вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"31" серпня 2021 р. Cправа № 15/68-10
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
заяви арбітражного керуючого Ковальчука М.М. № 01-24/1362 від 24.02.2019 (вх. № 02.1-34/1829/20) (ліквідатора ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат")
до Фермерського господарства "Україна"
про визнання недійсними результати аукціону та договорів купівлі-продажу
в межах справи про банкрутство № 15/68-10
за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області
до ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат"
У провадженні Господарського суду Вінницькій області перебуває справа № 15/68-10 за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Тульчинський хлібокомбінат" на стадії ліквідаційної процедури боржника.
Провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.
25.02.2020 арбітражний керуючий Ковальчук М.М. звернувся до Господарського суду Вінницької області з заявою №01-24/1362 про визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, та просив суд:
- визнати недійсними результати аукціону від 17.06.2013, проведеного Всеукраїнською Універсальною Багатогалузевою Товарною Біржею /протокол №15/13/ з продажу комплексу будівель та споруд загальною площею 5 090 м2, з обладнанням та транспортною технікою, які розташовані на земельній ділянці, площею 2,5562 га (кадастровий №0524310100:01:011:0106), що по вулиці Леніна, 166 в м. Тульчин Вінницької області;
- визнати недійсним Договір купівлі-продажу комплекс будівель та споруд з обладнанням, транспортною технікою згідно переліку та земельною ділянкою 2,5562 га (кадастровий №0524310100:01:011:0106), укладений між ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" та ФГ "Україна" 08 липня 2013 року;
- визнати недійсним нотаріально посвідчений 09.07.2013 Договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд, загальною площею 5090 м 2, що по вул. Леніна, 166 в м. Тульчин Вінницької області, укладений між ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" та ФГ "Україна";
- визнати недійсним укладений 09.07.2013 між ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" та ФГ "Україна" нотаріально посвідчений Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,5562 га (кадастровий №0524310100:01:011:0106).
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 (суддя Тісецький С.С.) у задоволенні заяви арбітражного керуючого № 01-24/1362 було відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.12.2020 вказане рішення Господарського суду Вінницької області залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2021 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.12.2020 та рішення Господарського суду Вінницької області від 27.08.2020 у справі № 15/68-10 скасовано. Справу № 15/68-10 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2021 заяву арбітражного керуючого Ковальчука М.М. №01-24/1362 від 24.02.2019 у справі № 15/68-10 розподілено судді Матвійчуку В.В..
Ухвалою суду від 12.04.2021 заяву арбітражного керуючого Ковальчука М.М. №01-24/1362 від 24.02.2019 в межах справи про банкрутство № 15/68-10 прийнято до провадження. Вирішено розгляд заяви здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання у справі на 13.05.2021.
07.05.2021 до суду надійшли додаткові пояснення № б/н від 05.05.2021 (вх. № 01-34/4090/21) за підписом представника Фермерського господарства "Україна" за довіреністю - Шевчук Л.А. щодо спростування доводів заявника.
Ухвалою суду від 13.05.2021 відкладено розгляд додаткових пояснень представника Фермерського господарства "Україна" та відкладено підготовче засідання на 10.06.2021.
31.05.2021 до суду надійшли пояснення № 01/24-1391 від 26.05.2021 арбітражного керуючого Ковальчука М.М. щодо поважності причин пропуску строку позовної давності.
10.06.2021 на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення № б/н від 09.06.2021 (вх. № 01-34/5330/21) скріплені електронним цифровим підписом представника кредитора ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", що діє на підставі довіреності від 04.01.2021 - Шкромида В.В.
В судовому засіданні 10.06.2021, дослідивши додаткові пояснення № б/н від 05.05.2021 (вх. № 01-34/4090/21) за підписом представника Фермерського господарства "Україна" за довіреністю - Шевчук Л.А., суд залишив їх без розгляду, про що постановив відповідну ухвалу.
Ухвалою суду від 10.06.2021 продовжено строк підготовчого провадження з розгляду заяви арбітражного керуючого Ковальчука М.М. № 01-24/1362 від 24.02.2019 у справі № 15/68-10 на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 01.07.2021.
24.06.2021 до канцелярії суду подані додаткові пояснення № 22/21 від 22.06.2021 за підписом представника Фермерського господарства "Україна" - адвоката Долиняного С.В. щодо спростування доводів скаржника.
Ухвалою суду від 01.07.2021 відкладено підготовче засідання на 12.07.2021 та зобов'язано арбітражного керуючого (ліквідатора ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат") Ковальчука М.М. подати до суду відомості щодо перебування майна, яке було предметом аукціону проведеного Всеукраїнською Універсальною Багатогалузевою Товарною Біржею, зазначеного в договорах, які є предметом спору в справі.
08.07.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання № 01-24/1392 від 07.07.2021 скріплене електронним цифровим підписом арбітражного керуючого (ліквідатора ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат") Ковальчука М.М. про долучення до матеріалів справи довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яка надається на виконання ухвали суду від 01.07.2021.
Виконавши завдання підготовчого провадження, суд 12.07.2021 закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду заяви по суті, призначивши судове засідання на 31.08.2021, про що постановив відповідну ухвалу.
На визначену судом дату ліквідатор та представники сторін не з'явились. При цьому суд зважає, що про час та місце розгляду справи останні повідомлені належним чином, ухвалою суду від 12.07.2021, яка направлена на електронні адреси.
