Справа № 361/5753/20
Провадження № 2/361/1020/21
27.08.2021
27 серпня 2021 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
судді - Сердинського В.С.
при секретарях - Мищенко С.Л., Удовенко Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича про повернення безпідставно набутих коштів та відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди,
установив:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. про повернення безпідставно набутих коштів та відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначала, що 20 липня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. було вчинено виконавчий напис №1790 про звернення стягнення на земельну ділянку та погашення за рахунок коштів, отриманих від її реалізації, заборгованості за кредитним договором, яка виникла за період з 15.04.2008 по 06.06.2018 та становить 4261892,08 грн. та 10000 грн. плати за вчинення виконавчого напису, що підтверджує копія виконавчого напису, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.11.2019 у справі №369/10365/19 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 у справі №320/3912/19.
15 квітня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком М.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58909088 з примусового виконання виконавчого напису.
15 квітня 2019 відповідачем в межах ВП №58909088 було прийнято постанову про стягнення з позивача основної винагороди приватного виконавця у розмірі 10% від вартості майна, що стягується за виконавчим документом, та плати за вчинення виконавчого напису в сумі 427189,20 грн., до якої внесено зміни постановою про виправлення помилки у процесуальному документі від 03.07.2019.
03 липня 2019 року відповідачем в межах ВП №58909088 було прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі заяви стягувана АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 25.06.2019 (вхідний №2839 від 03.07.2019), поданої згідно з п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
04.07.2019 на підставі заяви відповідача та його постанов про стягнення основної винагороди приватного виконавця від 15.04.2019 та від 03.07.2019 приватний виконавець Київської області Говоров П.В. виніс постанову про відкриття ВП №59472716 щодо стягнення з позивача на користь відповідача основної винагороди приватного виконавця у розмірі 427189,20 грн. згідно з постановою останнього від 15.04.2019 у ВП №58909088.
27.09.2019 приватний виконавець Київської області Говоров П.В. виніс постанову про стягнення з позивача витрат виконавчого провадження по ВП №59472716 у сумі 3000 грн.
25.11.2019 позивач, при примусовому стягненні коштів по ВП №59472716, сплатила приватному виконавцю Київської області Говорову П.В. 428589,20 грн., згідно з платіжним дорученням №1 від 25.11.2019.
Під час виконання платіжного доручення №1 від 25.11.2019 позивач сплатила ПАТ «Банк Восток» комісію за відправлення платіжного доручення №1 від 25.11.2019 в розмірі 1000 грн, що підтверджує банківська виписка від 25.03.2020.
Крім того, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області на рахунок приватного виконавця Київської області Говорова П.В. при примусовому стягненні коштів по ВП №5942716 було відраховано 1600 грн з пенсії позивача, що підтверджує копія довідки №9 від 06.04.2020.
Таким чином, позивачем в межах ВП №5942716 було сплачено ОСОБА_2 430189,20 грн., з яких: 427189,20 грн. були отримані відповідачем в якості основної винагороди у ВП №58909088; 3000 грн. були отримані ОСОБА_2 в якості відшкодування витрат у ВП №59472716.
Окрім цього, відповідачем також була завдана майнова шкода позивачу у розмірі 1000 грн. у зв'язку зі сплатою коштів згідно з платіжним дорученням №1 від 25.11.2019.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.11.2019 у справі №369/10365/19 виконавчий напис №1790 від 20.07.2018 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бадахова Ю.Н., на підставі якого приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком М.М. було винесено постанови про стягнення основної винагороди від 15.04.2019 у ВП №58909088 та від 03.07.2019 у розмірі 427189,20 грн., визнано таким, що не підлягає виконанню. Рішення набрало законної сили 03.01.2020.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 у справі №320/3912/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020, визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. від 03.07.2019 «Про виправлення помилки у процесуальному документі» у межах ВП №58909088; визнано постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. від 15.04.2019 у ВП №58909088 про стягнення основної винагороди у розмірі 427189,20 грн. такою, що не підлягає прийняттю до виконання.
