ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
"26" серпня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/895/20
За позовом Управління капітального будівництва Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до відповідача Приватного підприємства “Пантеон”, м. Ужгород
про стягнення 180 686 грн. 28 коп. збитків,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.
представники:
Позивача - не з'явився
Відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ Управлінням капітального будівництва Ужгородської міської ради, м. Ужгород заявлено позов до відповідача Приватного підприємства “Пантеон”, м. Ужгород про стягнення 180 686 грн. 28 коп. збитків.
У судовому засіданні 08.06.2021 року за участі уповноважених представників сторін проголошувалась перерва до 26.08.2021 року.
Після перерви сторони явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, натомість, представники сторін подали суду клопотання про розгляд справи без їх участі. Крім того, відповідач через канцелярію суду подав заяву про відкликання заяви про стягнення судових витрат.
Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що за результатами проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління капітального будівництва Ужгородської міської ради за період з 01.01.2017 року по 30.06.2020 року, складено акт від 07.10.2020 року. Відповідно до вказаного акту, ревізією виявлено завищення вартості виконаних робіт ПП “Пантеон” по об'єкту “Комплекс будівель під спортивно-реабілітаційний центр інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату та інвалідів-учасників антитерористичної операції по вул. Ф.Тіхого, 13б у м. Ужгороді - реконструкція” на загальну суму 204 085 грн. 28 коп. та завдано матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на суму 128 986 грн. 88 коп. у 2018 році, 75 098 грн. 40 коп. у 2019 році.
Зазначає про те, що позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 28.1-15/170 від 17.11.2020 року, яким просив відшкодувати матеріальну шкоду (збитки) в сумі 204 085 грн. 28 коп. Відповідач у відповіді на лист-вимогу частково визнав вимогу позивача, та в частині завищення вартості виявленої при проведенні контрольних обмірів на суму 23 399 грн. з врахуванням ПДВ та повернув вказану суму. Оскільки, відповідач не визнав у повному обсязі наведені в акті ревізії порушень на суму 180 686 грн. 28 коп., позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 180 686 грн. 28 коп. в примусовому порядку.
Відповідач відзивом на позовну заяву б/н від 19.02.2021 року проти позову заперечив. Наголошує на тому, що згідно з умовами договору підряду б/н від 08.09.2016 року та додаткових угод до нього, сторонами було досягнуто домовленість про розмір договірної ціни, її динамічність, порядок авансування робіт та те, що платежі замовник здійснює на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт. Акт виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника у строк не пізніше 25 числа звітного місяця. Уповноважений представник замовника на протязі трьох днів з дня подачі документів перевіряє реальність акту і підписує в частині фактично виконаних обсягів робіт, або надає обґрунтовані зауваження до акту.
Відповідач посилаючи на положення Цивільного кодексу України, та на те, що позивач оглянув та прийняв за актами приймання виконаних робіт, які підписані та скріпленні печатками сторін без будь-яких зауважень і застережень, виконані відповідачем підрядні роботи, обумовлені Договором підряду, стверджує про те, що позивач погодився як з якістю таких робіт, так і з їх кількістю. Крім того, як вказує відповідач, той факт, що вартість виконаних будівельних робіт не завищувалася, ще підтверджується і підписаними сторонами довідками про вартість робіт, мотивована відмова від приймання виконаних робіт з боку позивача не оформлялася. Водночас, якість та обсяг виконаних робіт погоджений сторонами та їх вартість повністю оплачена замовником.
Як наголошує відповідач, умови Договору підряду сторони виконали повністю і зауважень одна до одної з цього приводу у них не було. Звертаючись з позовом, позивач розмір заявлених до стягнення збитків визначив виходячи із здійснення надмірної сплати за будівельні роботи на підставі завищеної вартості виконаних будівельних робіт.
