проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"08" вересня 2021 р. Справа № 922/4096/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий:Зубченко І.В. (доповідач),
судді:Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.
при секретарі судового засідання: Романенко С.А.
за участю представників:
від позивача:Ободовська Н.С., ордер серія ВІ №1041449 від 04.05.2021р., свідоцтво серія ПТ №1407 від 21.03.2014р.
від відповідача:Пазніков І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків (вх.№1221Х/1 від 21.04.2021р.)
на рішення господарського суду Харківської області
ухвалене24.03.2021р. (повний текст складено та підписано 30.03.2021р. у м.Харкові)
у справі№922/4096/20 (суддя Добреля Н.С.)
за позовомФізичної особи-підприємця Матвєєва Олега Володимировича, м.Харків
до Фізичної особи-підприємця Пазнікова Ігора Володимировича, м.Харків
прозобов'язання вчинити певні дії
Фізична особа-підприємець Матвєєв Олег Володимирович, м.Харків, позивач, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця Пазнікова Ігора Володимировича, м.Харків, про зобов'язання останнього звільнити в примусовому порядку об'єкти суборенди за договорами №0580/3-20, №0585/а-20, №0581/а-20, №0580/а-20, укладеним між Фізичною особою-підприємцем Матвєєвим О.В. та Фізичною особою-підприємцем Пазніковим І.В.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договори суборенди є розірваними в односторонньому порядку, у зв'язку із порушенням відповідачем умов зазначених договорів, у зв'язку із чим наявні підстави для зобов'язання відповідача звільнити об'єкти суборенди.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2021р. (повний текст складено та підписано 30.03.2021р.) у справі №922/4096/20 позов задоволено в повному обсязі. В основу рішення покладено висновки суду про те, що позивач реалізував своє право на одностороннє розірвання договорів суборенди №0580/3-20 від 01.01.2020р., №0585/а-20 від 01.01.2020р., №0581/а-20 від 01.01.2020р., №0580/а-20 від 01.01.2020р. шляхом направлення відповідачу листа про розірвання договорів, у зв'язку із чим у останнього відпали правові підстави для користування торговельними місцями, що є підставою для зобов'язання відповідача звільнити в примусовому порядку об'єкти суборенди за названими договорами суборенди.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Фізична особа Пазніков І.В. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно резолютивної частини якої просить скасувати рішення господарського суду Харківської області у справі №922/4096/20 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Фізична особа Пазніков І.В. вказує, що, у порушення вимог ст.236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд першої інстанції допустив спрощений підхід до встановлення дійсних обставин справи, які мають значення для прийняття правильного рішення, відобразив не всі факти, які були встановлені ним у судовому засіданні, та вибірково відобразив процесуальні дії, які мали місце при розгляді справи, а також не надав правової оцінки усім аргументам, які було викладено відповідачем у заявах по суті справи.
На переконання апелянта, позов подано з помилково обраним та неефективним способом захисту.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскаржуваним рішенням зачіпаються права та інтереси особи, яка не була учасником справи, - Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5”.
В апеляційній скарзі відповідач у порядку ч.3 ст.255 ГПК України заперечує проти правомірності та обґрунтованості ухвал суду першої інстанції:
- від 15.02.2021р. про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанії “Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Джондир” та про відмову в задоволенні клопотання про витребування письмових доказів, що знаходяться у позивача та у Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанії “Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5”;
- від 03.03.2021р. про відмову у задоволенні клопотання відповідача про визнання обов'язковою явки в судове засідання позивача.
На думку відповідача, задоволення вказаних клопотань було необхідним для визначення місць розташування об'єктів оренди (їх ідентифікації), щодо яких заявлено позовні вимоги, а також способу виконання судового рішення. Усупереч висновкам місцевого господарського суду, відповідачем надано докази вжиття дій щодо отримання письмових доказів, про витребування яких було заявлене клопотання.
Відповідач наголошує, що він доводив до відома суду першої інстанції ту обставину, що на даний час Пазніков І.В. не веде господарську діяльність на торгівельних місцях, які на початку 2020р. взяв у суборенду у Фізичної особи-підприємця Матвєєва О.В., оскільки на зазначених у договорах суборенди, з приводу виконання яких виник спір, торгівельних місцях знаходиться майно іншої особи, що не є учасником розглядуваної справи, - Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5”. На переконання відповідача, цю особу було доцільно залучити у якості співвідповідача у справі.