Зважаючи на те, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання з розгляду даної справи по суті, розгляд цієї справи уже неодноразово відкладався, тому учасники справи мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, і на подання будь-яких пояснень чи інших заяв по суті справи, а також з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду даної справи по суті у даному судовому засіданні.
З урахуванням неявки учасників справи суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У судовому засіданні 31.08.2021 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Предмет спірних правовідносин становить заява арбітражного керуючого Ковальчука М.М. про визнання недійсними правочинів, вчинених з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги арбітражного керуючого Ковальчук М.М. зазначає, що 23.05.2013 на зборах комітету кредиторів ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" було прийнято рішення повторно виставити на аукціон через товарну біржу ВУБТБ з початковою вартістю заставного майна - 1800000,00 грн. У разі реалізації заставного майна за вартістю 1 800 000,00 грн зобов'язати ліквідатора кошти в сумі 1 500 000,00 грн перерахувати на рахунок ПАТ "Банк Форум", як погашення боргу, а залишки коштів - 300 000,00 грн, спрямувати на погашення витрат ліквідатора пов'язаних з ліквідаційною процедурою. Знизити вартість не заставного майна на 50% від початкової вартості об'єкта та виставити майно на аукціон через товарну біржу ВУБТБ.
28.05.2013 у газеті "Вінницька газета" № 46 (3937) опубліковано оголошення про продаж майна банкрута ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат": Лот 1. Комплекс будівель та споруд з обладнанням, транспортною технікою згідно переліку та земельною ділянкою 2,5562 га. Поч. ціна лоту - 1 800 000,00 грн.
За доводами ліквідатора, оскільки комітет кредиторів проведено 23.05.2013, і оголошення опубліковано 28.05.2013, то продаж майна банкрута повинен здійснюватись у відповідності до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який вступив в дію 18.01.2013.
Продаж майна здійснювала Всеукраїнська Універсальна Багатогалузева Товарна Біржа на підставі Договору про надання послуг відносно організації та проведення прилюдних торгів (аукціонів) від 25.07.2012.
Ліквідатором Слободяном В.М. після 18.01.2013 не проводився конкурс на визначення організатора аукціону з продажу майна ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат". Було допущено порушення ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до змісту якої, організатор аукціону повинен провести аукціон протягом двох місяців з дня укладення договору про проведення аукціону, якщо інше не встановлено законом або договором.
Також ліквідатор наголошує, що винагорода товарної біржі склала 10,4% від суми продажу, що в грошовому еквіваленті складає 187 200,00 грн, що є не обґрунтовано високою винагородою, при ринкових ставках максимум 5%.
Отже, на переконання заявника, ліквідатором Слободяном В.М., проведено торги з порушенням ст. 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Частинами 1, 4, 5, 6 статті 59 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено перелік обов'язкових відомостей, які зазначаються в оголошенні про продаж. В ч. 2 ст. 30 Закону (в редакції до 18.01.2013) також зазначено про необхідність вказувати у повідомленні склад майна. Проте, в порушення норм Закону ліквідатором Слободяном В.М. не було зазначено жодних обов'язкових характеристик майна, а також відсутні докази розміщення оголошення на самому нерухомому майні. Порушення порядку організації будь-якого з етапів проведення аукціону у справі про банкрутство, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому, (постанова КГС ВС від 04.10.2018 у справі № 910/3638/15-г).
До того ж ліквідатор стверджує, що оскільки в аукціоні приймав участь лише один учасник, то торги з продажу майна банкрута - ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат", оформлені протоколом №15/13 від 17.06.2013, проведено з порушенням ч. 1 ст. 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Фермерське господарство "Україна" заперечує проти задоволення заяви ліквідатора. Суть заперечень зводиться до того, що ФГ "Україна" придбало майно згідно переліку що зазначений у протоколах проведення аукціону № 15/13 від 17.06.2013, № 19/13 від 13.08.2013, а також договорів купівлі-продажу від 08.07.2013 та від 09.07.2013.Усі умови договорів купівлі-продажу за наслідками проведених аукціонів, ФГ "Україна" виконано як то передбачено договорами купівлі-продажу від 08.07.2013 і 09.07.2013, та 13.08.2013 на виконання яких було здійснено повну оплату ціни лотів.
Також ФГ "Україна" наголошує та тому, що ліквідатор, ініціюючи питання визнання угод недійсними разом із результатами проведених аукціонів, не пояснює обставини, які надають йому право звертатися з даною заявою поза строками позовної давності, а лише описує те, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.10.2018 призначено арбітражного керуючого ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" Ковальчука М.М., при цьому не пояснює обставину, саме коли ліквідатору стало відомо про ймовірне порушення торгів, що нібито є підставою для визнання останніх разом із договорами купівлі-продажу недійсними.
Окремо ФГ «Україна» наголошує на тому, що за матеріалами справи № 15/68-10, з моменту проведення оспорюваного аукціону, результати останнього не оспорювались учасниками цієї справи, в т.ч. арбітражним керуючим Ковальчуком М.М. з моменту його призначення ліквідатором боржника до часу подання останнім заяви № 01-24/1362 від 24.02.2020, тобто на протязі значного періоду часу (майже 7 років). Тоді як боржник - ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" в особі уповноваженого органу знав про укладення відповідних правочинів з моменту їх укладення.
