вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" вересня 2021 р. Справа№ 910/21329/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання: Білоус О.О.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання 06.09.2021,
розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2021
у справі №910/21329/17 (суддя Паламар П.І.)
за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури №6 в інтересах Київської міської ради
до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД» (Private company limited by Shares Goldenberg Assets Ltd)
третя особа, яка не заявляє саамостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Архітектор»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Городецький пасаж»
3) Сенатум Холдінгс Лімітед (Senatum Holdings Limited)
про витребування земельних ділянок,
Короткий зміст позовних вимог
Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №6 (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі, позивач) до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД» (Private company limited by Shares Goldenberg Assets Ltd) (далі, відповідач або Компанія) про витребування у відповідача на користь територіальної громади міста Києва в особі позивача земельних ділянок, які розташовані:
- по вулиці Хрещатик, 13-Б у Печерському районі м. Києва, площею 0,0600 га (кадастровий номер: 8000000000:76:027:0170), вартістю 4 242 888,00 грн;
- по вулиці Архітектора Городецького, 4-6 у Печерському районі м. Києва, площею 0,2862 га (кадастровий номер: 8000000000:76:027:0171), вартістю 20 238 575,80 грн;
- по вулиці Архітектора Городецького, 8-А у Печерському районі м. Києва, площею 0,1775 га (кадастровий номер: 8000000000:76:027:0172), вартістю 12 551 877,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в судовому порядку визнано недійсним рішення Київської міської ради та укладений на його підставі договір купівлі-продажу земельної ділянки, що є підставою для витребування майна на користь його власника - територіальної громади міста Києва у відповідача, який є останнім власником на підставі договорів купівлі-продажу.
У процесі судового розгляду до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору було залучено: на стороні позивача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Архітектор» (далі, третя особа-1 або ОСББ «Архітектор»), на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Городецький пасаж» (далі, третя особа-2) та Компанію Сенатум Холдінгс Лімітед (Senatum Holdings Limited) (далі, третя особа-3).
Історія справи, короткий зміст оскарженої ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 у справі №910/21329/17 (суддя Літвінова М.Є.) позов задоволено у повному обсязі.
Судове рішення мотивоване відсутністю волевиявлення законного власника на відчуження спірних земельних ділянок. Внаслідок прийняття незаконного рішення Київської міської ради та набуття особами права власності на спірні земельні ділянки порушені права та інтереси держави як власника земель, оскільки із державної власності протиправно вибули земельні ділянки і державу в особі компетентних органів позбавлено права власності та права користування на землю. Суд зазначив про те, що відповідач є добросовісним набувачем, проте він не став легітимним власником спірних земельних ділянок, оскільки його власником залишається територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, а тому спірні земельні ділянки підлягають витребуванню у відповідача на підставі пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України на користь позивача, як розпорядника землями міста Києва. Судом визнано необґрунтованими доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності, оскільки відповідач набув право власності на земельні ділянки, які є предметом спору в даній справі 11.12.2015, а з цим позовом прокурор звернувся до суду 29.11.2017, тобто в межах строку позовної давності. Заява третьої особи-1 про застосування строків позовної давності не розглядалася судом, оскільки правом на подання такої заяви наділені лише сторони у спорі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді Кравчук Г.А., Козир Т.П.) рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 у справі №910/21329/17 залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.07.2020 у справі №910/21329/17 касаційну скаргу Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД» (Private company limited by Shares Goldenberg Assets Ltd) задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2018 у справі №910/21329/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що в контексті дотримання вимог розумності та добросовісності як принципів здійснення суб'єктивних цивільних прав судами не досліджувалося питання стосовно дій відповідача щодо продажу Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖБУДСЕРВІС» Товариству з обмеженою відповідальністю «Городецький пасаж» спірної земельної ділянки під час перегляду рішення Печерського районного суду м. Києва від 02.10.2013 у справі №757/8077/13-ц (яким визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,5237 га, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 6-а, укладений 01.07.2010) в апеляційному порядку, а також обставин та мети подальшого продажу та поділу спірної земельної ділянки.
За висновками суду касаційної інстанції суд першої інстанції не перевірив та не підтвердив обґрунтованості та підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі у суді, як не перевірив і не оцінив дотримання прокурором порядку зверненням з позовом в інтересах держави в особі компетентного органу, передбаченого частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо повідомлення суб'єкта владних повноважень про намір пред'явити позов. Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, перевіряючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не звернув уваги ці порушення, не перевірив наявності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави у даній справі.