30.03.2020 позивач звернулася до відповідача з листом-вимогою сплатити безпідставно набуті кошти у розмірі 427189,20 грн. та завдану шкоду у розмірі 4000,00 грн. протягом п'яти робочих днів з моменту отримання цієї заяви. Вказаний лист-вимога був отриманий ОСОБА_3 14.04.2020, проте на момент подання позовної заяви позивач жодних коштів від відповідача не отримала.
Позивач вважає, що кошти, отримані відповідачем у розмірі 427189,20 грн., є безпідставно набутими і такими, що підлягають поверненню з додатковою сплатою інфляційних втрат та 3% річних.
Крім того, відповідач має відшкодувати завдану позивачу матеріальну шкоду в розмірі 4000 грн. та моральну шкоду в розмірі 100000 грн., оскільки незважаючи на те, що фактично відповідачем не було здійснено стягнення на підставі виконавчого напису та ОСОБА_3 не мав жодних підстав для отримання основної винагороди виконавця, останній тим не менш вимагав від позивача сплати йому неправомірної вигоди готівкою для закриття питання по даному виконавчому провадженню та не направлення на виконання постанови від 15.04.2019 про стягнення основної винагороди у розмірі 427189,20 грн.
Не отримавши від позивача бажаної суми коштів, 03.07.2019 за вих. №4324, відповідач подав заяву про відкриття виконавчого провадження приватному виконавцю Говорову П.В. щодо виконання постанови від 15.04.2019 та стягнення з позивача в примусовому порядку коштів у розмірі 427189,20 грн.
В свою чергу, приватним виконавцем Говорим П.В., з метою стягнення з позивача вказаних коштів, було накладено арешт на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: домоволодіння, загальною площею 19,70 кв.м. та земельну ділянку, загальною площею 0,1600 га, кадастровий номер: 3222457401:02:005:0004, та призначено на 28.11.2019 з 9-00 по 18-00 електронні торги з метою його реалізації (https://setam.net.ua/auction/385901). Станом на 04.11.2019 для участі в електронних торгах уже було подано 1 заявку.
Житловий будинок, який був предметом електронних торгів, виступав єдиним місцем проживання ОСОБА_1 та її сім'ї, в тому числі неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вартість нерухомого майна, яке могло бути реалізоване шляхом примусового продажу з прилюдних торгів, відповідно до звіту про оцінку, складеного ТОВ «Приватна експертна служба», склала 2108350,00 грн. Усвідомлення високого ризику відчуження належного позивачу нерухомого майна завдало їй також значних моральних страждань та хвилювань.
Для того щоб запобігти реалізації свого єдиного житла, позивач була змушена терміново шукати кошти у розмірі 427189,20 грн. для сплати приватному виконавцю ОСОБА_2 та зупинення призначених торгів.
У зв'язку з цим, позивачу довелося укласти договір поворотної фінансової допомоги №11/2019-СД від 25.11.2019 з ТОВ «Смайл Девелопмент».
Відповідно до вказаного договору, товариство надало позивачу поворотну фінансову допомогу в межах ліміту, що становить 429600,00 грн. При цьому, позивач зобов'язалася повернути товариству отриману поворотну фінансову допомогу протягом одного року з моменту підписання договору, тобто до 25.11.2020. У разі її неповернення, позивач буде вимушена сплатити пеню, яка визначена договором.
Непогашена заборгованість перед ТОВ «Смайл Девелопмент» тримає позивача у постійному нервовому напруженні та стресі. Зазначена ситуація значною мірою ускладнюється ще й тим, що граничний строк повернення отриманої фінансової допомоги наближається, а позивач не має фінансової можливості виконати умови договору та повернути отримані кошти, адже є пенсіонеркою, місячний дохід якої складає близько 2 тисяч грн., що підтверджується довідкою №3612 від 21.08.2020. Зазначені обставини також завдають позивачу значного хвилювання.
Крім цього, внаслідок неповернення відповідачем коштів у розмірі 427189,20 грн., позивач переживала негативні емоції, які спричинили тимчасову втрату спокою, нормального ритму життя. Моральні страждання позивача спричинили негативні зміни в її житті: болісні переживання, насторогу, тривогу, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційну напругу, нервозність.
