вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" серпня 2021 р. Справа№ 920/1193/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Тищенко О.В.
Чорногуза М.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-діловий центр"
на рішення Господарського суду Сумської області
від 02.04.2021 (повний текст складено 09.04.2021)
у справі №920/1193/20 (суддя Яковенко В.В.)
за позовом Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-діловий центр"
про стягнення 24 795,22 грн.,
Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради (далі - позивач) звернулось до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-діловий центр" (далі - відповідач, скаржник) 24 795,22 грн., з яких: 22 933,68 грн. заборгованості за об'єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, 1 327,04 грн. пені, 329,11 грн. 3% річних, 205,39 грн. інфляційних нарахувань.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2021 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-діловий центр" на користь комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради 22 933,68 грн. заборгованості за об'єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, 1 327,04 грн. пені, 329,11 грн. трьох відсотків річних, 205,39 грн. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Культурно-діловий центр" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 02.04.2021 у справі №920/1193/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що порушено порядок відбору проб стічних вод для визначення показників забруднюючих речовин. Робить недопустимим, як доказ протокол дослідження якості стічних вод від 19.03.2020 №87.
Скаржник вказує, що факт дотримання позивачем керівних нормативних документів в процесі проведення аналізу стічних вод не встановлено жодним допустимим доказом.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви відповідача щодо зупинення провадження у справі №920/1193/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №480/782/21.
Також, в прохальній частині апеляційної скарги, скаржник звернувся із клопотанням про витребування відомостей та документів, а саме копії документів, які підтверджують дату та період часу, протягом якого лабораторія КП «Міськводоканал» СМР провела аналіз проб стічних вод згідно акту відбору проб стічних вод від 13.03.2020 № 287; табель обліку робочого часу за березень 2020 по всім працівникам, які брали участь в аналізі проб стічних вод; графік роботи працівників Хімічної лабораторії контролю промстоків КП «Міськводоканал» СМР у березні 2020, та у разі залучення працівників лабораторії у вихідні та святкові дні - копію відповідного наказу; копії атестованих методик відбору та аналізу проб стічних вод по всім показникам ДК забруднюючих речовин в пробі стічних вод споживача, що вказані в протокол дослідження якості стічних вод від 19.03.2020 № 87. У разі неможливості надання відповідної інформації, надати вказані методики для ознайомлення в приміщенні суду під час судового засідання.
Також, скаржник просить розгляд справи № 920/1193/20 за позовом КП «Міськводоканал» CMP до ТОВ «Культурно-діловий центр» про стягнення 24795,22 грн. зупинити, у зв'язку з наявністю в провадженні Сумського окружного адміністративного суду справи № 480/782/21 за позовом ТОВ «Культурно-діловий центр» до виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Міськводоканал» Сумської міської ради про визнання протиправним та не чинним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 15.01.2019 № 4 «Про затвердження Правил приймання стічних вод до Систем централізованого водовідведення міста Суми» з моменту його прийняття, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 480/782/21.
Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному головуючому судді від 05.05.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-діловий центр" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.04.2021 у справі №920/1193/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Тищенко О.В., Чорногуза М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-діловий центр" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.04.2021 у справі №920/1193/20. Роз'яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
04.06.2021 від Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що в разі незгоди з процедурою відбору, видом проби (разова, усереднена) та іншим, представник відповідача мав право зазначити про це в акті відбору проб стічних вод від 13.03.2020 р. № 287, про те зауваження з даного приводу в акті відсутні.
Також, у відзиві позивач вказує, що ним дотримано процедуру відбирання, проведення аналізу. Аналіз (дослідження) стічних вод позивачем проведено своєчасно, в строки, визначені чинним законодавством. Акт відбору проб стічних вод та протокол дослідження якості стічних вод складені з дотриманням вимог Правил № 4; п. 9.1. КНД 211.1.0.009-94, а отже є дiйсними та належними доказами по справі.
07.06.2021 від відповідача надійшли пояснення до відзиву на апеляційну скаргу в яких відповідач заперечив проти доводів викладених в відзиві на апеляційну скаргу та додатково обґрунтував доводи викладені в апеляційній скарзі та звертав увагу суду на практику Верховного Суду викладену у постанові від 26.04.2021 №920/1266/19.
