Справа № 939/1155/21
Іменем України
06 вересня 2021 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої - судді Міланіч А.М.
при секретарі - Хоменко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У травні 2021 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_1 від 11 березня 2003 року їй /позивачці/, її сину ОСОБА_3 та колишньому чоловіку - відповідачу ОСОБА_2 належала на праві спільної сумісної власності, по 1/3 частині кожному, квартира АДРЕСА_1 . Рішенням Бородянського районного суду від 30 травня 2005 року з відповідача на користь позивачки були стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , але внаслідок невиконання такого рішення суду у відповідача утворився борг зі сплати аліментів у розмірі 41943,34 грн. 22 вересня 2017 року приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Королем Р.А. було посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 2358 свідоцтво про те, що ОСОБА_1 належить на праві власності майно, яке складається з 1/3 частки зазначеної квартири, що належала ОСОБА_2 на підставі вказаного свідоцтва про право власності на житло, як майно, що не було реалізоване з прилюдних торгів, та яке позивачка, як стягувач, виявила бажання залишити за собою.
Починаючи з грудня 2014 року, відповідач ОСОБА_2 у вказаній квартирі не проживає, участі в утриманні даного житла не приймає, у добровільному порядку з реєстрації не знімається, реєстрація відповідача у належній їй /позивачці/ та ОСОБА_3 квартирі створює суттєві незручності та додаткові витрати за комунальні послуги, тому просила визнати відповідача таким, що втратив право користування цією квартирою.
В судовому засіданні представник позивачки - адвокат Смірнова Т.В. позов підтримала та викладене підтвердила.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в тому числі відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України; відзив на позов суду не надав.
Третя особа - ОСОБА_3 в судовому засіданні вважав позов таким, що підлягає задоволенню.
Вислухавши пояснення представника позивачки, третьої особи ОСОБА_3 , покази свідка ОСОБА_5 , дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_1 від 11 березня 2003 року позивачці ОСОБА_1 , її колишньому чоловіку - відповідачу ОСОБА_2 та їх сину - ОСОБА_3 належала в рівних долях кожному на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_1 /а.с.6,8-9/.
З матеріалів справи вбачається /а.с. 7-11,17-19/, і відповідач жодних заперечень щодо цього суду не надав, що рішенням Бородянського районного суду від 30 травня 2005 року з ОСОБА_2 було стягнуто на користь позивачки аліменти на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_4 , але внаслідок неналежного виконання відповідачем такого рішення суду у нього утворилася заборгованість зі сплати аліментів. В подальшому свідоцтвом приватного нотаріуса Бородянського районного нотаріального округу Короля Р.А. від 22 вересня 2017 року, зареєстрованим в реєстрі за № 2358, було посвідчено, що раніше належна відповідачу на підставі зазначеного вище свідоцтва на право власності на житло від 11 березня 2003 року 1/3 частка вказаної квартири належить позивачці ОСОБА_1 , оскільки дане майно не реалізоване (торги не відбулися) і позивачка, як стягувач, виявила бажання залишити за собою дане непродане майно.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 19 жовтня 2010 року шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано /а.с.6/.
Як зазначила представник позивачки в судовому засіданні та що також підтвердив своїми показами допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , з грудня 2014 року і по теперішній час відповідач ОСОБА_2 у вказаній квартирі не проживає /а.с. 22,24-25/.
Згідно положень ст. 317, 383, 391 ЦК України, ст. 150 ЖК України власник майна має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до ст. 9, 156 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій. Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Верховний Суд України в Постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709 цс 16 зазначив, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статті 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Враховуючи викладене, оскільки, як встановлено зібраними по справі доказами, відповідач ОСОБА_2 припинив сімейні відносини з позивачкою, з грудня 2014 року, тобто більше шести років він не проживає у належній позивачці та ОСОБА_3 квартирі, у добровільному порядку з реєстрації не знімається, чим перешкоджає реалізації прав останніх, як власників квартири, то суд вважає за необхідне, задовольняючи позов, визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивачки на відшкодування її витрат по сплаті судового збору 908 грн. та за надання правничої допомоги 1500 грн.
Керуючись 9,150,156 ЖК України, ст. 317,383,391,405 ЦК України, ст. 10-13,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат по сплаті судового збору 908 ( дев'ятсот вісім) гривень та на відшкодування витрат по наданню правничої допомоги 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду через Бородянський районний суд Київської області.
Повне рішення суду складено 10 вересня 2021 року.
Головуючий-суддяА.Міланіч