Таким чином, ФГ «Україна» вважає, що строк позовної давності на протязі якого ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" в особі ліквідатора боржника міг звернутися до суду із позовними вимогами про визнання недійсними результатів аукціону та укладених договорів, розпочав свій перебіг з дня вчинення таких правочинів, а саме : 17.06.2013, 08.07.2013 і 09.07.2013 та закінчився 17.06.2016, 08.07.2016 і 09.07.2016 відповідно.
З огляду на наведене, ФГ «Україна» вважає, що арбітражний керуючий Ковальчук М.М. звернувся до господарського суду із заявою про визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону із пропуском позовної давності, на застосуванні яких наполягає ФГ "Україна".
Згідно письмових пояснень арбітражного керуючого Ковальчука М.М. №01-24/1375 від 10.07.2020, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.10.2018 у справі № 15/68-10 ліквідатором ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" призначено арбітражного керуючого Ковальчука М.М., тому строк позовної давності для арбітражного керуючого Ковальчука М.М. вираховується саме з дати його призначення, тобто з 01.10.2018.
Посилаючись на правову позицію Верховного Суду щодо строків позовної давності, викладену у постанові від 16.04.2019 по справі № 902/357/18, ліквідатор зазначає, що оскільки заяву про визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону подано до суду 24.02.2020, то строк позовної давності не є пропущеним в силу особливого правового режиму в якому перебуває банкрут - ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат".
В письмових пояснення № 01-24/1391 від 26.05.2021 щодо поважності причин пропуску строку позовної давності арбітражний керуючий Ковальчук М.М. наголошує на тому, що не міг звернутись з відповідним позовом до Господарського суду Вінницької області про оскарження результатів аукціону з продажу майна, оскільки на рахунках боржника були відсутні грошові кошти, а Закон України «Про судовий збір» не передбачав для підприємств-банкрутів підстав для звільнення або відстрочення сплати судового збору. Лише у лютому 2020 року ВАТ «Тульчинський хлібокомбінат» отримало фінансову можливість сплатити судовий збір та звернутися до суду з даним позовом.
З огляду на вищевикладене арбітражний керуючий Ковальчук М.М. просить суд вважати, що позовна давність була пропущена ВАТ «Тульчинський хлібокомбінат» з поважних причин та просить захистити порушене право підприємства банкрута.
З'ясувавши позицію представників сторін, третьої особи, дослідивши наявні у справі докази, суд зважає на наступне.
Як свідчать матеріали справи 08 лютого 2011 року, на засіданні комітету кредиторів ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат", одноголосно, було прийнято рішення, зокрема, провести експертну оцінку інвентаризованого майна банкрута з залученням оцінювача ТОВ "Професіонал і К" з оплатою згідно акту виконаних робіт.
01 березня 2011 року, рішенням комітету кредиторів ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат", одноголосно, було погоджено виставити активи банкрута на Першу українську міжрегіональну товарну біржу по ціні не нижче оціночної, та зобов'язано ліквідатора провести продаж частини матеріальних цінностей товариства, які не входять до виробничого циклу банкрута та знаходяться в незадовільному стані.
15 березня 2011 року, за висновком оцінювача ТОВ "Професіонал і К" загальна вартість майна ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" - будівель, споруд, обладнання, ТМЦ, земельної ділянки площею 2,6175 га та земельної ділянки площею 0,0613 га, що знаходяться по вул. Леніна, 166 в м. Тульчин Вінницької області, станом на 22 лютого 2011 року, склала 10 887 620,91 грн.
21 квітня 2011 року, було проведено аукціон з реалізації майна банкрута, на якому було частково реалізовано його майно - автомобіль ЗАЗ 1105, 1999 року випуску, зі стартовою ціною 2707,00 грн., за 49 131,70 грн. (протокол аукціону №11/27).
27 травня 2011 року, аукціон з продажу майна ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" не відбувся, у зв'язку з відсутністю заяв на участь в аукціоні.
30 червня 2011 року, комітетом кредиторів ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" було схвалено проведену роботу ліквідатора та вирішено повторно виставити на продаж майно банкрута на Першу українську міжрегіональну товарну біржу, відповідно до п.1-3 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
05 серпня 2011 року, аукціон з продажу майна ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" не відбувся, у зв'язку з відсутністю заяв на участь в аукціоні.
09 вересня 2011 року, на аукціон виставлялось майно ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" за ціною 9 843 793,17 грн., але аукціон не відбувся у зв'язку з відсутністю заяв на участь.
06 жовтня 2011 року, на засіданні комітету кредиторів ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" було вирішено провести актуалізацію експертної оцінки майна ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" з залученням на договірній основі спеціалістів ТОВ "Професіонал і К" та виставити активи ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" на аукціон через Першу українську міжрегіональну товарну біржу по ціні відповідно до проведеної актуалізації.
За висновком оцінювача ТОВ "Професіонал і К" загальна вартість майна ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" - будівель, споруд, обладнання, ТМЦ, земельної ділянки площею 2,6175 га, що знаходяться по вул. Леніна, 166 в м. Тульчин Вінницької області, станом на 31 жовтня 2011 року, склала 7 445 162,00 грн.
09 грудня 2011 року та 26 січня 2012 року, аукціони з продажу майна ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" не відбулися, у зв'язку з відсутністю заяв на участь в аукціоні.
06 березня 2012 року, було проведено аукціон з реалізації майна банкрута, на якому було частково реалізовано його - автомобіль ЗАЗ 1105, 1995 року випуску, зі стартовою ціною 3195,00 грн., за 3 474,00 грн. (протокол №12/12 від 06 березня 2012 року).