Посилаючись на викладене, позивач просила суд стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. на її користь безпідставно набуті в якості основної винагороди приватного виконавця грошові кошти у розмірі 427189 грн. 20 коп.; інфляційні втрати за період з 28.11.2019 по 27.08.2021 у розмірі 49352 грн. 45 коп.; 3% річних за період з 28.11.2019 по 27.08.2021 у розмірі 22401 грн. 10 коп.; 4000 грн. матеріальної шкоди, завданої незаконними діями; 100000 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями; понесені судові витрати у розмірі: 30000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу; 5958 грн. 70 коп. - судовий збір.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Наконечний В.Л. позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні позовній заяві, просив про задоволення позову в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача адвокат Мироненко К.Б. позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення в повному обсязі.
Судом встановлено, що 15.04.2019 р. відповідачем приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком М.М. було відкрито виконавче провадження №58909088 по виконанню виконавчого напису про звернення стягнення на іпотечне майно, належне позивачу ОСОБА_1 , на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль», в забезпечення вимог стягувача за кредитним договором, боржником за яким була дочка позивача - ОСОБА_7 (а.с.34-35).
Положеннями ч. 7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Таким чином, одночасно із відкриттям зазначеного виконавчого провадження відповідач виніс постанову від 15.04.2019 р. про стягнення основної винагороди приватного виконавця в межах виконавчого провадження №58909088 (а.с.36-37).
Постановою від 22 квітня 2019 року здійснено опис та арешт майна (коштів) боржника ОСОБА_1 (а.с.155-157).
Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. від 03 липня 2019 року, на підставі заяви стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 25.06.2019 р. про повернення виконавчого документа за заявою стягувача згідно п.1 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», постановлено виконавчий напис №1790, виданий 20.07.2018 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н., повернути стягувачу, припинити чинність арешту майна боржника, зняти з електронних торгів лот - іпотеку: земельну ділянку площею 0,1600 га, кадастровий номер 3222457401:02:005:0004, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.143-144).
Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 02.06.2021 р. №160/4481/20: «Тому, вірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскільки стягнення виконавчого збору, як окрема виконавча дія, здійснена державним виконавцем після набрання чинності Законом №І404-VІІІ, а саме 23 січня 2019 року, то в даному випадку підлягають застосуванню положення саме цього закону, з урахуванням внесених змін. Отож, після набуття чинності змінами до частини другої статті 27 Закону №1404-VIII стягнення виконавчого збору не пов'язується із фактично стягнутою виконавцем сумою, а обчислюється у відсотках від суми, яка підлягає стягненню. Єдиною підставою не стягнення виконавчого збору є виконання рішення до відкриття виконавчого провадження. При цьому, Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2020 року у справі №200/13920/19-а зазначив, що законодавець пов'язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору (основної винагороди) не виключно з вчиненням ним певних виконавчій дій протягом усього часу тривання виконавчого провадження яке призвело до фізичного стягнення коштів на користь стягувана з боржника. Сума основної винагороди у розмірі 10 відсотків визначається та стягується виходячи з сум коштів, що підлягають примусовому стягненню за виконавчим документом, і це не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження. Визначення розміру винагороди пов'язане з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом.».
У зв'язку із викладеним, відповідач пред'явив постанову про стягнення основної винагороди з ОСОБА_1 від 15.04.2019 р. іншому приватному виконавцю Говорову П.В., який в свою чергу 04.07.2019 р. відкрив виконавче провадження за вказаною постановою.
Вподальшому, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню і про визнання незаконними і скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. про стягнення основної винагороди і виправлення описки у виконавчому документі.
При цьому нею не було оскаржено постанову приватного виконавця Говорова П.В. від 04.07.2019 р. про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови приватного виконавця Трофименка М.М. про стягнення основної винагороди.
Позивач ОСОБА_1 оплатила на рахунок приватного виконавця Говорова П.В. суму основної винагороди приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М., яка є доходом приватного виконавця.