За результатами нового розгляду справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/21329/17 позов заступника керівника Київської місцевої прокуратури №6 залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування прийнятої ухвали суд зазначив, що характер спірних правовідносин у даній справі свідчить про те, що вони не пов'язані із захистом інтересів держави, оскільки заявлені прокурором вимоги фактично стосуються захисту інтересів територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради як власника майна. Доводи прокурора з цього приводу ґрунтуються на помилковому ототожнені інтересів держави та територіальної громади, тому є необґрунтованими. Звертаючись з позовом прокурор і позивач стверджували, що ці земельні ділянки є комунальною власністю. За змістом статей 1, 2, 16, 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю. Розпорядження землями комунальної власності є власними повноваженнями органу місцевого самоврядування, а не делегованими йому повноваженнями органу державної виконавчої влади. Та обставина, що за твердженням прокурора на спірній земельній ділянці розташований стратегічний технологічний об'єкт - споруди пересадочного вузла Київського метрополітену «Хрещатик» - «Майдан Незалежності» не створює підстав для представництва прокурором захисту інтересів держави, оскільки Київський метрополітен за своєю організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, перебуває у підпорядкуванні Київської міської ради, є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності своїх функцій відносно захисту прав. Згідно з рішенням Конституційного суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Однак, суду не надано доказів неможливості останнім самостійно захистити свої права у разі їх порушення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/21329/17 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 прийнята з невідповідністю викладених у ній висновків обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права (статті 13, 14, 131-1, частина статті 142 Конституції України, стаття 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 1, 4, 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», стаття 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ»), а також з порушенням норм процесуального права (статті 2, 53, 86, частина 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України), що відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України є підставою для її скасування.
Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до наступного:
- щодо наявності порушених інтересів держави у спірних правовідносинах прокурор зазначає, що у даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що всупереч встановленому законодавством порядку відповідач набув у володіння земельні ділянки територіальної громади міста Києва, при цьому волі дійсного власника на відчуження цих земельних ділянок не було, що порушує економічні інтереси держави. Разом з тим, вибуття земельних ділянок загальною площею 0,5237 га у Печерському районі міста Києва із комунальної власності без відповідного рішення органу місцевого самоврядування беззаперечно свідчить про порушення прав територіальної громади міста Києва як дійсного власника цих земель. Внаслідок незаконного вибуття спірних земельних ділянок Київрада втратила можливість самостійно на власний розсуд раціонально використовувати їх та розпоряджатися в інтересах територіальної громади. Однак, суд першої інстанції усупереч вимогам статті 86 Господарського процесуального кодексу України безпідставно не взяв до уваги, що інтереси держави можуть полягати не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування та дійшов помилкового висновку щодо нетотожності інтересів держави та територіальної громади. Судом не враховано, що порушення прав Українського народу (територіальної громади), який є невід'ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів, оскільки таке порушення суперечить конституційному обов'язку держави щодо забезпечення прав людини. Отже, у даному випадку Київська міська рада є представником територіальної громади, а прокурор представляє інтереси держави, які у цій справі збігаються з інтересами територіальної громади;
- щодо бездіяльності Київської міської ради по захисту інтересів держави прокурор наголосив, що на Київську міську раду, як власника, покладено обов'язок самостійно та через свій виконавчий орган контролювати збереження земельних ділянок територіальної громади міста Києва, відстежувати стан їх використання та перевіряти за допомогою доступних джерел, чи не має місце порушення прав та інтересів територіальної громади на це майно. Київська міська рада як власник зобов'язана вживати заходи щодо сумлінного та добросовісного управління довіреним їй комунальним майном, забезпечувати його ефективне використання, контролювати стан збереження, а у випадку порушення іншими особами права власності територіальної громади - невідкладно реагувати. Водночас, Київрада свої функції власника щодо спірних земельних ділянок ігнорувала та вчасно не виявила факту незаконної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за суб'єктами господарювання, внаслідок чого стало можливим неодноразове їх відчуження. Про незаконну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки за суб'єктами господарювання недержавної форми власності та, відповідно, вибуття землі із власності територіальної громади, Київська міська рада дізналась ще у 2015 році з інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом Департаменту земельних ресурсів від 22.03.2019. Однак, Київська міська рада, будучи обізнаною з 2015 року про незаконне вибуття з власності територіальної громади міста спірних земельних ділянок, заходів щодо усунення виявленого порушення вимог земельного законодавства та поновлення порушених інтересів держави не вживала, з позовом до суду про витребування земельних ділянок не зверталась.
Крім того, місцевою прокуратурою на адресу Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скеровувались листи, зокрема 15.11.2017 та 22.11.2017 (наявні в матеріалах справи) щодо виявлених порушень інтересів держави та наміру вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом звернення до Господарського суду міста Києва з позовом про витребування спірних земельних ділянок. Разом з тим, будь-яких заперечень від Київської міської ради на вказані листи до місцевої прокуратури не надходило, доказів вжиття (або наміру вжиття) заходів цивільно-правового захисту порушених інтересів держави органом місцевого самоврядування не надано. Вказане свідчить про бездіяльність Київської міської ради щодо захисту державних інтересів.
Зважаючи на встановлений факт порушення інтересів держави та бездіяльність Київської міської ради щодо їх захисту, прокурор правомірно звернувся в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради.