13 березня 2012 року, рішенням комітету кредиторів ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" було підтримано пропозицію представника ПАТ "БАНК ФОРУМ", який запропонував, зважаючи на те, що майно ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" неодноразово виставлялось на аукціон, але заяв від учасників на участь на аукціоні не надходило, знизити його початкову вартість на 45% до 4 106 392,40 грн. та повторно виставити на аукціон через Першу українську міжрегіональну товарну біржу.
13 квітня 2012 року, аукціон з продажу майна ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" не відбувся, у зв'язку з відсутністю заяв на участь в аукціоні.
26 квітня 2012 року, рішенням комітету кредиторів ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат було підтримано пропозицію представника ПАТ "БАНК ФОРУМ", який запропонував, зважаючи на те, що майно ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" неодноразово виставлялось на аукціон, але заяв від учасників на участь на аукціоні не надходило, знизити його початкову вартість до 3 064 000,00 грн.
09 та 18 травня 2012 року, у газеті "Вінничина" №35 (22677) і у газеті "Україна: факти та події тижня" №5, відповідно, було опубліковано оголошення про продаж майна банкрута ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" на аукціоні 08 червня 2012 року, зокрема: Лот 1. Комплекс будівель та споруд з обладнанням, транспортною технікою згідно переліку та земельною ділянкою 2,5562 га. Поч. ціна лоту - 3 064 000,00 грн.
А також, 11 травня 2012 року, у газеті "Aviso" №36 було опубліковано оголошення про продаж майна банкрута ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" на аукціоні 08 червня 2012 року, зокрема: Лот 1. Комплекс будівель та споруд з обладнанням, транспортною технікою згідно переліку та земельною ділянкою 2,5562 га з початковою ціною лоту - 3 064 000,00 грн.
08 червня 2012 року, після зниження вартості майна банкрута до 3 064 000,00 грн., аукціон знову не відбувся у зв'язку з відсутністю заяв на участь.
12 червня 2012 року, на засіданні комітету кредиторів ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат, зокрема, одноголосно, було прийнято рішення повторно виставити активи банкрута на аукціон через Першу українську міжрегіональну товарну біржу.
20 липня 2012 року, аукціон з продажу майна ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" не відбувся, у зв'язку з відсутністю заяв на участь в аукціоні.
24 липня 2012 року, на засіданні комітету кредиторів ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат, зокрема, одноголосно, було прийнято рішення повторно виставити активи банкрута на аукціон через Всеукраїнську Універсальну Багатогалузеву Товарну Біржу без зниження вартості.
25 липня 2012 року, між ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" і Всеукраїнською Універсальною Багатогалузевою Товарною Біржею було укладено Договір про надання послуг відносно організації та проведення прилюдних торгів (аукціонів).
28 серпня 2012 року, аукціон з продажу майна ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" не відбувся, у зв'язку з відсутністю заяв на участь в аукціоні.
13 вересня 2012 року, рішенням комітету кредиторів ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат, зокрема, одноголосно, було доручено ліквідатору банкрута провести актуалізацію експертної оцінки майна ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" та повторно виставити на продаж активів товариства через Всеукраїнську Універсальну Багатогалузеву Товарну Біржу без зниження вартості.
17 вересня 2012 року, аукціон з продажу майна ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" не відбувся, у зв'язку з відсутністю заяв на участь в аукціоні.
За висновком оцінювача ТОВ "Професіонал і К" загальна вартість майна ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" - будівель, споруд, обладнання, ТМЦ, земельної ділянки площею 2,6175 га, що знаходяться по вул. Леніна, 166 в м. Тульчин Вінницької області, станом на 30 вересня 2012 року, склала 3 016 421,00 грн.
17 жовтня 2012 року, аукціон з продажу майна ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" не відбувся, у зв'язку з відсутністю заяв на участь в аукціоні.
13 грудня 2012 року, на засіданні комітету кредиторів ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат", зокрема, одноголосно, було прийнято рішення повторно виставити активи банкрута на аукціон без зниження вартості.
31 січня 2013 року, на засіданні комітету кредиторів ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат", зокрема, одноголосно, було прийнято рішення, оскільки майно не було реалізовано, повторно виставити активи банкрута на аукціон без зниження вартості.
14 березня 2013 року, на засіданні комітету кредиторів ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат", зокрема, одноголосно, було прийнято рішення, оскільки майно не було реалізовано, повторно виставити активи банкрута на аукціон без зниження вартості.
23 травня 2013 року, було проведено засідання комітету кредиторів ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат", на якому було підтримано пропозицію представника ПАТ "БАНК ФОРУМ" повторно виставити на аукціон через товарну біржу ВУБТБ знизивши початкову вартість заставного майна з 3 064 000,00 грн. до 1 800 000,00 грн. У разі реалізації заставного майна за вартістю 1 800 000,00 грн. зобов'язати ліквідатора кошти в сумі 1 500 000,00 грн. перерахувати на рахунок ПАТ "Банк Форум", як погашення боргу, а залишки коштів - 300 000,00 грн., спрямувати на погашення витрат ліквідатора пов'язаних з ліквідаційною процедурою. Знизити вартість не заставного майна на 50% від початкової вартості об'єкта та виставити майно на аукціон через товарну біржу ВУБТБ.