Таким чином, ОСОБА_1 самостійно виконала обов'язок по оплаті основної винагороди приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М.
Позивач звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області з даним позовом про стягнення з відповідача суми основної винагороди - його доходу на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отриманих коштів.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, не підлягають поверненню як безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
В даному випадку наявні всі підстави, які виключають можливість повернення коштів позивачу, так само як і для задоволення похідних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат та суми моральної шкоди.
Враховуючи пряму законодавчу заборону для приватних виконавців суміщати свою діяльність з будь-якою оплачуваною діяльністю (окрім встановлених винятків), а також те, що за його роботу не передбачено іншого виду оплати, то основна винагорода приватного виконавця за своєю правовою природою є заробітною платою, тобто - єдиним засобом до існування для приватного виконавці.
Фактична сплата коштів основної винагороди здійснена позивачем 25.11.2019 р., на цю дату жодне рішення, з тих на які посилається позивач, а саме на рішення про скасування виконавчого напису (дата набрання законної сили - 03.01.2020 р., чи рішення про скасування постанови приватного виконавця Трофименка М.М. (дата набрання законної сили - 12.03.2020 р.) не набрали законної сили, тобто і виконавчий документ на підставі якого було відкрите виконавче провадження і винесено постанову про стягнення основної винагороди і сама вказана постанова були чинними. Згідно платіжного доручення №1 кошти на оплату основної винагороди приватного виконавця Трофименка М.М. були перераховані на рахунок приватного виконавця Говорова П.В., який був зобов'язаний у подальшому спрямувати зазначені кошти на рахунок відповідача.
По змісту позову позивач не наводить доводів з приводу правильності розрахунку основної винагороди приватного виконавця, а стверджує про безпідставність її виплати. А значить, будь-яка рахункова помилка з приводу сплаченої суми відсутня.
В ході примусового виконання виконавчого напису №1790, виданого 20.07.2018 р. ПНКМНО ОСОБА_8 , ОСОБА_3 виконано зобов'язання перед стягувачем та вчинені дії, передбачені законодавством, направлені на фактичне виконання виконавчого документа.
Таким чином, оскільки кошти які були сплачені ОСОБА_1 самостійно, добровільно, на рахунок приватного виконавця Говорова П.В. без рахункової помилки є основним доходом приватного виконавця Трофименка М.М. - єдиним засобом до існування, то зазначені кошти не підлягають поверненню на підставі ст. 1215 ЦК України, а тому позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, окремого підставою для відмови у позові ОСОБА_1 є висновок Верховного Суду здійснений у постанові від 05.02.2020 р. №201/8493/18, в якій Верховним Судом встановлено про відсутність правових підстав для застосування ст. 1212 ЦК України до правовідносин, які виникли у зв'язку з безпідставним, на думку позивача, стягненням основної винагороди приватного виконавця, які не можуть вважатися безпідставно набутими коштами у розумінні ст. 1212 ЦК України.
Щодо стягнення матеріальної шкоди у розмірі 4000 грн., оскільки відшкодування збитків є похідними від вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів, яка є основного, у разі відмови у задоволенні основної вимоги, не підлягатимуть задоволенню і похідні вимоги.
Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 100000 грн., такі вимоги є похідними від вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів, а відтак не підлягають задоволенню.
Крім того, порушення процедури прийняття постанов про стягнення основної винагороди приватного виконавця не змінює самої сутності права на отримання такої винагороди, тому витрати на сплату такої винагороду мають бути очікуваними для будь-якого боржника за виконавчим провадженням, а відтак, немає підстав стверджувати про те, що стягненням таких коштів боржнику може бути завдана моральна шкода.
Позивач не обґрунтувала чому вона вважає розумним саме заявлений розмір моральної шкоди в розмірі 100000 грн., який складає 25% від основної суми, яку вона просить стягнути.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючі докази, мають обов'язок обґрунтовувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
ЄСПЛ у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У зв'язку із прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича про повернення безпідставно набутих коштів та відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В. С. Сердинський