Справа № 638/11506/21
Провадження № 1-в/638/538/21
09 вересня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді за участю: секретаря судового засідання засудженого захисника- ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 , - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким,-
ОСОБА_3 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з клопотанням, в якому, з урахуванням пояснень, наданих під час судового засідання, просив суд зменшити строк покарання шляхом застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або замінити невідбуту частину покарання більш м'яким, в обґрунтування якого зазначив, що оскільки під час його попереднього ув'язнення умови тримання в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» та ДУ «Харківський слідчий ізолятор» були неналежними, вважає що наявні підстави для зменшення строку покарання шляхом застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни покарання більш м'яким.
В судовому засіданні ОСОБА_3 та його захисник клопотання підтримали, просили задовольнити, зазначили, що просять суд звільнити засудженого умовно-достроково від відбування покарання або замінити невідбуту частину покарання більш м'яким.
Прокурор в судове засідання не з'явився, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши учасників справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з наступних підстав.
Судом встановлено, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 березня 2019 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України. У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України призначено покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 4 років позбавлення волі.
Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 травня 2021 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України призначено за сукупністю злочинів шляхом поглинання більш суворим покаранням, призначеним за вироком Київського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2020 року, менш суворих, призначених за даним вироком та вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 березня 2019 року, та остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання - 29 січня 2019 року, а кінець строку відбування покарання - 28 січня 2024 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 67 КВК України засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Згідно ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин;
2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;
3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Тобто обов'язковою умовою для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання кримінальний закон передбачає відбуття засудженим за вчинення тяжкого злочину не менше двох третин строку покарання.
На час розгляду клопотання, тобто станом на 09 вересня 2021 року, ОСОБА_3 , який вироком суду засуджений за вчинення тяжкого злочину, з призначеного йому покарання у виді 5 років позбавлення волі відбув 2 роки 7 місяців 18 днів.
Оскільки на час розгляду клопотання засуджений ОСОБА_3 не відбув двох третин строку покарання, до нього в силу вимог закону не може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, а тому клопотання у цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо вимог ОСОБА_3 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, то в цій частині клопотання також не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В силу положень частини 3 статті 82 КК України головною умовою прийняття рішення про заміну невідбутої частини строку покарання більш м'яким є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 02 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці.
З матеріалів особової справи (а.с. 100) ОСОБА_3 вбачається, що останній з 27 травня 2021 року відбував покарання в ДУ «Олексіївська виправна колонія (№25)», за час відбування покарання характеризується посередньо, стягнень та заохочень не мав.
Такі відомості відносно засудженого ОСОБА_3 , на думку суду, не є достатніми для висновку про успішність процесу його виправлення і можливість ефективного продовження його виправлення за умови застосування до нього більш м'якого виду покарання, у зв'язку з чим суд вважає, що клопотання є передчасним та у його задоволенні слід відмовити.
Посилання ОСОБА_3 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким у зв'язку з неналежними умовами тримання в слідчих ізоляторах також не підлягає задоволенню, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на нормах діючого КПК України та КК України.
При цьому, згідно ч. 1, 5, 6 ст. 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до положень ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до законодавства про кримінальну відповідальність, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Норми діючого КПК України та норми діючого КК України не передбачають підстав для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким зв'язку з неналежними умовами тримання в слідчому ізоляторі.
Керуючись ст. 537, 539 КПК України, ст. 81 КК України суд,-
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1