ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.08.2021Справа № 910/7950/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКТ" пр.Московський б.220, м. Харків, 61082
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" вул.Назарівська 3, м. Київ, 01032
в особі Відокремленого підрозділу "Южно - Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ ВП 20915546) 55001, Миколаївська обл., місто Южноукраїнськ
про стягнення 1 729 089,19 грн.
Представники учасників справи:
Від позивача: Лазаренко М.В.;
Від відповідача: Трущенко С.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКТ" звернулось до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно - Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1 729 089,19 грн., а саме 1 677 600,00 грн. основного боргу, 11 027,15 грн. процентів річних та 40 462,04 грн. втрат від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами Договору на постачання товару № 53-123-01-20-06600 від 20.11.2020 року в частині своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.05.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4955/21 та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч. 3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 07.07.2021 року.
Судом доведено до відома, що до початку судового засідання 14.06.2021 року від відповідача надійшов відзив № 32/676 від 10.06.2021 року на позовну заяву разом з доказами направлення на адресу позивача, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає про відсутність вини ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЮУ АЕС у виникненні боргу, оскільки останній пов'язаний зі зростанням заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед відповідачем та суттєвим зменшенням обсягу відпущеної електроенергії, на підставі чого виникла фінансова криза неплатежів. Отже, на переконання відповідача, з урахуванням наведених обставин та положень ст. 614 Цивільного кодексу України вина відповідача як підстава відповідальності відсутня. Крім того, у відзиві відповідач посилається на невірне визначення позивачем періоду нарахування процентів річних та втрат від інфляції, а саме неврахування дати реєстрації і надання податкової накладної та помилкове визначення дати оплати виходячи з дати проходження ТМЦ вхідного контролю.
Через канцелярію суду 29.06.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву № 464 від 25.06.2021 року разом з доказами направлення на адресу відповідача, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, зазначає про правильність здійсненого позивачем розрахунку та наголошує на відсутності підстав для врахування складного фінансового стану відповідача в якості підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.
Від позивача через канцелярію суду 29.06.2021 року надійшло клопотання № 465 від 25.06.2021 року про долучення додаткових доказів на виконання вимог ухвали суду від 28.05.2021 року, а саме копій видаткових накладних та податкових накладних з доказами реєстрації в ЄРПН, а також 01.07.2021 року - заява № 472/1 від 01.07.2021 року про долучення документів до матеріалів справи. Подані документи долучено судом до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 07.07.2021 року враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/7950/21 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 05.08.2021.
Судом повідомлено, що 12.07.2021 року від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКТ" надійшла заява № 492 від 12.07.2021 року про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою додатку Easycon з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 року задоволено клопотання позивача та постановлено проводити судове засідання, призначене на 05.08.2021 року, в режимі відеоконференції за допомогою додатку Easycon.
Також 14.07.2021 року від відповідача - Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» надійшла заява № 32/809 від 08.07.2021 року про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою додатку Easycon з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 року у справі № 910/7950/21 задоволено клопотання відповідача та постановлено проводити судове засідання, призначене на 05.08.2021 року, в режимі відеоконференції за допомогою додатку Easycon.
Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін на час розгляду справи по суті в судовому засіданні 05.08.2021 до суду не надходило.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
В судове засідання з розгляду справи по суті 05.08.2021 року з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.
Уповноважені представники позивача та відповідача приймали участь у судовому засіданні 05.08.2021 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою додатку Easycon.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 05.08.2021 уповноважені представники позивача та відповідача надали усні пояснення та відповіді на запитання суду.
Представник позивача в судовому засіданні 05.08.2021 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 05.08.2021 року проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 05.08.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 20 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Енергомашкомплект» (позивач у справі, постачальник за договором) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі заступника генерального директора Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» (відповідач у справі, покупець за договором) укладено Договір поставки № 53-123-01-20-06600 (далі - Договір), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар - код CPV 38420000-5 по ДК 021:2015 - Прилади лоя вимірювання витрати, рівня та тиску рідни і газів (запасні частини до лабораторних приладів) (далі - товар) у кількості, асортименті і цінами, зазначеними у специфікації № 1 (додаток до договору № 1 до Договору), що є невід'ємною частиною цього договору; позиції № 2, 3, 4, 5 згідно «Технічні вимоги та умови постачання ультразвукових п'єзоелектричних перетворювачів» ТТ.0.0019.0346 (Додаток № 2 до Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2019 року.