28 травня 2013 року, у газеті "Вінницька газета" №46 (2937) було опубліковано оголошення про продаж майна банкрута ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" за лотом 1 - Комплекс будівель та споруд з обладнанням, транспортною технікою згідно переліку та земельною ділянкою 2,5562 га з початковою вартістю у 1 800 000,00 грн.
17 червня 2013 року, ліквідатором боржника Слободяном В.М. було проведено аукціон з продажу майна банкрута комплексу будівель та споруд загальною площею 5 090 м2, обладнання та транспортної техніки, які розташовані на земельній ділянці, площею 2,5562 га (кадастровий №0524310100:01:011:0106), що по вулиці Леніна, 166 в м. Тульчин Вінницької області, переможцем якого визнано ФГ "Україна" з запропонованою ціною у розмірі 1 800 000,00 грн. без ПДВ. /Протокол №15/13/.
08 липня 2013 року, за результатами аукціону, між ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат", як продавцем, та ФГ "Україна", як покупцем, було укладено Договір (купівлі-продажу) згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця комплекс будівель та споруд з обладнанням, транспортною технікою згідно переліку та земельною ділянкою 2,5562 га (кадастровий №0524310100:01:011:0106) за ціною 1 800 000,00 грн., а покупець зобов'язався прийняти майно та оплатити його на умовах даного договору.
09 липня 2013 року, між ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат", як продавцем, та ФГ "Україна", як покупцем, було укладено нотаріально посвідчений Договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд загальною площею 5 090 м2, що розташовані по вулиці Леніна, 166 в м. Тульчин Вінницької області за ціною 1 355 025,00 грн. та посвідченого ПН ЛРНО Кобзар С.В.
В цей же день, 09 липня 2013 року, між ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат", як продавцем, та ФГ "Україна", як покупцем, було укладено нотаріально посвідчений Договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 2,5562 га, (кадастровий №0524310100:01:011:0106) за ціною 444 975,00 грн.
01 жовтня 2018 року, ухвалою Господарського суду Вінницької області ліквідатором ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" було призначено арбітражного керуючого Ковальчука М.М.
Звертаючись до господарського суду із заявою № 01-24/1362 від 24.02.2020 арбітражний керуючий Ковальчук М.М. оскаржує правомірність проведення аукціону від 17 червня 2013 року та договорів, укладених за його наслідками з тих підстав, що в публікації про продаж майна банкрута не було зазначено обов'язкових характеристик майна, прилюдні торги Всеукраїнською Універсальною Багатогалузевою Товарною Біржею проведені через 11 місяців після укладення Договору про надання послуг відносно організації та проведення прилюдних торгів (аукціонів) та в аукціоні приймав участь лише один учасник. Вважає, що дані недотримання Закону призвели до порушення прав банкрута щодо можливості повного розрахунку з кредиторами.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, позицій учасників справи, оцінки наявних у справі доказів, а також вказівок Верховного Суду, наведених у постанові від 16.03.2021 у дані справі, суд виходив із такого.
Відповідно до частини 6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
При цьому слід зазначити, що 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
У відповідності п.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність.
Відповідно до ч. 1 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частина 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до банкрута.
Згідно пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
19.01.2013 року набрав чинності Закон України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-XII) (за винятком окремих його положень) (далі - Закон № 4212-VI), яким Закон № 2343-XII викладено в новій редакції.
Частиною першою статті 2 Закону № 2343-XII встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
У пункті 1-1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2343-XII (у редакції Закону № 4212-VI) визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Як встановлено Верховним Судом у складі колегії суддів касаційної інстанції у постанові від 16.03.2021 у даній справі (п. 29) оспорюваний арбітражним керуючим продаж майна в провадженні у справі про банкрутство повинен здійснюватися виключно у відповідності до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19.01.2013.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній з 19.01.2013) (надалі Закон про банкрутство), ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку , передбаченому цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання банкрута, об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Частиною 1 ст.44 Закону про банкрутство встановлено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.
Положеннями ч.2 ст.44 Закону про банкрутство передбачено, що ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону. На аукціоні можуть продаватися: основні засоби (нерухомість, незавершене будівництво, транспортні засоби, будівельні матеріали тощо); відокремлений структурний підрозділ банкрута як частина цілісного майнового комплексу; необоротні активи банкрута; дебіторська заборгованість на умовах договору про відступлення права вимоги банкрута. Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор аукціону не може бути заінтересованою особою стосовно кредитора чи боржника.
Згідно ч.3 ст.55 Закону про банкрутство (у редакції, чинній з 19.01.2013) результати аукціону, проведеного з порушенням вимогзакону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.
Процедура проведення аукціону у справі про банкрутства (у редакції Закону про банкрутство, чинній з 19.01.2013) складається з чотирьох етапів її організації: 1) передпідготовка проведення аукціону (призначення ліквідатора, отримання згоди заставного кредитора на реалізацію заставного майна, вибір організатора аукціону, оформлення проекту договору на проведення аукціону); 2) підготовка до проведення аукціону (укладення договору з організатором аукціону, публікація оголошення, прийняття заяв на участь в аукціоні, внесення гарантійних внесків учасників аукціону); 3) проведення аукціону та 4) оформлення його результатів.
Відтак, підставою для визнання результатів аукціону недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених Законом про банкрутство, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.