За твердженням відповідача, виходячи зі змісту правовідносин, які склалися між сторонами, та із законодавчо визначеного змісту терміну "збитки", заявлена до стягнення з підприємства сума перерахована йому як виконавцю будівельних робіт за Договором підряду не є збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України. Оскільки між сторонами у справі було укладено договір про оплату послуг, кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані ним як оплата виконаних за Договором підряду робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору, а тому, вони не можуть вважатися збитками та не можуть бути стягнуті на підставі частини другої статті 224 Господарського кодексу України.
Відповідач стверджує про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами складу правопорушення, необхідного для настання цивільно-правової відповідальності відповідача, а саме, наявності причинно-наслідкового зв'язку між заподіяними збитками та діями Підприємства.
Щодо доводів позивача про набуття відповідачем майна - спірних грошових коштів без достатньої правової підстави, що має наслідком їх повернення у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України, відповідач вказує, що між сторонами у справі укладено Договір підряду, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані ним як оплата належно виконаних за договором робіт, а тому, такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору, і вони не можуть вважатися безпідставно набутим майном.
Щодо посилання позивача на акт, складений за результатом ревізії його фінансово-господарської діяльності, як на беззаперечну підставу для стягнення збитків, відповідач зазначає, що акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки. При цьому, акти ревізії та документальних перевірок не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді. Крім того, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені на думку контролюючого органу порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.
Вказує також відповідач на те, що акт ревізії не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Отже, на думку відповідача, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти. Укладення сторонами договору підряду, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах. Таким чином, обсяг прав, обов'язків та відповідальності сторін мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.
Відповідач стверджує, що виявлені на думку контролюючого органу порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак, акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути доказом порушення підприємством зобов'язань за договором підряду.
Позивач відповіддю на відзив заперечив проти відзиву на позов. Вказує про те, що позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 28.1-15/170 від 17.11.2020 року, в якій просив відшкодувати матеріальну шкоду (збитки) в сумі 204 085 грн. 28 коп. Відповідач у відповіді на лист-вимогу частково визнав вимогу позивача, в частині завищення вартості, виявленої при проведенні контрольних обмірів, на суму 23 399 грн. з врахуванням ПДВ та повернув вказану суму. Таким чином, на думку позивача, має місце визнання даного акту ревізії, хоча і частково стороною відповідача, однак, згідно вимог стандарту доказування не надано належного та допустимого доказу спростування висновків ревізії, які викладені в акті ревізії.
Відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що доводи позивача про те, що відповідачем частково визнано вимоги позивача та те, що має місце часткове визнання Акту ревізії Державної аудиторської служби України в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області від 07.10.2020 року, не відповідають дійсності, оскільки відповідач категорично заперечує заборгованість, обґрунтовану вказаним Актом ревізії, позовні вимоги не визнає, про що чітко та однозначно вказує у відзиві на позовну заяву.
Додатково відповідач наголошує на тому, що позивач оглянув та прийняв за актами приймання виконаних робіт, підписаними сторонами та скріпленими печатками, без будь-яких зауважень і застережень виконані відповідачем підрядні роботи, обумовлені чинним Договором підряду з наступними змінами і доповненнями, які є його невід'ємними частинами. Тобто, позивач перевірив якість та кількість виконаних робіт і погодився з їх наявністю. Таким чином, у період складання актів, всі дані, внесені до них, відповідали фактично виконаним роботам.
Як зазначає відповідач, вартість виконаних будівельних робіт не завищувалася, що і підтверджується також і підписаними сторонами довідками про вартість робіт, мотивованої відмови від приймання виконаних робіт з боку позивача не оформлялось. Наголошує на тому, що складений майже через 2 роки після прийняття робіт акт ревізії не може спростувати зазначених фактів.
Разом з тим, просить суд прийняти до розгляду як доказ у даній справі висновок експерта. Вказує на те, що такий доказ не міг бути поданий разом із відзивом на позовну заяву, у зв'язку з тим, що замовлення та виготовлення експертного дослідження потребує затрати часу, експертні установи та експерти є завантаженими, надання відповіді на питання, які поставлені на дослідження також потребують значного часу і не залежать від відповідача.