09.07.2021 від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі №480/782/21 та просить долучити копію рішення Сумської міської ради від 30.06.2021 №1232-МР.
Згідно зі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції задовольнив позов, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги матеріали (копію рішення Сумської міської ради від 30.06.2021 №1232-МР), які прийнято після вирішення справи судом першої інстанції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.12.2020 у справі №908/1908/19.
Щодо клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №480/782/21, колегія суддів зазначає наступне.
Зупинення провадження у справі - це перерва у розгляді справи на невизначений строк. У разі зупинення провадження у справі припиняється здійснення процесуальних дій у такій справі.
Статтею 227 ГПК України передбачено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Таким чином, підставою для зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість розгляду господарської справи до вирішення пов'язаної справи іншим судом.
При цьому для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, ще мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи певної черговості розгляду вимог тощо. Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 918/926/17.
Північний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою, що згідно з пунктом 5 частини першої ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
При цьому пов'язаною зі справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для такого господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Водночас, сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі (№480/782/21). Суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Тобто, у Північного апеляційного господарського суду при розгляді справи №920/1193/20 є об'єктивна можливість встановити чи права позивача є порушеними та останні відповідно до ст. 2 та 4 ГПК України мають бути захищені судом.
Щодо клопотанням про витребування відомостей та документів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Приписами ч. 3, 5 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Згідно зі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Таким чином, суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними доказами у матеріалах справи, а вказане клопотання залишає без задоволення у зв'язку з пропуском строку передбаченого чинним законодавством, клопотання щодо поновлення вказаного строку матеріали справи не містять.
Головуючий суддя Куксов В.В. перебував у відпустці з 12.07.2021 по 20.08.2021.
Суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 16.08.2021 по 30.08.2021.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.
01.04.2019 між Комунальним підприємством "Міськводоканал" Сумської міської ради (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Культурно-діловий центр" (далі - споживач) укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 2889.
Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Згідно з п. 4.2.15 договору споживач зобов'язаний дотримуватися встановлених кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках. Оплачувати рахунки за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням при порушенні встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин у концентрації, визначеної місцевими правилами приймання стічних вод.
Пунктом 4.3.7 договору визначено, що виконавець має право контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод споживача. Пред'являти споживачу рахунки при порушенні місцевих правил приймання стічних вод та скиду стічних вод з понаднормативним забрудненням.
У відповідності до п. 4.4.16 договору виконавець зобов'язаний здійснювати нагляд за умовами скиду стічних вод споживача, за виконанням споживачем місцевих правил приймання стічних вод і вимог договору. При виявленні перевищення допустимих концентрацій або інших порушень місцевих правил приймання стічних вод. Виконавець зобов'язаний у встановленому порядку пред'явити споживачу рахунок.
З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору КП "Міськводоканал" Сумської міської ради на адресу відповідача рекомендованим листом направило претензію від 03.08.2020 вих. №22/4962 з додатками, який отримано відповідачем 04.08.2020, про що свідчить копія трекінгу відправлень за № 4001400434833, однак вищезазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах без наявної правової підстави, після припинення строку оренди нежитлового приміщення та повернення його відповідачеві за актом прийому-передачі приміщення від 01.01.2018
Розглянувши апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-діловий центр", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
За ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Взаємовідносини сторін у сфері водовідведення регулюються Правилами приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Суми, затвердженими рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 15.01.2019 № 4 (далі Правила № 4).
Згідно з п. 3.1 Правил № 4 до систем централізованого водовідведення приймаються стічні води споживачів, які не призводять до порушення роботи каналізаційних мереж та очисних споруд, безпеки їх експлуатації та можуть бути очищені на КОС виробника відповідно до вимог Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року № 465.
Стічні води споживача, що приймаються до систем централізованого водовідведення, не повинні містити речовин, зазначених в п. 3.2. Правил № 4. Крім того забороняється скидати до системи централізованого водовідведення без попереднього знешкодження та знезараження на локальних очисних спорудах з обов'язковою утилізацією або захороненням утворених осадів стічні води, що містять забруднюючі речовини, визначені у переліку забруднюючих речовин, що заборонені до скидання до системи централізованого водовідведення згідно з додатком 2 до Правил № 4.