Порушення порядку організації будь-якого з цих етапів є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому. Отже, вирішуючи спір щодо визнання недійними результатів аукціону з продажу майна банкрута, суд має встановити факт дотримання порядку його проведення на кожному з етапів.
Згідно з ч.6 ст.49 організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону. Організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, що проводиться у визначеному замовником порядку, основними критеріями якого вважаються наявність ліцензії, достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів, запропонована найменша сума винагороди. Організатором аукціону не може бути заінтересована особа стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону.
Частинами 1, 3, 5 ст. 51 Закону про банкрутство передбачено, що за договором про проведення аукціону організатор аукціону зобов'язується за свій рахунок провести аукціон та укласти договір з його переможцем, а замовник - сплатити організаторові аукціону обумовлену договором винагороду. Після оприлюднення оголошення про проведення аукціону організатор може відмовитися від договору лише у випадку, коли проведення аукціону стало неможливим з причин, за які організатор аукціону не відповідає. Організатор аукціону виконує такі функції: опубліковує і розміщує повідомлення про продаж майна боржника і повідомлення про результати проведення торгів; приймає заявки на участь в аукціоні; укладає із заявниками договори про завдаток; визначає учасників торгів; здійснює проведення торгів; визначає переможця торгів і підписує протокол про результати проведення торгів; повідомляє учасників торгів про результати проведення торгів.
Згідно ч.1 ст. 52 Закону про банкрутство, організатор аукціону повинен провести аукціон протягом двох місяців з дня укладення договору про проведення аукціону, якщо інше не встановлено законом або договором.
Як встановлено судом, оспорювані прилюдні торги проведено 17.06.2013 на підставі договору про надання послуг відносно організації та проведення прилюдних торгів (аукціонів) укладеного 25.07.2012 між Всеукраїнською Універсальною Багатогалузевою Товарною Біржою та ВАТ «Тульчинський хлібокомбінат», тобто за збігом 11 місяців з моменту укладення договору, що не узгоджуються з приписами ч.1 ст. 52 Закону про банкрутство.
За змістом ч.ч. 1, 4, 5, 6 ст. 59 Закону про банкрутство, оголошення про проведення аукціону на веб-сайті повинно містити відомості про: Оголошення про проведення аукціону на веб-сайті повинно містити відомості про: майно, що продається, його характеристику та місцезнаходження; час та місце проведення аукціону (для електронних торгів - веб-сайт, на якому проводяться електронні торги, та період часу, протягом якого проводяться торги); початкову вартість та відомості про можливість її зниження на тому ж аукціоні; розмір та порядок внесення гарантійного внеску; можливість надання переможцю податкової накладної; продавця майна (найменування, місцезнаходження, засоби зв'язку); порядок, місце, строк і час представлення заявок на участь в торгах; порядок оформлення участі в торгах, перелік документів і вимоги, що пред'являються учасникам, до їх оформлення; порядок і критерії виявлення переможця торгів; строки платежів, реквізити рахунків, на які вносяться платежі; організатора аукціону (найменування, місцезнаходження, засоби зв'язку); спосіб отримання додаткової інформації про проведення аукціону. Якщо продажу підлягає земельна ділянка, то у характеристиці майна зазначається її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо. Якщо продажу підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира, то у характеристиці майна зазначаються план, загальна площа та житлова площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, відомості про земельну ділянку, на якій розташована будівля, споруда, право на земельну ділянку, що переходить до покупця будівлі, споруди, приміщення, квартири тощо. Якщо продажу підлягає транспортний засіб, то у характеристиці майна зазначаються марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.
Приписами ч. 3 ст. 55 Закону про банкрутство встановлено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними, а визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу, тобто відновлення прав боржника на реалізоване з торгів майно та в подальшому організацію нового аукціону, за результатами якого майно буде продане за найвищою ціною.
До предмету доказування недійсності результатів аукціону входять встановлення обставин недотримання ліквідатором та організатором аукціону вимог, які ставляться Законом до його проведення, зокрема, щодо порядку отримання згоди заставного кредитора на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення (стаття 43 Закону); щодо особливостей укладення договору на аукціоні (стаття 50 Закону); щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (статті 58, 59 Закону); допуску до участі в аукціоні (стаття 61 Закону); допуску до місця проведення аукціону (стаття 63 Закону); порядку проведення аукціону (статті 64-68 Закону).
Порушення порядку організації будь-якого з вказаних елементів доказування, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому. Таким чином, вирішуючи спір щодо визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, суд має встановити факт дотримання порядку його проведення на кожному з таких елементів (аналогічна позиція наведена в постановах Верховного Суду від 04.10.2018 у справі №910/3638/15-г, від 26.02.2019 у справі № 911/3132/17, від 31.07.2019 у справі № 5004/1537/12. від 21.11.2019 у справі № 20/5007/1475-Б/12).
Як вбачається з матеріалів справи, спірне оголошення від 28 травня 2013 року було опубліковане за 20 днів до аукціону, в якому зазначалось, що "17 червня 2013 року, о 11-00 год. в залі ВУБТБ по вул. Хмельницьке шосе, 23, у м. Вінниці, відбудеться аукціон з продажу майна банкрута ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат"; Лот 1. Комплекс будівель та споруд з обладнанням, транспортною технікою згідно переліку та земельною ділянкою 2,5562 га, Поч. ціна лоту - 1800000,00 грн. Лот 2 Матеріальні активи (обладнання) 43 один, Поч. ціна - 168054,07 грн. З переліком та видами обладнання можна ознайомитись на Біржі або за місцезнаходженням майна. Місцезнаходження майна лот 1 - лот 2: м. Тульчин Вінницької обл., вул. Леніна, 166. Для реєстрації учасникам аукціону необхідно не пізніше ніж за 3 дні до аукціону подати заявку, сплатити реєстраційний збір, гарантійний внесок - 10% від початкової ціни на рахунок біржі, або брокера акредитованого на біржі. Додаткова інформація: (0432) 67-33-72."
