ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.09.2021Справа № 910/7562/21
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (Україна, 03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32 літ. А; ідентифікаційний код: 30859524)
до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва" (Україна, 03186, м. Київ, вул. Левка Мацієвича, буд. 6; ідентифікаційний код: 35756919)
про стягнення 26 488,00 грн
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва" (далі - відповідач) про стягнення 26 488,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшло право на отримання від відповідача відшкодування шкоди, завданої внаслідок затоплення приміщення підвалу №1-11 (літ. А) загальною площею 109.1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, балансоутримувачем якого є відповідач.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
25.05.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
23.06.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та зазначає, що станом на час розгляду цієї справи неможливо розмежувати наслідки залиття приміщення, яке сталось у 2018 та 2019 році, при цьому, на розгляді в суді перебуває справа № 910/21007/20, предметом позову в якій є вимога позивача про стягнення збитків, спричинених залиттям приміщення, що сталось 15.07.2019, тобто, на думку відповідача, позивачем вже включено вартість ремонтних робіт, завданих залиттям приміщення у травні 2018 році, в рахунок відшкодування шкоди за страховим випадком, що мав місце у липні 2019 року, відтак розгляд цієї справи неможливий до закінчення розгляду справи № 910/21007/20. Крім того, як зазначає відповідач, він не є власником мереж та споруд водовідведення та каналізації, а також балансоутримувачем та власником бойлерної по АДРЕСА_1 . З огляду на вищенаведене, відповідач вказує на відсутність своєї вини у завданні шкоди власнику приміщення, протиправної поведінки та причинно-наслідкового зв'язку з між протиправною поведінкою та шкодою.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався.
Також, 23.06.2021 відповідачем було подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Північним апеляційним господарським судом справи № 910/21007/20.
Як встановлено судом, 02.07.2021 Північним апеляційним господарським судом було прийнято постанову, якою рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №910/21007/20 залишено без змін, відтак правові підстави для зупинення провадження в цій справі у суду відсутні, у зв'язку з чим вказане клопотання відповідача не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
02.04.2018 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - страховик, позивач) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування майна фізичних осіб та цивільної відповідальності перед третіми особами № 99-0101-18-00007 (далі - Договір добровільного страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням нежитловим приміщенням підвалу № 1-11 (в літ. А), загальною площею 109,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Строк дії Договору добровільного страхування: з 29.04.2018 по 28.04.2019.
Як зазначає позивач, 11.05.2018 із застрахованим майном трапився страховий випадок, а саме пошкодження вищевказаного нежитлового приміщення внаслідок його залиття водою.
11.05.2018 страхувальник позивача звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, а 13.06.2018 - із заявою про перерахування страхового відшкодування на відповідний рахунок страхувальника.
За фактом затоплення приміщення, 24.05.2018 комісією у складі уповноважених осіб відповідача (ЖЕД № 902) було складено Акт про залиття, аварію, що трапилась в системі центрального опалення, гарячого або холодного водопостачання (далі - Акт про залиття), відповідно до якого у зв'язку з пошкодженням в бойлерній ПАТ "Київенерго" трубопроводу холодного водопостачання було пошкоджено підлогу в коридорі, кладовій, кухні та стіни в коридорі (лінолеум та водоемульсійну фарбу) в підвалі будинку АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що, на підставі Страхового акту № ДКЦВ-15653 від 14.06.2018 та Розрахунку остаточної суми страхового відшкодування, Розпорядження про виплату страхового відшкодування від 18.06.2018, позивачем було здійснено виплату своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 26 488,00 грн, що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 12437 від 18.06.2018.
За твердженнями позивача, житловий будинок в АДРЕСА_1 відноситься до дислокації відповідача та перебуває у віданні відповідача (функції балансоутримувача виконує відповідач), яким не було забезпечено належного стану внутрішньобудинкової мережі, відтак відповідач є особою, відповідальною за завдані збитки.
З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 26 488,00 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Вказана норма кореспондується зі статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Суд встановив факт виконання позивачем умов Договору добровільного страхування, та виплати, на підставі заяви страхувальника, Страхового акту № ДКЦВ-15653 від 14.06.2018 та Розрахунку остаточної суми страхового відшкодування, Розпорядження про виплату страхового відшкодування від 18.06.2018, своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 26 488,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 12437 від 18.06.2018.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому, деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17 (провадження № 12-134гс18).
Отже, до спірних правовідносин є обґрунтованим застосування положень статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" і до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до винної в заподіянні йому матеріальної шкоди особи.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами 1 - 3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
За доводами позивача, залиття приміщення підвалу № 1-11 (в літ. А), загальною площею 109,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , сталось у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо забезпечення належної експлуатації та утримання майна, що перебуває на його балансі.
Згідно з інформацією, розміщеною на сайті відповідача, будинок АДРЕСА_1 закріплено на праві господарського відання за відповідачем, що ним не заперечується.
Водночас, як зазначає відповідач, він не є власником мереж, споруд водовідведення та каналізації, а також бойлерної у вказаному будинку.
За змістом статті першої Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - це суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення. Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Відповідно до пунктів 1, 6 частини другої статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов'язаний: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; вживати заходів до ліквідації аварій, усунення порушень якості послуг у строки, встановлені законодавством.
Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 затверджено Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій (далі - Правила № 76), відповідно до яких балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Розділом 2 Правил № 76 визначено, що технічне обслуговування жилих будинків - це комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства, саме на балансоутримувача покладено обов'язок з технічного обслуговування жилих будинків, що включає в себе забезпечення безпечного та безперебійного функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку.
Отже, відповідач зобов'язаний забезпечувати технічне обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилання відповідача на належне виконання ним покладених на нього обов'язків балансоутримувача, відповідно до вимог Правил № 76, суд відхиляє як безпідставні, оскільки вказані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
Наданий відповідачем Перелік дефектів елементів будинку, виявлених під час проведення весняного огляду від 23.04.2018, за висновком суду, не може свідчити про належне виконання відповідачем обов'язків балансоутримувача будинку АДРЕСА_1 .
Решта заходів, про які зазначає відповідач, а саме опломбування звужуючих пристроїв (Акт про опломбування від 05.06.2018) та складення Акту готовності до опалювального періоду від 06.08.2018, були вжиті після настання вищевказаного страхового випадку (11.05.2018), відтак надані відповідачем докази також не можуть свідчити про належне виконання ним обов'язків балансоутримувача будинку.
У будь-якому разі подані відповідачем докази не спроможні довести ті обставини, на які посилається відповідач як на підставу своїх заперечень, та не можуть спростувати факт настання вищевказаного страхового випадку з його вини.
Згідно з п. 4.1.1 Правил № 76 під час експлуатації будинку необхідно забезпечувати: нормований температурно-вологісний режим підвалів і техпідвалів; справний стан фундаментів і стін підвалів будинків; усунення ушкоджень фундаментів і стін підвалів у міру виявлення, не допускаючи їх подальшого розвитку; запобігання вологості і замочуванню ґрунтів основ і фундаментів та конструкцій підвалів і техпідвалів; працездатний стан внутрішньобудинкових і зовнішніх дренажів.
Саме відповідач має забезпечувати справний стан фундаментів і стін, усувати їх ушкодження та запобігати вологості і замочуванню ґрунтів основ і фундаментів та конструкцій нежитлового приміщення підвалу № 1-11 (в літ. А), загальною площею 109,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд також відхиляє як безпідставні посилання відповідача на ту обставину, що залиття нежитлового приміщення у вказаному будинку сталось внаслідок надзвичайної події, що підтверджується Довідкою Українського гідрометеорологічного центру ДСНС України №01-20/949 від 07.08.2019, оскільки як встановлено судом, страховий випадок за Договором добровільного страхування трапився 11.05.2018.
Вищевказані обставини підтверджують факт неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо утримання та обслуговування будинку АДРЕСА_1 та, за висновком суду, свідчать про наявність зі сторони відповідача протиправної бездіяльності.
Згідно з частинами 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем, у свою чергу, не доведено суду належними та допустимими доказами, що затоплення приміщення підвалу №1-11 (в літ. А), загальною площею 109,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 сталось не з його вини.
У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що затоплення приміщення підвалу є наслідком пошкодження трубопроводу холодного водопостачання в бойлерній ПАТ "Київенерго".
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що саме з вини відповідача сталось залиття вказаного приміщення, оскільки ним, як балансоутримувачем, не забезпечено належний стан внутрішньобудинкової мережі та нормований температурно-вологісний режим підвалу.
Згідно з наявним у матеріалах справи Звітом про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, пошкодженого майна - конструкції, оздоблення та меблів офісного приміщення від 14.05.2018 вартість матеріального збитку, завданого власнику майна офісного приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 складає 26 988,00 грн без ПДВ.
Приймаючи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні належного утримання та обслуговування будинку АДРЕСА_1 , завданої шкоди - залиття приміщення підвалу, розмір якої підтверджується звітом суб'єкта оціночної діяльності, та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума сплаченого страхового відшкодування в розмірі 26 488,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва" (Україна, 03186, м. Київ, вул. Левка Мацієвича, буд. 6; ідентифікаційний код: 35756919) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (Україна, 03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32 літ. А; ідентифікаційний код: 30859524) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 26 488 (двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 10.09.2021
Суддя О.В. Нечай