Стосовно поданого відповідачем висновку експерта, як доказу у даній справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст. 80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач при поданні відзиву на позовну заяву, не звертався до суду із клопотанням про неможливість подання доказу - експертного висновку разом із відзивом на позовну заяву та не клопотав про встановлення йому додаткового строку для подання такого доказу.
Приписами ч. 8 ст. 80 ГПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Враховуючи вищевикладене, поданий відповідачем висновок експерта судом до розгляду не приймається.
Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи,
суд Встановив:
08.09.2016 року між Управлінням капітального будівництва Ужгородської міської ради (замовником, позивачем у справі) та Приватним підприємством “Пантеон” (підрядником, відповідачем у справі) був укладений договір підряду б/н, згідно умов якого у порядку і на умовах, визначених договором, підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами, на власний ризик виконати і здати замовнику об'єкт: “Комплекс будівель під спортивно-реабілітаційний центр інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату та інвалідів-учасників антитерористичної операції по вул. Ф.Тіхого, 13б у м. Ужгороді - реконструкція”, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та будівельними нормами та правилами відповідно до діючого законодавства в затверджений цим Договором термін, а замовник зобов'язується надати підряднику проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування згідно договору, прийняти закінчений виконаний об'єкт і повністю оплатити вартість виконаних робіт та матеріалів. Виготовлення (замовлення) та узгодження проектно-кошторисної документації, а також отримання дозволів на виробництво робіт здійснює замовник (розділ 1 Договору).
Пунктом 2.1. Договору, сторони визначили, що замовник не пізніше 10 календарних днів після набуття чинності цього договору передає підряднику проектно-кошторисну документацію.
За положенням п.п. 3.1., 3.2., 3.4., 3.7., 3.14. Договору загальна вартість доручених робіт за цим договором встановлюється згідно з конкурсною пропозицією і становить 24 302 172 грн. з ПДВ, в тому числі для виконання в 2016 році 3 423 000 грн. з ПДВ. Ціна динамічна. Замовником беруться бюджетні фінансові зобов'язання виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету. Акт виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника у строк не пізніше 25 числа звітного місяця. Уповноважений представник замовника на протязі трьох днів з дня подачі документів перевіряє реальність акту і підписує в частині фактично виконаних обсягів робіт, або надає обґрунтовані зауваження до акту. Перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунками і оформляєтеся сторонами шляхом укладання додаткових угод. Замовник проводить оплату виконаних підрядником робіт за їх поетапним завершенням згідно з календарним планом (щомісячно), але не пізніше п'яти банківських днів після прийняття обсягу виконаних робіт (підписання акта приймання).
Здача-приймання виконаних робіт проводиться (щомісячно) поетапно згідно з календарним планом виробництва робіт та оформляється приймально-здавальними актами. Після завершення кожного етапу робіт підрядник передає замовнику акт про виконані роботи для підписання. Здача-приймання в експлуатацію об'єкта в цілому оформляється актом, дата підписання якого визначає момент передачі об'єкта у власність замовника. Замовник зобов'язаний прийняти роботи, виконані підрядником, не пізніше семи календарних днів з дня отримання від підрядника письмового повідомлення про їх виконання (акта про виконані роботи). У разі мотивованої відмови замовника прийняти виконані роботи сторонами складається акт з переліком претензій замовника, у якому вказуються терміни усунення недоліків у виконаних роботах. Якщо по суті акта про недоліки (порушення якості або обсягів) виникає спір, для участі в прийманні залучається незацікавлена експертна організація. В разі підтвердження факту виявлення недоліків або неналежного виконання робіт, складається акт про недоліки (порушення якості або обсягів) або акт про невиконання робіт, що підписується двома сторонами (розділ 5 Договору).