Розділами 2-12 Договору сторони узгодили вартість договору та умови оплати, умови і терміни постачання товару, права та обов'язки сторін, їх відповідальність, приймання товару, гарантії, порядок змін і доповнень до Договору тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Згідно з пунктом 12.1 Договору даний договір вступає в силу підпису обома сторонами та скріплення печаткою.
Дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 та закінчується 31.12.2021 (п. 12.2 Договору).
Вказаний договір підписаний представниками постачальника та покупця та скріплений печатками юридичних осіб.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Так, сторонами було погоджено та підписано:
- Специфікацію № 1 до Договору (Додаток № 1 до Договору), згідно якої узгоджено поставку товару: регулятор температури мікропроцесорний 1 штука, перетворювач ультразвуковий 3 штуки, п'єзоелектричний перетворювач 1 штука, реле 10 штук, датчик 5 штук, рознімач 15 штук, відеокамера 2 штуки, на загальну суму з ПДВ - 1 677 600,00 грн.;
- Технічні вимоги та умови постачання ультразвукових перетворювачів (Додаток № 2 до Договору).
За умовами п. 3.1 Договору постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 23.12.2020 року на умовах: DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство», відповідно про правил Інкотермс-2010, з обов'язковою присутністю представника постачальника.
Датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (п. 3.3 Договору).
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
З товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ); податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації накладної в ЄРПН; документи, підтверджуючі якість товару (п. 3.2 Договору).
Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, на виконання умов вищевказаного Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 677 600,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 252 від 18.12.2020 року на суму 1 672 080,00 грн. з ПДВ та № 254 від 22.12.2020 року на суму 5520,00 грн. з ПДВ, копії яких наявні в матеріалах справи.
Як встановлено судом, факт отримання товару підтверджується засвідченим печаткою підписом на видаткових накладних представника покупця.
Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.
Відповідно до п. 5.1 Договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і П-7 «Про порядок приймання продукції по якості», СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС».
За умовами п. 6.1 Договору якість продукції повинна відповідати технічним нормам і стандартам.
Разом з тим, заперечень щодо факту поставки товару за спірними видатковими накладними відповідачем суду не надано.
Доказів пред'явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність, ознак ушкодження поставленого товару, а також виявлених дефектів від відповідача до суду не надходило.
В свою чергу суд зазначає про відсутність доказів наявності спору між сторонами з питання дотримання постачальником вимог Договору щодо якості продукції та/або наявності відповідних претензій.
Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Енергомашкомплект» умов Договору з боку відповідача відсутні.
За таких обставин суд приходить до висновку, що у відповідності до укладеного між сторонами Договору позивачем виконані прийняті на себе зобов'язання з передачі товару відповідачу - Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція», а відповідачем, у свою чергу, прийнято товар без будь - яких зауважень.
Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи та відповідачем у поданому до суду відзиві не заперечується.
Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов'язання з поставки продукції відповідачеві, так і факт виникнення у останнього зобов'язання з його оплати, є видаткові накладні, які сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень та засвідчені печатками обох сторін.
Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію про вартість переданого товару.
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Умовами п. 2.1 Договору сторони узгодили, що загальна вартість товару є твердою та складає разом 1 398 000,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 279 600,00 грн., всього з ПДВ : 1 677 600,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За умовами п. 2.2 Договору оплата відбувається на протязі 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 (Додаток до Договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2., 5.1. цього Договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати поставленого за Договором товару матеріали справи не містять.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Таким чином підписання покупцем (відповідачем) вищенаведених видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.
Окрім цього судом встановлено та зазначалось вище, що за умовами укладеного між сторонами Договору, а саме п.п. 2.2, 3.2, 5.1, оплата товару відбувається протягом 45 робочих днів після його поставки згідно специфікації № 1 та виконання постачальником умов щодо передачі покупцю: видаткової накладної (в трьох примірниках); електронної податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку; приймання товару по кількості і якості відповідачем.
