ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
26.08.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1067/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., секретар судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., секретар судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську"
до відповідача: Угринівської сільської ради
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу Гаражно будівельний кооператив "Довга Нива"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Івано-Франківська міська рада
про усунення перешкод в користуванні Обслуговуючим кооперативом "Гаражно-будівельний кооператив №16 в м. Івано-Франківську" земельною ділянкою шляхом визнання недійсними Рішення Угринівської сільської ради народних депутатів від 17.12.1996р. в частині передання Гаражно-будівельному кооперативу "Довга Нива" у постійне користування для гаражного будівництва земельної ділянки у розмірі 0,4962 га. та Державного акту на право постійного користування землею №I-ІФ №000630, виданого Угринівською сільською радою народних депутатів 20.01.1997р., який посвідчує право Гаражно-будівельного кооперативу "Довга Нива" постійного користування для гаражного будівництва земельною ділянкою у розмірі 0,4962 га,
за участю:
від позивача: Гавриляк Богдан Богданович, Коржан Ігор Васильович;
від відповідача Обслуговуючого кооперативу Гаражно будівельний кооператив "Довга Нива": Гуменюк Ігор Васильович, Іванців Михайло Васильович;
від відповідача Угринівської сільської ради: Яковина Богдан Михайлович;
від Івано-Франківської міської ради: Медицька Світлана Василівна.
Встановив: Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську" звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідачів Угринівської сільської ради об'єднаної територіальної громади та Обслуговуючого кооперативу Гаражно будівельний кооператив "Довга Нива" про визнання недійсним рішення Угринівської сільської ради народних депутатів від 17.12.1996 в частині передання Гаражно будівельному кооперативу "Довга Нива" у постійне користування для гаражного будівництва земельну ділянку у розмірі 0,4962 га., та визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею №І-ІФ №000630, виданого Угринівською сільською радою народних депутатів 20.01.1997, який посвідчує право Гаражно будівельного кооперативу "Довга Нива" постійного користування для гаражного будівництва земельною ділянкою у розмірі 0,4962 га.
Позивачем подано заяву про зміну предмету позову.
16.02.2020, судом постановлено протокольну ухвалу про задоволення заяви позивача про зміну предмета позову та ухвалено подальший розгляд справи здійснювати у відповідності до заяви про зміну предмета позову, виклавши позовні вимоги в наступній редакції:
усунути перешкоди в користуванні Обслуговуючим кооперативом "Гаражно-будівельний кооператив №16 в м. Івано-Франківську" земельною ділянкою шляхом визнання недійсним Рішення Угринівської сільської ради народних депутатів від 17.12.1996р. в частині передання Гаражно-будівельному кооперативу "Довга Нива" у постійне користування для гаражного будівництва земельної ділянки у розмірі 0,4962 га;
усунути перешкоди в користуванні Обслуговуючим кооперативом "Гаражно- будівельний кооператив №16 в м. Івано-Франківську" земельною ділянкою шляхом визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею №I-ІФ №000630, виданого Угринівською сільською радою народних депутатів 20.01.1997р., який посвідчує право Гаражно-будівельного кооперативу "Довга Нива" постійного користування для гаражного будівництва земельною ділянкою у розмірі 0,4962 га.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
04.06.2018, суд відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 19.11.2019, встановив строк для подачі заяв по суті спору.
18.11.2019, від відповідача - Угринівської сільської ради до суду надійшов відзив на позов (вх. № 20093/19), який прийнято судом до розгляду та приєднано до матеріалів справи (а.с. 100-106, том 1).
20.11.2019, від позивача надійшла відповідь на відзив Угринівської сільської ради (вх. № 20369/19), яка прийнята судом до розгляду та приєднана до матеріалів справи (а.с. 114-118, том 1).
10.01.2020, від відповідача - Обслуговуючого кооперативу Гаражно будівельний кооператив "Довга Нива" до суду надійшов відзив на позов (вх. № 340/20) та заява про застосування строків позовної давності (вх. №342/20); зазначені документи прийнято судом до розгляду та приєднано до матеріалів справи (а.с. 43-50, том 2).
20.11.2019, від позивача надійшла відповідь на відзив Обслуговуючого кооперативу Гаражно будівельний кооператив "Довга Нива" (вх. № 1045/20), яка прийнята судом до розгляду та приєднана до матеріалів справи (а.с. 70-74, том 2).
