Справа № 137/1062/20
"08" вересня 2021 р.
Літинський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Желіховського В.М. секретаря судових засідань Голота О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Літин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності, в якій зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 була відкрита спадщина, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі. Вказує, що під час спільного подружнього життя ними було придбано будинок з погосподарськими спорудами, які розташовані за адресою по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 27 листопада 2009 року. Відповідно до відповідді Дашковецької сільської ради №37 від 19 лютого 2020 року правовстановлюючі документи на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 не виготовлялися і не видавалися. Покійний ОСОБА_3 користувався земельною ділянкою орієнтовною площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_1 . Зазначає, що за життя її покійний чоловік ОСОБА_3 склав заповіт, яким усе своє майно заповів своєму синові ОСОБА_2 . Вона звернулась в Літинську ДНК для оформлення спадщини після смерті свого чоловіка, оскільки має обов'язкову частку у спадковому майні у зв'язку із тим, що на день смерті чоловіка досягла пенсійного віку, однак її було надано відмову у вчиненні нотаріальної дії.
За таких підстав змушена звернутися до суду з вказаним позовом і просить визнати житловий будинок спільною сумісною власністю та визнати право власності на 1/2 частину та на 1/16 частину житлового будинку, а також стягнути з відповідача понесені нею судові витрати. Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених в позові і просить їх задовольнити. Представник позивача адвокат Данилюк П.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. Суду пояснив, що під час шлюбу, за спільні кошти, його довірителькою та покійним ОСОБА_3 придбано житловий будинок по АДРЕСА_1 . Враховуючи ту обставину, що його довірителька на момент смерті покійного чоловіка досягла пенсійного віку, тому вона має право на обов'язкову частку у спільному спадковому майні, зокрема спільно придбаному у 2009 році житловому будинку. Просить позов задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Вересюк М.В. в судовому засіданні просять відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки покійний ОСОБА_3 04.04.2017 року зробив розпорядження, яким усе своє майно заповів синові ОСОБА_4 . Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків. Так, відповідно до свідоцтва про смерть (а.с.10) ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до свідоцтва про одруження (а.с.11) 06.02.2004 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , яка після одруження змінила прізвище на " ОСОБА_1 ". Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.12) 12.07.2017 р. зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.13-18) зазначається технічна характеристика житлового будинку з погосподарськими будівлями та спорудами. Відповідно до Договору купівлі-продажу від 27.11.2009 року (а.с.19-20) та відповідно до Витягу з Державного реєстру правочинів (а.с.21) ОСОБА_3 купив житловий будинок по АДРЕСА_1 та за ним зареєстроване право власності. Відповідно до постанови Літинської державної нотаріальної контори Вінницької області про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №97/02-31 від 06.02.2020 року (а.с.25) ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя та свідоцтва про право на спадщину за законом на обов'язкову частку на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_3 , а саме житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 , в звязку з тим, що не подано відомості (інформацію) та документи, що необхідні для вчинення нотаріальної дії. Також в судовому засіданні досліджено спадкову справу №333/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.64-84) відповідно до якої встановлено наявність заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті чоловіка та заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини, як спадкоємця за заповітом. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Положеннями ч. 1, 2ст. 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело та час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Майно нажите під час шлюбу є спільною власністю подружжя, реєстрація прав на нього лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. (Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у справі №161/14048/19 постанова від 29.01.2021 рік). Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02. 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 року у справі №404/1515/16-ц. Такий правовий висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 372/504/17. Так, судом встановлено, що спадкове майно, зокрема житловий будинок по АДРЕСА_1 було придбано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час перебування в шлюбі, а тому є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. За таких підстав, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до ст.372 ЦК України частка позивача та покійного чоловіка у спільному майна є рівна.
Відповідно до ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1241 ЦК України право на обов'язкову частку в спадщині мають право: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, також слід вказати, що п.19 постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, які визначені ст.1241 ЦК України, є вичерпний і розширеного тлумачення не потребує. Визначення поняття непрацездатної особи міститься в ч.3 ст.75 Сімейного кодексу України та в ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, непрацездатними є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону. У рішенні Конституційного Суду України від 11.02.2014 року (справа N 1-1/2014) по справі за конституційним зверненням громадянина розкривається зміст поняття "повнолітні непрацездатні діти", що використовується в абзаці першому частини першої статті 1241 Кодексу щодо права на обов'язкову частку у спадщині, ґрунтується на положеннях частини третьої статті 75 Сімейного кодексу, який відносить до категорії "непрацездатні" інвалідів I, II та III групи, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття "непрацездатний". Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону. Для застосування до особи положень ст.1241 ЦК Кодексу щодо права на обов'язкову частку у спадщині необхідно керуватися положеннями законів (ч.3 ст.75 Сімейного кодексу України, ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), які дають визначення поняття непрацездатної особи, та вказують саме на досягнення особою пенсійного віку. Відповідно до роз'яснень, даних в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Тобто, враховуючи викладені факти, та враховуючи преюдиційне значення рішення суду, яким встановлено певні факти, суд вважає встановленим та доведеним факт, що внаслідок смерті ОСОБА_3 , його дружина отримала право на обов'язкову частку у спадщині, яка становить 1/16 частки спадкового майна, оскільки на момент його смерті була особою пенсійного віку. Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового розгляду, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання житлового будинку з погосподарськими спорудами, які розташовані за адресою по АДРЕСА_1 спільною сумісною власності та визнання за нею права власності на 1/2 частину будинку та на 1/16 частину будинку як спадкового майна в порядку спадкування на обов'язкову частку у спдащині після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи ту обстаивну, що позов підлягає до задоволення, тому на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат. На підставі ст. ст. 59, 60, 69, 70, 71, 72 СК України, ст.ст. 1216-1218, 1241 ЦК України, керуючись статтями 4, 5, 12, 76-82, 141, 206, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати, що житловий будинок, загальною площею 50,4 кв.м., житловою площею 19,1 кв.м. літ. «А», веранда літ. «а», терраса літ. «а1», гараж з оглядовою ямою літ. «Г», літня кухня-майстерня літ. «Д», вбиральня літ. «д», літній душ літ. «д1», погріб «п/Е», огорожа №1, ворота №2, хвіртка №3, криниця №4, які розташовані за адресою по АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власності подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати право власності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/2 частину, а саме житлового будинку, загальною площею 50,4 кв.м., житловою площею 19,1 кв.м. літ. «А», веранда літ. «а», терраса літ. «а1», гараж з оглядовою ямою літ. «Г», літня кухня-майстерня літ. «Д», вбиральня літ. «д», літній душ літ. «д1», погріб «п/Е», огорожа №1, ворота №2, хвіртка №3, криниця №4, які розташовані за адресою по АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/16 частину, а саме житлового будинку, загальною площею 50,4 кв.м., житловою площею 19,1 кв.м. літ. «А», веранда літ. «а», терраса літ. «а1», гараж з оглядовою ямою літ. «Г», літня кухня-майстерня літ. «Д», вбиральня літ. «д», літній душ літ. «д1», погріб «п/Е», огорожа №1, ворота №2, хвіртка №3, криниця №4, які розташовані за адресою по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування на обов'язкову частку у спдащині після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. та 5000 грн. за надання правничої допомоги.
Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Вінницького апеляційного суду через Літинський районний суд Вінницької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Желіховський В. М.