Щодо доводів суду про те, що наявність на спірних земельних ділянках стратегічного технологічного об'єкту - споруди пересадочного вузла Київського метрополітену «Хрещатик» - «Майдан Незалежності» не створює підстав для представництва прокурором захисту інтересів держави, оскільки Київський метрополітен є комунальним підприємством та самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, прокурор зазначив, що позов у даній справі пред'явлений прокурором на захист інтересів держави в особі Київради. Комунальне підприємство «Київський метрополітен» не є позивачем у цій справі і прокурор не вказує у своєму позові про порушення прав та інтересів зазначеного підприємства. Факт розташування на спірних земельних ділянках стратегічного технологічного об'єкту - споруди пересадочного вузла Київського метрополітену «Хрещатик» - «Майдан Незалежності» лише свідчить про наявність обмежень та обтяжень у використанні спірних земельних ділянок, а також можливих негативних наслідків внаслідок господарської діяльності відповідача (зокрема, здійснення на цих земельних ділянках будівництва підземного багатоповерхового паркінгу). Спір у справі № 910/21329/17 стосується земельних ділянок комунальної форми власності, повноваженням щодо розпоряджання якими, відповідно до вимог чинного законодавства, наділена Київська міська рада.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
17.06.2021 від Київської міської ради через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення, у яких позивач просив суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/21329/17 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Позивач наголосив на тому, у даній справі інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів значної кількості громадян України, що входять до територіальної громади, як власника землі, що є національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель. КМР про незаконну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки за суб'єктами господарювання недержавної форми власності та, відповідно, вибуття землі з власності територіальної громади, дізналась у 2015 році з інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом Департаменту земельних ресурсів від 22.03.2019. Однак, Київська міська рада з позовом до суду про витребування земельних ділянок не зверталась.
02.07.2021 від третьої особи-2 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому третя особа-2 просила відмовити прокурору в задоволенні апеляційної скарги у даній справі. За твердженнями третьої особи-2 прокурор у даній справі не обґрунтував та не довів підстав представництва інтересів держави в суді від імені КМР. Третя особа-2 наголошує на тому, що у матеріалах справи міститься лист Київської місцевої прокуратури №6 від 22.11.2017 №10185вих-17, адресований КМР, яким останню лише повідомлено про вжиття заходів прокуратурою, спрямованих на пред'явлення позову про витребування земельної ділянки у відповідача. В той же час позовну заяву до суду прокуратурою подано 29.11.2017. Отже, матеріали справи не містять доказів дотримання прокуратурою порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру». Посилання прокуратури в апеляційній скарзі на лист від 15.11.2017, який нібито направлявся КМР, не може вважатися належним та допустимим доказом, оскільки такий лист відсутній у матеріалах справи, а лист від 15.11.2017 направлявся на адресу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА), який є іншою юридичною особою.
05.07.2021 від третьої особи-1 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа-1 просить суд задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/21329/17, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. ОСББ «Архітектор» у відзиві наголошує на правомірності звернення прокурора з даним позовом з метою задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення правового режиму використання спірних земельних ділянок. Третя особа-1 зазначає, що спірна земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування житлового будинку №4 по вул. Архітектора Городецького та є прибудинковою територією житлових будинків №4, №6 по вул. Архітектора Городецького та єдиним проїздом до них та частиною скверу. Також на земельній ділянці знаходиться стратегічний технологічний об'єкт - споруди пересадочного вузла Київського метрополітену «Хрещатик - Майдан Незалежності» (ствол шахти 3 116), де будь-яке будівництво загрожує техногенною катастрофою. Рішення КМР №343/1399 від 23.04.2009 про продаж земельної ділянки за адресою вул. Архітектора Городецького, 6-а визнано незаконним та скасовано у судовому порядку, отже було відсутнє волевиявлення законного власника на відчуження спірної земельної ділянки ТОВ «Престижбудсервіс».
06.07.2021 від відповідача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просив відмовити прокурору в задоволенні апеляційної скарги у даній справі. У відзиві відповідач наголошує на тому, що у позові прокурором жодним чином не обґрунтовано, з посиланням на відповідні норми законодавства, що КМР є належним органом, наділеним повноваженнями представляти інтереси держави у спірних правовідносинах; прокурор не навів жодних обґрунтувань щодо наявності підстав для представництва територіальної громади м. Києва; прокурор у позовні обмежився лише вказівкою, що прокуратурою було повідомлено КМР про намір звернутись до суду із позовом в інтересах держави. В апеляційній скарзі міститься лише фраза, що прокуратурою на адресу КМР та Департаменту земельних ресурсів КМР (КМДА) скеровувались листи, зокрема, 15.11.2017 та 22.11.2017. Однак, зазначені обґрунтування не знаходять свого підтвердження належними та допустимими доказами, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення даних листі КМР або їх отримання органом місцевого самоврядування. Таким чином прокуратурою фактично без повідомлення органу місцевого самоврядування, а якщо таке повідомлення і було (що не підтверджується належними доказами), тоді практично миттєво, а саме 29.11.2017 подано позов до Господарського суду міста Києва.
Від третьої особи-3 письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надано, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2021 справу №910/21239/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/21329/17, розгляд апеляційної скарги призначено на 07.07.2021, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі.
24.06.2021 суддею Тищенко А.І. заявлено самовідвід від розгляду апеляційної скарги заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/21329/17, який мотивований наявністю обставин, які виключають можливість участі даного судді у розгляді справи №910/21329/17.