На переконання апелянта, оскаржуваним рішенням суд першої інстанції зобов'язав відповідача вчинити певні дії щодо майна, до якого Фізична особа-підприємець Пазніков І.В. не має жодного відношення і яке не є в даний момент його власністю.
Скаржник наголошує, що матеріально-правові об'єкти за договором №020019/С-4 від 02.01.2019р. та договорами суборенди з Фізичною особою-підприємцем Пазніковим І.В. відрізняються одне від одного. Позивач взяв в оренду об'єкти, які визначені договором №020019/С-4 як «частина торгівельного майданчику» та «частини нежитлових приміщень», а Фізичній особі-підприємцю Пазнікову І.В. передав в суборенду «торгівельні місця» на ринку.
Також відповідач доводить суду апеляційної інстанції, що з 18.03.2021р. (до винесення оскаржуваного рішення) втратив статус фізичної особи-підприємця у зв'язку із припиненням діяльності на підставі власного рішення, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься відповідний запис. З урахуванням зазначених обставин, відповідач стверджує, що господарський суд Харківської області відобразив у оскаржуваному рішенні дані стосовно сторони у справі - відповідача, які не відповідають відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У тексті апеляційної скарги міститься клопотання про долучення до матеріалів справи додаткового доказу - балансової звітності юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5”, поданої підприємством до органів фіскальної служби за 2020р. в підтвердження інформації, викладеної в інвентарній картці обліку. Клопотання мотивоване тим, що відповідач не міг подати зазначений доказ до суду першої інстанції, оскільки не є власником інформації щодо фінансового стану та звітності іншої юридичної особи.
За змістом апеляційної скарги заявник також просить витребувати від Харківської міської ради, як органу місцевого самоврядування, який уповноважений затверджувати плани території ринків, розташованих на території м.Харкова, затверджений план території ринку, розташованого за адресою: м.Харків, вул.Бекетова, 21 та рішення Харківської міської ради про надання суб'єкту господарювання, який здійснює ринкову діяльність (надає ринкові послуги населенню та підприємцям) за зазначеною адресою, статусу «Ринок».
У тексті апеляційної скарги, разом з іншим міститься клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5”.
Для розгляду справи згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2021р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді: Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2021р. у справі №922/4096/20 відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою та зобов'язано позивача у строк до 11.05.2021р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу.
На електронну адресу суду апеляційної інстанції 07.05.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від скаржника надійшла заява про винесення ухвали щодо усунення недоліків, допущених судом першої інстанції (із накладенням кваліфікованого електронного підпису).
Через канцелярію суду апеляційної інстанції 11.05.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа; у межах визначеного судом строку) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно резолютивної частини якого заявник просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити в силі.
За змістом відзиву на апеляційну скаргу, позивач проти доводів скаржника категорично заперечує, вважає оскаржуване рішення таким, що в повній мірі відповідає вимогам матеріального та процесуального права, є законним та не підлягає скасуванню. У спростування викладених в апеляційній скарзі доводів по суті спору позивач зазначив наступне:
- спірні правовідносини виникли в результаті невиконання покладених на Фізичну особу-підприємця Пазнікова І.В. обов'язків за договорами суборенди та, відповідно, порушення прав Фізичної особи-підприємця Матвєєва О.В., як його контрагента;
- достатніх підстав для виклику позивача особисто для участі в судовому процесі немає;
- аргументи відповідача про те, що він не веде на даний момент господарську діяльність на торгівельних місцях, які на початку 2020р. взяв в суборенду у позивача, достеменно підтверджують факт розуміння Пазніковим І.В., де саме і на яких торгівельних місцях він здійснював господарську діяльність, коли був фізичною особою-підприємцем;
- обґрунтованою є позиція суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки таке рішення було прийняте внаслідок не надання ОСОБА_1 доказів того, що ним самостійно вживались заходи щодо отримання витребуваних доказів, що є обов'язковим за вказівкою закону;
- судом першої інстанції правомірно не прийняті документи, подані ОСОБА_1 в якості доказів, оскільки останні не стосуються сторін по справі, не підтверджують та не спростовують жодних доводів позивача чи відповідача, тобто, не свідчать про обставини, які входять до предмету доказування;
- станом на день подання позовної заяви позивачем було зазначено актуальну інформацію з Єдиного державного реєстру щодо Пазнікова І.В. Жодною нормою ГПК України на суд не покладається обов'язку щодо перевірки статусу особи, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, перед ухваленням рішення. До того ж, позивач вважає, що бездіяльність Пазнікова І.В. щодо неповідомлення як суду, так і учасників справи про факт припинення його статусу фізичної особи-підприємця під час судового процесу є зловживанням процесуальними правами;
- підписання договорів суборенди з позивачем, актів прийому-передачі, а також подальше внесення оплати за цими договорами протягом трьох місяців з дати укладення цих договорів, у сукупності свідчать про дійсне користування відповідачем об'єктами оренди - обладнаними торговими місцями за адресою: АДРЕСА_1 , переданими Фізичною особою-підприємцем Матвєєвим О.В. Фізичній особі-підприємцю Пазнікову І.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2021р. задоволено заяву відповідача; ухвалено направити матеріали справи №922/4096/20 до господарського суду Харківської області для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення; зупинено апеляційне провадження у справі №922/4096/20 до надходження до суду апеляційної інстанції матеріалів справи.