Згідно п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
При цьому реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Зокрема, як встановлено судом згідно наданих сторонами доказів, позивачем було складено на здійснені 18.12.2020 року та 22.12.2020 року згідно умов Договору поставки податкові накладні № 7 від 18.12.2020 року та № 20 від 22.12.2020 року, і зареєстровано останні в ЄРПН 12.01.2021 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про реєстрацію в ЄРПН вказаних податкових накладних.
При цьому матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду жодних доказів зауважень та/або заперечень щодо факту та дати реєстрації відповідачем в ЄРПН податкових накладних №№ 7, 20.
Також у відповідності до умов п.5.1 Договору за наслідками прийняття відповідачем поставленого товару за якістю 21.12.2020 року та 28.12.2020 року останнім були проставлені на видаткових накладних № 252 від 18.12.2020 року та № 254 від 22.12.2020 року відповідні відмітки про проходження вхідного контролю ЮУВ ВП «Складське господарство» щодо товару, поставленого за вищевказаними видатковими накладними.
Проте, як встановлено судом, зазначено позивачем з урахуванням вищенаведеного та відповідачем не заперечувалось у поданому відзиві на позовну заяву, останнім не було здійснено оплату поставленого за Договором товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за Договором товар на дату звернення до суду становила 1 677 600,00 грн.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача супровідним листом № 251 від 25.03.2021 року претензію про неналежне виконання грошових зобов'язань та сплату заборгованості, яка згідно наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6110002573042 була отримана відповідачем 29.03.2021 року.
За результатами розгляду претензії позивача відповідач листом на адресу ТОВ «ВО «Енергомашкомплект» № 07/7222 від 23.04.2021 року підтвердив наявність заборгованості станом на 21.04.2021 року за спірним Договором в сумі 1677600,00 грн. з ПДВ та просив розглянути можливість перенесення термінів виконання договірних зобов'язань в частині сплати за Договором за раніше поставлені ТМЦ на максимально можливий строк.
Наразі, доказів погодження позивачем продовження строку оплати товару за Договором матеріали справи не містять.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та вбачається із матеріалів справи, свої зобов'язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Енергомашкомплект» грошових коштів в сумі 1 677 600,00 грн. за поставлений товар у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору поставки № 53-123-01-20-06600 від 20.11.2020 року та/або його окремих положень суду також не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
В свою чергу суд зазначає, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Пунктом 11.4.1 Договору передбачено, що постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.
Поряд з цим суд зазначає, нормою частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України закріплене право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Отже, укладаючи правочин з відкладальною обставиною його сторони пов'язують виникнення прав і обов'язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність.
Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.
Таким чином, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.
Виходячи із принципу свободи договору, визначеного статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони у пункті 2.2 Договору визначили початок початок перебігу строку на оплату вартості поставленого позивачем товару із відповідними подіями, зокрема, реєстрацією податкової накладної в ЄРПН та прийманням продукції за якістю (проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).
Аналогічна правова позиції викладена в постановах Верховного Суду від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 та від 05.09.2019 року у справі № 908/1501/18.
В свою чергу, заперечуючи у поданому відзиві проти позовних вимог відповідач зазначив, що згідно відмітки Южноукраїнського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом» про вхідний контроль за видатковою накладною № 252 від 18.12.2020 року на суму 1672080,00 грн. поставка товару була здійснена 06.01.2021 року та згідно видаткової накладної № 254 від 22.12.2020 року на суму 5520,00 грн. - 28.12.2020 року, датою реєстрації податкових накладних в ЄРПН є 12.01.2021 року, а вхідний контроль (згідно п. 5.1 Договору) здійснено 21.12.2020 року та 28.12.2020 року. Отже, на переконання відповідача, враховуючи дату реєстрації податкових накладних в ЄРПН граничним строком на оплату поставленого товару має бути 16.03.2021 року, з урахуванням якого має здійснюватись розрахунок процентів річних та втрат від інфляції.
