Справа № 346/2010/21
Провадження № 22-ц/4808/1173/21
Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.
Суддя-доповідач Горейко
09 вересня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої Горейко М.Д.
суддів: Девляшевського В.А., Максюти І.О.
секретаря Максимів Ю.В.
з участю апелянта ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Коломийська міська ритуальна служба» про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та зміну запису в трудовій книжці, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 18 червня 2021 року, ухвалене у складі судді Калинюка О.П. в м. Коломия,
06 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з наведеним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що наказом № 58 від 04 вересня 2013 року її з 05 вересня 2013 року прийнято на роботу в КП «Коломийська міська ритуальна служба» на посаду підсобного робітника по догляду за собаками в притулку, який підпорядкований КП «Коломийська міська ритуальна служба». Даний факт також підтверджується наказом № 39 від 16 грудня 2014 року «Про утримання собак в притулку», грамотою від березня 2016 року та наказом від 12 січня 2021 року, який в подальшому зник за вказівкою керівництва Коломийської міської ради. Відповідно до наказу № 26 від 21 квітня 2021 року її звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за відсутністю на роботі без поважних причин, а саме за невихід на роботу в якості підсобного робітника цвинтаря.
Вказала, що в притулку вона здійснювала догляд за собаками, а на цвинтарі зовсім інша робота - по прибиранню цвинтаря, що фактично є переводом на іншу роботу і у випадку, якщо працівник не згідний на перевід на іншу роботу, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП України. Причиною її невиходу на роботу на цвинтар було те, що в цей час вона працювала за своїм місцем роботи в притулку для собак. Оскільки наказ про переведення її на роботу на цвинтар не видавався, то її звільнення на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України є незаконним. Крім того, в її трудовій книжці міститься запис про прийняття її на роботу «Прийнято на роботу на посаду підсобного робітника», а в наказі № 58 від 04 вересня 2013 року значиться « ОСОБА_1 прийняти на роботу на посаду підсобного робітника по догляду в притулку за собаками», тобто різні юридичні факти. Тому запис у її трудовій книжці повинен відповідати змісту наказу.
Посилаючись на наведене, просила поновити її на роботі по догляду за собаками в притулку КП «Коломийська міська ритуальна служба», стягнути з відповідача компенсацію за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі та внести зміни у запис в трудовій книжні про прийняття на роботу зробивши його відповідним наказу № 58 від 04 вересня 2013 року.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 18 червня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до КП «Коломийська міська ритуальна служба» про поновлення на посаді підсобного робітника по догляду за собаками в притулку КП «Коломийська ритуальна служба», стягнення із вказаного підприємства оплати за час вимушеного прогулу в розмірі 3 446,52 грн та внесення змін в запис в трудовій книжні про прийняття на роботу відповідно до наказу № 58 від 04 вересня 2013 року відмовлено у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.
Рішення мотивовано тим, що позивач правомірно звільнена з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України у зв'язку із систематичним порушенням нею трудової дисципліни, а саме через її неодноразову відсутність на роботі без поважних причин, тому позовні вимоги є безпідставними.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неналежну оцінку доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема вказує, що суд помилково дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, не врахувавши, що її переведено на іншу роботу без її згоди та звільнено за прогул, якого не існувало, а запис у її трудовій книжці про прийняття на роботу не відповідає змісту наказу про прийняття на роботу.
Судом не взято до уваги наявні та беззаперечні докази того, що вона була оформлена та фактично працювала в притулку по догляду за собаками по АДРЕСА_1 , а не підсобним робітником на цвинтарі по АДРЕСА_2 , де за неявку на роботу її звільнили 21 квітня 2021 року.
Зазначає, що притулок працює, а тому вона має переважне право згідно пункту 3 статті 42 КЗпП України залишатися на своїй роботі, а не бути звільненою.
З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Представник КП «Коломийська міська ритуальна служба» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги заперечив, вважаючи їх безпідставними.