Суд призначив у справі земельно-технічну експертизу, проведення якої доручив судовому експерту Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; зупинив провадження у справі на час проведення експертизи (ухвала від 06.02.2020).
До суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 19.11.2020 № 388/2591/20-28 (експерт Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Клебан Назар Михайлович); суд поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 11.03.2021 (ухвала від 15.02.2021).
Від виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надійшло клопотання про залучення до участі у справі Івано-Франківську міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; судом задоволено дане клопотання (ухвала від 15.02.2021).
15.03.2021, від позивача надійшли додаткові пояснення від 10.03.2021 №10/03 (вх. № 3814/21) до яких додано висновок експерта Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/109/21/48883Т від 04.03.2021 (судовий експерт Заєць М.З.); подані документи прийняті судом та приєднано до матеріалів справи (а.с. 111-120, том 4).
27.04.2021, від Івано-Франківської міської ради надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (вх. № 6240/21), які прийнято судом до розгляду та приєднано до матеріалів справи (а.с. 179-180, том 4).
25.05.2021, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.06.2021.
Хід підготовчого провадження та розгляду справи по суті викладено у наявних в матеріалах справи ухвалах суду та протоколах судових засідань.
26.08.2021, розгляд справи по суті завершено; суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити в повному обсязі.
Обгрунтовуючи позов позивач стверджує, що в 1996 році Угринівська сільська рада в порушення норм земельного законодавства передала Обслуговуючому кооперативу Гаражно будівельний кооператив "Довга Нива" згідно рішення Угринівської сільської ради народних депутатів від 17.02.1996 у постійне користування для гаражного будівництва земельну ділянку у розмірі 0,4962 га., та видала державний акт на право постійного користування землею №І-ІФ №000630, від 20.01.1997, який посвідчує право Гаражно будівельного кооперативу "Довга Нива" постійне користування для гаражного будівництва земельною ділянкою у розмірі 0,4962 га.
На думку позивача, Угринівська сільська рада не мала жодних правових підстав розпоряджатися земельною ділянкою, яка включена в межі міста Івано-Франківська з 1989 року та видавати державний акт на право постійного користування землею №І-ІФ №000630, від 20.01.1997, який посвідчує право Гаражно будівельного кооперативу "Довга Нива" постійне користування для гаражного будівництва земельною ділянкою у розмірі 0,4962 га., без припинення права користування ГБК 16 в порядку встановленому Земельним кодексом України.
Позивач покликається на те, що спірна земельна ділянка є власністю територіальної громади м. Івано-Франківська, адже саме міською радою приймалося рішення про передання її у постійне користування ГБК №16, що підтверджується Державним актом серії II-ІФ №002017 15/04-000097 на право постійного користування землею, виданим згідно рішення Івано-Франківської міської ради народних депутатів №290 від 13.09.1995 року.
При цьому звертає увагу суду, що згідно рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2015р. по справі №909/1174/15 за позовом Івано-Франківської міської ради до Тисменицької районної ради, Угринівської сільської ради про усунення порушення права на землю шляхом визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування (залишене в силі постановою Львівського апеляційного суду від 04.04.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2016р.) спірна земельна ділянка ГБК № 16 передана саме Івано-Франківською міською радою.
Позивач стверджує, що проект встановлення меж населених пунктів та погодження проекту формування територій і встановлення меж Угринівської сільської ради Тисменицького району був затверджений з порушенням норм діючого на той час законодавства, а проектна документація щодо формування території та встановлення меж Угринівської сільської ради і села Угринів містить недостовірні дані, при її формуванні не враховано видані на той час державні акти, остання не погоджена суміжним власником, тобто Івано-Франківською міською радою.
За наведеного, позивач просить суд усунути порушення права користування ГБК №16 спірною земельною ділянкою шляхом визнання недійсними Рішення Угринівської сільської ради народних депутатів від 17.12.1996р. в частині передання Гаражно-будівельному кооперативу "Довга Нива" у постійне користування для гаражного будівництва земельної ділянки у розмірі 0,4962 га та Державного акту на право постійного користування землею №I-ІФ №000630, виданого Угринівською сільською радою народних депутатів 20.01.1997р., який посвідчує право Гаражно-будівельного кооперативу "Довга Нива" постійного користування для гаражного будівництва земельною ділянкою у розмірі 0,4962 га.