Супровідним листом від 14.05.2021р. матеріали справи №922/4096/20 були направлені до місцевого господарського суду.
Після розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення матеріали справи №922/4096/20 були повернуті до Східного апеляційного господарського суду 01.06.2021р.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.07.2021р. поновлено провадження у справі №922/4096/20 за апеляційною скаргою Фізичної особи Пазнікова І.В. на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2021р. (повний текст складено та підписано 30.03.2021р.); призначено розгляд справи №922/4096/20 на 21.07.2021р.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2021р. повернуто без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Тракторозаводський ринок торгівельний майданчик 5”, м.Харків, про приєднання до апеляційної скарги Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2021р. (повний текст складено та підписано 30.03.2021р.) у справі №922/4096/20 як такі, що подані без дотримання вимог ч.3 ст.265, ст.170 ГПК України.
14.07.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) на електронну адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5”, яке є особою, що не приймала участі у справі, повторно надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області у справі №922/4096/20 (із накладенням кваліфікованого електронного підпису).
19.07.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) на поштову адресу суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5” надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області у справі №922/4096/20. Названа заява за своїм змістом та додатками є ідентичною заяві, отриманій на електронну адресу суду.
Згідно резолютивної частини заяви про приєднання до апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5» просить:
- з урахуванням обставин, викладених у заяві про приєднання до апеляційної скарги, винести ухвалу про залучення заявника до участі у справі №922/4096/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору;
- за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача та заяви про приєднання до апеляційної скарги особи, яка не приймала участі у справі, скасувати рішення господарського суду Харківської області у справі №922/4096/20;
- постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Від Фізичної особи-підприємця Матвєєва О.В. через канцелярію суду 19.07.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) отримано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме копії наказу Фізичної особи-підприємця Матвєєва О.В. №30/1 від 11.12.2019р. «Про присвоєння нумерації торговельним об'єктам, що розташовані за адресою: м.Харків, вул.Бекетова, 21 та затвердження план-схеми розташування зазначених торговельних об'єктів» та додатку до названого наказу «План-схема розміщення торговельних об'єктів із визначеною нумерацією на території, що розташована за адресою: м.Харків, вул.Бекетова, 21». За твердженнями позивача, названим наказом, окрім затвердження плану-схеми розміщення торговельних об'єктів, було затверджено порядок нумерації договорів суборенди таким чином, що цифри в номері договору до символу «/» відповідають нумерації торговельного об'єкту відповідно до плану схеми, з чого можна визначити розташування обладнаних торгових місць, переданих Пазнікову І.В. в суборенду.
Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
В обґрунтування клопотання позивачем зазначено, що відповідні докази не долучалися під час розгляду справи в суді першої інстанції у зв'язку із відсутністю такої необхідності, а місцевим господарським судом не витребовувались у позивача докази, які б свідчили про розташування об'єктів, переданих відповідачу в суборенду.
Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Отже, саме позивач несе ризики неповного формування кола доказів за заявленими позовними вимогами.