Зміст оспорюваного оголошення не відповідає приписам наведеної норми Закону про банкрутство, позаяк не містить обов'язкових характеристик майна; даних про можливість огляду даного майна; назва банку, адреса та номер рахунку, відкритого для розрахунків за придбані об'єкти; час роботи служби по організації аукціону; відомостей щодо розміру та порядку внесення гарантійного внеску, тощо.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 55 Закону про банкрутство аукціон визнається таким, що не відбувся, у разі відсутності учасників або наявності на торгах лише одного учасника.
За змістом Протоколу № 15/13 від 17.06.2013 учасником аукціону є Брокер-покупець (БК №003), що діє на підставі договору-доручення на брокерське обслуговування б/н від 10.05.2013 в інтересах учасника № 25 - Фермерського господарства «Україна» (код ЄДРПОУ 20092010, юридична адреса: 22511, Вінницька обл., Липовецький р-н, с. Стара Прилука; фактична адреса: 22511, Вінницька обл., Липовецький р-н, с. Стара Прилука, вул. Островського, 29; р/р НОМЕР_1 , МФО 380805, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») в особі голови господарства Повх Леоніда Івановича, який діє на підставі статуту.
З наведеного слідує, що аукціон проведено за участі лише одного учасника, чим порушено положення ч. 1 ст. 55 Закону про банкрутство.
З урахуванням зазначеного, суд констатує, що підготовка, проведення аукціону здійснені з порушенням норм законодавства, чинного на дату проведення аукціону, зокрема, Закону про банкрутство (у редакції чинній з 19.01.2013), що регулюють означені питання.
Згідно ч.3 ст.55 Закону про банкрутство (у редакції, чинній з 19.01.2013) результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.
Вказана норма також передбачає, що визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.
За наведеного вище, в його сукупності, суд дійшов висновку про наявність порушеного права ВАТ «Тульчинський хлібокомбінат» при проведенні аукціону 17.06.2013, за захистом якого арбітражний керуючий звернувся до господарського суду.
Поряд з цим Фермерське господарство "Україна" у своїх поясненнях наголошувало на пропуску арбітражним керуючим строку позовної давності при зверненні до суду з заявою, та наполягало на застосуванні судом наслідків пропуску такого строку.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1, 5статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України).
Судом встановлено, що Фермерське господарство «Україна» є стороною у справі, а тому має право на подання заяви про застосування строку позовної давності.
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 924/1114/18, від 03.04.2018 у справі № 910/31767/15).
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об'єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.
Обов'язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд зазначає, що і в разі пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника. Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14).
У спірних правовідносинах суб'єктом прав є саме боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись боржник в особі уповноваженого органу. Отже, при дослідженні питання пропуску позовної давності в спорі слід з'ясовувати, коли про порушення своїх прав довідався або міг довідатися боржник в особі уповноваженого органу.
Тож при тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права. У справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий, на якого за законом на підставі рішення суду покладаються обов'язки та надаються повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора. При цьому і в разі пред'явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні частина перша статті 261 ЦК України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.
Відповідно до частини восьмої статті 261 ЦК України винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.
Тому визначення початку перебігу строку позовної давності з дня, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорюваний правочин, не відповідає наведеним правилам застосування норми матеріального права (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012).
Тлумачення частини п'ятої статті 261 ЦК України свідчить, що потрібно розрізняти початок перебігу позовної давності залежно від виду позовних вимог.
Правова природа процедури реалізації майна на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - переможця торгів (аукціону), невід'ємною і завершальною стадією якої є оформлення результатів такого продажу договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів. Отже, особливості процесу, передбачені законодавством щодо проведення аукціону, полягають у сукупності дій його учасників, спрямованих на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, а тому є правочином.
Таким чином, правова природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29.06.2016 у справі № 6-370цс16, від 14.12.2016 у справі № 3-1406гс16 та постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012).
Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.
Отже, для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суд від 14.03.2018 у справі № 464/5089/15, від 04.04.2019 у справі № 910/15456/17, від 28.05.2019 у справі 5015/118/11 та від 22.10.2019 у справі № 910/15453/17).
Саме такої правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.03.2020 у даній справі.
Відтак, для юридичної особи ВАТ «Тульчинський хлібокомбінат» як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (проведення аукціону, укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли ВАТ «Тульчинський хлібокомбінат» в особі - ліквідатора (арбітражний керуючий Слободян В.М.) довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Судом встановлено, що аукціон з продажу майна банкрута, який ліквідатор просить визнати недійсним був проведений 17.06.2013, а договори купівлі-продажу майна підприємства банкрута укладені 08.07.2013 та 09.07.2013.
Тобто, початок перебігу позовної давності розпочався з моменту проведення аукціону та сплив відповідно через три роки - 17.06.2016.