Відповідно до розділу 2 Правил № 4 споживачі повинні:
- дотримуватися вимог до скиду стічних вод та установлених кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках споживачів, вимагати від субспоживачів виконання вимог цих Правил (пп. 2.2.1);
- здійснювати систематичний контроль за кількістю та якістю стічних вод, які скидаються ними до систем централізованого водовідведення, згідно з графіком відбору проб, погодженим із виробником, надавати виробнику інформацію про обсяги та якісний склад стічних вод, які скидають до систем централізованого водовідведення (пп. 2.2.2;
- надавати працівникам виробника необхідну інформацію щодо своєї системи водовідведення та вільний доступ до неї, а також допомогу під час відбору проб стічних вод споживачів, вивчення режиму їх скиду, обстеження системи водовідведення та локальних очисних споруд (пп. 2.2.7);
- визначати не менше двох представників, уповноважених представляти споживача під час відбору проб стічних вод, про що у триденний строк повідомляють виробника у письмовій формі та забезпечують присутність уповноваженого представника безпосередньо під час відбору проб стічних вод виробником (пп. 2.2.8).
Відповідно до п. 6.1 Правил № 4 споживачі здійснюють контроль за кількістю та якістю стічних вод, які вони скидають до системи централізованого водовідведення або безпосередньо на каналізаційні очисні споруди виробника. Перелік забруднень, на наявність яких робиться аналіз, встановлюються додатками 2, 3 до цих Правил. Періодичність контролю визначається не менше одного разу на три місяці.
Споживач зобов'язаний дотримуватися встановлених кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках. Оплачувати рахунки за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням при порушенні встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин у концентрації, визначеної місцевими правилами приймання стічних вод.
Підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 Правил № 4 визначено, що виробник повинен контролювати якість, кількість і режим скидання стічних вод споживачами.
При цьому підпунктом 2.1.5 пункту 2.1 Правил № 4 встановлено, що виробник повинен здійснювати раптовий (не погоджений зі споживачами заздалегідь) відбір контрольних проб. Механізм контролю, зокрема порядок відбору проб, встановлюється розділом 6 цих Правил.
Пунктом 6.6 Правил № 4 передбачено, що з метою контролю якості стічних вод споживачів виробник здійснює відбір контрольних проб. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є достатньою підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень.
Для всіх споживачів, що скидають стічні води до системи централізованого водовідведення м. Суми або безпосередньо на очисні споруди м. Суми, встановлюються максимально допустимі концентрації забруднюючих речовин (ДК) (п. 4.2. Правил № 4).
У разі визначення ДК забруднюючої речовини в стічних водах, що скидаються до системи централізованого водовідведення або безпосередньо на очисні споруди м. Суми, за ДК у каналізаційній мережі приймають ДК, визначені додатком 3 до цих Правил. У разі виявлення у стічних водах споживачів речовин, ДК яких не передбачені цими Правилами, виробник визначає ДК забруднюючих речовин у стічних водах згідно з Правилами № 316 (п. 4.3. Правил № 4).
Згідно з п. 8.3. Правил № 4 величину плати за скид стічних вод у систему централізованого водовідведення виробника (Pc) розраховує виробник за формулою:
Pc = T x Qd + 5T x Qpd + Kk x T x Qpz
де T - тариф, встановлений за надання послуг централізованого водовідведення споживачам, віднесеним до відповідної категорії, грн/мі;
Qd - об'єм скинутих споживачем стічних вод у межах, обумовлених договором, мі;
Qpd - об'єм скинутих споживачем стічних вод понад обсяги, обумовлені договором, мі;
Qpz - об'єм скинутих споживачем стічних вод з понаднормативними забрудненнями, мі;
Kk - коефіцієнт кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми.
Тариф, що встановлений з 05.02.2020 за надання послуг з централізованого водовідведення споживачам згідно з постановою НКРЕКП від 04.02.2020 № 283 та наказу КП "Міськводоканал" СМР від 05.02.2020 № 35 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення", складає 12,264 грн/м3 (з ПДВ).