Згідно з ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. При цьому судова колегія враховує, що наданий позивачем доказ створений ним особисто та був наявний у позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Отже, з огляду на відсутність виняткового випадку у контексті приписів ч.3 ст.269 ГПК України, недоведеність об'єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2021р. прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5» про приєднання до апеляційної скарги Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2021р. (повний текст складено та підписано 30.03.2021р.) у справі №922/4096/20; розгляд заяви постановлено здійснювати в рамках розгляду апеляційної скарги.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5» отримано на електронну адресу суду 20.07.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) клопотання про приєднання додаткових письмових доказів до матеріалів заяви особи, що не приймала участі у справі, про приєднання до апеляційної скарги (із накладенням кваліфікованого електронного підпису), а саме: підтвердження отримання відповіді виконавчого комітету Харківської міської ради від 14.07.2021р. ОСОБА_1 14.06.2021р. в обґрунтування неможливості надати такого роду інформацію раніше; копії запиту ОСОБА_1 про надання інформації щодо статусу та належності земельної ділянки з додатками; копії відповіді Харківської міської ради від 14.07.2021р. №П-3-11/561/180-21.08.30. На переконання заявника, зазначені документи підтверджують, що Фізична особа-підприємець Матвєєв О.В. за спірними договорами суборенди здавав Пазнікову І.В. об'єкти, які є частинами земельної ділянки, що знаходиться в комунальній власності, а не приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Джондир», як було зазначено під час розгляду справи в місцевому господарському суді.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 21.07.2021р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5» підтримав заяву про приєднання до апеляційної скарги Фізичної особи Пазнікова І.В. Представник позивача заперечив проти заяви про приєднання до апеляційної скарги. Пазніков І.В. у судовому засіданні наголосив, що проти задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5» про приєднання до апеляційної скарги не заперечує. У судовому засіданні оголошено перерву до 04.08.2021р., що відображено безпосередньо у протоколі судового засідання.
26.07.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) на електронну адресу суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшли заперечення на клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів (із накладенням кваліфікованого електронного підпису). При цьому відповідач наголошує про відсутність з боку позивача належного обґрунтування та документального підтвердження винятковості випадку неможливості подання до суду доказів у встановлені чинним законодавством строки з причин, що об'єктивно не залежали від позивача, та наявність у матеріалах справи таких даних, які спростовують твердження позивача щодо наявності ініціативи суду першої інстанції при розгляді справи не здійснювати витребування доказів у справі від позивача.
Через канцелярію суду апеляційної інстанції 04.08.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від Фізичної особи-підприємця Матвєєва О.В. отримано заперечення щодо приєднання додаткових письмових доказів до матеріалів заяви про приєднання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5» до апеляційної скарги по справі №922/4096/20. На переконання позивача, особа, яка звернулася до суду із заявою про приєднання до апеляційної скарги, зловживає своїми правами, оскільки долучаючи до матеріалів справи додаткові документи фактично переймає від відповідача його обов'язок з доведення своїх аргументів та заперечень. Приєднані додаткові докази є документами, з якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5» ознайомилось у рамках підготовчого провадження у справі №922/1497/21, отже такі документи не перевірялись на належність, достовірність і достатність. Крім того, за змістом названих заперечень позивач просить прийняти письмові докази, а саме відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джондир» №30/07 від 30.07.2021р. з додатками. Згідно тверджень позивача, названі докази не могли бути надані суду разом з поданим відзивом, оскільки ці докази надаються саме для спростування викладених особою, яка звернулася із заявою про приєднання до апеляційної скарги, аргументів у клопотанні про приєднання до матеріалів справи додаткових письмових доказів.
Однак, відповідно до ч.ч.2, 3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У постанові Верховного Суду від 06.02.2019р. у справі №916/3130/17, зокрема, зазначено, що системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Така обставина, як відсутність доказів на момент ухвалення рішення суду, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Таким чином, враховуючи процесуальні норми, що стосуються порядку подання доказів до суду першої та апеляційної інстанцій, а також викладену вище правову позицію Верховного Суду, колегія суддів не прийняла до розгляду надані позивачем додаткові докази.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 04.08.2021р., за участі Пазнікова І.В., представників Фізичної особи-підприємця Матвєєва О.В. та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5», з метою повного та всебічного дослідження обставин справи оголошено перерву до 18.08.2021р.
У зв'язку із перебуванням у відпустках суддів-членів колегії Гребенюк Н.В., Медуниці О.Є., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 17.08.2021р., згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2021р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 18.08.2021р., за участі представників учасників справи, з огляду на зміну складу судової колегії, з метою повного та всебічного дослідження матеріалів справи, оголошено перерву до 08.09.2021р.