25.06.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Архітектор» надійшла заява про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від розгляду апеляційної скарги заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/21329/17.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 заяву про самовідвід судді Північного апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від розгляду справи №910/21329/17 задоволено, відведено суддю Північного апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від розгляду справи №910/21329/17, матеріали справи №910/21329/17 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду, заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Архітектор» про відвід судді Тищенко А.І. від розгляду апеляційної скарги заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/21329/17 залишено без розгляду.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2665/21 від 02.07.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/21329/17.
За наслідками проведення перерозподілу справи №910/21329/17 відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Дикунська С.Я.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/21329/17 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Дикунська С.Я., розгляд апеляційної скарги заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/21329/17 вирішено здійснити у раніше призначеному судовому засіданні на 07.07.2021.
06.07.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Городецький пасаж» через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів, а саме копії листа КМР від 05.07.2021 №225-СК-2900. У поданому клопотанні третя особа-2 з метою об'єктивного та всебічного розгляду справи просила долучити вказаний документ до матеріалів справи. В обґрунтування поданого клопотання третя особа-2 наголошує на тому, що як неодноразово зазначалося, у матеріалах справи міститься лист Київської місцевої прокуратури №6 від 22.11.2017 №10185вих-17, адресований КМР, яким останню лише повідомлено про вжиття заходів прокуратурою, спрямованих на пред'явлення позову про витребування земельної ділянки у відповідача. В той же час позовну заяву до суду прокуратурою подано 29.11.2017. Матеріали справи не містять доказів дотримання прокуратурою порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру». Посилання прокуратури в апеляційній скарзі на лист від 15.11.2017, який нібито направлявся КМР, не може вважатися належним та допустимим доказом, оскільки такий лист відсутній у матеріалах справи, а лист від 15.11.2017 направлявся на адресу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА), який є іншою юридичною особою. 02.07.2021 на адресу КМР представником третьої особи-2 Ткаченком В.М. було направлено запит на отримання публічної інформації, на який КМР надала відповідь №2021 №225-СК-2900, за змісту якої вбачається, що лист прокуратури від 22.11.2017 №10185вих-17 було зареєстровано у КМР лише 20.12.2017 за вх.№08/21818. При цьому лист прокуратури від 15.11.2017 до секретаріату КМР не надходив та не реєструвався.
07.07.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД» (Private company limited by Shares Goldenberg Assets Ltd) та Компанією Сенатум Холдінгс Лімітед (Senatum Holdings Limited) подано заяву про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Яковлєва М.Л. від розгляду апеляційної скарги заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/21329/17.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 відмовлено Приватній компанії з обмеженою відповідальністю «Голденберг Ассетс ЛТД» (Private company limited by Shares Goldenberg Assets Ltd) та Компанії Сенатум Холдінгс Лімітед (Senatum Holdings Limited) у задоволенні заяв про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Яковлєва М.Л. від розгляду справи №910/21329/17, заяву про самовідвід судді Північного апеляційного господарського суду Яковлєва М.Л. від розгляду справи №910/21329/17 задоволено, матеріали справи №910/21329/17 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2021 №09.1-07/418/21 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2021 апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури у справі №910/21329/17 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Разіна Т.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 прийнято апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/21329/17 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Разіна Т.І., розгляд справи №910/21329/17 призначено на 27.07.2021, встановлено строк для подання пояснень, заяв, клопотань протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
15.07.2021 від прокуратури через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на клопотання третьої особи-2 про долучення доказів. У поданих запереченнях прокурор наголосив на тому, що заявником не надано у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України відповідних доказів неможливості подання долученого до клопотання доказу до суду першої інстанції, беручи до уваги те, що лист прокуратури від 15.11.2017 долучений до матеріалів справи ще 11.09.2020 разом із відповіддю на відзив на позовну заяву. Також прокурор зазначив, що Департамент земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) є структурним підрозділом КМР, який забезпечує виконання її повноважень у сфері земельних відносин, а відтак, будучи обізнаним про факт незаконного вибуття спірних земельних ділянок із комунальної власності, мав повноваження та був зобов'язаний вжити заходів щодо усунення порушень, які стали підставою позову прокурора у справі №910/21329/17.
23.07.2021 від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Архітектор» через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду надійшла заява про відвід головуючого судді Михальської Ю.Б. та судді Скрипки І.М. від розгляду справи №910/21329/17.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 визнано необґрунтованим заявлений Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Архітектор» відвід головуючому судді Михальській Ю.Б., судді Скрипці І.М. від розгляду справи №910/21329/17, передано справу №910/21329/17 для вирішення питання про відвід головуючого судді Михальської Ю.Б., судді Скрипки І.М. у порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2021 заяву про відвід передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Тищенко О.В., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 відмовлено у задоволенні заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Архітектор» про відвід суддів Північного апеляційного господарського суду Михальської Ю.Б., Скрипки І.М. від розгляду справи №910/21329/17.
26.07.2021 від відповідача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів, а саме копії листа КМР від 07.07.2021 №225-СК-2945, листа прокуратури від 22.11.2017 №10185вих-17. У клопотанні відповідача зазначає, що 06.07.2021 звернувся до КМР із запитом на отримання публічної інформації, у відповідь на який КМР листом від 07.07.2021 №225-СК-2945 повідомила, що лист прокуратури від 22.11.2017 №10185вих-17 було зареєстровано у КМР лише 20.12.2017 за вх.№08/21818. При цьому лист прокуратури від 15.11.2017 до секретаріату КМР не надходив та не реєструвався.