Відповідно до п.п. 6.1.7., 6.2.2., 6.3.2., 6.3.4. Договору, підрядник зобов'язується щомісяця до 25 числа надавати замовникові акти виконаних робіт та отримувати оплату за виконані обсяги робіт у розмірах, в терміни, передбачені цим договором. Замовник зобов'язується приймати виконані роботи підрядника за цим договором у порядку, передбаченому чинним законодавством України та проводити розрахунки з підрядником на підставі актів форми № КБ-2в та довідки № КБ-3 при наявності фактичного фінансування об'єкту.
За приписами п. 14.1. Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2017 року.
Положеннями Додаткової угоди № 1 від 31.07.2017 року до Договору підряду б/н від 08.09.2016 року сторони узгодили наступне: “Викласти п. 3.1. Договору підряду № б/н від 08.09.2016 року у наступний редакції: “3.1. Загальна вартість доручених робіт за договором встановлюється згідно конкурсної пропозицією і становить 24 302 172 грн. в т.ч. ПДВ, з них для виконання у 2016 році 3 423 000 грн. в т.ч. ПДВ та доручено для виконання в 2017 році 1 172 292 грн. в т.ч. ПДВ. Ціна динамічна”. 2. Доповнити розділ 6 договору підряду № б/н від 08.09.2016 року пунктом 6.3.6. наступного змісту: “6.3.6 Компенсувати щомісячно фактичні витрати підрядника по утриманню об'єкту (охорону та електрозабезпечення об'єкта тoщo) в період тимчасового припинення робіт через відсутність фінансування в розмірі обґрунтованому підрядником і погодженому замовником”. 3. Замовник зобов'язується компенсувати фактичні витрати підрядника по утриманню об'єкту (охорону та електрозабезпечення об'єкта тощо) понесені з січня по липень 2017 року в розмірі обґрунтованому підрядником і погодженому замовником. 4. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною Договору підряду № б/н від 08.09.2016 року набуває чинності з моменту її підписання та діє до 31.12.2019 року. 5. Дана додаткова угода складена у трьох примірниках: 1-й та 3-й для замовника, другий для підрядника, кожний з яких має однакову юридичну силy. 6. У всьому іншому що непередбачено даною додатковою угодою сторони керуються умовами та положеннями Договору підряду № б/н від 08.09.2016 року.”.
Додатковою угодою № 2 від 02.07.2018 року до договору підряду б/н від 08.09.2016 року, внесено наступні зміни: “Викласти пункт 3.1. договору підряду б/н від 08.09.2016 року у наступній редакції: “Загальна вартість доручених робіт за договором встановлюється згідно конкурсної пропозицією і становить 24 302 172 грн. в т.ч. ПДВ, з них для виконання у 2016 році 3 423 000 грн. в т.ч. ПДВ, доручено для виконання в 2017 році 1 172 292 в т.ч. ПДВ та доручено для виконання в 2018 році 5 410 000 грн. в т.ч. ПДВ. Ціна динамічна.”. Доповнити розділ 6 Договору підряду № б/н від 08.09.2016 року пунктом 6.3.6. наступного змісту: “6.3.6 Компенсувати щомісячно фактичні витрати підрядника по утриманню об'єкту (охорону та електрозабезпечення об'єкта тощо) в період тимчасового припинення робіт через відсутність фінансування в розмірі обґрунтованому підрядником і погодженому замовником.” 3. Замовник зобов'язується компенсувати фактичні витрати підрядника по утриманню об'єкту (охорону та електрозабезпечення об'єкта тощо) понесені з січня по червень 2018 року в розмірі обґрунтованому підрядником і погодженому замовником. 4. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору підряду № б/н від 08.09.2016 року набуває чинності з моменту її підписання та діє до 31.12.2019 року. 5. Дана додаткова угода складена у трьох примірниках: 1-й та 3-й для замовника, другий для підрядника ,кожний з яких має однакову юридичну силу. 6. У всьому іншому що непередбачено даною додатковою угодою сторони керуються умовами і положеннями договору підряд № б/н від 08.09.2016 року”.