Об'єм скинутих споживачем стічних вод у межах, обумовлених договором № 2889 (Qd)згідно облікової відомості ТОВ "Культурно-діловий центр" по об'єкту пл. Незалежності, 15 за березень 2020 року склав 230,00 м3.
Об'єм скинутих споживачем стічних вод понад обсяги, обумовлені договором № 2889 (Qpd) склав 0 м3, оскільки в березні 2020 року скид стічних вод понад обсяги, обумовлені договором № 2889, відповідач не здійснював.
Позивачем при здійсненні контролю за скидом забруднюючих речовин виявлено факт скиду споживачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням вмісту рівня забруднюючих речовин порівняно з встановленими місцевими Правилами, зокрема: 13.03.2020 на каналізаційному випуску № 1 на виході з контрольного колодязя, за адресою: м. Суми, пл.. Незалежності, 15 відібрані проби стічних вод по об'єкту споживача ТОВ "Культурно-діловий центр". За результатами хімічного аналізу проб стічних вод, проведених лабораторією КП "Міськводоканал" Сумської міської ради, атестованою у даній галузі досліджень, зафіксовано скид споживачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням гранично допустимих концентрацій (ДК) забруднюючих речовин, а саме:
- завислих речовин 389,0 мг/л при дозволеній нормі 254,3 мг/л;
- СПАР 5,15 мг/л при дозволеній нормі 0,43 мг/л;
- жирів 23,0 мг/л при дозволеній нормі 7,8 мг/л, що підтверджується актом відбору проб стічних вод від 13.03.2020 № 287, протоколом дослідження якості стічних вод від 19.03.2020 № 87.
Відповідно до п. 8.11 Правил № 4 якщо виробником встановлено факт одночасного скиду до системи централізованого водовідведення кількох забруднень у концентраціях, що перевищують ДК, коефіцієнт кратності визначається за формулою:
Кк = ?nі=1Cfi - ДКі / ДКі,
де Cfi - фактична концентрація і-ої речовини,
ДКі - допустима концентрація і-ої речовини
Згідно з абз. 2 п. 8.11 Правил № 4 загальний коефіцієнт кратності з урахуванням перевищення допустимої концентрації кількох речовин та інших порушень не може бути більше ніж 10. Якщо за розрахунком Кк більше ніж 10, приймають Кк=10, крім випадків, передбачених пунктом 8.4 цього розділу Правил. Відповідно до п. 8.4 Правил № 4 у разі виявлення залпового скиду забруднюючої речовини застосовується коефіцієнт кратності Кк=20.
Отже, коефіцієнт кратності (Кк), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми, розрахованого позивачем на підставі формули, склав 13,46. Однак для розрахунку плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням застосовано коефіцієнт кратності Кк=10.
Щодо об'єму скинутих споживачем стічних вод з понаднормативними забрудненнями (Qpz). Відповідно до п. 8.12 Правил № 4 плата за скид споживачем стічних вод із перевищенням ДК забруднюючих речовин, що встановлено аналізом контрольної проби та підтверджено актом, стягується за період від попереднього відбору контрольної проби, проведеної виробником, до дати зафіксованого порушення, але не більше 90 днів. Підвищена плата стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих споживачем за цей період з певного об'єкта.
При цьому, згідно з п. 5.21 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених разом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 №190, зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем.
Станом на 29.02.2020 показники лічильників по об'єкту споживача: м. Суми, пл. Незалежності, 15 становили - 44761.
Відбір контрольної проби стічних вод споживача, яким зафіксовано порушення Правил № 4 по об'єкту: пл. Незалежності, 15 - 13.03.2020 із зняттям показників лічильника - 44948, що зафіксовано в акті відбору проб стічних вод від 13.03.2020 № 287.
Таким чином, об'єм скинутих споживачем стічних вод з понаднормативними забрудненнями (Qpz) склав: по пл. Незалежності, 15 за період з 01.03.2020 по 13.03.2020 (за 13 днів) - 187,00 м3 (44948 - 44761 =187,00 м3).
