Справа № 510/551/21
Провадження № 2/510/949/21
04.08.2021 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді Бошков І.Д.,
за участю секретаря Пройка С.В.
розглядаючи у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,
Відповідач позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності, про що надала письмову заяву.
Позивач на задоволенні позовних вимог наполягав, просив розглянути справу у його відсутності.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія паспорту позивача та його і/н; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; копія довідки Виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області від 22.03.2021р. № 25; копія заповіту ОСОБА_3 від 26.05.1997 р. складеного на ім'я позивача; копія технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 ; копія витягу з по господарської книги Виконавчого комітету Орлівської сільської ради № 6 (2001-2005р.р) о/р № 541; копія виписки із рішення Орлівської сільської ради Ренійського району № 78-ХХІ від 02.03.1994р.; копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості нерухомого майна; копія постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.03.2021 р.; копія листа Ренійської районної державної нотаріальної контори від 27.07.2021р.; копія інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 20.07.2021р.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача - ОСОБА_3 . За життя їй належав житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з по господарської книги Виконавчого комітету Орлівської сільської ради № 6 (2001-2005р.р) о/р № 541.
Після її смерті відкрилась спадщина на вищезазначене спадкове майно. На випадок смерті ОСОБА_3 розпорядилась належним їй майном, залишила заповіт 26.05.1997 р. на ім'я позивача - ОСОБА_1 . Так, спадкоємець за заповітом - ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем, тобто, фактично вступив у володіння та управління спадковим майном, про що свідчить довідка Орлівської сільської ради. Тобто, він прийняв спадщину в порядку п.1ч.1ст.549 ЦК України 1963 р. Відповідач по справі, спадщину не прийняла, на неї не претендує, не заперечує щоб спадщину оформив на своє ім'я позивач.
Пізніше, позивач звернувся до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, але йому в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, про що 24.03.2021 р. нотаріусом було винесено відповідну постанову.
Таким чином, позивач фактично прийняв спадщину, що залишилася після померлої ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ч. 1 п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України 2003р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки ОСОБА_5 помер у 1993 р. (тобто до набрання чинності ЦК України 2003 р.), а позивач фактично прийняв спадщину після його смерті, данні цивільні відносини регулюються положеннями ЦК Української РСР 1963р.
Відповідно до ст. 524 ЦК Української РСР 1963р. спадкування здійснюється за законом та за заповітом. Згідно вимог ст. 548 ЦК Української РСР 1963 р. для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина вважається належною спадкоємцю з часу відкриття спадщини. За п. 1, 2 ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963 р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він: фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Він у передбачений законом строк не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, але він фактично прийняв спадщину, оскільки мешкав разом із спадкодавцем, отже вважається таким, що прийняв спадщину. Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину фактично, оскільки його воля, як спадкоємця за заповітом, була виражена у його діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном.
Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963 р., однак, він не мав змоги оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, із-за відсутності правовстановлюючих документів на житловий будинок, у зв'язку із чим в даний час позивач вимушений звернутися до суду із позовом.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на житловий будинок з підстав прийняття спадщини за законом в порядку п.1 ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963 р.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 524, 529, 531, 548, 549 ЦК Української РСР 1963р., ст. ст. 15, 328, п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003р., суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Ренійський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Д. Бошков