У відповідності до умов Додаткової угоду № 3 від 28.12.2018 року до договору підряду б/н від 08.09.2016 року сторонами внесено наступні зміни: “ 1.Викласти п. 3.1. Договору підряду б/н від 08 вересня 2016 року та додаткових угод № 1 від 31.07.2017 року, № 2 від 02.07.2018 року у наступній редакції: “3.1. Загальна вартість доручених робіт за договором встановлюється згідно конкурсної пропозиції і становить 24 302 172 грн. в т.ч. ПДВ, з них виконання у 2016 році 3 423 000 грн. в т.ч. ПДВ, доручено у виконанні в 2017 році 1 172 292 грн. в т.ч. ПДВ та доручено для виконання в 2018 році 2 397 817 грн. 45 коп. в т.ч. ПДВ. та у 2019 році 17 309 062 грн. 55 коп. в т.ч. ПДВ. Ціна динамічна.”. 2. Викласти п. 14.1., п. 14.9., п. 14.9.1 Договору підряду б/н від 08 вересня 2016 року та додаткових угод № 1 від 31.07.2017 року, № 2 від 02.07.2018 року у наступній редакції: “14.1. Ця Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору б/н від 08 вересня 2016 року та додаткових угод № 1 від 31.07.2017 року, № 2 від 02.07.2018 року набуває чинності з моменту її підписання та діє до 31.12.2019 року. 14.9. Ця Додаткова угода складена у трьох примірниках перший та третій примірник для замовника, другий для виконавця, кожний з яких має однакову юридичну силу. 14.9.1. Всі інші положення та умови Договору б/н від 08 вересня 2016 року та додаткових угод № 1 від 31.07.2017 року, № 2 від 02.07.2018 року залишаються без змін і продовжують свою чинність.”.
Додатковою угодою № 4 від 06.08.2019 року до Договору підряду б/н від 08.09.2016 року та Додаткових угод № 1 від 31.07.2017 року, № 2 від 02.07.2018 року, № 3 від 28.12.2018 року викладено у наступній редакції: “Викласти п. 3.1. договору підряду № б/н від 08.09.2016 року у наступний редакції: “3.1. Загальна вартість доручених робіт за договором встановлюється згідно конкурсної пропозицією і становить 24 302 172 грн. в т.ч. ПДВ, з них для виконання у 2016 році 3 423 000 грн. в т.ч. ПДВ , доручено для виконання в 2017 році 1 172 292 грн. в т.ч. ПДВ, доручено для виконання в 2018 році 2 397 817 грн. 45 коп. в т.ч. ПДВ. доручено для виконання в 2019 році 3 272 900 грн., в 2020 році вартість робіт доручених для виконання становить 14 036 162 грн. 55 коп. Ціна динамічна.” 2. Доповнити розділ 6 договору підряду № б/н від 08.09.2016 року пунктом 6.3.6 наступного змісту: “6.3.6. Компенсувати щомісячно фактичні витрати підрядника по утриманню об'єкту (охорону та електрозабезпечення об'єкта тощо) в період тимчасового припинення робіт через відсутність фінансування в розмірі обґрунтованому підрядником і погодженому замовником.” 3. Замовник зобов'язується компенсувати фактичні витрати підрядника по утриманню об'єкту (охорону та електрозабезпечення об'єкта тощо) понесені з січня по липень 2019 року (включно) в розмірі обґрунтованому підрядником і погодженому замовником. 4. “14.1. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною Договору підряду № б/н від 08.09.2016 року та додаткових угод № 1 від 31.07.2017 року, № 2 від 02.07.2018 року, № 3 від 28.12.2018 року, набуває чинності з моменту її підписання та діє до 31.12.2020 року.”. 5. “14.9. Дана додаткова угода складена у трьох примірниках: 1-й та 3-й для замовника, другий для підрядника, кожний з яких має однакову юридичну силу.”. 6. “14.9.1 У всьому іншому що непередбачено даною додатковою угодою сторони керуються умовами і положеннями Договору підряд № б/н від 08.09.2016 року”.