Отже, за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах споживачу виставлено до оплати за період з 01.03.2020 по 13.03.2020 суму в розмірі 22 933,68 грн., що підтверджується копіями документів: актом відбору проб стічних вод від 13.03.2020 № 287, протоколом дослідження якості стічних вод від 19.03.2020 № 87, листом-повідомленням про виявлене перевищення ДК забруднюючих речовин в стічних водах споживача від 19.03.2020 № 05/2209 (направленим рекомендованим листом 19.03.2020), рахунком від 18.05.2020 № 53 (направленим рекомендованим листом 19.05.2020).
Акт відбору проб стічних вод підписаний представником споживача без зауважень.
Для визначення вмісту забруднень у стічних водах споживачів використовуються дані лабораторії виробника, що передбачено п. 6.4 Правил № 4.
Хімічна лабораторія контрою промстоків КП "Міськводоканал" Сумської міської ради відповідає критеріям атестації і атестована на право проведення вимірювань у сфері робіт з контролю стану навколишнього природного середовища (води стічні), що підтверджується свідоцтвом про атестацію від 23.02.2018 № РУ-0110/18.
Таким чином, величина плати за скид стічних вод у систему централізованого водовідведення виробника (Рс) згідно формули:
Рc = T x Qd + 5T x QPd + Кк х Т х Qpz
складає:
1) 12,264 грн./м3 х 230,0 м3 = 2 820,72 грн. - плата за скид стічних вод споживача у межах, обумовлених договором № 2889, виставлена споживачу до сплати рахунком № 2889 від 23.03.2020;
2) 5 x 12,264 грн./м3 х 0 м3 = 0 грн. - плата за скид стічних вод споживача понад обсяги, обумовлені договором;
3) 10 х 12,264 грн./м3 х 187,0 м3 = 22 933,68 грн. - плата за скид стічних вод споживача з понаднормативними забрудненнями;
4) 2 820,72 грн. + 0 грн. + 22 933,68 грн. = 25 754,40 грн. - величина плати за скид стічних вод ТОВ "Культурно-діловий центр" у систему централізованого водовідведення виробника.
Враховуючи те, що рахунок № 2889 від 23.03.2020 станом на 30.11.2020 сплачений споживачем, величина плати за скид стічних вод ТОВ "Культурно-діловий центр" у систему централізованого водовідведення виробника по об'єкту: м. Суми, пл. Незалежності, 15, складає 22 933,68 грн.
Відповідно до п. 8.13 Правил № 4 плата за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення у разі порушення вимог щодо якості і режиму їх скидання вноситься споживачем на розрахунковий рахунок виробника протягом десяти днів з дня отримання рахунку.
Щодо твердження відповідача стосовно того, що Правила 316 містять значення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин більші, ніж передбачені Правилами № 4, а тому відповідачем відповідні ГДК не перевищені, оскільки, на його думку, Правила № 316 мають вищу юридичну силу порівняно з Правилами № 4 суд першої інстанції обґрунтовано відхиляє зазначаючи наступне.
Допустимі концентрації забруднюючих речовин, що передбачені Правилами № 316 не враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод в м. Суми, а також не визначають ДК забруднюючих речовин, що можуть скидатися до системи централізованого водовідведення міста, оскільки Правила № 316 не встановлюють єдиних ДК забруднюючих речовин для всіх населених пунктів через різні можливості каналізаційних очисних споруд (КОС) населених пунктів України.
Так, каналізаційні очисні споруди м. Суми були побудовані ще в 1968 році і, виходячи з технічних можливостей міської каналізаційної мережі та очисних споруд, згідно з Регламентом їх роботи розраховані на прийом певної кількості стічних вод та очищення їх до певного рівня допустимих концентрацій забруднюючих речовин, що в подальшому надходять з очищеними стічними водами в басейн р. Псел.
Якість зворотних стічних вод, які потрапляють в р. Псел, напряму залежить від того, яка кількість, та з якими перевищеннями допустимих концентрацій забруднюючих речовин стічні води потрапляють до каналізаційної мережі м. Суми, а також від технічних можливостей очисних споруд підприємства.
