 від 02.03.2010, суд дійшов висновку, що позивач нараховує пеню за прострочення сплати процентів, які в свою чергу нараховані банком після закінчення строку кредитування (після 02.04.2013), що є неправомірним, оскільки і нарахування таких процентів є неправомірним.

Протилежного позивачем суду належними та допустимими доказами не доведено.

З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими та не доведеними доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості зі сплати пені за прострочення сплати процентів у розмірі 4163060,96 грн (479888,49 грн - в межах строку позовної давності).

При цьому, суд зазначає, що під час розгляду судом даної справи позивач неодноразово подавав розрахунки заборгованості відповідача за Кредитним договором №1/2010 від 02.03.2010, які відмінні від того, який долучено позивачем до позовної заяви.

Втім, будь-яких заяв про зменшення розміру позовних вимог позивачем до суду не подавалось.

Як встановлено судом, 22.08.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» перебуває в стані припинення (№ запису 10721100045029863) в результаті ліквідації; строк для заявлення вимог кредиторів - до 26.10.2019.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач у визначений ліквідаційною комісією строк (до 26.10.2019) звернувся до відповідача з відповідною вимогою.

З огляду на те, що судом встановлено та відповідачем не спростовано факт відсутності повідомлення позивача ліквідаційною комісією (ліквідатором) відповідача про відмову у визнанні його кредиторських вимог, та здійснивши системний аналіз норми частини 5 ст. 112 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що сама лише бездіяльність у формі ухилення від розгляду та визнання кредиторських вимог позивача ліквідаційною комісією відповідача не може свідчити про настання події, з якою закон пов'язує початок перебігу місячного строку для звернення до суду та із закінченням якого відповідні вимоги визнаються погашеними, тобто по суті преклюзивного строку існування права.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

З огляду на те, що встановленими судом обставинами підтверджується існування у відповідача заборгованості перед позивачем за Кредитним договором №1/2010 від 02.03.2010, беручи до уваги, що вказані вимоги були заявлені позивачем відповідачу в межах строку, встановленого ліквідаційною комісією відповідача для заявлення вимог кредиторів, суд дійшов висновку про задоволення позову Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу вимоги банку.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача визнати грошові вимоги позивача у заявленій сумі, суд не вбачає підстав для їх задоволення, зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Одночасно з цим, статтею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Виходячи з підстав та предмету позову, беручи до уваги характер порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов'язання відповідача визнати грошові вимоги позивача у даному випадку не призводить до захисту/відновлення прав та законних інтересів Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк», тоді як таким ефективним способом захисту є зобов'язання відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу грошові вимоги кредитора (банку, позивача).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 13; ідентифікаційний код: 33346498) в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1; ідентифікаційний код: 23697280) на загальну суму 1686072 (один мільйон шістсот вісімдесят шість тисяч сімдесят дві) грн 23 коп., з яких 1455185 (один мільйон чотириста п'ятдесят п'ять тисяч сто вісімдесят п'ять) грн 53 коп. заборгованості за кредитом та 230886 (двісті тридцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн 70 коп. заборгованості за процентами.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпериклаз» (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 13; ідентифікаційний код: 33346498) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1; ідентифікаційний код: 23697280) судовий збір у розмірі 50 (п'ятдесят) грн 18 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 10.09.2021 р.

Суддя О.М. Спичак

Попередній документ

99509606

Наступний документ

99509608

Інформація про рішення:

№ рішення:	99509607
№ справи:	910/1555/21
Дата рішення:	31.08.2021
Дата публікації:	13.09.2021
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язання

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (31.08.2021)
Дата надходження:	02.02.2021
Предмет позову:	про визнання грошових вимог

Розклад засідань:

Минулі засідання (3)

23.03.2021 12:40	Господарський суд міста Києва
02.06.2021 15:10	Господарський суд міста Києва
23.06.2021 15:00	Господарський суд міста Києва

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

СПИЧАК О М

відповідач (боржник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпериклаз"

позивач (заявник):

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК"