вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" вересня 2021 р. Справа№ 910/6110/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Шлапак Ю.Ф.
від відповідача: Карпенко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2021 (повний текст складено 23.06.2021)
у справі № 910/6110/21 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "МХП"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 298 738, 80 грн.
Короткий зміст позовних вимог.
В квітні 2021 року Приватне акціонерне товариство "МХП" (далі по тексту - ПрАТ "МХП"; ПрАТ "Миронівський хлібопродукт"; позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі по тексту - АТ "Українська залізниця" відповідач) про відшкодування вартості 298 738, 80 грн недостачі вантажу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач прийняв до перевезення насіння соняшника насипом відповідно до накладних № 38589594 від 14.01.2021, № 38592259 від 14.01.2021, № 38603072 від 15.01.2021, № 38603080 від 15.01.2021 зі станції Городенка-Завод Львівської залізниці на станцію Ладижин Одеської залізниці, одержувач вантажу - Філія "Внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів" Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика". Проте, при первинному переважуванні вагонів було виявлено недостачу маси вантажу та складені акти № 555, № 557, № 558 на різницю зерна і продукції, що була завезена залізничним транспортом до ТОВ "Вінницька птахофабрика" філія «ВКВК» від 18.01.2021.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2021 позов задоволено повністю та стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "МХП" вартість нестачі у розмірі 298 738 грн 80 коп. та судовий збір у розмірі 4 481 грн 08 коп.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що залізницею при перевезенні вантажу не було дотримано вимог щодо збереження вантажу, прийнятого до перевезення, у зв'язку з чим виявилась нестача вантажу. При цьому суд взяв до уваги акти експертиз Вінницької ТПП від 19.01.2021 про встановлення недостачі вантажу.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів. Позиції інших учасників справи.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2021, АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Зокрема, скаржник зазначає, що відповідно до ст. 924 ЦК України, ст. 310 ГК України, ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. 110 Статуту залізниць України відсутні підстави для покладення відповідальності за нестачу вантажу на залізницю, оскільки відсутні належні докази того, що втрата вантажу сталася з вини залізниці до моменту його видачі одержувачу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що нестача вантажу відбулась саме під час його перевезення, у зв'язку з чим відповідальність за незбереження вантажу має нести перевізник.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2021 справу № 910/6110/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2021 у справі № 910/6110/21; апеляційну скаргу призначено до розгляду на 01.09.2021.
У судове засідання 01.09.2021 з'явився представник позивача.
Також у судовому засіданні 01.09.2021 взяв участь представник скаржника в режимі відеоконференції.
Представник скаржника у судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив їх відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, на станції Городенка - Завод Львівської залізниці Приватним акціонерним товариством "Миронівський хлібопродукт" (вантажовідправником) передано, а Акціонерним товариством "Українська залізниця" - прийнято до перевезення відповідно до залізничних накладних №38589594 від 14.01.2021 (вагон №95177960), № 38592259 від 14.01.2021 (вагон № 95731345), № 38603072 від 15.01.2021 (вагон № 95731378), № 38603080 від 15.01.2021 (вагон №95732335) на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці насіння соняшника насипом для Філії «Внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів» Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" (вантажоодержувач).
Переданий до перевезення вантаж прибув на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці 18.01.2021, та цією ж датою був виданий вантажоодержувачу, що підтверджується підписанням ЕЦП на залізничних накладних: № 38589594 від 14.01.2021 (вагон № 95177960), № 38592259 від 14.01.2021 (вагон № 95731345), № 38603072 від 15.01.2021 (вагон № 95731378), № 38603080 від 15.01.2021 (вагон № 95732335) уповноваженою особою вантажоодержувача за довіреністю Білик Р.П.
18.01.2021 при прибутті вантажу на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці вантажоодержувач (Філія «Внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів» ТОВ "Вінницька птахофабрика") здійснив первинне переваження вагонів на 150-ти тонних вагах та виявив недостачу маси вантажу, а саме: у вагоні № 95177960 - різниця в сторону зменшення на 3050 кг.; у вагоні № 95731345 - різниця в сторону зменшення на 2950 кг.; у вагоні № 95731378 - різниця в сторону зменшення на 4500 кг.; у вагоні №95732335 - різниця в сторону зменшення на 2950 кг, що підтверджується актами на різницю зерна та продукції, що була завезена залізничним транспортом до ТОВ "Вінницька птахофабрика" філія «ВКВК» від 18.01.2021.
Після встановлення обставин недостачі вантажу, вантажоодержувач (Філія «Внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів» ТОВ "Вінницька птахофабрика") звернувся з листом № 11 від 19.01.2021 до начальника Шевченківської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці та Начальника станції призначення Ладижин Одеської залізниці, у якому повідомив про виявлену недостачу маси вантажу, а також про нескладення уповноваженими представниками станції призначення Ладижин комерційних актів щодо встановленої недостачі.
Також, 19.01.2021 вантажоодержувачем (Філією «Внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів» ТОВ "Вінницька птахофабрика") була подана скарга (вих. № 12) на бездіяльність залізниці начальнику Шевченківської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці.
У відповідь на вищевказаний лист та скаргу вантажоодержувача від 19.01.2021 Виробничий підрозділ Шевченківської дирекції залізничних перевезень Акціонерного товариства «Укрзалізниця» листом № 03-55/49 від 29.01.2021 повідомив, що відповідно до ст. 52 та ст. 111 Статуту залізниць України питання щодо недостачі вантажу насіння соняшника необхідно вирішувати безпосередньо з вантажовідправником без участі Залізниці.
За результатами проведеної Вінницькою торгово-промисловою палатою експертизи кількості вантажу у вагонах № 95177960, № 95731345, № 95731378, № 95732335 складено наступні акти експертизи:
- акт експертизи № В-18/2 вагону № 95177960 (маса нетто вантажу 50300 кг., залізнична накладна № 38589594 від 14.01.2021 року), у якому зазначено, що вагон опломбований 4-ма непорушеними ЗПП «Варта-Универсал-М». Відбитки номерів ЗПП відповідають даним, зазначеним у залізничній накладній. Під час зовнішнього огляду вагона - хопера встановлено: всі люки щільно зачинені, виявлено ознаки несанкціонованого доступу до вантажу, а саме пошкодження фіксуючого шплінта гайки кріплення штурвалу середнього вивантажувального люку.
Після зняття ЗПП та відкриття верхніх завантажувальних люків, було виявлено воронку над середнім вивантажувальним люком та наявність чіткого розмежування між вантажем, який завантажувався в суміжні завантажувальні люки.
Потім вагон з насінням був поданий під розвантаження. Після розвантаження вагон - хопер зважений порожнім на тих самих вагонних вагах. За результатами зважування було встановлено, що маса брутто вагона - 71500 кг., маса тари (порожнього вагона) - 24300 кг., маса нетто насіння складає: 71500 кг - 24300 кг = 47200 кг.
Враховуючи наведене вище, експертом було зроблено висновок, що в пред'явленому залізничному вагоні - хопері № 95177960 з 4-ма непорушеними ЗПП відправника знаходилось насіння соняшнику в кількості 47200 кг., що на 3100 кг. менше, ніж зазначено в залізничній накладній відправника товару;
- акт експертизи № В-18/4 вагону № 95731345 (маса нетто вантажу 50350 кг., залізнична накладна № 38592259 від 14.01.2021 року), у якому зазначено, що вагон опломбований 4-ма непорушеними ЗПП «Варта-Универсал-М». Відбитки номерів ЗПП відповідають даним, зазначеним у залізничній накладній. Під час зовнішнього огляду вагона - хопера встановлено: всі люки щільно зачинені, виявлено ознаки несанкціонованого доступу до вантажу, а саме пошкодження фіксуючого шплінта гайки кріплення штурвалу середнього вивантажувального люку.
Після зняття ЗПП та відкриття верхніх завантажувальних люків, було виявлено воронку над середнім вивантажувальним люком та наявність чіткого розмежування між вантажем, який завантажувався в суміжні завантажувальні люки.
Потім вагон з насінням був поданий під розвантаження. Після розвантаження вагон - хопер зважений порожнім на тих самих вагонних вагах. За результатами зважування було встановлено, що маса брутто вагона - 71900 кг., маса тари (порожнього вагона) - 24650 кг., маса нетто насіння складає: 71900 кг - 24650 кг = 47250 кг.
Враховуючи наведене вище, експертом було зроблено висновок, що в пред'явленому залізничному вагоні - хопері № 95731345 з 4-ма непорушеними ЗПП відправника знаходилось насіння соняшнику в кількості 47250 (сорок сім тисяч двісті п'ятдесят) кг., що на 3100 кг. менше, ніж зазначено в залізничній накладній відправника товару;
- акт експертизи № В-18/3 вагону № 95731378 (маса нетто вантажу 50650 кг., залізнична накладна № 38603072 від 15.01.2021 ) у якому зазначено, що вагон опломбований 4-ма непорушеними ЗПП «Варта-Универсал-М». Відбитки номерів ЗПП відповідають даним, зазначеним у залізничній накладній. Під час зовнішнього огляду вагона - хопера встановлено: всі люки щільно зачинені, виявлено ознаки несанкціонованого доступу до вантажу, а саме пошкодження фіксуючого шплінта гайки кріплення штурвалу середнього вивантажувального люку.
Після зняття ЗПП та відкриття верхніх завантажувальних люків, було виявлено воронку над середнім вивантажувальним люком та наявність чіткого розмежування між вантажем, який завантажувався в суміжні завантажувальні люки.
Потім вагон з насінням був поданий під розвантаження. Після розвантаження вагон - хопер зважений порожнім на тих самих вагонних вагах. За результатами зважування було встановлено, що маса брутто вагона - 70750 кг., маса тари (порожнього вагона) - 24600 кг., маса нетто насіння складає: 70750 кг - 24600 кг = 46150 кг.
Враховуючи наведене вище, експертом було зроблено висновок, що в пред'явленому залізничному вагоні - хопері № 95731378 з 4-ма непорушеними ЗПП відправника знаходилось насіння соняшнику в кількості 46150 (сорок шість тисяч сто п'ятдесят) кг., що на 4500 кг. менше, ніж зазначено в залізничній накладній відправника товару;
- акт експертизи № В-18/5 вагону № 95732335 (маса нетто вантажу 51150 кг., залізнична накладна № 38603080 від 15.01.2021 року), у якому зазначено, що вагон опломбований 4-ма непорушеними ЗПП «Варта-Универсал-М». Відбитки номерів ЗПП відповідають даним, зазначеним у залізничній накладній. Під час зовнішнього огляду вагона - хопера встановлено: всі люки щільно зачинені, виявлено ознаки несанкціонованого доступу до вантажу, а саме пошкодження фіксуючого шплінта гайки кріплення штурвалу першого від перехідної площадки вивантажувального люку.
Після зняття ЗПП та відкриття верхніх завантажувальних люків, було виявлено воронку над першим від перехідної площадки вивантажувальним люком та наявність чіткого розмежування між вантажем, який завантажувався в суміжні завантажувальні люки.
Потім вагон з насінням був поданий під розвантаження. Після розвантаження вагон - хопер зважений порожнім на тих самих вагонних вагах. За результатами зважування було встановлено, що маса брутто вагона - 72250 кг., маса тари (порожнього вагона) - 24300 кг., маса нетто насіння складає: 72250 кг - 24300 кг = 47950 кг.
Враховуючи наведене вище, експертом було зроблено висновок, що в пред'явленому залізничному вагоні - хопері № 95732335 з 4-ма непорушеними ЗПП відправника знаходилось насіння соняшнику в кількості 47950 (сорок сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят) кг., що на 3200 кг. менше, ніж зазначено в залізничній накладній відправника товару.
Таким чином, за результатами зважування вагонів з вантажем та без вантажу (після розвантаження), враховуючи заключення експерта Вінницької ТПП, викладених у згаданих вище актах експертиз, загальна маса недостачі вантажу у вагонах № 95177960, № 95731345, № 95731378, № 95732335 склала 13 900 кг.
Згадані вище Акти експертиз № В-18/2, № В-18/4, № В-18/3, № В-18/5 були зареєстровані у Вінницькій ТПП « 20» січня 2021 року.
Зважування вагонів проводилось у присутності експерта та представників одержувача - начальника відділу залізничного транспорту Безносюк В.В., позивача - регіонального представника Козак С.О., на вагах вагонних тензометричних «Булат-В2-150-М», заводський № 215, з датою державної повірки - 13.08.2020.
Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ПрАТ "МХП" (вантажовідправника) про стягнення з АТ "Українська залізниця" 298 738, 80 грн вартості втраченого вантажу під час залізничного перевезення.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
За умовами ч. 3 ст. 917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
У ч. ч. 1-3 ст. 314 Господарського кодексу України зазначено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Згідно з ч. 1 ст. 23 вказаного закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.
Такі положення відповідають нормам ст. 924 ЦК України та ст. 310 ГК України.
У статті 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу.
Згідно п. «а» ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами.
