Троїцький районний суд Луганської області
Справа № 433/775/19
Провадження №2/433/40/21
03.09.2021 року
Троїцький районний суд Луганської області в складі:
головуючого судді Суського О.І.,
за участю секретаря судового засідання Матвієнко Л.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Троїцьке матеріали цивільної справи за позовом Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання,
Позивач Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 під час навчання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач проходив навчання та військову службу у Харківському національному університеті Повітряних сил з 24.08.2017 по 28.12.2017 на посаді курсанта. 28.12.2018 контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника Університету і відповідачем, достроково розірвано, а відповідача виключено із списків особового складу Університету наказом начальника Університету від 27.12.2017 №290. Відповідно до п.1 Контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, укладеного між Міністерством оборони України, в особі начальника Університету та відповідачем 24.08.2017, останній зобов'язався відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу. Проте, на час звернення до суду з даним позовом відповідачем вказані витрати не відшкодовано. Сума фактичних витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 в Університеті з дня його зарахування по день виключення зі списків особового складу Університету склала 43022,13 грн. В результаті перерахунку, на теперішній час сума боргу складає 38241,99 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача.
03 вересня 2019 року Троїцьким районним судом Луганської області було ухвалено заочне рішення по справі, яким позовні вимоги Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання - задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба витрати, пов'язані з утриманням під час навчання у розмірі 38241,99 грн. (а.с.39-41).
Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 09 вересня 2020 року вказане заочне рішення скасовано; справу призначено до розгляду в загальному порядку, надано відповідачу строк на подання відзиву (а.с.59).
Позивач в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі (а.с.112).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, у відповідності до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив навчання та військову службу у Харківському національному університеті Повітряних сил з 24.08.2017 по 28.12.2017 на посаді курсанта (а.с.6).
Згідно з контрактом відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу до закінчення цього закладу.
28.12.2018 контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника Університету і відповідачем, достроково розірвано, а відповідача виключено із списків особового складу Університету наказом начальника Університету від 27.12.2017 №290 (а.с.7).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, із цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі п. 2, 7 ч. 1ст. 4 КАС України публічно-правовим спором - є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, одним із учасників адміністративного спору є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За змістом ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Одним з видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів) (частина шоста зазначеної статті).
Таким чином, навчаючись у вищому навчальному закладі Міноборони, особа проходить військову службу, яка відповідно до зазначених нормКАС Українивважається публічною службою.
У Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2006 № 964 (далі - Порядок), визначено механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» ч. 6ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати).
Витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі.
Згідно з п. 7 Порядку в разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Спори щодо проходження публічної служби від моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 705/1664/17, якою підтверджено / підтримано аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду, зроблений у постанові від 12.12.2018 у справі № 804/285/16, у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14.03.2018 у справі № 461/5577/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 820/5761/15 та інших, що свідчить про усталену практику розгляду вказаної категорії спорів.
Отже, враховуючи вищевикладене, суть спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позов Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосується проходження публічної служби курсантом ОСОБА_1 .
Крім того, на підтвердження викладеного висновку у постанові від 12.12.2018 у справі № 804/285/16, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що 05.12.2018 у справі № 818/1688/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 10.04.2018 у справі № 533/934/15-ц, від 20.06.2018 у справі № 815/5027/15, 03.10.2018 у справі № 755/2258/17, та вказала, що спори пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби - підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки справа за позовом Харківського національного університету Повітряних Сил України імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов'язаних з утриманням під час навчання, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, то провадження у справі підлягає закриттю.
Роз'яснити позивачу про можливість звернення до суду з даним позовом в порядку адміністративного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що у відповідності до п. 5 ч. 1ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду вразі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
На підставі викладеного, керуючись ст. 255-256, 260-261, 353 ЦПК України, суд,
Провадження у справі за позовом Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання - закрити.
Роз'яснити позивачу, що вказана справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства (адміністративна юрисдикція).
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Із урахуванням п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.І.Суський
03.09.21