ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2021Справа № 910/7040/21
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В., за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л. розглянувши заяву Товариства з обмежено відповідальністю "ХЕЛСІ ТРАДІШН" про розстрочення виконання судового рішення по справі
за позовом Товариства з обмежено відповідальністю "ЮБІАЙ ПАК СТУДІЯ"
до Товариства з обмежено відповідальністю "ХЕЛСІ ТРАДІШН"
про стягнення 61 520, 18 грн.
За участю представників:
від позивача: не з'явився від відповідача (заявника): не з'явився
Товариство з обмежено відповідальністю "ЮБІАЙ ПАК СТУДІЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЛСІ ТРАДІШН" про стягнення 61 520, 18 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
12.05.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.
Ухвалою від 17.05.2021 Господарський суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/7040/21, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням від 16.07.2021 Господарського суду міста Києва по справі №910/7040/21 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмежено відповідальністю "ХЕЛСІ ТРАДІШН" на користь Товариства з обмежено відповідальністю "ЮБІАЙ ПАК СТУДІЯ" борг у сумі 42 072,52 грн, 3% річних у сумі 3 769,24 грн, інфляційні втрати у сумі 8 232, 16 грн та судовий збір у сумі 1 995,24 грн.
06.08.2021 на виконання рішення у справі видано наказ.
До Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЛСІ ТРАДІШН" про розстрочення виконання судового рішення.
В обґрунтування поданої заяви відповідач посилався на те, що у зв'язку із запровадженням в України карантинних обмежень, що сприяють збитковості діяльності підприємства, Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЕЛСІ ТРАДІШН" було призупинено господарську діяльність, що фактично призвело до відсутності фінансової можливості виконати рішення суду у справі та погасити заборгованість перед позивачем.
Ухвалою від 27.08.2021 судом було призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЛСІ ТРАДІШН" на 08.09.2021.
27.08.2021 до господарського суду надійшли письмові заперечення позивача проти розстрочення виконання рішення у справі, в яких означеним учасником судового процесу наголошено на безпідставності та доказовій необґрунтованості поданої відповідачем заяви.
Представники сторін у судове засідання 08.09.2021 не з'явились, проте, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Наразі, судом враховано, що учасниками справи було висловлено у письмовій формі свою правову позицію з приводу поданої заяви, а отже, неявка сторін не перешкоджає розгляду заяви Товариства з обмежено відповідальністю "ХЕЛСІ ТРАДІШН" про розстрочення виконання судового рішення у судовому засіданні 08.09.2021.
Розглянувши заяву відповідача, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення, виходячи з такого.
За приписами ч.1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частинами 3, 4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У зв'язку з тим, що розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача, при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої розстрочки.
Проте, за висновками суду, обставини, якими відповідачем обґрунтовано наявність підстав для розстрочення виконання судового рішення, не є достатнім та не є беззаперечним свідченням ускладнень чи неможливості виконання судового рішення по справі.
Наведений відповідачем у заяві про розстрочення виконання рішення суду перелік обставин, а саме: збитковість підприємства, складне фінансове становище, неможливість здійснення господарської діяльності у повному, належному обсязі не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідач, як юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, враховуючи принципи, закріплені в статті 6 Цивільного кодексу України, взяв на себе відповідні зобов'язання (здійснити своєчасний/повний розрахунок з постачальником), і об'єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов'язань за договором.
Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Як передбачено ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до п. 1, абз. 4 ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі № 910/313/17, від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16, від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 та 03.09.2020 у справі № 905/30/16.
Одночасно, суд звертає увагу заявника на те що як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02)
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, судове рішення у справі №910/7040/21, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Слід зауважити, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Вказану правову позицію також підтримано Верховним Судом у постанові від 11.12.2018 по справі №913/960/17.
Наразі, жодних доказів, які свідчили про наявність дійсних ускладнень у відповідача у виконанні судового рішення, як то скрутне фінансове становище, заявником суду не надано.
За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо доказової необґрунтованості та безпідставності заяви Товариства з обмежено відповідальністю "ХЕЛСІ ТРАДІШН" про розстрочення виконання судового рішення по справі №910/7040/21, а отже, відмови в її задоволенні.
Керуючись ст. ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмежено відповідальністю "ХЕЛСІ ТРАДІШН" про розстрочення виконання судового рішення по справі №910/7040/21 - відмовити.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 08.09.2021.
Суддя В.В. Князьков