До того ж, місцеві Правила № 4 розроблялися на підставі, з урахуванням та дотриманням вимог Правил № 316. Правила № 4 враховують саме місцеві особливості приймання і очищення стічних вод споживачів та визначають допустимі концентрації забруднюючих речовин, що можуть скидатися до систем централізованого водовідведення міста Суми, виходячи з технічних можливостей міської каналізаційної мережі та існуючого комплексу очисних споруд в м. Суми.
Таким чином, твердження відповідача про застосування Правил № 316, а не Правил № 4, та про дотримання ним ДК забруднюючих речовин в стічних водах, встановлених Правилами № 316, є помилковим.
13.03.2020 на каналізаційному випуску № 1 на виході з контрольного колодязя, за адресою: м. Суми, пл. Незалежності, 15 були відібрані проби стічних вод по об'єкту споживача ТОВ "Культурно-діловий центр" та складено акт відбору проб стічних вод від 13.03.2020 № 287.
Відповідно до цього акту було відібрано пробу загальним об'ємом 4 літри.
Як вбачається з акту, в розділі "Номер та характеристика тари" зазначено: 2 п - 1 л (два посуда по одній літрі); 2 п - 100 мл (два посуда по сто міліграмів); 1 п - 250 мл ( два посуда по двісті п'ятдесят міліграмів); 1 п - 50 мл (один посуд по п'ятдесят міліграмів) (п - пластик); 2 т.с. - 250 мл (два посуда на двісті п'ятдесят міліграмів); 2 п - 500 мл (два посуда на п'ятсот міліграмів) (т.с. - темне скло).
Таким чином, пробовідбірником було здійснено відбір проб об'ємом 4 літри, що відповідає п. 6.11.5 Правил № 4, в якому зазначено, що найменший загальний об'єм контрольної проби стічних вод складає 4,0 л. Суд вважає, що цього об'єму було достатньо для проведення лабораторного дослідження та фіксування скиду споживачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням гранично допустимих концентрацій (ДК) завислих речовин, СПАР і жирів.
Колегія суддів звертає увагу, що вищевказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та застережень щодо процедури відбору проб, кількості тари, яка була використана для консервації арбітражної проби, їх номерні позначення, матеріалу з якого використана тара, кількості рідини в кожній тарі, що свідчить про згоду з процедурою відбору проб та проведення аналізу стічних вод.
Пунктом 6.4 Правил № 4 встановлено, що для визначення вмісту забруднень у стічних водах споживачів використовуються дані лабораторії виробника, у разі її відсутності - інших лабораторій, що здійснюють свою діяльність у цій галузі відповідно до вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".
Відповідно до п. 6.6 Правил № 4 з метою контролю якості стічних вод споживачів виробник здійснює відбір контрольних проб. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є достатньою підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень.
Згідно з п. 6.8 Правил № 4 у разі виявлення перевищення ДК забруднюючих речовин, встановлених цими Правилами, виробник у строк не більше п'яти робочих днів з дати відбору контрольної проби направляє споживачу лист-повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах споживача та протокол дослідження якості стічних вод, оформлений згідно з додатком 5 до цих Правил.
Споживач має право бути присутнім під час проведення виробником досліджень якості стічних вод споживача у лабораторії виробника, завчасно письмово повідомивши про це виробника.
Споживач має право самостійно звернутися до лабораторії виробника у письмовій формі для отримання висновку про результат аналізу контрольної проби за окремими показниками з урахуванням терміну збереження проби.
Як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача 19.03.2020 рекомендованим листом був направлений лист-повідомлення від 19.03.2020 № 05/2209 з додатками, а саме: копією акту відбору проб стічних вод споживача від 13.03.2020 № 287, протоколом дослідження якості стічних вод споживача від 19.03.2020 № 87, який відповідачем отримано 20.03.2020.
Крім того, відповідач мав право самостійно звернутися до лабораторії виробника у письмовій формі для отримання висновку про результат аналізу контрольної проби, що передбачено п. 6.8 Правил № 4, проте таких звернень від відповідача не надходило.
Відповідно до п. 1.3 Правил № 4, п. 3 Правил № 316 контрольна проба - проба стічних вод споживача (субспоживача), відібрана виробником з контрольного колодязя з метою визначення складу стічних вод, що відводяться до системи централізованого водовідведення виробника, а арбітражна проба - частина контрольної проби, аналіз якої здійснюється за рахунок споживача за його незгоди з результатами аналізу контрольної проби, яку провів виробник.