02.08.2021 матеріали справи №910/21329/17 після розгляду заяви про відвід були повернені головуючому судді у справі Михальській Ю.Б.
У зв'язку із перебуванням станом на 02.08.2021 судді Скрипки І.М., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/3270/21 від 02.08.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2021 справу №910/21329/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Разіна Т.І., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 прийнято апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/21329/17 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Разіна Т.І., Шаптала Є.Ю., розгляд справи №910/21329/17 призначено на 06.09.2021.
30.08.2021 від представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Архітектор» Іващук Л.А. надійшла заява про відвід судді Михальської Ю.Б., адресована голові Північного апеляційного господарського суду.
31.08.2021 вказана заява була передана головуючому судді у справі Михальській Ю.Б.
У зв'язку із перебуванням судді Разіної Т.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем з 31.08.2021 на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/4016/21 від 01.09.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/21329/17, оскільки розгляд відповідної заяви про відвід судді у встановлені процесуальним законом строки у визначеному складі суду неможливо.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу від 01.09.2021 справу №910/21329/17 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 прийнято справу №910/21329/17 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 визнано необґрунтованим заявлений Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Архітектор» відвід головуючому судді Михальській Ю.Б. від розгляду справи №910/21329/17, передано справу №910/21329/17 для вирішення питання про відвід головуючого судді Михальської Ю.Б. у порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2021 заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Архітектор» про відвід головуючого судді Михальської Ю.Б. передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 у задоволенні заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Архітектор» про відвід головуючого судді Михальської Ю.Б. від розгляду справи №910/21329/17 відмовлено. Справу №910/21329/17 повернуто колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів Шаптали Є.Ю., Скрипки І.М. для розгляду.
У судовому засіданні 06.09.2021 суд розглянув клопотання відповідача від 26.07.2021 про долучення до матеріалів справи №910/21329/17 нового доказу.
Представники прокуратури, позивача, третьої особи-1 у судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи №910/21329/17 нового доказу.
Представники відповідача та третьої особи-2 просили задовольнити зазначене клопотання про долучення до матеріалів справи №910/21329/17 нового доказу.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи вказівки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.07.2020 у справі №910/21329/17 щодо необхідності дослідження питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі у суді та питання щодо дотримання прокурором порядку звернення з позовом в інтересах держави в особі компетентного органу, передбаченого частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», враховуючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо належного повідомлення КМР про звернення до суду із позовом у даній справі та заперечення відповідача та третьої особи-2 із цього приводу, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статтях 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, прийняв долучений третьою особою-2 на стадії апеляційного розгляду доказ, а саме копію листа КМР від 07.07.2021 №225-СК-2945.
Із аналогічних підстав суд долучив до матеріалів справи копію листа КМР від 05.07.2021 №225-СК-2900, надану до суду апеляційної інстанції третьою особою-2 до клопотання від 06.07.2021.
Разом із тим, оцінка долученим документам буде здійснена судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.
У судовому засіданні 06.09.2021 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників справи
У судове засідання, призначене на 06.09.2021, з'явилися представники прокуратури, позивача, відповідача та третіх осіб -1, -2.
Представник третьої особи-3 у судове засідання, призначене на 06.09.2021, не з'явився. Третя особа-3 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Представники прокуратури, позивача, відповідача та третіх осіб -1, -2 у судовому засіданні проти розгляду справи у відсутності представника третьої особи-3 не заперечували.
Враховуючи вищевикладене, оскільки у відповідності до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи-3.
Представники прокуратури, позивача, третьої особи-1 в судовому засіданні підтримували доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, оскаржену ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представники відповідача та третьої особи -2 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржувану ухвалу суду без змін.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судом
23.04.2009 позивачем прийнято рішення №343/1399 «Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Престижбудсервіс» для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення на вул. Архітектора Городецького, 6-а у Печерському районі м. Києва», яким: - погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки на вул. Архітектора Городецького, 6-а у Печерському районі м. Києва;
- затверджено вартість земельної ділянки у розмірі 15 974 709,00 грн на підставі експертної грошової оцінки (висновок експерта про ринкову вартість земельної ділянки від 29.07.2008);
- вирішено продати ТОВ «Престижбудсервіс» земельну ділянку площею 0,5237 га за 15 974 709,00 грн для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення на вул. Архітектора Городецького, 6-а у Печерському районі м. Києва, яка перебуває в оренді у ТОВ «Престижбудсервіс» згідно з договором оренди від 18.08.2008 №82-6-00510;
- затверджено умови продажу ТОВ «Престижбудсервіс» вказаної земельної ділянки та доручено Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) забезпечити оформлення в двотижневий термін договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки. Після повної сплати вартості земельної ділянки оформити та видати ТОВ «Престижбудсервіс» в установленому порядку державний акт на право власності на земельну ділянку.