Суд зазначає, що передбачене положеннями п. 5.1 Договору приймання продукції по кількості та якості (вхідний контроль) здійснюється виключно відповідачем, вказаний пункт Договору не передбачає виконання будь-якого обов'язку позивачем, при цьому поставка товару належної якості або у іншій кількості, ніж обумовлено Договором, має окремі правові наслідки, обумовлені приписами чинного законодавства, а тому здійснення відповідачем вхідного контролю не може вважатись відкладальною умовою в розумінні ст.212 Цивільного кодексу України.
З урахуванням викладеного суд погоджується з доводами відповідача та доходить висновку, що останнім днем строку виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за спірними видатковими накладними було 16.03.2021 року (12.01.2021 року + 45 робочих днів), який визначено з урахуванням дати реєстрації податкових накладних в ЄРПН 12.01.2021 року, а отже порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання, відповідно, почалось з 17.03.2021 року відповідно.
Відтак, на момент розгляду та вирішення даного спору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого позивачем за Договором товару настав.
Також судом звертається увага, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Тобто відповідач, здійснюючи господарську діяльність, однією зі складових якої є укладення господарських договорів, мав передбачити пов'язані із цим ризики, зокрема, наявність реальної можливості виконання умов спірного договору, а саме щодо здійснення фактичної оплати поставленої продукції у строк, визначений умовами договору, виходячи з можливості фактичного виконання розрахунків з постачальником та наявних вільних грошових ресурсів.
В свою чергу щодо викладених у відзиві на позовну заяву заперечень проти позовних вимог з посиланням на фінансову кризу неплатежів та норми ст. 614 Цивільного кодексу України щодо відсутності вини як підстави для звільнення від відповідальності суд зазначає, що утруднення фінансового становища відповідача не може слугувати підставою для звільнення від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за Договором. Крім того суд звертає увагу, що наявність або відсутність вини відповідача жодним чином не спростовує факту порушення останнім своїх зобов'язань за Договором та не звільняє від обов'язку з їх виконання та оплати поставленого товару.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати поставленого позивачем товару відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 677 600,00 грн. боргу за поставлений за вказаним Договором товар підлягають задоволенню.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого за Договором товару, позивачем нараховано на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 11 027,15 грн. процентів річних за період 26.02.2021 року - 14.05.2021 року та 40 462,04 грн. інфляційних втрат за період березень - квітень 2021 року, які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині процентів річних та втрат від інфляції суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
В свою чергу відповідачем не надано контррозрахунок заявлених до стягнення позовних вимог, зокрема, в частині стягнення процентів річних та втрат від інфляції, проте у відзиві на позовну заяву зазначено про незгоду із здійсненим позивачем розрахунком, згідно якого строк виконання зобов'язання визначений з урахуванням дати вхідного контролю, та який згідно викладених вище висновків, судом як вірний не приймається.
За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних та втрат від інфляції судом встановлено, що розмір останніх, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного судом початку періоду нарахування та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, становить 8135,21 грн. процентів річних та 11743,20 грн. втрат від інфляції, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів річних та втрат від інфляції за несвоєчасну оплату товару за Договором визнаються судом обґрунтованими в сумі, визначеній судом, а саме 8135,21 грн. процентів річних та 11743,20 грн. втрат від інфляції.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 року у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з урахуванням закриття провадження у справі в частині позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» (м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, код ЄДРПОУ ВП 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ "ЕНЕРГОМАШКОМПЛЕКТ" (пр.Московський б.220, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ 30141755) 1 677 600,00 грн. (один мільйон шістсот сімдесят сім тисяч шістсот грн. 00 коп.) основного боргу, 8135,21 грн. (вісім тисяч сто тридцять п'ять грн. 21 коп.) процентів річних, 11743,20 грн. (одинадцять тисяч сімсот сорок три грн. 20 коп.) втрат від інфляції та 25462,19 грн. (двадцять п'ять тисяч чотириста шістдесят дві грн. 19 коп.) витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 09 вересня 2021 року.
Суддя А.М.Селівон