У судовому засіданні 08.09.2021р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5» підтримав заяву про приєднання до апеляційної скарги Фізичної особи Пазнікова І.В. Представник позивача заперечив проти заяви про приєднання до апеляційної скарги. Пазніков І.В. у судовому засіданні наголосив, що проти задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5» про приєднання до апеляційної скарги не заперечує.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5” про приєднання до апеляційної скарги Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2021р. (повний текст складено та підписано 30.03.2021р.) у справі №922/4096/20, судова колегія відмовила у її задоволенні з викладених у відповідній ухвалі суду підстав. Відмова у задоволенні заяви про приєднання до апеляційної скарги є підставою для відмови у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5” про приєднання додаткових письмових доказів до матеріалів заяви особи, що не приймала участі у справі, про приєднання до апеляційної скарги.
Крім того, у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 08.09.2021р. ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник Фізичної особи-підприємця Матвєєва О.В. проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до статті 269 ГПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації, складено протокол.
У судовому засіданні 08.09.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Під час розгляду справи №922/4096/20 Східним апеляційним господарським судом відмовлено у задоволенні наявного у тексті апеляційної скарги клопотання про долучення до матеріалів справи додаткового доказу - балансової звітності юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5”, поданої підприємством до органів фіскальної служби за 2020р. в підтвердження інформації, викладеної в інвентарній картці обліку.
Так, відповідно до положень ч.ч.1-3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У свою чергу, за висновками судової колегії, доказ, про долучення якого до матеріалів справи апелянтом заявлено клопотання, не стосується обставин, які підлягають дослідженню у межах предмету розгляду справи №922/4096/20, та стосується іншої юридичної особи, яка не є учасником розглядуваної справи, - Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5”.
Крім того, апелянтом не доведено неможливості подання відповідного доказу до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. При цьому судова колегія не приймає посилання скаржника на те, що відповідач не є власником інформації щодо фінансового стану та звітності іншої юридичної особи, тому не міг подати зазначений доказ до суду першої інстанції.
Судовою колегією також відмовлено у задоволенні наявного у апеляційній скарзі клопотання про витребування від Харківської міської ради, як органу місцевого самоврядування, який уповноважений затверджувати плани території ринків, розташованих на території м.Харкова, затвердженого плану території ринку, розташованого за адресою: м.Харків, вул.Бекетова, 21 та рішення Харківської міської ради про надання суб'єкту господарювання, який здійснює ринкову діяльність (надає ринкові послуги населенню та підприємцям) за зазначеною адресою, статусу «Ринок». В основу відмови покладено висновки суду про те, що апелянтом не дотримано вимог ст.81 ГПК України, а саме не зазначено заходи, які були вчинені відповідачем для отримання цих доказів самостійно, та не надано доказі вчинення відповідних дій.
Щодо наявного у апеляційній скарзі клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5”, судова колегія зазначає наступне.
У контексті положень ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін.
У розглядуваному випадку предметом спору є невиконання відповідачем зобов'язань за договорами суборенди, укладеними між позивачем та відповідачем.
За висновками судової колегії, відповідачем не доведено, яким чином рішення у справі №922/4096/20 може виплинути на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Тракторозаводський ринок Торгівельний майданчик 5”, у зв'язку із чим підстави для залучення вказаної юридичної особи до участі у справі в якості третьої особи відсутні.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.01.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Джондир” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Тракторозаводський Ринок Торговельний майданчик 3” укладено договір оренди майна №020119, відповідно до умов якого, Товариство з обмеженою відповідальністю “Джондир” передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Тракторозаводський Ринок Торговельний майданчик 3” приймає в строкове платне користування майно, розташоване за адресою: вул.Бекетова, 21, м.Харків (перелік майна та площа визначені в п.1.1 вказаного договору).
На виконання вищезазначеного договору, Товариством з обмеженою відповідальністю “Джондир” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Тракторозаводський Ринок Торговельний майданчик 3” підписано акт прийому-передачі від 02.01.2019р.
02.01.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Тракторозаводський Ринок Торговельний майданчик 3” та Фізичною особою-підприємцем Матвєєвим О.В. підписано договір суборенди майна №020119/С-4, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Тракторозаводський Ринок Торговельний майданчик 3” передало, а позивач прийняв у строкове платне користування частину торгівельного майданчику, загальною площею 1.284,19кв.м, частину нежитлового приміщення Літ.“Л-1”, загальною площею 14,09кв.м, частину нежитлового приміщення Літ.“И-1”, загальною площею 41,04кв.м, які розташовані за адресою: Україна, м.Харків, вул.Бекетова, 21, для здійснення господарської діяльності на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 5.2.1 вищезазначеного договору передбачено право позивача передавати у користування третім особам, у тому числі на правах оренди, майно без отримання окремої згоди Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Тракторозаводський Ринок Торговельний майданчик 3”.