Пунктом 6.9 Правил № 4 передбачено, що у разі незгоди споживача з результатами даних лабораторії виробника щодо якості стічних вод згідно з аналізом контрольної проби, за результатами якого зроблено висновок про наявність у стічних водах споживача перевищень ДК забруднюючих речовин, споживач має право звернутися до незалежної лабораторії, що здійснює свою діяльність у цій галузі відповідно до вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", для проведення аналізу арбітражних проб, які відбираються одночасно з контрольною пробою і зберігаються належним чином виробником та споживачем, з урахуванням вимог та положень ДСТУ ISO 5667-3-2001 "Якість води. Відбір проб. Частина 3. Настанови щодо зберігання та поводження з пробами".
Відповідно до акту відбору проб стічних вод від 13.03.2020 № 287 передбачено, що арбітражна проба зберігається у виробника з урахуванням вимог та положень ДСТУ ISO 5667-3-2001 "Якість води. Відбір проб. Частина 3. Настанови щодо зберігання та поводження з пробами".
Будь-яких заперечень від представника відповідача з приводу зберігання арбітражної проби у КП "Міськводоканал" СМР не надходило, що підтверджується актом № 287 від 13.03.2020.
За період з 13.03.2020 по 20.03.2020 від споживача не надходило будь-яких звернень щодо ознайомлення з результатами аналізу контрольної проби та звернень щодо проведення дослідження арбітражної проби.
Лист-повідомлення від 19.03.2020 № 05/2209 з протоколом дослідження якості стічних вод від 19.03.2020 № 87 та копією акту від 13.03.2020 № 287 відповідач отримав 20.03.2020 поштовим відправленням № 4003009574828.
КП "Міськводоканал" СМР 20.03.2020 та 14.04.2020 з урахуванням строків збереження (консервування провів знищення арбітражної проби стічних вод ТОВ "Культурно-діловий центр" № 19 відібраної 13.03.2020, що підтверджується актами від 20.03.2020 № 287/5, № 287/7, № 287/8, № 287/9, № 287/10 та від 14.04.2020 № 287/6.
Отже відповідач не скористався вищезазначеними правами, що свідчить про згоду з процедурою відбору проб стічних вод та результатами дослідження якості стічних вод відповідача, а тому доводи скаржника в частині неправомірності акту № 287 від 13.03.2020 колегією суддів відхиляються, як безпідставні та необґрунтовані.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі встановлених обставин, з урахуванням наданих сторонами в обґрунтування їх позицій стосовно предмета спору доказів, суд першої інстанції дійшов обгрунованого висновку, що позивачем доведено у встановленому порядку підстави проведених нарахувань відповідачу за перевищення ГДК забруднюючих речовин у його стічних водах, а також судом встановлено правильність проведених розрахунків. Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 22 933,68 грн. заборгованості за об'єми скинутих понаднормово забруднених стічних вод.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання умов договору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1 Закону).
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).
Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
На підставі пунктів 3.6, 5.1.2 договору за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Споживач несе відповідальність за несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу; сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми заборгованості.
У відповідності до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до розрахунку позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 1 327,04 грн. за період з 09.06.2020 по 30.11.2020, 3% річних в сумі 329,11 грн. за період з 09.06.2020 по 30.11.2020, інфляційні втрати в сумі 205,39 грн. за період з 09.06.2020 по 31.10.2020.
Перевіривши розрахунки позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачем є арифметично вірним та здійснено у відповідності до вимог законодавства та договору.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 22 933,68 грн. заборгованості за об'єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, 1 327,04 грн. пені, 329,11 грн. трьох відсотків річних, 205,39 грн. інфляційних втрат
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Сумської області від 02.04.2021 у справі №920/1193/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-діловий центр" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.04.2021 у справі №920/1193/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-діловий центр" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.04.2021 у справі №920/1193/20 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 02.04.2021 у справі №920/1193/20 - залишити без змін.
Матеріали справи №920/1193/20 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді О.В. Тищенко
М.Г. Чорногуз