01.07.2010 між позивачем, як продавцем, та ТОВ «Престижбудсервіс», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. за №586, за умовами якого (п.п. 1.1., 1.2., 2.1.) продавець продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування якої на вулиці Архітектора Городецького, 6-а, у Печерському районі м. Києва загальною площею 0,5237 га, кадастровий номер: 8000000000:76:027:0039, у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки. Земельна ділянка продається для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення. Ціна продажу земельної ділянки за цим договором становить 15 974 709,00 грн.
Згідно довідки Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.07.2010 №1850-д право на вищевказану земельну ділянку зареєстровано з наступними обмеженнями (обтяженнями): ухвала Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2009 у справі № 2-3469/2009; ухвала Печерського районного суду м. Києва від 07.05.2010 № 2-136/2010 щодо скасування ухвали Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2009; ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 21.05.2010 у справі № 2а-1750/10; ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 21.05.2010 у справі №2а-1750/10 стосовно скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.05.2010 у справі № 2а-1750/10; ухвала Апеляційного суду м. Києва від 30.06.2010, якою ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07.05.2010 залишено без змін.
06.07.2010 ТОВ «Престижбудсервіс» видано Державний акт №02-8-00286 на право власності на земельну ділянку площею 0,5237 га по вулиці Архітектора Городецького, 6-а у Печерському районі м. Києва.
Постановою Шевченківського райсуду м. Києва від 23.05.2011 у справі №2а-96/11, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012, визнано протиправним та скасовано вищезгадане рішення позивача № 343/1399 від 23.04.2009 про продаж земельної ділянки ТОВ «Престижбудсервіс». Під час розгляду вказаної справи судами встановлено, що продана ТОВ «Престижбудсервіс» земельна ділянка є прибудинковою територією житлових будинків №4 та №6 по вулиці Городецького в місті Києві, до якої входить також і проїзд між зазначеними будинками, та використовується для експлуатації та обслуговування житлового будинку №4 по названій вулиці.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02.10.2013 у справі №757/8077/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.12.2013, визнано недійсним договір купівлі-продажу вказаної вище земельної ділянки.
Водночас, під час перегляду судового рішення у справі №757/8077/13-ц в апеляційному порядку, між ТОВ «Престижбудсервіс», як продавцем, та ТОВ «Городецький пасаж» (третя особа-2), як покупцем, укладено договір від 10.12.2013 купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Л. О. за № 2701, за умовами якого продавець передає у власність покупця (продає), а покупець приймає (купує) належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,5237 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0039, за 16 550 000,00 грн без ПДВ, які покупець зобов'язується перерахувати до 31.12.2015 на розрахунковий рахунок продавця.
У подальшому, третя особа-2 відчужила вказану земельну ділянку Компанії з обмеженою відповідальністю Сенатум Холдінгс Лімітед (третя особа-3) на підставі договору купівлі-продажу від 17.12.2013 за ціною 16 750 000,00 грн, що складає 2 095 584,00 доларів США за курсом НБУ станом на дату підписання Договору.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Будгеопроект» виконані роботи зі складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,5237 га (кадастровий номер: 8000000000:76:027:0039) на вул. Архітектора Городецького, 6-а у Печерському районі м. Києва, в результаті чого створено 3 нові земельні ділянки, а саме: площею 0,0600 га по вулиці Хрещатик, 13-Б, кадастровий номер: 8000000000:76:027:0170; площею 0,2862 га по вул. Архітектора Городецького, 4-6, кадастровий номер: 8000000000:76:027:0171; площею 0,1775 га по вулиці Архітектора Городецького, 8-А, кадастровий номер: 8000000000:76:027:0172.
11.12.2015 між третьою особою-3, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено договори купівлі-продажу, за умовами яких продавець передає у власність покупця (продає), а покупець приймає (купує) належні продавцю на праві приватної власності земельні ділянки:
- площею 0,06 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0170, що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Хрещатик, 13-Б, за ціною 81 345,00 доларів США;
- площею 0,2862 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0171, що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, 4-6, за ціною 388 012,00 доларів США;
- площею 0,1775 га, кадастровий номер 8000000000:76:027:0172, що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, 8-А, за ціною 240 643,00 доларів США.
Звертаючись до суду із позовом у даній справі, в обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що оскільки в судовому порядку було визнано недійсним рішення Київської міської ради та укладений на його підставі договір купівлі-продажу земельної ділянки, зазначене є підставою для витребування майна на користь його власника - територіальної громади міста Києва у відповідача, який є останнім власником на підставі договорів купівлі-продажу.