На виконання вищезазначеного договору, сторонами підписано акт прийому-передачі від 02.01.2019р.
Як свідчать матеріали справи, позивач своє право, визначене п. 5.2.1 договору суборенди №020119/С-4 реалізував шляхом укладення з відповідачем договорів суборенди №0580/3-20 від 01.01.2020р., №0585/а-20 від 01.01.2020р., №0581/а-20 від 01.01.2020р., №0580/а-20 від 01.01.2020р.
Відповідно до пункту 1.1 договору суборенди №0580/3-20 суборендодавець передає в строкове платне користування, а суборендар приймає на умовах суборенди обладнане торгове місце для розміщення (кіоску, контейнеру, павільйону) площею 19,20кв.м. Об'єкт суборенди розташований за адресою: м.Харків, вул.Бекетова, 21.
Згідно з п.1.1 договору суборенди №0585/а-20 суборендодавець передає в строкове платне користування, а суборендар приймає на умовах суборенди обладнане торгове місце для розміщення (кіоску, контейнеру, павільйону) площею 30,00кв.м. Об'єкт суборенди розташований за адресою: м.Харків, вул.Бекетова, 21.
За умовами п.1.1 договору суборенди №0581/а-20 суборендодавець передає в строкове платне користування, а суборендар приймає на умовах суборенди обладнане торгове місце для розміщення (кіоску, контейнеру, павільйону) площею 58,27кв.м. Об'єкт суборенди розташований за адресою: м.Харків, вул.Бекетова, 21.
Пунктом 1.1 договору суборенди №0580/а-20 погоджено, що суборендодавець передає в строкове платне користування, а суборендар приймає на умовах суборенди обладнане торгове місце для розміщення (кіоску, контейнеру, павільйону) площею 18,00кв.м. Об'єкт суборенди розташований за адресою: м.Харків, вул.Бекетова, 21.
Згідно з п.2.1 вказаних договорів, зазначений в пункті 1.1 об'єкт суборенди передається суборендодавцем у відповідності з актом прийому-передачі не пізніше 01.01.2020р. в технічно справному стані, придатному до експлуатації.
Судом першої інстанції встановлено і не оспорюється сторонами у справі, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо передачі об'єктів в суборенду відповідачу, про що 01.07.2020р. між сторонами підписано акти прийому-передачі до договорів №0580/3-20 від 01.01.2020р., №0585/а-20 від 01.01.2020р., №0581/а-20 від 01.01.2020р., №0580/а-20 від 01.01.2020р.
Згідно з пунктами 10.2 названих договорів останні можуть бути розірваними достроково у випадках порушення однією зі сторін зобов'язань, передбачених цим договором, а також у інших випадках, передбачених діючим законодавством України. Сторона, що ініціює розірвання договору, повинна в письмовій формі попередити іншу сторону про свій намір розірвати договір за 20 календарних днів до дати розірвання договору.
З метою реалізації свого права на одностороннє розірвання договорів суборенди позивачем направлено на ім'я відповідача претензію від 02.07.2020р. разом з розрахунком заборгованості за договорами та актами прийому-передачі до кожного договору (поштове відправлення №6100707302743). Позивач зазначає, що зазначена претензія була спрямована на досудове урегулювання відносин між сторонами, відновлення порушених прав позивача, підписання актів приймання-передачі об'єктів суборенди з метою завершення господарських відносин. Однак, поштові відправлення з документами не були отримані адресатом, та повернулись позивачу 03.08.2020р.
На підставі зазначеного позивач вважає договори №0580/3-20 від 01.01.2020р., №0585/а-20 від 01.01.2020р., №0581/а-20 від 01.01.2020р., №0580/а-20 від 01.01.2020р. розірваними з моменту повернення поштового відправлення (з 04.08.2020р.).
Не здійснення відповідачем у порушення умов договорів оплати щомісячних платежів за об'єкти суборенди за спірними договорами стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості за вищезазначеними договорами суборенди (справа №922/3225/20).