Позиція відповідача - Угринівської сільської ради.
В судовому засіданні відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити в задоволенні останнього.
Відповідач вважає, що відповідно до Генплану с. Угринів від 26.05.2005 року, який, на його думку, є чинним на сьогоднішній день і відповідно до проекту формування територій та встановлення меж Угринівської сільської ради і с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області 1999 р., ГБК №16 знаходиться на території, яка підпорядкована Угринівській сільській раді.
При цьому категорично заперечує, що оскаржуване рішення та Державний акт на право постійного користування землею ухвалені з порушенням територіальної юрисдикції.
На думку відповідача, не погодження межі із ОК "ГБК №16 в м. Івано-Франківську" не є порушенням.
Також відповідач покликається на недоведеність позивачем права користування земельною ділянкою, щодо якої прийнято оскаржуване рішення рішення, а також накладення земельних ділянок.
Відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Позиція відповідача - Обслуговуючого кооперативу Гаражно будівельний кооператив "Довга Нива".
В судовому засіданні відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити в задоволенні останнього з підстав викладених у відзиві на позов.
Відповідач вказує на те, що позивач пропустив строк позовної давності та підтримує подану заяву про застосування строків позовної давності (вх. №342/20 від 10.01.2020).
При цьому покликається на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2015р. по справі №909/1174/15, яке залишене в силі постановою Львівського апеляційного суду від 04.04.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2016р.
Відповідач стверджує, що земельна ділянка, яка була відведена ОК ГБК "Довга Нива" на підставі оскаржуваного рішення завжди відносилася до земель Угринівської сільської ради.
Також відповідач не вважає порушенням не погодження межі із ОК "ГБК №16 в м.Івано-Франківську".
Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Івано-Франківська міської ради.
Представник третьої особи в судовому засіданні зазначила, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Івано-Франківська міська рада просить суд позов задоволити в повному обсязі.
При цьому зазначила, що спірна земельна ділянка була включена в межі Івано-Франківська, а відтак в порядку визначеному ЗК України 1990 року виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради народних депутатів розпорядився землею та в межах своєї компетенції надав у користування гаражно-будівельному кооперативу № 16. Земельна ділянка було сформована на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування та видано Державний акт на право постійного користування землею від 07.12.1995р. ІІ-ІФ №002016, який є дійсним.
Також, факт передачі саме Івано-Франківською радою спірної земельної ділянки ГБК №16 встановлений у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2015р. по справі №909/1174/15, яке залишене в силі постановою Львівського апеляційного суду від 04.04.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2016р. за позовом Івано-Франківської міської ради до Тисменицької районної ради, Угринівської сільської ради про усунення порушення права на землю шляхом визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування.
Зокрема суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної та касаційної інстанції зробив висновок, що "фактично має місце факт непогодження межі населених пунктів у встановленому законом порядку між Івано-Франківською міською радою та Угринівською сільською радою. Даний факт є підставою для висновку суду про те, що прийняті Тисменицькою районною радою рішення, які є предметом спору - являються такими, що суперечать вимогам діючого законодавства, а отже відповідно до ч.2 ст.21 Цивільного кодексу України та ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" підлягають визнанню недійсними".
Обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши пояснення учасників справи, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Постановою РМ УРСР від 02.02.1988 за №56 затверджено проект відведення земельної ділянки гаражно-будівельному кооперативу №16 (ГБК №16) Івано-Франківського облвиконкому, який розроблений за рахунок земель колгоспу "Україна" Тисменецького району.
22.12.1995 гаражно-будівельному кооперативу №16 видано Державний акт серії II-ІФ №002017 15/04-000097 на право постійного користування землею, площею 2,7035 га для гаражного будівництва відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради народних депутатів №290 від 13.09.1995 року.
31.01.1998 р. Тисменицькою районною радою прийнято рішення "Про затвердження проекту встановлення меж населених пунктів та погодження проекту формування територій і встановлення меж Угринівської сільської ради Тисменицького району", згідно якого затверджено розроблені проекти встановлення меж населеного пункту, погоджено розроблені проекти формування та встановлення меж сільської ради, дозволено державним та іншим землевпорядним організаціям винесення проектів встановлення меж населеного пункту в натуру.
Згідно додатку №1 до вказаного рішення площа населеного пункту - с. Угринів за проектом формування територій та встановлення меж населених пунктів становить 1133,2 га.
Відповідно до додатку №2 до вказаного рішення загальна площа Угринівської сільської ради за даними проекту формування території та встановлення меж становить 1340,1 га.
Рішенням Тисменицької районної ради від 29.07.1999 року "Про внесення змін до рішення районної ради від 31.01.1998 року "Про затвердження проекту встановлення меж населених пунктів та погодження проекту формування територій і встановлення меж Угринівської сільської ради Тисменицького району" - в додатку №1 рішення районної ради від 31.01.1999 року "Про затвердження проекту встановлення меж населених пунктів та погодження проекту формування територій і встановлення меж Угринівської сільської ради Тисменицького району" замінено цифру "1133,2" на цифру "1217,0", в додатку №2 рішення районної ради від 31.01.1998 року "Про затвердження проекту встановлення меж населених пунктів та погодження проекту формування територій і встановлення меж Угринівської сільської ради Тисменицького району" замінено цифру 1340,1 на цифру "1339,2".
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.15 р. у справі №909/1174/15 позов Івано-Франківської міської ради до відповідачів Тисменицької районної ради Івано-Франківської області та Угринівської сільської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідача: Гаражно-будівельного кооперативу №15, Гаражно-будівельного кооперативу №16, Управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та відділу Держгеокадастру у Тисменицькому районі Івано-Франківської області про усунення порушень права на землю шляхом визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування - задоволено повністю. Зобов'язано усунути порушення права комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська на землю шляхом визнання недійсним рішення Тисменицької районної ради від 31 січня 1998 року "Про затвердження проекту встановлення меж населених пунктів та погодження проекту формування територій і встановлення меж Угринівської сільської ради Тисменицького району" та рішення Тисменицької районної ради від 29.07.1999 року "Про внесення змін до рішення районної ради від 31.01.1998 року "Про затвердження проекту встановлення меж населених пунктів та погодження проекту формування територій і встановлення меж Угринівської сільської ради Тисменицького району".
Постановою від 04.04.2016 Львівського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2015 залишено без змін.
Постановою ВГСУ від 06.07.2016 року постанову від 04.04.2016 Львівського апеляційного господарського суду зі справи №909/1174/15 залишено без змін.
Наведені судові рішення у справі №909/1174/15, в силу ст.75 ГПК України, мають преюдиціальне значення для справи №909/1067/2019.
Преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Відповідно до приписів ч.7 ст.75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 03.07.2018 у справі №917/1345/17.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновки суду.
Положеннями частини 2 ст. 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 1 ст. 15 та частини 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Таким чином, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб'єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, як зазначено вище, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки.
Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Вимога про скасування державних актів на право постійного користування землею як документів, якими оформлено право власності, відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів, передбаченому пунктом 4 частини 2 статті 16 ЦК України, як відновлення становища, що існувало до порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії II-ІФ №002017 15/04-000097 від 22.12.1995 року гаражно-будівельному кооперативу №16 (надалі за текстом - ГБК №16) надано у постійне користування 2,7035 гектарів землі для гаражного будівництва відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради народних депутатів №290 від 13.09.1995 року.
Господарським судом встановлено, що позивачем доведено належними доказами наявність у нього права користування спірною земельною ділянкою.
Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який діяв із 01.01.2002 (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.
Водночас Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов'язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц викладено наступні висновки:
"25. 22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України від 25 жовтня 2001 року щодо обов'язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній терміна «набувають» (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь») вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).
26. Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб'єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов'язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (див. аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц (реєстровий номер 85174518)). ...".
Частиною 10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
При розгляді справи №909/1174/15, судові рішення у якій мають преюдиційне значення для даної справи, господарські суди встановили, що фактично має місце факт непогодження межі населених пунктів у визначеному законом порядку між Івано-Франківською міською радою та Угринівською сільською радою. Суд першої інстанції встановив, що відповідно до схеми меж території сільської ради, фактично проект формування та встановлення меж сільської ради погоджений всіма необхідними структурами, крім голови Івано-Франківської міської ради. Як вбачається з Акту польового обстеження і погодження меж території Угринівської сільської ради народних депутатів Тисменицького району Івано-Франківської області від 03.07.1998 року, пропозиції міського голови викладені в проектних пропозиціях, згідно яких надано пропозиції щодо проектної межі Івано-Франківської міської ради, включаючи в межі Івано-Франківської міської ради наступні площі земельних ділянок: землі ГБК №16.