Як вказував прокурор у позовній заяві, позивачем за даним позовом є Київська міська рада, яка відповідно до статті 9 Земельного кодексу України наділена державою повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади міста. Відчуженням товариствами спірної земельної ділянки за відсутності таких повноважень порушено інтереси держави в особі Київської міської ради, яка в даному випадку незаконно позбавлена можливості щодо реалізації свого права на розпорядження земельною ділянкою за адресою: вул. Архітектора Городецього, 6-а у Печерському районі м. Києва. З огляду на зазначене відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Київською місцевою прокуратурою №6 повідомлено Київську міську раду про намір звернутися до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом в інтересах держави, про що до позовної заяви прокурором долучено лист на адресу КМР від 22.11.2017 вих.№10185вих-17 (том 1, а.с. 123).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, врахувавши вказівки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.07.2020 у даній справі, дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 про залишення позовної заяви без розгляду та відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Колегія суддів зазначає, що системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Водночас, тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У даній справі прокурор обґрунтовує наявність «інтересів держави» порушенням прав територіальної громади міста Києва внаслідок незаконного вибуття з її власності земельних ділянок загальною площею 0,5237 га у Печерському районі міста Києва, у результаті чого Київрада втратила можливість самостійно на власний розсуд раціонально використовувати їх та розпоряджатися в інтересах територіальної громади. Прокурор наголошує на порушенні прав Українського народу (територіальної громади) щодо користування землею, що беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів, оскільки таке порушення суперечить конституційному обов'язку держави щодо забезпечення прав людини, порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.
Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурор визначив Київську міську раду.
Наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних відносинах прокурор обґрунтував бездіяльністю позивача щодо захисту належним чином інтересів держави, невжиття ним заходів щодо повернення земельних ділянок у власність територіальної громади міста Києва.
Стосовно правильності визначення прокурором Київської міської ради як органа, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на нерухоме майно.
Згідно з частинами 1-3 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно з частинами 1-2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
За змістом положень статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно статті 6 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ» місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.
У відповідності до статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, в тому числі: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
За змістом статті 388 Цивільного кодексу України право на витребування майна з чужого незаконного володіння належить власнику.
Отже, саме Київська міська рада є органом, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від імені територіальної громади міста Києва повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності, у тому числі земельними ділянками, контроль за використанням та охороною земель комунальної власності.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, спір у даній справі стосується земельних ділянок загальною площею 0,5237 га на вул. Архітектора Городецького у Печерському районі міста Києва, які за твердженнями прокурора незаконно вибули з власності територіальної громади міста Києва та неодноразово були об'єктами договорів купівлі-продажу між приватними суб'єктами господарювання, у зв'язку з чим, підлягають витребуванню від останнього набувача прав на них на підставі статті 388 Цивільного кодексу України на користь дійсного власника - територіальної громади в особі Київської міської ради.
Враховуючи зазначене, колегія суддів доходить висновку, що прокурором при поданні позову в даній справі правильно визначено Київську міську раду як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що наявність на спірних земельних ділянках стратегічного технологічного об'єкту - споруди пересадочного вузла Київського метрополітену «Хрещатик» - «Майдан Незалежності» не створює підстав для представництва прокурором захисту інтересів держави, оскільки Київський метрополітен є комунальним підприємством та самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, колегія суддів зазначає, що спір у справі №910/21329/17 стосується земельних ділянок, повноваженнями щодо розпоряджання якими відповідно до вимог чинного законодавства наділена Київська міська рада, а не Київський метрополітен. У свою чергу, факт розташування на спірних земельних ділянках стратегічного технологічного об'єкту - споруди пересадочного вузла Київського метрополітену «Хрещатик» - «Майдан Незалежності» може свідчити про наявність обмежень у використанні спірних земельних ділянок, а не про наявність у Київського метрополітену права власності на них та, відповідно, права на пред'явлення позову у спірних правовідносинах на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що характер спірних правовідносин у даній справі свідчить про те, що вони не пов'язані із захистом інтересів держави, оскільки заявлені прокурором вимоги фактично стосуються захисту інтересів територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради як власника майна. Суд наголосив, що ототожнення прокурором інтересів держави та територіальної громади є необґрунтованим.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки в контексті правовідносин у даній справі інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18.
Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги, прокурор у даному випадку обґрунтував необхідність захисту інтересів держави, правильно визначивши орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
При зверненні з розглядуваним позовом в обґрунтування необхідності самостійного захисту інтересів держави прокурор вказав на неналежне здійснення Київською міською радою своїх обов'язків.
Із цього приводу суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведення прокурором нездійснення чи неналежного здійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, з огляду на таке.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Суд зобов'язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
У частині 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:
«Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».
Ураховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що прокурор на виконання положень частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» зобов'язаний був попередньо, до подання позову до суду, звернутися до органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Київської міської ради, з повідомленнями про порушення закону. Київська міська рада повинна була розглянути таке звернення і вжити заходів щодо захисту інтересів держави, та лише у випадку невжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або невмотивованої відмови вжити такі заходи, це вважалося би достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності цього органу та давало би підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави.
У цій справі прокурор звертався до суду саме за процедурою, передбаченою абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», вказуючи на те, що захист законних інтересів держави Київська міська рада не здійснює, хоча до її компетенції належать повноваження захисту інтересів держави відносно повернення комунального майна - земельної ділянки.
Як установлено судом апеляційної інстанції, на підтвердження дотримання процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор до позову додав копію листа (повідомлення) Київської місцевої прокуратури №6 від 22.11.2017 №10185вих-17, який адресований Київській міській раді. У листі (повідомленні) зазначено про визнання незаконним та скасування рішення КМР від 23.04.2009 №343/1399 «Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Престижбудсервіс» для будівництва, експлуатації та обслуговування підземного багатоповерхового паркінгу з вбудованими та прибудованими приміщеннями адміністративного, торговельного та громадського призначення на вул. Архітектора Городецького, 6-а у Печерському районі м. Києва» та про те, що на виконання вказаного рішення земельна ділянка була відчужена на підставі договору купівлі-продажу, який в подальшому також був скасований у судовому порядку. У вказаному листі прокурор зазначив, що Київською міською радою заходів представницького характеру, спрямованих на захист інтересів держави щодо повернення земельної ділянки самостійно не вживалось, у зв'язку з чим у місцевої прокуратури наявні підстави звернутись до суду із відповідним позовом до відповідача.
Докази направлення даного листа прокуратурою Київській міській раді відсутні серед поданих до суду матеріалів.
Водночас, зі змісту долучених відповідачем та третьою особою-2 до матеріалів справи на стадії апеляційного провадження листів Київської міської ради від 05.07.2021 №225-СК-2900 (том 13, а.с. 213) та від 07.07.2021 №225-СК-2945 (том 14, а.с. 79), отриманих ними у відповідь на адвокатські запити, вбачається, що лист прокуратури від 22.11.2017 №10185вих-17 було зареєстровано у КМР лише 20.12.2017 за вх.№08/21818.
Натомість, суд встановив, що 28.11.2017 прокуратура оформила позовну заяву до відповідача та 29.11.2017 подала позовну заяву у справі №910/21329/17 до Господарського суду міста Києва.
Тобто, позовна заява до суду була подана раніше, ніж Київська міська рада, в інтересах якої заявлено позовом прокурором, отримала відповідне повідомлення від прокуратури.
Зазначене свідчить про те, що прокуратурою розумних строків, які дають можливість відповідним органам відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, дотримано не було, оскільки зазначений лист (повідомлення) в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», датований 22.11.2017 та був отриманий позивачем лише 20.12.2017, тоді як позовна заява прокурора подана до суду 29.11.2017.
Стосовно посилання прокурора на лист Київської місцевої прокуратури №6 від 15.11.2017 №9953вих-17 як на доказ повідомлення КМР про порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, колегія суддів зазначає, що останній не може вважатися належним повідомленням прокурором позивача про необхідність звернення до суду із позовною заявою, враховуючи наступне.
По-перше, вказаний лист адресований Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (отриманий Департаментом 15.11.2017, про що на ньому міститься відбиток штемпеля вхідної кореспонденції (том 11, а.с. 121)), а не Київській міській раді, які є різними юридичними особами. Департамент не визначений прокурором як особа, в інтересах якої подано позов на захист інтересів держави. При цьому, у листі відсутня інформація про підстави, з яких прокуратурою вирішується питання щодо пред'явлення до Господарського суду міста Києва позову про витребування земельних ділянок на користь КМР, а викладено прохання у строк до 17.11.2017 надати відомості щодо нормативної грошової оцінки за один квадратний метр спірних земельних ділянок.
По-друге, у вищезазначених листах Київської міської ради від 05.07.2021 №225-СК-2900 (том 13, а.с. 213) та від 07.07.2021 №225-СК-2945 (том 14, а.с. 79), Київською міською радою повідомлено відповідача та третю особу-2 про те, що лист Київської місцевої прокуратури №6 від 15.11.2017 до секретаріату КМР не надходив та відповідно не реєструвався. Отже, аналогічний лист Київській міській раді прокуратурою не направлявся.
Враховуючи встановлені обставини, які передували зверненню прокурора із позовом в цій справі, колегія суддів доходить висновку про те, що прокурором не було дотримано порядку, встановленого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», а тому у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі Київської міської ради у даній справі.
Викладеним спростовуються доводи скаржника про дотримання прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
Аналогічних правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.04.2021 у справі №925/683/18, від 29.06.2021 у справі №910/21468/17, від 16.08.2021 у справі №910/21377/17.
При цьому, посилання скаржника на обізнаність КМР з 2015 року про незаконне вибуття спірних земельних ділянок із власності територіальної громади, що, на його думку, підтверджується наявним у матеріалах справи листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 22.03.2019 (том 8, а.с. 229), не нівелюють обов'язку прокуратури щодо звернення до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», що надає змогу уповноваженому органу самостійно відреагувати на виявлене порушення та подати позовну заяву. Дана вимога кореспондується із вищевикладеними висновками суду про те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор, який виконує субсидіарну роль та замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень лише у разі, якщо відповідний орган всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Враховуючи викладене вище, оскільки прокурор не довів обставин щодо дотримання ним порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів, з огляду на висновки, викладені у мотивувальній частині даної постанови, погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України та вважає безпідставними доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги прокурора є безпідставними та спростовуються вищенаведеними обставинами справи та правовими нормами.
При цьому аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарських судів попередніх інстанцій.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у даній справі підлягає залишенню без змін з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/21329/17 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 у справі №910/21329/17 залишити без змін.
Матеріали справи №910/21329/17 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 10.09.2021.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді Є.Ю. Шаптала
І.М. Скрипка