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.12.2020р. (повний текст складено та підписано 08.12.2020р.) у справі №922/3225/20, яке не оскаржувалося та набрало законної сили, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Пазнікова І.В. на користь Фізичної особи- підприємця Матвєєва О.В. заборгованості:
- за договором №0580/3-20 від 01.01.2020р. у розмірі 4.026,07грн., з яких: 3.963,00грн. сума основного боргу, 50,45грн. - сума пені, 12,62грн. - 3% річних;
- за договором №0585/а-20 від 01.01.2020р. у розмірі 6.562,36грн., з яких: 6.217,00 грн. сума основного боргу, 325,60грн. - сума пені, 19,76грн. - 3% річних;
- за договором №0581/а-20 від 01.01.2020р. у розмірі 27.753,77грн., з яких: 27.280, 00грн. сума основного боргу, 379, 02грн. - сума пені, 94,75грн. - 3% річних;
- за договором №0580/а-20 від 01.01.2020р. у розмірі 3.773,11грн., з яких: 3.714,00 грн. сума основного боргу, 47,28грн. - сума пені, 11,83грн. - 3% річних та 1.176,85грн. судового збору.
У частині стягнення суми пені 33.106, 65грн. та 3% річних у розмірі 1,04грн. - відмовлено.
Враховуючи положення ч.3 ст.291 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ч.2 ст.651, ст.783 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якими передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, та положення ст.782 ЦК України, якою унормовано право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд, приймаючи до уваги узгодження сторонами в п.7.3 договорів права орендодавця в односторонньому порядку відмовитись від договорів і вимагати негайного повернення об'єктів суборенди в разі порушення останнім, зокрема, п.п.3.1, 4.2 щодо своєчасної та в повному обсязі сплати плати за користування об'єктами суборенди, з огляду на направлення відповідачу листа про розірвання договору та повернення його з відміткою пошти «За закінченням терміну зберігання», місцевий господарський суд у справі №922/4096/20 дійшов висновку, що спірні договори є розірваними на підставі листа позивача від 02.07.2020р. Крім того, враховуючи положення пунктів 9.1 спірних договорів, якими передбачено строк дії договорів до 31.12.2020р., на даний час договори суборенди припинили свою дію.
У свою чергу, як стверджує позивач, після припинення строку дії договорів суборенди, відповідач не виконав свого обов'язку повернути позивачу об'єкти суборенди за актами приймання-передачі.
Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги те, що відповідач після закінчення строку договорів суборенди не виконав зобов'язання щодо повернення об'єктів суборенди за актами приймання-передачі позивачу, останній звернувся до суду з відповідним позовом про зобов'язання відповідача звільнити в примусовому порядку об'єкти суборенди за договорами №0580/3-20, №0585/а-20, №0581/а-20, №0580/а-20.
Згідно з оскаржуваним відповідачем рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2021р. у справі №922/4096/20 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. При цьому місцевий господарський суд зазначив, що, враховуючи реалізацію позивачем свого права на одностороннє розірвання договорів суборенди №0580/3-20 від 01.01.2020р., №0585/а-20 від 01.01.2020р., №0581/а-20 від 01.01.2020р., №0580/а-20 від 01.01.2020р. шляхом направлення відповідачу листа про розірвання договорів, у відповідача відпали правові підстави для користування торговельними місцями, у зв'язку із чим суд вважає вимоги позивача до відповідача про зобов'язання звільнити в примусовому порядку об'єкти суборенди за названими договорами правомірними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, вважає передчасними висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
За змістом ст.ст.3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Таким чином, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі №925/1265/16).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №338/180/17, від 11.09.2018р. у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019р. у справі №569/17272/15-ц).
Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, прав суб'єктів господарювання, наведений у ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України. При цьому, визначений вказаними статтями перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком у названих статтях, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.
За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі №925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019р. у справі №310/11024/15-ц).
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішення від 15.11.1996р. у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд з прав людини вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04. 2005р.).
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і, у разі встановлення порушеного права, з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Колегія суддів зазначає, що позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Однак, сформульовані позивачем позовні вимоги не містять ідентифікуючих ознак спірних об'єктів суборенди оренди, зокрема позивачем не зазначені певні межі, на яких розміщені ці об'єкти (хоча б схематично), не наведено деталізованого плану розташування обладнаних торгових місць, що знаходяться за адресою м.Харків, вул.Бекетова, 21, їх опису та/або будь-яких інших конкретизуючих характеристик цих об'єктів, що підлягають примусовому звільненню суборендарем (відповідачем). При цьому необхідність зазначення ідентифікуючих ознак спірних об'єктів суборенди є визначальною в рамках заявленого позову.
Проте суд першої інстанції, без урахування цих фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог.