За Актами приймання виконаних будівельних робіт за період жовтень 2017 року - грудень 2019 року замовник прийняв без зауважень виконані підрядником (відповідачем у справі) роботи на загальну суму 6 843 009 грн. 45 коп.
За результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління капітального будівництва Ужгородської міської ради за період з 01.01.2017 року по 30.06.2020 року, проведеної головним державним аудитором відділу контролю у галузі промисловості, інфраструктури та ЖКГ управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, виявлено порушення, які відображені у акті ревізії фінансово-господарської діяльності Управління капітального будівництва Ужгородської міської ради за період з 01.01.2017 року по 30.06.2020 року.
Так, ревізією встановлено завищення вартості виконаних робіт ПП “Пантеон” по об'єкту “Комплекс будівель під спортивно-реабілітаційний центр інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату та інвалідів-учасників антитерористичної операції по вул. Ф.Тіхого, 13б у м. Ужгороді - реконструкція” на загальну суму 204 085 грн. 28 коп. та завдано матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на суму 128 986 грн. 88 коп. у 2018 році, 75 098 грн. 40 коп. у 2019 році.
Позивач зазначає, що на виконання акту ревізії останній звернувся до відповідача з листом-вимогою № 28.1-15/170 від 17.11.2020 року, в якій просив відшкодувати матеріальну шкоду (збитки) в сумі 204 085 грн. 28 коп. Відповідач у відповіді на лист-вимогу частково визнав вимогу позивача, в частині завищення вартості виявленої при проведенні контрольних обмірів на суму 23 399 грн. з врахуванням ПДВ та повернув вказану суму. Таким чином, на думку позивача, має місце визнання даного акту ревізії, хоча і частково стороною відповідача.
Неповернення відповідачем суми 180 686 грн. 28 коп., стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми як завданих збитків в примусовому порядку.
Як вбачається із матеріалів справи, між Управлінням капітального будівництва Ужгородської міської ради (замовником) та Приватним підприємством “Пантеон” (підрядником) був укладений договір підряду (з додатками до нього) по об'єкту “Комплекс будівель під спортивно-реабілітаційний центр інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату та інвалідів-учасників антитерористичної операції по вул. Ф.Тіхого, 13б у м. Ужгороді - реконструкція” б/н від 08.09.2016 року. Під час укладення вказаного договору та змін до нього його сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов.
Відповідачем на виконання договору підряду були виконані роботи на суму 6 843 009 грн. 45 коп., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за період жовтень 2017 року - грудень 2019 року, які позивачем були підписані без будь-яких зауважень та застережень.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління капітального будівництва Ужгородської міської ради за період з 01.01.2017 року по 30.06.2020 року, проведеної головним державним аудитором відділу контролю у галузі промисловості, інфраструктури та ЖКГ управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, виявлено порушення, які відображені у акті ревізії фінансово-господарської діяльності Управління капітального будівництва Ужгородської міської ради за період з 01.01.2017 року по 30.06.2020 року.
Так, ревізією встановлено, завищення вартості виконаних робіт ПП “Пантеон” по об'єкту “Комплекс будівель під спортивно-реабілітаційний центр інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату та інвалідів-учасників антитерористичної операції по вул. Ф.Тіхого, 13б у м. Ужгороді - реконструкція” на загальну суму 204 085 грн. 28 коп. та завдано матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на суму 128 986 грн. 88 коп. у 2018 році, 75 098 грн. 40 коп. у 2019 році.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).
Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Загальний порядок укладення господарських договорів унормовано у ст. 181 Господарського кодексу України, зокрема, п. 1, п. 6 якої визначено наступне: господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
За приписами ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Згідно із статтею 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
При цьому статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Як наслідок, перевірка складових вартості виконаних робіт, які включені до акта, покладається на особу, що приймає роботи з боку замовника, під час підписання актів.