Зазначив, що твердження апелянта про те, що вона була прийнята на роботу на посаду підсобного робітника по догляду за собаками в притулок по АДРЕСА_1 не відповідає дійсності, оскільки такої посади на підприємстві не існує, що підтверджується штатним розписом працівників КП «Коломийська міська ритуальна служба» від 2013 року, а притулок для бродячих тварин не знаходиться на балансі підприємства. Послуги по утриманню бродячих тварин підприємством надавалися на підставі відповідних договорів, укладених з відділом управління комунальним майном Коломийської міської ради. Апелянт прийнята на роботу в КП «Коломийська міська ритуальна служба» на посаду підсобного робітника, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці. Інших наказів підприємством не видавалося. На час дії договорів, укладених з відділом управління комунальним майном та пізніше з управлінням комунального господарства Коломийської міської ради, апелянт та інші підсобні робітники підприємства були залучені до виконання робіт згідно з умовами договорів у притулку для бродячих тварин, проте в березні 2021 року переможцем тендеру на надання вищезазначених послуг було оголошено іншого виконавця. У зв'язку з тим, що підприємство перестало надавати відповідні послуги, адміністрацією у письмовій формі повідомлено апелянта та інших підсобних робітників про те, що їхнє місце праці знаходиться за фактичною адресою КП «Коломийська міська ритуальна служба», а саме по АДРЕСА_2 , та що невихід на роботу за вказаною адресою буде вважатися прогулом, що тягне за собою порушення трудової дисципліни та є підставою для винесення догани та подальшого звільнення на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. З 19 по 21 квітня 2021 року ОСОБА_1 без поважних причин була відсутня на робочому місці, що підтверджується службовою запискою майстра ОСОБА_2 та актом про її відсутність на робочому місці. Від пояснень щодо відсутності на робочому місці апелянт відмовилася, у зв'язку з чим 21 квітня 2021 року був винесений наказ № 26 про її звільнення. Від підпису про ознайомлення з даним наказом апелянт також відмовилася. Всі розрахунки з ОСОБА_1 проведено вчасно та в повному обсязі. Такими чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Посилаючись на наведене, представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В засіданні апеляційного суду апелянт підтримала доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених в скарзі.
Представник відповідача не з'явився в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомив.
З урахуванням положень частини другої статті 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з 05 вересня 2013 року позивачка працювала на посаді підсобного робітника (по догляду в притулку за собаками) в КП «Коломийська міська ритуальна служба» на підставі наказу № 58 від 04 вересня 2013 року (а.с. 10).
За даними штатного розпису працівників зазначеного підприємства на посаді підсобних робітників значились 3 особи (а.с. 42).
Послуги з тимчасової ізоляції тварин (послуги по утриманню притулку для бродячих тварин) надавалися КП «Коломийська міська ритуальна служба» на підставі договору № 8 від 17 січня 2013 року, укладеного між відділом управління комунальним майном Коломийської міської ради та КП «Коломийська міська ритуальна служба», та в подальшому на підставі договору № 128 від 17 березня 2020 року, укладеного між управлінням комунального господарства Коломийської міської ради та КП «Коломийська міська ритуальна служба» (а.с. 44-47).
Згідно з додатковою угодою № 2 до договору № 128 від 17 березня 2020 року, укладеною 06 січня 2021 року між управлінням комунального господарства Коломийської міської ради та КП «Коломийська міська ритуальна служба», вказане підприємство забезпечує надання послуг з тимчасової ізоляції тварин (послуги по утриманню притулку для бродячих тварин) до проведення замовником процедури закупівлі на 2021 рік (а.с. 43).
З листів Коломийської міської ради від 29 квітня 2021 року № Р/810 та від 21 травня 2021 року № Р/882 вбачається, що управлінням комунального господарства Коломийської міської ради проведено процедуру закупівлі послуги з тимчасової ізоляції тварин (послуги по утриманню притулку для бродячих тварин), відповідно до якої переможцем визначено ФОП ОСОБА_3 , про що укладено відповідний договір від 02 квітня 2021 року № 83 (а.с. 11, 33).
15 квітня 2021 року КП «Коломийська міська ритуальна служба» письмово повідомило ОСОБА_1 про те, що у зв'язку з відсутністю фінансування на утримання притулку для безпритульних тварин, а саме у зв'язку з тим, що підприємство не стало переможцем у тендерній процедурі на надання даної послуги і фактичним утриманням притулку займається переможець тендерної процедури ФОП ОСОБА_3 , її (позивача) місце праці знаходиться за фактичною адресою КП «Коломийська міська ритуальна служба», а саме: АДРЕСА_2 . Тому невихід на роботу за вказаною адресою буде вважатися прогулом, що тягне за собою порушення трудової дисципліни та є підставою для винесення догани (а.с. 13, 48).
За даними акту № 1 від 15 квітня 2021 року директор КП «Коломийська міська ритуальна служба» в присутності працівників: майстра ОСОБА_2 та бухгалтера ОСОБА_4 оголосив позивачці зміст повідомлення про її місце праці і передав один примірник повідомлення для ознайомлення та підпису, однак позивачка від підпису повідомлення відмовилась (а.с. 49).
Відповідно до службової записки та акту № 2 від 16 квітня 2021 року, цього дня позивачка без поважної причини більше трьох годин була відсутня на робочому місці за адресою підприємства в АДРЕСА_2 , а згідно акту № 3 від 16 квітня 2021 року позивачка відмовилась від подання письмового пояснення про відсутність на робочому місці 16 квітня 2021 року за адресою підприємства (а.с. 50, 51, 52).
Наказом № 20 від 16 квітня 2021 року позивачці оголошено догану за порушення трудової дисципліни (а.с. 53).