За умовами ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Вказані норми передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізникові. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам.
Тобто, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а)невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Згідно з ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів.
Частиною першою статті 31 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Згідно з п. 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
Так, за приписами п. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.
Як підтверджується матеріалами справи, у спірних перевезеннях як вантажовідправником, так і залізницею під час завантаження та після завантаження не було зроблено жодних письмових зауважень, щодо непридатності вагонів (в комерційному та технічному відношенні) для перевезення вантажу. Не було зауважень залізниці і до якості здійсненого відправником завантаження.
Жодних актів загальної форми ГУ-23 щодо наявності несправностей у вагонах залізницею складено не було, що свідчить про відсутність зауважень до вагонів як у комерційному, так і технічному відношенні.
Матеріалами справи підтверджено, що спірні вагони було подано залізницею та прийнято позивачем на під'їзних коліях Філії "Внутрішньогосподарський комплекс по виробництву кормів" Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика". При цьому комерційним агентом Гринь В.В. та складачем поїздів Левдик С.В. під час комерційного огляду засвідчено, що вагони прибули в комерційному та технічному відношенні справні, про що зроблено відповідний запис в Книзі реєстрації комерційних несправностей в пунктах комерційного огляду поїздів форми ГУ-98.
Статтею 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
Матеріалами справи підтверджено, що такої вимоги залізниці не пред'являлось.
Інших підстав, передбачених зазначеної нормою, зокрема, прибуття вантажу у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або
пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених
залізницею, також в даному випадку не було.
При цьому згідно з абз. 9 ст. 52 Статуту залізниць України у решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Частиною 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Аналіз сукупності наявних в матеріалах справи доказів не дає підстав вважати, що втрата вантажу та встановлені під час експертизи пошкодження спірних вагонів стались під час їх транспортування, адже, останні були прийняті позивачем без зауважень, їх справний стан встановлено під час комерційного огляду, про що зроблено відповідний запис, комісійного зважування вагонів під час їх прийняття не приводилось, хоча таке право вантажоотримувача передбачено нормою ст. 52 Статуту залізниць України.
З огляду на приписи ст. 924 ЦК України, ст. 310 ГК України, ст. 110 Статуту залізниць України апеляційний господарський суд вважає, що в даному випадку, приймаючи без зважування та будь-яких застережень від залізниці вантаж, позивачем не доведено, що спірна втрата сталась під час перевезення, адже, з моменту прийняття вантажу відповідальність за збереження вантажу несе вантажоодержувач.
В силу ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За приписами ст. 224 ГК України збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності
Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
З огляду на викладене, позивачем не доведено усього складу цивільного правопорушення, що унеможливлює задоволення позову.
Окрім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що статтею 130 Статуту залізниць України передбачено, що право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до статті 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Правила заявлення та розгляду претензій, затверджені Наказом Мінтрансу від 28.05.2002 № 334, зареєстровані в Мінюсті 08.07.2002 за № 568/6856, встановлюють, що переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства (пункт 2 Правил).
З наданих позивачем копій накладних (а.с.13-16) вбачається, що переуступний напис наведеним вимогам не відповідає, оскільки такий напис здійснений без зазначення найменування юридичної особи та без засвідчення напису печаткою підприємства.
Отже, колегія вважає недоведеним право позивача, як вантажовідправника, заявляти позовні вимоги до залізниці про відшкодування вартості недостачі вантажу у відповідності із ст. 130 Статуту залізниць України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Щодо решти аргументів скаржника та інших учасників справи, окрім викладених у мотивувальній частині даної постанови, суд визнає їх такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною другою цієї статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За результатами апеляційного перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що судове рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права (ст.ст. 22, 924 ЦК України, ст.ст. 224, 225, 310 ГК України, ст.ст. 52, 110 Статуту залізниць України) та з порушенням процесуального права (ст.ст. 74, 76 ГПК України), у зв'язку з чим апеляційна скарга Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові у повному обсязі.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а прийняте у справі рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2021 у справі №910/6110/21 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "МХП" (08800, Київська обл., м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1, ідентифікаційний код 25412361) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ ПАНТЕЛЕЙМОНІВСЬКА, будинок 19, ідентифікаційний код 40081200) 6 721, 62 грн (шість тисяч сімсот двадцять одна гривня шістдесят дві копійки) судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 910/6110/21 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено - 10.09.2021 (у зв'язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці з 06.09.2021 по 09.09.2021).
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова