вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" вересня 2021 р. Справа№ 910/20995/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Тищенко А.І.
Яковлєва М.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 29.03.2021
у справі №910/20995/20 (суддя Босий В.П.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
до Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району м. Києва"
про стягнення 46 321,52 грн.,
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району м. Києва» (далі - відповідач) про стягнення 46 321,52 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №910/20995/20 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що пошкодження застрахованому транспортному засобу були завдані внаслідок невідповідності дорожнього покриття на вул. Фролівська,4, в м. Києві, ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» має суброгаційне право до КП «ШЕУ по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району м. Києва» в розмiрi фактично завданих збитків, тобто 46 321,52 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №910/20995/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Яковлєва М.Л., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №910/20995/20 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20995/20.
12.05.2021 від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/20995/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району м. Києва" про стягнення 46 321,52 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №910/20995/20. Роз'яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
15.06.2021 від Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району м. Києва" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги та зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності в матеріалах справи довідки Управління патрульної поліції, Акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, доказів встановлення вини відповідача чи його посадової (відповідальної) особи у скоєнні відповідного адміністративного правопорушення, з яких можливо було б встановити, що пошкодження автомобіля Фольксфаген Джетта, реєстраційний номер A15803HK сталося саме внаслідок порушення відповідачем правил, норм і стандартів при утриманні автомобільної дороги.
17.06.2021 від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" надійшла відповідь на відзив, в якому останній зазначає, що Управлінням патрульної поліції було здійснено виїзд на місце пригоди та за наслідками даного виїзду зафіксовано, що пошкодження були завдані саме внаслідок в'їзду в яму на дорожньому покритті. Тобто дорожнє покриття не відповідало вимогам, встановленим законодавством, що призвело до нанесення шкоди застрахованому транспортному засобу.
Головуючий суддя Куксов В.В. перебував у відпустці з 12.07.2021 по 20.08.2021.
Суддя Яковлєв М.Л. перебував у відпустці з 02.08.2021 по 01.09.2021.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.
02.08.2019 між ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №1058/18-Т/Хр (надалі - «Договір»), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, а саме: автомобілем Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
За твердженням позивача, 08.11.2018 в місті Києві по вулиці Фролівській, 4 водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в'їхав в яму на дорозі та отримав механічні пошкодження.
Відповідно до страхового акту №006.01572818-1 від 11.01.2019 вартість матеріального збитку та розмір страхового відшкодування за Договором встановлені у розмірі 46 321,52 грн.
На підставі вказаного страхового акту, позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої страхувальнику шкоди у розмірі 46 321,52 грн., що підтверджується платіжними дорученням №1989294 від 14.01.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок недотримання відповідачем свого обов'язку щодо утримання автомобільної дороги в належному стані, позивач просить суд стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду у розмірі суми страхового відшкодування.
Розглянувши апеляційну Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілій (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК та стаття 27 Закону України «Про страхування».
Таким чином, до спірних правовідносин є обґрунтованим застосування ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» і до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до винної в заподіянні йому матеріальної шкоди особи.
За твердженням позивача, пошкодження автомобіля Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталось через недотримання КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району м. Києва» свого обов'язку щодо утримання автомобільної дороги в належному стані, у зв'язку з чим ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» вказує, що саме на відповідачу лежить обов'язок відшкодувати завдану матеріальну шкоду у розмірі суми страхового відшкодування.
Відповідно до листа Подільської районної в місті Києві державної адміністрації №103-1012 від 08.02.2019 дорожнє полотно по вулиці Фролівська перебуває на балансі КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району м. Києва».
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом наведених законодавчих положень відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. Відсутність хоча б одного з елементів, що становлять склад цивільного правопорушення, не дає підстав для покладення відповідальності за заподіяні збитки.
Положеннями ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про дорожній рух» автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами, а згідно з ч. 1 ст. 24 названого Закону власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
В п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994, встановлено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно та якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з їх вини.
Відповідальність за порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт передбачена ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення: порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об'єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування - тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само не усунення після закінчення робіт перешкод і не приведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і накладення штрафу на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
Згідно з ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Діяльність органів патрульної поліції, пов'язана з притягненням громадян до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, регламентована, зокрема, Інструкцією з оформлення поліцейськими, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015.
Відповідно до вимог пункту 5 розділу І Інструкції поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Крім того, пунктом 3 розділу II Інструкції передбачено, що при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 139, частиною 4 статті 140 КУпАП або постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1 - 3 статті 140 КУпАП (коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою про: - пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху; - самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху; перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття; - пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу; - умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху; - порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, - залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій; - порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.
Судова колегія відзначає, що в матеріалах справи не міститься ані довідки Управління патрульної поліції, ані акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, ані доказів встановлення вини відповідача чи його посадової (відповідальної) особи у скоєнні відповідного адміністративного правопорушення, з яких можливо було б встановити, що пошкодження автомобіля Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталось саме внаслідок порушення відповідачем правил, норм і стандартів при утриманні автомобільної дороги.
Зі змісту листа Патрульної поліції у місті Києві №А-14064/41/11/7/02.2018 від 21.12.2018 вбачається, що 19:23 год. 08.11.2018 надійшло повідомлення від ОСОБА_1 на спецлінію « 102» про те, що по вул. Фролова через погану дорогу було пошкоджено автомобіль Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а екіпажем патрульної поліції «РУБІН-0711» на місці події виявлено заявника, який повідомив про пошкодження транспортного засобу через яму на дорожньому покритті.
Тобто, зазначеним листом підтверджено лише факт звернення ОСОБА_1 на спецлінію « 102» із повідомленням про ДТП та виявлення екіпажем патрульної поліції на місці події заявника, проте жодним чином не підтверджено, що пошкодження автомобіля Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталось через яму на дорожньому покритті.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На переконання колегії суддів, позивачем до матеріалів справи не надано належних, достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували, що пошкодження автомобіля Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталось саме внаслідок порушення відповідачем правил, норм і стандартів при утриманні автомобільної дороги.
З огляду на викладене, судом першої інстанції правомірно та законно відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", оскільки не доведено наявності усіх чотирьох загальних умов відповідальності, зокрема, існування неправомірних дій відповідача, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, його вину.
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №910/20995/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №910/20995/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №910/20995/20 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №910/20995/20 - залишити без змін.
Матеріали справи №910/20995/20 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.
.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді А.І. Тищенко
М.Л. Яковлєв