В матеріалах справи наявні акти виконаних підрядних робіт за період жовтень 2017 року - грудень 2019 року, які підписані обома сторонами без будь-яких зауважень і застережень, що свідчить про належне виконання підрядником умов договору та прийняття цих робіт замовником без претензій щодо їх виду, якості, об'ємів (кількості) та вартості у відповідності умовам договору за іншими показниками. Крім того, позивач не мав претензій щодо обсягу і якості наданих послуг.
Мотивована відмова від приймання виконаних робіт з боку позивача в матеріалах справи відсутня. Водночас обсяг виконаних робіт погоджений сторонами.
Отже, умови Договору підряду сторони виконали повністю і зауважень одна до одної з цього приводу у них не було.
Згідно зі статтею 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Звертаючись з позовом, позивач розмір заявлених до стягнення збитків у розмірі 180 686 грн. 28 коп. визначив виходячи із проведеної ревізії та, як наслідок, складеного за результатами такої перевірки акту.
У той же час статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.
Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто, відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.
Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, перш за все, необхідно з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільного кодексу України) від позадоговірної шкоди, тобто, від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України). Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести неправомірність поведінки особи, внаслідок якої завдано шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вину завдавача шкоди.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені лише у випадку якщо буде доведено кожний з елементів складу правопорушення. Недоведення хоч би одного з них виключає можливість задоволення вимоги про стягнення збитків.
Згідно з частиною 1 статті 614 Цивільного Кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату за належно виконані підрядні роботи за договором підряду, а тому, такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору підряду і вони не можуть вважатися збитками.
Доводи позивача про те, що підставою для стягнення збитків з відповідача є акт ревізії, є необґрунтованими, враховуючи наступне.
Акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.
При цьому, акти ревізії та документальних перевірок не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.
Крім того, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки, як вже зазначалося, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.
До того ж, акт ревізії не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
Так, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Тобто, укладання сторонами у справі договору підряду, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата, є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.
Таким чином, обсяг прав, обов'язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.
Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками довідка ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак, довідка ревізії фінансово-господарської діяльності сама по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов'язань за договорами підряду.
Таким чином, виявлені ревізією порушення не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.
Отже, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки ревізії, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними.
Разом з тим, виявлені за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності позивача порушення можуть бути підставою для притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” законні вимоги службових осіб державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
Враховуючи вищезазначене вбачається, що до повноважень Держаудитслужби віднесено фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевого бюджетів, та, у разі виявлення порушень законодавства, право на пред'явлення обов'язкових до виконання вимог щодо усунення таких порушень. Відшкодування збитків, виявлених під час здійснення фінансового контролю, може бути зазначено у вимозі, проте їх відшкодування (стягнення) відбувається в судовому порядку за позовом органу фінансового контролю.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що на підставі здійсненої перевірки і складеного акту органами Аудиторської служби вжито будь-які з вищезазначених заходів (в тому числі звернення до суду щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства).
Отже, посилання позивача на акт, складений за результатом ревізії його фінансово-господарської діяльності, як на беззаперечну підставу для стягнення збитків не встановлює в розумінні ст. 75 ГПК України обставин завищення ціни у договорі, які не потребують доведення, оскільки це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 року у справі № 922/2310/17, від 20.06.2019 року у справі № 916/1906/18, від 18.02.2020 року у справі № 910/7984/16.
Вирішуючи спір про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладання на винну особу зазначеної міри відповідальності, в той час як в межах розгляду даної справи позивачем не доведено факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, або виконання укладеного договору з порушенням умов, що виключає застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Позивач доказів на підтвердження викладених ним обставин суду не надав, аргументи позову не знайшли свого підтвердження у матеріалах даної справи та положеннях законодавства.
Судові витрати підлягають віднесенню на позивача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 10.09.2021 року.
Суддя Пригара Л.І.