Відтак, суд констатує, що позивачем - ліквідатором Відкритого акціонерного товариства «Тульчинський хлібокомбінат» пропущено строк позовної давності.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Щодо поважності причин пропуску строку позовної давності.
У своїй постанові від 05.03.2020 у справі № 14/325"б" касаційним господарським судом у складі Верховного Суду щодо поважності пропуску строку позовної давності, зокрема, зазначено наступне.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об'єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).
Отже, суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов:
- особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об'єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України);
- суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об'єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.
За відсутності будь-якої з наведених умов, суд не має права визнавати існування поважних причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, надавати у зв'язку з цим особі (позивачу) судовий захист порушеного права та задовольняти відповідні вимоги (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 910/9158/16).
У пункті 10.20 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012 зроблено висновок, що, вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, суди мають виходити з їх об'єктивного, а не суб'єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об'єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Тому, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, суд, з огляду на положення статті 13 ЦК України ("Межі здійснення цивільних прав"), має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов'язки тощо.
З огляду, що, як було зазначено вище підготовка та проведення аукціону здійснені з порушенням норм законодавства, чинного на дату проведення аукціону, зокрема, Закону про банкрутство (у редакції, чинній з 19.01.2013), що регулюють означені питання, судом встановлено наявність недобросовісної поведінки арбітражного керуючого Слободяна В.М.
Крім того у пункті 10.21 згаданої постанови судом звернуто увагу що закон (норми ЦК України, спеціальні норми Закону про банкрутство тощо) не встановлює переліку поважних причин пропуску позовної давності. А тому, судовою палатою Верховного Суду зазначено про виняткову необхідність надати висновок у питанні поважності причин пропуску позовної давності при вирішенні спорів у справах про банкрутство, здійснивши правову кваліфікацію обставин порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого як самостійних причин пропуску позовної давності при вирішенні спорів у справах про банкрутство, не вдаючись до оцінки цих обставин у цій справі. У справах про банкрутство ці обставини мають місце на підставі рішення суду в силу закону (Закону про банкрутство тощо) та настають з ухваленням рішення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Відтак Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку, що у спорі, що вирішується у справі про банкрутство, обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатись судами як виключення, що вказують на їх винятковий характер, свідчити про об'єктивність перешкоди для заявника звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною (причинами) пропуску цього строку.
За наведеного заміна ліквідатора у справі та призначення нового, окремо не є підставою вважати поважними причини пропущення позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, суд констатує, що припинення повноважень ліквідатора у справі арбітражного керуючого Слободяна В.М., призначення ліквідатора у даній справі Лещенка А.М., та призначення в подальшому нового ліквідатора Ковальчука М.М., окремо не може слугувати підставою вважати поважними причини пропущення позовної давності.
Посилання арбітражного керуючого Ковальчука М.М. на відсутність коштів для сплати судового збору при зверненні до суду з відповідною заявою, з огляду на наведені вище висновку суду, є необґрунтованими, та відповідно не можуть розцінюватися судом як поважна причина пропущення строку позовної давності.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку для звернення до суду за захистом своїх прав та наявність підстав, які б свідчили про їх винятковість.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Також, суд при вирішенні зазначеної справи враховує судову практику Європейського Суду з прав людини стосовно необхідності захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що сталися у далекому минулому (оспорюваний аукціон відбувся 17.06.2013).
Згідно з частинами 2, 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частинами 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частинами 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-1У суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії".). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Враховуючи викладене, за сукупністю суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Вирішуючи питання судових витрат, суд, виходячи з положень ст. 129 ГПК України, витрати арбітражного керуючого за подання заяви, апеляційної та касаційної скарг, у справі, у зв'язку з відмовою в задоволенні заяви, покладає на заявника.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви арбітражного керуючого Ковальчука М.М. №01-24/1362 від 24.02.2020 про визнання недійсними результатів аукціону від 17.06.2013 та договорів купівлі-продажу, укладених між ВАТ "Тульчинський хлібокомбінат" та Фермерським господарством "Україна" від 08.07.2013 та від 09.07.2013 по справі № 15/68-10 відмовити.
Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на наступні електронні адреси: арбітражного керуючого Ковальчука М.М. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ГУ ДПС у Вінницькій області - vin.official@tax.gov.ua; Департамент НКЦПФР у Південному регіоні - info@nssmc.gov.ua; Управління ВД ФСС України у Вінницькій області - vi@fssu.gov.ua; ГУ ПФУ у Вінницькій області - gu@vn.pfu.gov.ua; ФГ "Україна" - ІНФОРМАЦІЯ_2, office@ukragrofirma.com; Тульчинському РЦЗ Вінницької області - tulch.rcz@ukrpost.net.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 10 вересня 2021 р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
2 - Тульчинський РЦЗ Вінницької обл. (вул. М. Леонтовича, 102, м. Тульчин, Вінницька обл., 23600);
3 - ВАТ "Укртелеком" (вул. Соборна, 8, м. Вінниця, 21001);
4 - ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." в особі Київської філії ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." (пр-т Червонозоряний, 51, м.Київ, 03110);
5 - ФОП Пілат А.П. ( АДРЕСА_1 );
6 - ТОВ "АН" Візантія" (проспект Леніна, б. 3, кв. 20, м. Стаханов, Луганська область);
7 - ВАТ агрофірма "Колос" (вул. Слобода, 330, м. Ладижин, Вінницька область, 24321);
8 - ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (вул. О. Терьохіна, 8А, офіс 111, м. Київ, 04080).