ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.09.2021Справа № 910/13233/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за заявою про Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" виправлення помилки у виконавчому документі
за позовом Приватного підприємства "ДУБЕКСПО"
до за участю проГоловного управління ДФС у м. Києві третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнення 6820 грн. 05 коп. та моральної шкоди у розмірі 3 200 грн.
Представники:
від Позивача: не з'явились;
від Відповідача: не з'явились;
від Третьої особи: не з'явились;
Приватне підприємство "ДУБЕКСПО" (надалі також - "Позивач") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також - "Відповідач") про стягнення 6820 грн. 05 коп. та моральної шкоди у розмірі 3 200 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019, позовні вимоги Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" 3% річних у розмірі 1 149 грн. 40 коп., інфляційні у розмірі 5 564 грн. 69 коп. Стягнуто з Головного управління ДФС у м. Києві в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 757 грн. 82 коп. Стягнуто з Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 04 грн. 18 коп.
11.05.2019 року на виконання рішення суду від 09.04.2019 року Господарським судом міста Києва було видано накази.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 року Заяву Державної судової адміністрації України задоволено частково. Поновлено строк для пред'явлення до виконання наказу від 11.05.2019, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі № 910/13233/18 на стягнення з ГУ ДФС у м. Києві в дохід Державного бюджету України судового збору у розмірі 1 757,82 грн, стягувачем за яким є Державна судова адміністрація України. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
25.08.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) отримано від Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" заяву про виправлення помилки у виконавчому документі по справі №910/13233/18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 року розгляд заяви Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" про виправлення помилки у виконавчому документі по справі №910/13233/18 призначено на 08.09.2021 року, повідомлено учасників справи про дату, час та місце судового засідання.
02.09.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" надійшло клопотання про долучення документів.
В судове засідання 08.09.2021 року представники учасників судового процесу не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується надсиланням телефонограм на адреси учасників судового процесу, а також надсиланням на адреси електронної пошти учасників судового процесу ухвали суду від 26.08.2021 року.
Відповідно до частини 3 статті 328 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Таким чином, неявка представників учасників судового процесу не перешкоджає розгляду заяви про виправлення помилки у судовому наказі.
Суд, розглянувши заяву Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" про виправлення помилки у виконавчому документі по справі №910/13233/18, приходить до висновку, що вказана Заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 338 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 5 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 року позовні вимоги Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" 3% річних у розмірі 1 149 грн. 40 коп., інфляційні у розмірі 5 564 грн. 69 коп. Стягнуто з Головного управління ДФС у м. Києві в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 757 грн. 82 коп. Стягнуто з Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 04 грн. 18 коп.
11.05.2019 року на виконання рішення суду від 09.04.2019 року Господарським судом міста Києва було видано накази.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 року рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 року залишено без змін.
При зверненні до суду з заявою про виправлення помилки у виконавчому документі по справі №910/13233/18 Приватне підприємство "ДУБЕКСПО" зазначало, що у наказі №910/13233/18 невірно визначено дату набрання законної сили рішення, оскільки постанова Північного апеляційного господарського суду була прийнята 25.09.2019 року.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на момент видачі наказу суду) у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.
У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Судом встановлено, що повний текст рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 року у справі № 910/13233/18 складено та підписано 19.04.2019. Отже, двадцятиденний строк на апеляційне оскарження вказаного рішення сплив 09.05.2019 року, а законної сили таке рішення набрало 10.05.2019.
Так, Суд зазначає, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві апеляційну скаргу було подано 22.05.2019 року шляхом направлення поштою, а її надходження зареєстровано відділом діловодства Господарського суду міста Києва 24.05.2019, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про звільнення від сплати судового збору; апеляційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 року повернуто без розгляду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі № 910/13233/18.
За таких підстав, Суд дійшов висновку, що у наказах від 11.05.2019 року, виданих на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 року у справі №910/13233/18, не було допущено помилки у даті набрання вказаним рішенням законної сили, оскільки на момент набрання рішенням законної сили Відповідачем не було подано апеляційну скаргу. Крім того, Суд зазначає, що постанова Північного апеляційного господарського суду по справі №910/13233/18 була прийнята 25.09.2019 року, а тому в даному випадку для визначення моменту набрання рішенням господарського суду законної сили підлягають застосуванню вимоги частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України, оскільки розгляд апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві здійснювався після набрання законної сили рішенням у справі №910/13233/18. Дані обставини зумовлені виключно процесуальною поведінкою Відповідача, оскільки апеляційна скарга була подана з порушенням вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до залишення апеляційної скарги без руху та подальшого її повернення без розгляду.
Також Судом встановлено, що 12.03.2020 року Державна судова адміністрація України зверталась до Господарського суду міста Києва з заявою про виправлення помилки в наказі суду від 11.05.2019 року у справі №910/13233/18 та поновлення строку для пред'явлення до виконання наказу від 11.05.2019. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 року Заяву Державної судової адміністрації України задоволено частково. Поновлено строк для пред'явлення до виконання наказу від 11.05.2019, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі № 910/13233/18 на стягнення з ГУ ДФС у м. Києві в дохід Державного бюджету України судового збору у розмірі 1 757,82 грн, стягувачем за яким є Державна судова адміністрація України. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено. У вказаній ухвалі суду встановлено, що у наказі від 11.05.2019, виданому на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі № 910/13233/18 про стягнення з ГУ ДФС у м. Києві в дохід Державного бюджету України судового збору у розмірі 1 757,82 грн, не було допущено помилки у даті набрання вказаним рішенням законної сили.
Що стосується посилання Заявника на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року по справі №640/2011/20, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2021 року, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Дубекспо" до Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дії Державної казначейської служби України щодо повернення наказу Господарського суду м. Києва від 11.05.2019 у справі № 910/13233/18; зобов'язання Державної казначейської служби Україну прийняти та поновити виконання судового наказу Господарського суду м. Києва від 11.05.2019 у справі № 910/13233/18; стягнення моральної шкоди - 4723,00 грн., Суд зазначає.
У вказаному рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року по справі №640/2011/20, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2021 року, зазначено, що наказ Господарського суду м. Києва від 11.05.2019 року, виданий на виконання постанови Господарського суду м. Києва від 09.04.2019 року. У виконавчому документі зазначено, що судове рішення набрало законної сили 10.05.2019. Проте, постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 апеляційну скаргу ДФС у м. Києві залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2019 без змін. Таким чином, набрання рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2019 законної сили саме 25.09.2019, що і повинно бути зазначено у виконавчому документі, про що вірно вказав суд першої інстанції.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Проте, Господарський суд міста Києва зазначає, що адміністративними судами при розгляді справи №640/2011/20 не досліджувався порядок та строки набрання законної сили рішень господарського суду відповідно до вимог статті 241 Господарського процесуального кодексу України, не досліджувались строки на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, а також обставини набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 року у справі № 910/13233/18 на момент подання апеляційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві, поданої з пропуском строку, визначеного чинним законодавством України.
Крім того, у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2021 року міститься посилання на невідповідність наказу по справі №910/13233/18 вимогам частини 1 статті 155 Господарського процесуального кодексу України. Проте, Господарський суд міста Києва зауважує, що стаття 155 Господарського процесуального кодексу України містить вимоги до судового наказу, виданого в порядку наказного провадження відповідно до розділу ІІ «Наказне провадження» Господарського процесуального кодексу України, а вимоги до виконавчого документа, виданого на виконання рішення господарського суду, яке набрало законної сили, містяться у Законі України «Про виконавче провадження».
За таких підстав, Суд звертає увагу, що зазначення у рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року по справі №640/2011/20, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2021 року, дати винесення постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 року по справі №910/13233/18 й набрання законної сили рішенням саме 25.09.2019 року без дослідження всіх обставин справи, не мають преюдиціального значення при розгляді заяви Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" про виправлення помилки у виконавчому документі по справі №910/13233/18.
Таким чином, Суд приходить до висновку, що заява Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" про виправлення помилки у виконавчому документі по справі №910/13233/18 не підлягає задоволенню.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, листом №1-48371/19 від 13.08.2019 Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві за результатами розгляду листа ДСА України від 24.07.2019 р. про прийняття до виконання наказу Господарського суду м. Києва від 11.05.2019 у справі №910/13233/18 про стягнення з Головного управління ДФС у м. Києві в дохід Державного бюджету України судового збору у розмірі 1 757 грн. 82 коп. повернуло вказаний наказ без виконання та запропонувало звернутись після набрання законної сили рішенням, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 р. відкрито апеляційне провадження. (т.2 а.с.74-75)
При розгляді справи №640/2011/20 встановлено, що 11.07.2019 до Головного управління Державного казначейства України у м. Києві надійшла заява ПП "Дубекспо" від 09.07.2019 № 9 з оригіналом наказу Господарського суду м. Києва від 11.05.2019 року по справі № 910/13233/18 про примусове виконання рішення суду.
Листом Головного управління Державного казначейства України у м. Києві від 16.07.2019 № 14.1-8.11/5640, на виконання п. 36 Порядку № 845, направлено запит до Головного управління ДФС у м. Києві про наявність (відсутність) підстав для зупинення безспірного списання коштів з державного бюджету та їх перерахування на рахунок стягувача.
Листом Головного управління ДФС у м. Києві від 30.07.2019 № 21169/9/26-15-10-11-18 повідомлено Головне управління Державного казначейства України у м. Києві про оскарження судового рішення в апеляційному порядку, надавши ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві та зупинення дії рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2019 до винесення Північним апеляційним господарським судом рішення за результатом розгляду апеляційної скарги.
В подальшому Головним управлінням Державного казначейства України у м. Києві листом від 09.08.2019 № 14-01.5/6532 направлено для виконання пакет вище зазначених документів до Державної казначейської служби України, але остання листом від 20.09.2019 № 5-08-08/16066 повернула оригінал наказу Господарського суду м. Києва від 11.05.2019 року у справі № 910/13233/18, як такий, що не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", зазначивши про невірну дату набрання рішення законної сили з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 року.
Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві листом від 28.11.2019 № 14.2-17/10576 на підставі листа Державної казначейської служби України та у зв'язку з розглядом апеляційної скарги, повернуло ПП "Дубекспо" наказ Господарського суду м. Києва від 11.05.2019.
Суд звертає увагу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві та Державну казначейську службу України на наступне.
Відповідно до ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Так, у Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
За позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абзац 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист.
Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, ст. 129-1, ч. 2 якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Також, Конституційний Суд України, взявши до уваги ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia», заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04).
На підставі аналізу ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України у їх системному зв'язку, Конституційний Суд України у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Суд звертає увагу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві та Державну казначейську службу України щодо обов'язковості виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 року у справі № 910/13233/18, яке набрало законної сили 11.05.2019 року, що є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. ст. 129, 129-1 Конституції України, ст.ст.2, 18, 326 ГПК України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Так, у разі відкриття апеляційного провадження Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві мало право зупинити виконавче провадження відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» до розгляду апеляційним судом апеляційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві, а не повертати наказ Господарського суду міста Києва від 11.05.2019 року стягувачу з формальних підстав.
Керуючись ст. ст. 233, 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
1. У задоволенні заяви Приватного підприємства "ДУБЕКСПО" про виправлення помилки у виконавчому документі по справі №910/13233/18 - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Дата підписання та складання повного тексту ухвали: 08 вересня 2021 року.
Суддя О.В. Чинчин