Між тим, за приписами ч.1 ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права; наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Спір у даній справі стосується взаємовідносин Фізичної особи Пазнікова І.В. та Фізичної особи-підприємця Матвєєва Олега Володимировича, які підтверджуються наданими до суду договорами суборенди та актами прийому-передачі об'єктів суборенди, підписаними обома сторонами.
Однак жоден з договорів суборенди №0580/3-20 від 01.01.2020р., №0585/а-20 від 01.01.2020р., №0581/а-20 від 01.01.2020р., №0580/а-20 від 01.01.2020р. не містить будь-яких інших ідентифікуючих ознак та технічних характеристик об'єктів суборенди, окрім їх площі та знаходження за адресою: м.Харків, вул.Бекетова, 21. Ані предмети цих договорів суборенди, ані акти прийому-передачі від 01.01.2020р. не містять належного фіксування достатніх індивідуальних ознак об'єктів суборенди, за якими можна було б відокремити їх з-поміж інших обладнаних торгових місць для розміщення (кіосків, контейнерів, приміщень, камер схову), що розташовані за адресою м.Харків, вул.Бекетова, 21.
Отже, суд апеляційної інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів не має можливості та відповідних правових підстав достеменно ідентифікувати спірні об'єкти суборенди та достовірно встановити, які саме об'єкти станом на момент пред'явлення позову у цій справі знаходились чи не знаходились у користуванні відповідача, але повинні бути звільнені останнім у примусовому порядку.
Вказані вище обставини у їх сукупності унеможливлюють задоволення позовних вимог у даній справі, оскільки рішення не даватиме чіткого розуміння стосовно дій, які слід вчинити на його виконання, зокрема, які конкретно об'єкти суборенди необхідно звільнити, і саме відповідачу, а не іншим особам.
Згідно з ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у ньому за межі позовних вимог.
Правом на уточнення (конкретизацію) позовних вимог суд нормами ГПК України також не наділений.
Позивач не подавав до суду заяву про уточнення позовних вимог у частині ідентифікуючих ознак спірних об'єктів оренди, які він просить звільнити.
З огляду на зазначене, враховуючи заявлений предмет та підстави позову, колегія суддів дійшла висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, з огляду на їх необґрунтованість.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 цього Кодексу.
Отже, за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов'язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.
Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів зазначає, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст.86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 ч.1 ст.237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Суд зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення Європейського суду з прав людини від 27.10.1993р. у справі «DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS»).
Разом з тим суд першої інстанції наведеного не врахував та не здійснив належного дослідження сукупності наявних у матеріалах справи доказів та доводів сторін, що стосуються предмета спору.
Колегія суддів вважає обґрунтованими аргументи скаржника про те, що позивачем не підтверджено, а судом першої інстанції не з'ясовано місце розташування торгівельних місць, які він просить звільнити в примусовому порядку.
Також суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно не з'ясування судом першої інстанції питання щодо визначення місць розташування (розміщення) об'єктів суборенди (їх ідентифікації), які просить звільнити позивач у примусовому порядку, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, тому вказана скарга підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Частиною 1 ст.277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи зазначене вище, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи, у зв'язку з чим на підставі п.п.1, 3 ч.1 ст.277 ГПК України рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2021р. у справі №922/4096/20 підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Пунктом 2 ч.4 ст.129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною 14 ст.129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі п.2 ч.4, ч.14 ст.129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача в повному обсязі, скасуванням рішення суду першої інстанції і ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат таким чином: судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 12.612,00грн. підлягає стягненню з позивача на користь відповідача. Витрати по сплаті судового збору за подання позову відшкодуванню позивачу не підлягають.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2021р. (повний текст складено та підписано 30.03.2021р.) у справі №922/4096/20 - задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2021р. (повний текст складено та підписано 30.03.2021р.) у справі №922/4096/20 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Матвєєва Олега Володимировича, м.Харків, про зобов'язання Фізичної особи-підприємця Пазнікова Ігора Володимировича, м.Харків, звільнити в примусовому порядку об'єкти суборенди за договорами №0580/3-20, №0585/а-20, №0581/а-20 та №0580/а-20, що укладені між Фізичною особою-підприємцем Матвєєвим Олегом Володимировичем, м.Харків, та Фізичною особою-підприємцем Пазніковим Ігорем Володимировичем, м.Харків, - відмовити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Матвєєва Олега Володимировича ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 12.612,00грн.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
У судовому засіданні 08.09.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 10.09.2021р.
Головуючий суддя І.В. Зубченко
Суддя О.О. Радіонова
Суддя Л.Ф. Чернота