Згідно з актом № 4 від 16 квітня 2021 року позивачка відмовилась від підпису про ознайомлення з даним наказом (а.с. 54).
Відповідно до письмового повідомлення № 5 від 16 квітня 2021 року ОСОБА_1 повторно повідомлено про те, що її місце праці знаходиться за фактичною адресою КП «Коломийська міська ритуальна служба», а саме: м. Коломия, вул. Довбуша, 420, а тому невихід на роботу за вказаною адресою буде вважатися прогулом, що тягне за собою порушення трудової дисципліни та є підставою для винесення догани та подальшого звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (а.с. 55).
Позивачка відмовилась від підписання даного повідомлення, про що складено відповідний акт (а.с. 56).
19, 20 та 21 квітня 2021 року ОСОБА_1 не з'явилася на робочому місці за адресою підприємства та відмовилася надати письмове пояснення (а.с. 57, 58, 59).
Наказом № 26 від 21 квітня 2021 року позивачку звільнено з посади підсобного робітника згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України у зв'язку із порушенням трудової дисципліни, за відсутність на роботі без поважних причин (а.с. 6, 60).
Відповідно до акту № 7 від 21 квітня 2021 року позивачці вручено наказ про звільнення для ознайомлення, від підпису про ознайомлення позивачка відмовилась (а.с. 61).
Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Згідно роз'яснень, які містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Таким чином, у пункті 4 статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.
Факт прогулу позивачки 16, 19, 20 та 21 квітня 2021 року підтверджується наданими відповідачем та дослідженими судом під час розгляду справи доказами, зокрема, службовими записками від 16 та 21 квітня 2021 року, складеними службовими особами відповідача (а.с. 50, 57), актами № 2 та № 5 від 16 та 21 квітня 2021 року про відсутність позивачки на роботі за адресою підприємства в АДРЕСА_2 (а.с. 51, 58), актами № 3 та № 6 від 16 та 21 квітня 2021 року про відмову надати письмові пояснення про причини відсутності на робочому місці за адресою підприємства (а.с. 52, 59).
Факт відсутності 16, 19, 20 та 21 квітня 2021 року на робочому місці за адресою відповідача: АДРЕСА_2 , не заперечувався і самою ОСОБА_1 .
З урахуванням встановлених обставин та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач правомірно звільнена з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України у зв'язку із систематичним порушенням нею трудової дисципліни, а саме через її неодноразову відсутність на роботі без поважних причин, а тому підстав для задоволення позову не вбачається.
Доводи апелянта про те, що її переведено на іншу роботу без її згоди та звільнено за прогул, якого не існувало, та що вона була оформлена і фактично працювала в притулку по догляду за собаками по АДРЕСА_1 , а не підсобним робітником на цвинтарі по АДРЕСА_2 , не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з штатного розпису працівників КП «Коломийська міська ритуальна служба» за 2013 рік (а.с. 42), такої посади як підсобний робітник по догляду в притулку за собаками, даним штатним розписом не передбачено. Також доведеним є той факт, що притулок для бродячих тварин по АДРЕСА_1 не знаходиться на балансі КП «Коломийська міська ритуальна служба», а послуги з утримання тварин підприємством надавалися на підставі відповідних договорів, укладених з відділом управління комунальним майном Коломийської міської ради та пізніше з управлінням комунального господарства Коломийської міської ради. Тимчасове залучення підсобних робітників підприємства до виконання робіт у притулку для бродячих тварин та повідомлення робітників після проведення процедури закупівлі послуги з тимчасової ізоляції тварин (послуги по утриманню притулку для бродячих тварин) про те, що їхнє місце праці знаходиться за фактичною адресою КП «Коломийська міська ритуальна служба» не є переводом на іншу роботу, як вважає позивачка, та не потребувало її згоди. Позивачка допустила прогул, оскільки 16, 19, 20 та 21 квітня 2021 року без поважних причин не з'явилася на робочому місці за адресою підприємства, що підтверджується відповідними доказами, а відтак її звільнення на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України є правомірним.
Твердження апелянта про те, що притулок працює, а тому вона має переважне право згідно пункту 3 статті 42 КЗпП України на залишення на своїй роботі, є помилковим, оскільки, як зазначено вище, притулок не знаходиться на балансі КП «Коломийська міська ритуальна служба», з яким позивачка перебувала у трудових відносинах. Після проведення процедури закупівлі послуги з тимчасової ізоляції тварин (послуги по утриманню притулку для бродячих тварин) фактичним утриманням притулку займається переможець тендерної процедури ФОП ОСОБА_3 , а тому з приводу працевлаштування в даному притулку позивачці слід звертатися саме до ФОП ОСОБА_3 .
Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене та з урахуванням положень частини першої статті 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 18 червня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуюча М.Д. Горейко
Судді: В.А. Девляшевський
І.О. Максюта
Повний текст постанови складено 10 вересня 2021 року