Справа № 263/6028/21
Провадження № 2/263/1836/2021
06 вересня 2021 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Шевченко О.А.,за участю секретаря судового засідання Татар О.М.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Маріуполі Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Харків), треті особи: Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», Акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль», про зняття арештів з майна, прийнятого у спадщину,
До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла позовна ОСОБА_1 про зняття обтяжень та арештів з нерухомого майна, які було накладено Центральним відділом державної виконавчої служби у м.Маріуполі Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Харків).
На обґрунтування зазначила, що 13.11.2020 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Чичековою О.А. на підставі заяви №114 від 13.11.2020 року про видачу свідоцтва про право на спадщину, було заведено спадкову справу №47/2020 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері позивача ОСОБА_2 . У ході відкриття зазначеної спадкової справи позивачу стало відомо, що він не в змозі повноцінно прийняти у спадщину нерухоме майно, яке складається з: 1/1 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; 2/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з накладеними Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Маріуполі арештами. На запит позивача начальник Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надав відповідь, що на виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих документів, боржником за якими була ОСОБА_2 , однак усі виконавчі справи були завершені. Враховуючи викладене, оскільки наразі арешти заважають позивачу отримати свідоцтво про право на спадщину, останній просив задовольнити його позовні вимоги.
Ухвалою від 26 травня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
17.06.2021 року на адресу суду від представника відповідача, державного виконавця Вінника О., надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з наступних підстав. На виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби у м.Маріуполі Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) перебували виконавчі провадження відносно ОСОБА_2 . Згідно даних виконавчих проваджень були винесені постанови про повернення виконавчого документу стягувачу згідно п.2 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто суми боргу не були сплачені. Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, у відзиві просив розглянути справу у його відсутності на підставі наданого відзиву.
Треті особи в судове засідання не з'явились, про час та місце його проведення були повідомлені у встановленому законом порядку.
Неявка в судове засідання сторін, на думку суду не є перешкодою для розгляду справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про місце, день та час розгляду справи та на власний розсуд розпорядилися своїм правом прийняття участі в судовому розгляді.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши у сукупності надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Центральним районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у донецькій області 14 лютого 2018 року, актовий запис №365.
Згідно довідки №302/02-14 від 13.11.2020 року приватного нотаріуса Чичекової О.А., нею на підставі заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 №114 від 13.11.2020 року заведено спадкову справу за №47/2020 до майна померлої ОСОБА_2 .
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 16.11.2020 року, на будинок за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт постановою №27721175 від 02.09.2013 року державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління Цибуля Г.О.; на 2/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 накладено арешт Жовтневим відділом державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції; постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №43139223 від 24.11.2015 року старшого державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Хараджа О.С. накладено арешт на все нерухоме майно.
У листі начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління (м.Харків) від 15.02.2021 року №11/49294161 повідомлено про наявність обтяжень стосовно 1/1 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; 2/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Листом начальника Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) роз'яснено, що виконавці провадження, у яких боржником була ОСОБА_2 завершені, але зобов'язання перед стягувачем не виконані, тому державний виконавець не має підстав зняти арешт з майна боржника.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає конкретний перелік виконавчих документів, виданих на підстави рішень та які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.
Частина 1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.
Згідно зі ст.10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Зі змісту ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3цього Закону.
Таким чином, системний аналіз ст.ст.1, 3, 5, 10 Закону України «Про виконавче провадження» дозволяє суду зробити висновок, що заходи примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) застосовуються державними виконавцями тільки на підставі виконавчих документів, виданих з метою примусовому виконанню відповідних рішень.
Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
При цьому, ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
Частина 1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.
А згідно з ч.4 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, суд робить висновок, що звернення стягнення на майно боржника, у тому числі нерухоме, допускається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, а арешт такого майна є першою стадією порядку звернення стягнення на майно боржника.
Пункт 2 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV передбачав, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
При цьому, ч.5 ст.47 Закону №606-XIVпередбачала, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Пункт 2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
При цьому, ч.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» також встановлює, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12цього Закону.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Частина 5 ст.1268 ЦК України передбачає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частина 1 ст.1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема може бути припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи не доцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
В той же час, ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, також гарантує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, оскільки станом на 17.05.2021 року на примусовому виконанні Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) відсутні виконавчі листи, за якими боржником є ОСОБА_2 , а строки пред'явлення вказаного виконавчого документа до виконання пропущено і відсутні будь - які докази щодо його поновлення, то суд робить висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 259, 264, 265, 273, 279, 280 - 283, 289 ЦПК України, суд
Позовні ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Маріуполі Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Харків), треті особи: Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», Акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль», про зняття арештів з майна, прийнятого у спадщину - задовольнити.
Скасувати арешт з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою №27721175 від 02.09.2013 року державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління Цибуля Г.О.
Скасувати арешт з 2/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , накладений постановою №27721175 від 02.09.2013 року Жовтневим відділом державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції;
Скасувати арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_2 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №43139223 від 24.11.2015 року старшого державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Хараджа О.С.
Роз'яснити, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А.Шевченко