Таким чином, при прийнятті рішення Угринівська сільська рада народних депутатів від 17.12.1996 в частині передання Гаражно будівельному кооперативу "Довга Нива" у постійне користування для гаражного будівництва земельну ділянку у розмірі 0,4962 га. діяла поза межами своїх повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою. Крім того, передала в користування відповідачу земельну ділянку яка вже знаходилась на праві постійного користування у позивача, чим порушила його права на земельну ділянку надану у постійне користування на законних підставах.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, серед способів захисту речових прав цивільне законодавства виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 р. у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 р. у справі № 917/2101/17). Наведений стандарт доказування також застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23 серпня 2016 р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Таким чином, суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Правова позиція аналогічного змісту викладена в постановах Верховного Суду від 24 березня 2021 р. у справі № 914/4/20; від 01 грудня 2020 р. у справі № 904/1103/20.
Тож виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих та досліджених у ході розгляду даної справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв'язок, у відповідності до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо заяви відповідача - Обслуговуючого кооперативу Гаражно будівельний кооператив "Довга Нива" про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд зазначає наступне.
10.01.2020, від відповідача - Обслуговуючого кооперативу Гаражно будівельний кооператив "Довга Нива" до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності (вх. №342/20); зазначений документ прийнято судом до розгляду та приєднано до матеріалів справи (а.с. 43-45, том 2).
Господарський суд дійшов висновку, що вищевказана заява не підлягає задоволенню, оскільки стаття 268 Цивільного кодексу України не надає вичерпного переліку вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі. Так, відповідно чинного законодавства, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення.
Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову.
Судові витрати.
Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, окрім іншого, належать витрати пов'язані із проведенням експертизи.
Судові витрати позивача у цій справі складаються із сплаченого позивачем судового збору у розмірі 3842,00 грн (платіжне доручення №15 від 23 вересня 2019 р.) та витрат, пов'язаних з проведенням експертизи в сумі 6537,60 грн (платіжне доручення №71 від 19 червня 2020 р.).
Положеннями п. 2 ч. 1 та п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи задоволення позову судові витрати покладаються на відповідачів в рівних частках.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 86, 98, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задоволити.
Усунути перешкоди в користуванні Обслуговуючим кооперативом "Гаражно-будівельний кооператив №16 в м. Івано-Франківську" земельною ділянкою шляхом визнання недійсним Рішення Угринівської сільської ради народних депутатів від 17.12.1996р. в частині передання Гаражно-будівельному кооперативу "Довга Нива" у постійне користування для гаражного будівництва земельної ділянки у розмірі 0,4962 га.
Усунути перешкоди в користуванні Обслуговуючим кооперативом "Гаражно-будівельний кооператив №16 в м. Івано-Франківську" земельною ділянкою шляхом визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею №I-ІФ №000630, виданий Угринівською сільською радою народних депутатів 20.01.1997р., який посвідчує право Гаражно-будівельного кооперативу "Довга Нива" постійного користування для гаражного будівництва земельною ділянкою у розмірі 0,4962 га.
Стягнути з Угринівської сільської ради, вул. Польова 1, с. Угринів, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77423 (ідентифікаційний код 04356426) на користь Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську", вул. Тролейбусна, м. Івано-Франківськ, 76008 (ідентифікаційний код 22168622) - судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп. та витрати за проведення судової експертизи в сумі 3268 (три тисячі двісті шістдесят вісім) грн 80 коп.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Гаражно будівельний кооператив "Довга Нива", вул. Польова 1, с. Угринів, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77423 (ідентифікаційний код 20569854) на користь Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську", вул. Тролейбусна, м. Івано-Франківськ, 76008 (ідентифікаційний код 22168622) - судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп. та витрати за проведення судової експертизи в сумі 3268 (три тисячі двісті шістдесят вісім) грн 80 коп.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.09.2021
Суддя Л.М. Неверовська